Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

                                                                                                                         

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

1.1 Економічна сутність розрахунків з постачальниками та підрядниками,

їх значення, роль і місце в  діяльності підприємства……………………...…....…….6

1.2 Документальне оформлення операцій з постачальниками та

підрядниками …………………………………………………………..………..……..9

1.3 Нормативно-правова база  щодо  обліку  розрахунків з постачальниками

та підрядниками…………….………………………………………….…...……...….13

РОЗДІЛ 2 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ  ОБЛІК  РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

2.1 Економічна характеристика підприємства ТОВ «ВЕРЕС»……...……...……...18

2.2 Облікова політика підприємства. Наказ про облікову політику.…...…………20

2.3 Організація обліку розрахунків  з постачальниками та підрядниками

на підприємстві………………………..……………………...……...……………..…23

2.4 Відображення розрахунків обліку  в обліковому реєстрі та

фінансовій  звітності………………  …………...…………………………....……….32

ВИСНОВОК……………………………………………………………...…………....37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…………..…41

ДОДАТКИ

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

 

ВСТУП

На сьогоднішній день існує чимало підприємств, діяльність яких можлива тільки завдяки зобов’язанням  за розрахунками з постачальниками. Тобто практично не маючи власного капіталу, підприємство бере в кредит товар (тобто під реалізацію) і отримує значні прибутки не ризикуючи при цьому власним капіталом. Зобов’язання підприємства за розрахунками з постачальниками та підрядниками займають дуже важливе місце в системі управління діяльністю підприємства. Це аргументується тим, що приймаючи управлінські рішення щодо тактичних чи стратегічних планів підприємства, керівник в першу чергу робить аналіз чи перевірку фінансової звітності, а особливо зобов’язань підприємства, що дає змогу визначити його фінансову стійкість, незалежність та в кінцевому результаті прибутковість.

Актуальність  теми полягає в тому, що в ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. Проведення операцій пов'язаних із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності певних даних відносно наявності зобов'язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.

Предметом дослідження  курсової роботи є різноманітні постачальники  і підрядники, з якими підприємство взаємодіє при закупівлі товарно - матеріальних цінностей, отриманні послуг та відповідних будівельно -монтажних робіт, необхідних для здійснення підприємством своєї фінансово господарської діяльності.

Розрахунки підприємства з постачальниками та підрядниками регулюються такими нормативними актами: положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні», вказівки «Щодо організації бухгалтерського обліку в Україні», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов’язання».

При організації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками використовують типові форми первинних документів що використовуються в торгівлі, а також міжвідомчі форми, що діють у всіх галузях народного господарства. Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками проводиться згідно наказу про облікову політику, розрахунок з постачальником проводиться згідно укладеного договору про постачання товарів чи надання послуг.

Метою роботи є розкриття  економічної сутності і змісту розрахунків  з постачальниками і підрядниками, особливостей договірно-правових відносини між підприємством, постачальниками і підрядниками, а також документального оформлення операцій з постачальниками і підрядниками.

Завдання роботи полягає  у розкритті теоретичних аспектів обліку процесу постачання, договірно-правових відносин між покупцями та постачальниками і підрядниками, деталізованому розкритті документального оформлення операцій з постачальниками і підрядниками, обліку процесу постачання та транспортно-заготівельних витрат, обліку нестач при отриманні товарно-матеріальних цінностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

 

1.1 Економічна  сутність розрахунків з постачальниками  та підрядниками, їх значення, роль  і місце в діяльності  підприємства.

 

До поточних зобов’язань належать зобов’язання перед постачальниками  та підрядниками за одержані товарно-матеріальні  цінності (ТМЦ), прийняті роботи та послуги.

Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання виробничих запасів, а також ті, що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, тощо).

Підрядники – це спеціалізовані організації або фізичні особи, які виконують будівельно – монтажні роботи з будівництва, монтажу, ремонту основних засобів на підставі договорів підряду.

Поняття «розрахунки» та «заборгованість» в переважній більшості  містять посилання на «зобов'язання»: розрахунки виникають за зобов'язаннями або зобов'язання виходять з розрахунків, заборгованість - це зобов'язання або навпаки. [18].

Виконання фінансового  зобов'язання відбувається через систему  розрахунків, які виникають та припиняються в момент руху тих чи інших ресурсів (або грошових коштів, або товарів, робіт, послуг). Стан розрахунків в будь-який момент їх існування характеризується дебіторською та кредиторською заборгованістю для кожного учасника.

Існують різні визначення поняття в нормативних документах з бухгалтерського обліку, зокрема, в П(С) БО 11 «Зобов'язання»:

Зобов'язання - це взаємовідносини  між двома або більше сторонами з приводу здійснення діяльності, яка має економічну доцільність.

Фінансове зобов'язання - це належним чином оформлена угода, що передбачає обмін ресурсами, які  мають грошовий вимір.

Розрахунки - це система  взаємин між юридичними і фізичними  особами, що виникають у момент практичного виконання юридично оформлених фінансових зобов'язань при здійсненні товарних і нетоварних операцій.

Заборгованість - це стан розрахунків за фінансовими зобов'язаннями на будь-який момент часу.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі.

Кредитори - юридичні і  фізичні особи, яким внаслідок минулих  подій підприємство заборгувало  певні суми коштів, їхніх еквівалентів чи інших активів [15].

Розрізняють нормальну (законну) і прострочену кредиторську заборгованість.

Нормальна виникає у  межах діючих термінів її сплати, а  заборгованість, не погашена з настанням  термінів сплати, є простроченою. Кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позов в судовому порядку і вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги). Банкрутства і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства.

Кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають право вимоги на неї.

Виходячи з сутності розрахунків, кожне підприємство одночасно є і кредитором, і дебітором, а кожна розрахункова операція приводить до одночасного виникнення дебіторської заборгованості в одного підприємства, і кредиторської - в іншого. Відтак, кожна розрахункова операція генерує різні, здебільшого суперечливі, цілі її суб'єктів. З чого можна дійти висновку, що на кожному підприємстві політики управління дебіторською та кредиторською заборгованостями повинні розроблятися не окремо, а бути узгодженими між собою. Однією зі спроб їх поєднати є політика управління грошовими потоками підприємства. Однак рух грошей - і позитивний, і негативний - не може відбуватись сам по собі, як не може представляти самостійну операцію. Тобто, формуючи політику управління грошовими потоками підприємству необхідно враховувати характер розрахункової операції, в результаті якої виник чи може виникнути рух грошових коштів.

Зобов'язання підприємства за розрахунками з постачальниками  та підрядниками - це короткострокові  зобов'язання, що виникають при постачанні продукції чи наданні послуг. Дані зобов'язання повинні погашатися згідно договорів про купівлю-продаж товарів, що заключається з постачальниками чи підрядниками.

Організація обліку розрахунків  з постачальниками та підрядниками проводиться згідно наказу про облікову політику, розрахунок з постачальником проводиться згідно укладеного договору про постачання товарів чи надання послуг.

Облік кредиторської  заборгованості підприємств та організацій  ведеться на рахунках класу 6 «Поточні зобов'язання», який об'єднує рахунки, призначені для обліку зобов'язань установи, що виникають у процесі її діяльності, і погашення яких здійснюється протягом одного бюджетного року.

Важливість керування кредиторською заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності [13].

 

1.2 Документальне  оформлення операцій з постачальниками  та підрядниками.

 

Основними джерелами  даних для контролю розрахункових  відносин за товарними операціями є  первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками. При купівлі товарів укладається договір купівлі-продажу.

Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками проводяться  на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Організації на постачання ТМЦ здійснюється на підставі договорів (угод) купівлі-продажу. В договорі купівлі-продажу містяться дані про ТМЦ (найменування, якісні характеристики, кількість поставки, ціна, вартість), термін поставки, умови розрахунків, санкції за невиконання умов договору та деякі інші.

Постачальник (продавець) на відвантажені (відпущені) ТМЦ виписує  супроводжувальні документи (товарно-транспортні накладні, накладні, специфікації, рахунки-фактури тощо), а також розрахунково-платіжні документи. Ці документи надходять на підприємства-покупця й обліковуються (реєструються) відділом постачання або фінансовим відділом, контролюється виконання договорів і ці документи передаються до бухгалтерії для ведення обліку розрахунків з постачальниками й оприбуткування одержаних ТМЦ за наявності документів матеріально відповідальних осіб про їх оприбуткування. Отримання послуг підтверджується, як правило, актами приймання – передачі послуг.

ТТН виписують при  доставці товарів автомобільним  транспортом. При доставці товарів  залізничним транспортом виписують  залізничну накладну, а морським шляхом — коносамент.

Залежно від особливостей товарів і згідно з умовами договору до ТТН або рахунку-фактури можуть бути додані документи, що підтверджують якість товарів (свідоцтва про якість, сертифікати, довідки про результати лабораторних аналізів тощо). Отримання товарів безпосередньо зі складу постачальника здійснюється за довіреністю, виписаною покупцем своєму представнику. Імпортний товар додатково оформлюють вантажною митною декларацією.

Зобов’язання перед  постачальниками виникають тільки в умовах послідуючої оплати за одержані ТМЦ або надані послуги.

Це ж стосується розрахунків  з підрядниками за виконані роботи.

Якщо договором (угодою) купівлі-продажу передбачена попередня оплата, то зобов’язання не виникає, а виникає дебіторська заборгованість, яка відображається за дебетом субрахунка 371 «Розрахунки за виданими авансами» і кредитом рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

За договором підряду  підрядник зобов'язується виконати певну роботу за завданнями замовника  з його або своїх матеріалів, а  замовник — прийняти й оплатити виконану роботу.

Приймання виконаних підрядником  робіт і послуг оформлюють, як правило, актами приймання робіт (послуг), що містять відомості про обсяг, якість, строки виконаних робіт (послуг) та їх вартість. Послуги автотранспорту оформлюють товарно-транспортними накладними (замовленнями). Окремі роботи (послуги) можуть оформлятися іншими встановленими для них документами (квитанції, замовлення тощо). Належним чином оформлені документи підписуються стороною, яка передає, і стороною, яка приймає.