Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Договір (контракт) купівлі-продажу є комерційним документом, згідно з яким оформлено торговельну угоду. У ньому міститься письмова угода сторін про поставку товарів — зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Порядок і форми розрахунків  між постачальником і покупцем визначаються в договорах (контрактах). У разі безготівкових перерахувань використовуються платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі [15].

Товарно-транспортна  накладна. Цей документ поєднує в собі 2 частини: рахунок, який є вимогою оплатити товар, і накладну, що підтверджує поставку товару. Він може бути виписаний лише за умови наступної оплати. В інших випадках рахунок накладна виписуються окремо та можуть надходити від постачальника в різні терміни.

Рахунок і рахунок-фактура є  розрахунковими документами, які повинні  бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів – це надпис уповноваженої особи (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду оплатити рахунок. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару та отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюється видатковий касовий ордер (ВКО) на видачу готівки під звіт та звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком реєстратора розрахункових операцій (РРО), копією розрахункової квитанції з відміткою «сплачено»).

Акт приймання також  оформлюється у випадку одержання  невідфактурованої поставки.

Крім того, для забезпечення своєчасного  відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського  обліку на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.

Прийом запасів матеріально  відповідальною особою покупця здійснюється на підставі:

- товарно-транспортних накладних;

- накладних;

- вантажних митних декларацій.

        Прийняття запасів здійснюється за кількістю і якістю. Якщо фактична наявність товару, що надходить, співпадає за кількістю і якістю з даними супровідних документів, то матеріально відповідальна особа розписується в супровідних документах, ставить штамп і, таким чином, приймає товар під свою відповідальність[12].

 

                                                                                                                Таблиця 1.1

Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів

 

№ форми	Назва форми
1	2
М-1	Журнал обліку вантажів, що надійшли
М-2, 2б	Довіреність
М-2а	Акт списання бланків  довіреностей
М-3	Журнал реєстрації довіреностей.
М-4	Прибутковий ордер
М-5	Товарно-транспортна  накладна
М-6	Товарно-транспортна  накладна
М-7	Акт про приймання  матеріалів
М-8, 8а	Лімітно-забірна картка (на одне найменування матеріалу та багаторазовий відпуск)
М-9, 9а	Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2-5 найменувань  матеріалів)
М-10, 10а	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів
М-11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів
М-12	Картка складського  обліку матеріалів
Продовження таблиці 1.1
1	2
М-13	Реєстр приймання-здачі документів
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі
М-15	Акт про приймання  устаткування
М-15а	Акт приймання-передачі устаткування до монтажу
М-16	Матеріальний ярлик
М-17	Акт про виявлені дефекти  устаткування
М-18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу
М-19	Матеріальний звіт
М-20	Накладна на відпуск  товарно-матеріальних цінностей (бланк  суворої звітності)
М-21	Інвентаризаційний опис
М-22	Акт на списання матеріалів відкритого зберігання
М-23	Акт про витрату давальницьких  матеріалів
М-26	Картка обліку устаткування для встановлення
М-28, 28а	Лімітно-забірна картка (для будівельних організацій)

облік розрахунок постачальник підрядник

Якщо ж при прийнятті  товарів за кількістю і якістю будуть виявлені відмінності з даними документів постачальника, то приймальна комісія (з участю представника покупця) повинна скласти акт про встановлення відмінностей в кількості чи невідповідності за якістю [18].

 

1.3 Нормативно-правова  база  щодо обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

 

Бухгалтерський облік  на підприємствах з різною формою власності базується виключно на основі нормативних документів, а  саме: в першу чергу Законів, прийнятих  вищим законодавчим органом Верховною Радою України, Указів Президента України, Постанов та директив Кабінету міністрів України, наказів та інструкцій Міністерства фінансів України та Головної податкової адміністрації України.

Розрахунки підприємства з постачальниками та підрядниками регулюються такими нормативними актами:

- Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»;

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання»;

- Наказом Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку;

- Наказом Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та інші.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регламентується, що зобов’язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів .

Даним законом затверджені  єдині правила ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств  та гарантують і захищають інтереси користувачів.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

- інші поточні зобов'язання.

Відповідно до П(С) БО 2 «Баланс» регламентується , що у статті "Кредиторська заборгованість за товари,  роботи,  
послуги"   показується   сума   заборгованості   постачальникам  і  
підрядчикам за матеріальні цінності,  виконані роботи та  отримані  
послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

Відповідно до П(С) БО 11 «Зобов'язання» для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови:

- оцінка їх може бути достовірно визначена;

- існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

В П(С) БО 11 «Зобов'язання»  відсутнє визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов'язань. Зобов'язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності  в наступних випадках:

- при визнанні активу, придбаного в борг;

- при створенні забезпечення за рахунок витрат (резерв на оплату відпусток та інші забезпечення) звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов'язань;

- при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов'язання.

Частина довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню  в термін до 12-ти місяців з дати балансу, відображається у складі поточної заборгованості.

В Інструкції із застосування Плану рахунків регламентується призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Планом рахунків передбачено 10 класів, клас 6 має назву «Поточні зобов'язання».

Рахунки цього класу  призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов'язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

На рахунках цього  класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов'язань, що стали поточною заборгованістю із строком погашення на дату балансу не більше дванадцяти місяців, короткострокових векселів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податків і платежів, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій, доходів майбутніх періодів.

Рахунок 63 використовується для розрахунків із постачальниками  і підрядниками за отримані виробничі  запаси, товари, роботи та послуги, які регулярно надаються на підставі укладених договорів. У кредит рахунка 63 обов'язково записується заборгованість у сумі, яка вказується у документах постачальника (як оплата за матеріали за договірними цінами, так і різного роду надбавки, збори, ПДВ, платежі за тару, тарифи за перевезення тощо).

Відповідно до Закону України « Про відповідність» від 17.01. 2001 року, постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

Відповідно до Постанови  Кабінету Міністрів України «  Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» №668 від 1.08. 2005 року, підрядники - це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно- монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

Згідно зі ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором  купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, державою передбачене  законодавче регулювання розрахунків  з постачальниками і підрядниками. Затверджено порядок відображення розрахунків в бухгалтерському  обліку за відповідним рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», який має відповідні субрахунки. Записи зі здійснення господарської операції відповідно до законодавства заносяться у відповідні регістри бухгалтерського обліку.

Відносини в які підприємство вступає з постачальником і зобов'язане сплатити певну суму грошових коштів за отримані послуги, товари, регулюються Господарським кодексом.