Інструменти фінансового ринку

Таким чином, для українського фондового ринку характерні процеси  оптимізації структури його інструментів, що відбувається шляхом трансформації  ринку пайових паперів у ринок  боргових та відповідає світовим тенденціям на фондових ринках країн з високорозвиненою ринковою економікою.

РОЗДІЛ 3. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ЇХ ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Характерною  ознакою  сучасних  світових  процесів  є  становлення  і  розвиток міжнародного  фінансового  ринку,  який  вже  давно  переріс  рамки  не  лише  національних,  а  й регіональних  ринків  капіталу,  оскільки  міжнародні  транснаціональні  корпорації,  банки  та фінансові холдинги обслуговують і корпорації, й уряди окремих  країн.

На етапі становлення  незалежної України  і переходу до ринкової економіки необхідно створювати нові сегменти ринкової економіки і  об’єднувати їх в єдину національну  економічну систему.  В  України  фінансовий  ринок  лише  почав  розвиватися.  Впровадження  ринкових відносин,  створення  в  країні  нових  механізмів  регулювання  та  управління  економікою, здійснення приватизації – ці  та  інші фактори  по-різному  впливають на  створення  загального, високоліквідного  та  ефективного,  регульованого  державою  і  інтегрованого  у  світовий фінансовий ринок, фондового ринку  України.

Не  зважаючи  на  те,  що  фондовий  ринок  України  тільки  почав  своє  становлення  на даному  етапі  вдалося  створити  як  самий  ринок,  так  і  необхідну  для  його  функціонування інфраструктуру. Сам  ринок  поки що  переважно  виконує  невластиві  йому функції  вирішення проблеми  неплатежів (фінансові  векселі)  і  формування,  а  також  перерозподілу  власності  в процесі  приватизації.  Основна  ж  функція –  мобілізація  фінансових  ресурсів –  реалізується вкрай  обмежено.  Ключову  роль  на  ринку  цінних  паперів  відіграють  акції,  хоча  вони  і  не посідають поки що провідного місця.  

Суттєвий  внесок  в  дослідження  основних  напрямів  і  тенденцій  розвитку  світового  фінансового  ринку  та місця фондового  ринку України  в  ньому  зробили  наступні  вітчизняні  та іноземні вчені-економісти: Рогач О.І., Мозговой О.М., Макогон Ю.В., Сохацька О.М., Назарчук М.І., Міркін Я.Н., Рубцов Б.Б., Жуков Є.Ф., Філіп А. Фішер, Шляйфер А., Шарп У.Ф. та інші.

На  сьогодні  загальну  структуру  світових  фінансових  ринків  майже  на 80%  формує ринок  США, Європи, Великобританії, Японії та Китаю. Упродовж останніх років зростає  роль США  та Європи,  скорочується частка Японії й Південно-Східної  Азії  і  стрімко підвищується частка Китаю. Динамічно розвиваються фінансові ринки Індії та Центральної  і Східної Європи, міжнародні активи яких перевищуються один трильйон доларів  США [31].

Глобалізаційні процеси та значне зростання обсягів і частки державних і корпоративних боргових  зобов’язань сприяють  поглибленню,  прозорості  та  ліквідності міжнародного фінансового ринку. Основними інструментами міжнародного фінансового ринку залишаються акції, облігації та депозити.

Протягом  останніх  років  найдинамічніше  розвивався  ринок  акцій  та  корпоративних облігацій. Так,  обсяги  емітованих  акцій  зросли  у 2,3  рази,  а  корпоративних  облігацій –  у 2,7 рази. Аналіз використання окремих  інструментів грошового  ринку та ринку капіталів показав, що  частка  акцій,  за  винятком 2003р.,  лишається  практично  незмінною  на  рівні 27%.  Частка корпоративних  облігацій  зросла  з 11,7%  у 2004р.  до 26,5%  у 2008р.,  державних  облігацій  знизилася  з 28,3%  до 17,8%,  а  депозитів  скоротилася  з 31,1%  до 27,9%,  тобто  відбувається зростання  частки  боргових  і  пайових  цінних  паперів. 

Наведені дані свідчать про  істотне зниження на міжнародному фінансовому  ринку ролі комерційних  банків  і  відповідне  посилення  ролі  ринкових  інституцій,  таких  як  фінансові посередники. Регіональна  структура міжнародного ринку  свідчить, що близько 37% припадає на США, 22% - на Європу, 15% - на Японію, 6% - на Великобританію і  близько 5% - на Китай [14].

На  американському  ринку  для  акумуляції  капіталу  емітенти  найчастіше використовують, а інвестори, відповідно, придбають акції та боргові зобов’язання. Європейські інвестори  віддають  перевагу  банківським  депозитам,  хоча  протягом  останніх  років  зростає інтерес і до цінних паперів. Азійські ринки дуже неоднорідні. У різних країнах використовують різні інструменти, що здебільшого зумовлено не лише економічним рівнем розвитку країни, а й рівнем участі країни у діяльності міжнародного фінансового ринку. В Японії найдинамічніше розвивається ринок державних цінних паперів, у Китаї, ринок фінансових активів рівень якого вже досяг 40% ринку Японії, найдинамічніший банківський сектор, що особливо активно почав розвиватися після доступу на нього іноземних інвесторів. 

Упродовж  останніх  років  Україна  активно  накопичує  досвід  роботи  на міжнародному фінансовому  ринку.  З метою  покриття  дефіциту  бюджету  здійснено  кілька  емісій  державних облігацій  зовнішньої  позики,  розширюються  практика  отримання  синдикованих  кредитів  від іноземних банків, здійснено  кілька емісій корпоративних єврооблігацій. Так, лише у 2007р. 12 українських  банків  та  корпорацій  отримали  кредити  на  загальну  суму  понад 1,2  млрд.  дол. США з термінами від півроку (банк Форум) до 7 років (Укртелеком) і відсотковою ставкою від Libor+2,80 (Приватбанк) і Libor+4,90 (Укртелеком). Упродовж 2008р. вітчизняні емітенти здійснили випуск та розміщення єврооблігацій на суму 1,115 млрд. дол. США  із середнім терміном 4,4 року та середньою відсотковою ставкою 8,17% (табл.3.1) [32].

Наведені приклади дають  підставу стверджувати, що Україна  на основі запровадження як державних, так і корпоративних запозичень розпочала активний рух у напрямі  інтеграції до світового  та  європейського  фінансового  простору,  використовуючи  євро  континентальну модель  розвитку  фінансового  ринку.  Необхідно  й  далі  вивчати  світові  тенденції  розвитку міжнародного  фінансового  ринку  та  реалізовувати  їх  переваги  у  становленні  й  розвитку вітчизняної фінансової системи.

                                                                                                        Таблиця 3.1.

Випуск єврооблігацій  українськими емітентами у 2008р.

У  жовтні 2008р.  Міністерство  фінансів  здійснено  розміщення 12  тисяч  штук єврооблігацій України  номіналом 50 тис. євро на загальну суму 600 тис. євро з терміном обігу 10 років  під 4,95% річних [1,7].

Розглянуті  закономірності  та  тенденції  розвитку  фінансового  ринку  дають  підстави робити  висновок,  що  він  є  дуже  масштабним  і  динамічним,  розвивається  циклічно, національні та регіональні  фінансові ринки тісно пов’язані  між собою, а ефективність участі на ньому певної країни залежить не лише від рівня розвитку національного  ринку, а й від ступеня інтеграції фінансового ринку країни до світового фінансового простору [33].

Сьогодні одним із важливих напрямів перебудови  економіки  України  є  формування ринкового  середовища, що  включає  в  себе ринок  цінних  паперів.  Розвиненість  цього ринку має бути рушієм розвитку всієї економіки країни. Розглядаючи сутність поняття «фінансові інструменти», слід відмітити, що в науковій літературі відсутнє єдине розуміння цього поняття, деякі автори заперечують його корисність взагалі [5]. До того ж, автоматичне впровадження у вітчизняне законодавство такого суто економічного терміна без заміни його адекватною правовою конструкцією або без наділення ознаками інструменту ідентифікації негативно позначається на використанні фінансового інструменту в професійній діяльності суб’єктів РФП.

Так, в економіко-правовій літературі можна зустріти декілька підходів до визначення поняття «фінансовий  інструмент». Його розглядають і як документ, у тому числі контракт, і як своєрідний фінансовий продукт, і як сукупність фінансових активів та пасивів [5].

Поряд з науково розробленими визначеннями фінансового  інструменту  важливе значення мають його тлумачення, що містяться в сучасних нормативно-правових актах України.

Так, у Законі України  «Про цінні папери та фондовий ринок» під фінансовими інструментами  розуміються «цінні папери, строкові контракти (ф’ючерси), інструменти  грошового обігу, відсоткові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в  разі залежності ціни від відсоткової  ставки, валютного курсу чи фондового  індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони)» [3].

Ще одне визначення фінансового  інструменту можна зустріти у  Положенні (стандарті) бухгалтерського  обліку 13 «Фінансові інструменти», в  якому фінансовий інструмент являє  собою «контракт, котрий одночасно  приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов’язання або  інструменту власного капіталу в  іншого» [8].

До того ж, на сьогодні активно  обговорюється прийняття проекту  Закону України «Про похідні цінні  папери», згідно зі ст. 3 якого під  фінансовим інструментом слід розуміти «оформлений відповідно до законодавства  документ (у тому числі цінний папір), який підтверджує право власності  або є підставою для виникнення зобов’язання щодо базового активу» [6].

Відтак, ефективне функціонування фінансового ринку сприяє зміцненню  не лише фінансової сфери, а й усієї  економіки загалом, а використання фінансових інструментів активує діяльність суб'єктів ринку.

Розроблення та впровадження новітніх фінансових інструментів полягає  в удосконаленні існуючих та запровадженні  нових для українського ринку  капіталу фінансових інструментів(цінних паперів, деривативів та ін.), а також  сучасних технологій їх застосування, що відповідають найкращій світовій практиці функціонування міжнародних  ринків капіталу та директивам ЄС. Аналіз чинного законодавства України  з цінних паперів та фондового  ринку, а також міжнародного досвіду  функціонування ринків капіталу та директив Європейського Союзу вказує на недостатність  існуючої нормативно – правової бази для регулювання ринків фінансових інструментів та неповну відповідність  окремих вітчизняних законодавчих та нормативних актів сучасним вимогам.

На сьогодні ринок цінних паперів України незадовільно виконує  покладені на нього функції зосередження попиту і пропозиції щодо цінних паперів, формування ринкових цін на цінні  папери та інші фінансові інструменти, залучення та перерозподілу інвестиційного капіталу у найефективніші галузі та види економічної діяльності. Зокрема, відсутній повний спектр фінансових інструментів, притаманний розвинутим ринкам капіталу; не завершено формування повноцінної нормативно – правової бази для випуску й обігу деривативів; цінні папери, що перебувають в  обігу на фондовому ринку, не підкріплені  механізмами хеджування ризику інвесторів, що застосовуються у світовій практиці [34].

Разом з тим, на сьогодні в Україні відсутній комплексний  документ, яким би визначалася стратегічні  політика держави в галузі випуску  та обігу фінансових інструментів. Усунення цієї прогалини потребує створення  необхідних правових, економічних та організаційних передумов для розвитку фінансових інструментів і забезпечення повноцінного функціонування ринків капіталу в Україні, в тому числі шляхом розроблення та прийняття Стратегії впровадження новітніх фінансових інструментів на ринках капіталу України.

Поряд із розвитком законодавства  як важливої передумови для удосконалення  й розширення пропозиції існуючих фінансових інструментів, а також появи нових, не менш важливим, є здійснення низки  заходів, спрямованих на забезпечення інвестиційної привабливості та надійності фінансових інструментів. Сформульовані на підставі дослідження  заходи передбачають, серед іншого:

- зниження інвестиційних ризиків, пов’язаних з інвестуванням у фінансові інструменти, шляхом удосконалення компенсаційних механізмів відповідно до положень Директиви ЄС 97/9/ЄС «Про схеми компенсації інвесторам» [9];

- комплексне врегулювання питань рейтингування через чітке окреслення кола об'єктів рейтингування, визначення виключного переліку випадків обов'язкового рейтингування цінних паперів, встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які надають відповідні послуги, та їх відповідальності;

- удосконалення механізмів оподаткування операцій з фінансовими інструментами з метою податкового стимулювання інвестицій;

- здійснення масової просвітницької роботи серед населення, насамперед інформування широких кіл громадськості про особливості функціонування ринку цінних паперів і фінансових послуг,види фінансових інструментів та технології їх обігу, з метою залучення коштів громадян у такі фінансові інструменти.

Реалізація положень Стратегії  та розроблених на її виконання заходів  сприятиме створенню в Україні  повноцінної системи цінних паперів  та фінансових інструментів, яка відповідає міжнародним стандартам та положенням Директив ЄС з питань ринків фінансових інструментів [10]. Це забезпечить збільшення пропозиції на фондовому ринку цінних паперів українських емітентів з високими інвестиційними характеристиками та вбудованими механізмами зниження інвестиційних ризиків для їх власників; підвищення  загальної капіталізації фондового ринку України та доведення її до 70-80% відносно ВВП(до 2012 р.); збільшення податкових надходжень до бюджету в результаті зростання обсягів операцій з фінансовими інструментами, підвищення прозорості діяльності емітентів цінних паперів та детінізації економіки.