Оцінка капітальних інвестицій

ЗМІСТ 
 

ВСТУП……………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 1. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ  

1. Поняття капітальних інвестицій та їх класифікація………………………7

1.2. Джерела фінансування капітальних інвестицій…………………………..13

1.3. Обчислення необхідного обсягу капітальних інвестицій………………...16

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ВАТ НАСК «ОРАНТА»

2.1. Організаційно-економічна  характеристика ВАТ НАСК «Оранта»……...20

2.2. Аналіз фінансового  стану ВАТ НАСК «Оранта»…………………………23

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

3.1. Шляхи удосконалення порядку здійснення капітальних інвестицій…36

3.2. Методи оцінки ефективності капітальних інвестицій……………….…...39

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...44

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..46 
 
 
 

 

ВСТУП 
 

    Інвестиційна  діяльність, пов’язана зі здійсненням  капітальних інвестицій, має виключно важливе значення, оскільки створює  основи для стабільного розвитку економіки країни. Інвестиційні процеси, пов’язані з інвестиціями в основний капітал, в Україні за останні роки зменшилися. Якщо у 2009 році було освоєно інвестицій в основний капітал на суму 192,88 млрд. грн. капітальних інвестицій, тоді як роком раніше 272,07 млрд. грн. Інвестиції в основний капітал у 2009 році в Україні склали 151,78 млрд. грн., що на 41,5% менше, ніж у 2008 році, повідомив Державний комітет статистики.

    Створені  та накопичені в країні основні засоби за рахунок здійснених капітальних  інвестицій є частиною майнового багатства країни, яке є основною складовою національного багатства. Основні засоби є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень, а тому в ринкових умовах важливою передумовою забезпечення ефективності господарювання підприємств.

    Провідними  вченими зроблено значний внесок до методології, теоретичного і практичного  обґрунтування питань, пов’язаних з управлінням, обліком, аналізом та контролем операцій з капітальними інвестиціями. Загальні проблеми теорії і практики управління, обсягу та аналізу операцій з капітальними інвестиціями отримали висвітлення в працях таких вітчизняних вчених: І.О. Бланка, С.І. Головацької, З.В. Задорожнього, Г.Г. Сопка, І.Д. Фаріона, С.І. Шкарабана та інших, російських вчених – А.А. Баширова, М.Ф., Я.С. Мелкумова, О.С. Наринського, Я.В. Соколова, а також зарубіжних вчених В. Беренса, П. Хавранека, У. Шарпа та інших.

    Метою курсової роботи є: обґрунтування теоретичних  і методичних положень, розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення обсягу та оцінки ефективності капітальних інвестицій в сучасних умовах господарювання.

    Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань, пов’язаних з обсягом та оцінкою ефективності  капітальних інвестицій.

    Об'єктом  дослідження виступають процеси капітального інвестування на регіональному рівні.

    Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовано для вирішення  наступні завдання:

    – розглянути джерела формування капітальних  інвестицій на регіональному рівні;

    – проаналізувати і дати оцінку існуючому механізму розподілу бюджетних коштів, що спрямовуються на об'єкти капітального інвестування;

    – розробити пропозиції щодо удосконалення  організації внутрішньогосподарського контролю ефективності капітальних  інвестицій;

    – визначити можливості удосконалення обсягу та ефективності операцій з капітальними інвестиціями в умовах застосування комп’ютерних технологій.

    В процесі дослідження використовувалися  наукові методи, засновані на діалектичному  методі пізнання та об’єктивних законах  економіки. При дослідженні теоретичних аспектів обсягу капітальних інвестицій застосовувалися методи індукції та дедукції – для визначення місця капітальних інвестицій в загальних інвестиціях підприємства; методи теоретичного узагальнення і порівняння – для розкриття сутності поняття “капітальні інвестиції ”. За допомогою статистичних методів визначено динаміку інвестицій в основний капітал на досліджуваному підприємстві.

    Для написання курсової роботи використовувалися: законодавчі і нормативні акти України  і АР Крим з питань інвестування, декрети Кабінету Міністрів України, статті, монографії, статистичні дані, фінансова звітність підприємства, дані Державного комітету статистики України.

    РОЗДІЛ 1. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ  

2. Поняття капітальних інвестицій та їх класифікація

 
 
 

    Розпочинаючи  вивчення даної теми необхідно, насамперед, визначити сутність ключового поняття  “ капітальні інвестиції ” на підставі опрацювання енциклопедичних словників, довідників та іншої літератури.

    Інвестиції як економічна категорія виступають первинною категорією, тому що вони є базою побудови ієрархії інших категорій та відображають відтворення суспільного капіталу.

    Як  зазначив A.B. Мертенса, що між капіталом та інвестиціями існує нерозривний взаємозв'язок, у якому інвестиції виступають змінною потоку, а капітал — змінною запасів. Нове виробництво неможливо розпочати без створення нового капіталу, так само як продовження виробничого процесу потребує витрат на відтворення і оновлення капіталу, пов'язаних з фізичним зносом чи моральним старінням засобів виробництва [3].

    Зазначимо, що представники різних шкіл досліджували питання інвестицій та капіталу по-різному. Наприклад, неокласики та маржиналісти аналізували мікро-рівень виробничих процесів, у той час як кейнсіанська та інституціональна теорії грунтуються на аналізі макрорівня. Саме тому сучасна теорія інвестицій виникла як синтез вище перелічених підходів, а інвестиції підлягають аналізу у всіх сферах економіки — на макроекономічному та мікроекономічному рівнях.

    Існує навіть дві версії походження поняття "інвестиції". Одні автори стверджують, що цей термін походить від латинського слова "investio", що у перекладі означає "одягати"; інші ж — від латинського "invest", тобто вкладати. Останні десять років більша кількість науковців спирається на першу точку зору, і ми, відповідно, теж.

    У вітчизняній економічній літературі щодо розуміння сутності інвестицій досить чітко простежуються протиріччя у поглядах його тлумачення. У матеріалах Комітету ООН з промислового розвитку [4] та у Великій Радянській Енциклопедії [5] інвестиції розглядаються як довгострокове вкладення економічних ресурсів або капіталу у промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі господарства як у країні, так і за її межами з метою одержання прибутку і створення чистих вигід у майбутньому. Дане визначення говорить про те, що під інвестиціями розуміють вкладення в основний капітал та приріст оборотного капіталу [6]. І саме завдяки ознаки довгостроковості інвестиції дуже часто розглядають як вкладення лише в основний капітал.

    Аналізуючи вищесказане, зауважимо, що більша кількість наведених визначень поняття "інвестиції" ототожнювалась з поняттям "капітальні вкладення", тому що ці два понятті були синонімами і розкривали однаковий зміст. Проте Б.І. Пшик наголошує на деяких недоліках щодо трактування цих понять, серед яких виділяє: неврахування зв'язку вкладень коштів з їх віддачею (доходність чи досягнення відповідного ефекту); звуження сутності інвестицій до однієї з форм їх прояву — капітальних вкладень [11].

    Заслуговує на увагу точка зору провідного американського економіста

К.Р. Макконела, який говорить, що до інвестицій належать витрати фірм, що включають три компоненти: усі кінцеві закупівлі машин, обладнання, верстатів; усе будівництво; зміну запасів [12].

    Отже, знайти всебічне трактування інвестицій у єдиному економічному понятті практично неможливо, навіть у законодавчій базі України. Так, відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [16]. Визначення інвестицій, що подане у даному законі є одним з найкращих, оскільки, перш за все, враховує характер інвестицій і визначає їх як послідовний процес вкладання цінностей та отримання прибутку (доходу) або соціального ефекту; а також містить певну класифікацію інвестицій. Проте навіть це трактування не позбавлене окремих істотних недоліків. Наприклад, H.A. Хрущ [17], пропонує у визначенні інвестицій терміни "прибуток" та "соціальний ефект" замінити на більш узагальнений термін — "позитивні результати". Пояснити це можна тим, що у якості результату інвестицій розглядаються соціальний ефект та прибуток, а у разі неотримання підприємством прибутку чи соціального ефекту від інвестицій зникає і поняття "інвестиції". Але ж на практиці здійснення інвестицій, як правило, не програмує майбутній результат, а лише передбачає його.

    У сучасній українській фінансовій літературі підхід до поняття інвестицій в основному такий самий, що і в західній — інвестиції передусім розглядаються як спосіб збереження і примноження грошей. Слід нагадати, що інвестування як процес, метою якого є приріст заощаджених грошей, має не таку вже й тривалу історію. Ще сотню років тому не було ніякої необхідності спеціально відшуковувати спосіб для зберігання заощаджених грошей — вони спокійно могли дочекатися свого часу бути використаними, просто лежачи в надійній схованці, при цьому ще й "приростали" самі собою. Принципова відмінність заощадження від інвестування полягає в тому, що при нагромадженні гроші не стають капіталом, тобто не залучаються в економічний обіг і не отримують можливості взяти участь у створенні прибутку. Цей факт не мав особливого значення аж до кінця XVII ст., доки гроші більшості держав мали реальне золоте забезпечення й дорожчали у процесі зберігання.

    Під поняттям інвестиційної діяльності розуміють взагалі просто ризикову гру, причому цей аспект всебічно вивчається, існують фундаментальні праці й підручники.

    Із позицій суспільства інвестиції є ніщо інше, як вилучення економічних благ із поточного споживання й використання їх як ресурсів для

     збільшення можливостей створення благ у подальшому. Тому економічна наука, вивчаючи інвестиції як суто фінансове явище, не має права забувати про їх виробничий аспект: "Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну і споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки — виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну й інтелектуальну основу його розвитку"[18].

    Однак це твердження стосується не інвестицій взагалі, а лише тої складової, яка  вкладається безпосередньо у збільшення національного багатства — у капітальні інвестиції.

    Інвестиції  можна класифікувати за різними  ознаками.

    а) Залежно від видів матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються  в об'єкти інвестиційної діяльності, розрізняють такі види інвестицій:

    • інвестиції у вигляді грошових коштів у національній або іноземній  валюті, що визнається конвертованою  Національним банком України;

    • інвестиції у вигляді цільових банківських  вкладів;

    • інвестиції у вигляді корпоративних  прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді господарських товариств та інших господарських організацій корпоративного типу);

    • інвестиції у вигляді акцій, облігацій  та інших цінних паперів;

    • інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна (будинків, споруд, устаткування та інших матеріальних цінностей) та пов'язаних з ним (цим майном) майнових прав;

    • інвестиції у вигляді майнових прав, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

    • інвестиції у вигляді сукупності технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ ноу-хау ”);

    • інвестиції у вигляді прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів;