Інструменти фінансового ринку

Як  вважають експерти, інновації, що з'явилися  останнім часом, створюють на фінансових ринках атмосферу невизначеності, невпевненості, нервозності, що підвищує нестабільність і можливість різких коливань, особливо на ринках країн, які розвиваються, і країн з перехідною економікою.

Фінансові інновації так само, як будь-які інші, можна поділити на:

• кризові інновації, головною ознакою яких є розв'язання проблеми реалізації товару (роботи, послуги) у зв'язку з падінням попиту на нього і зменшенням обсягу його продажу, а також складнішої проблеми — виживання господарюючого суб'єкта на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Кризова інновація спрямована на ліквідацію організаційної, виробничої, економічної чи фінансової кризи господарюючого суб'єкта;
• інновації розвитку, метою яких є підвищення конкурентоспроможності продукту і самого господарюючого суб'єкта в майбутньому. Такі інновації викликані перспективними прогнозами господарської діяльності, наприклад прогнозами втрат конкурентоспроможності товару, падінням іміджу господарюючого суб'єкта, можливим його банкрутством;
• нові фінансові операції, до яких належать форми контролю і обліку руху грошових коштів і цінних паперів (замінники грошей), методи планування фінансових показників, методологія складання фінансових планів різних видів (баланс доходів і витрат, план грошових потоків, бюджетування, оперативні фінансові плани та ін.), прийоми фінансового аналізу, форми організації фінансової роботи господарюючого суб'єкта, інтерактивне й інше аналогічне інвестування капіталу, мерджер та інші дії, пов'язані зі спробою захоплення господарюючого суб'єкта (наприклад, дії "інвесторів-стерв'ятників"), дії із захоплення нових фінансових ринків;
• нові фінансові продукти, які є формою матеріалізації таких фінансових операцій, які мають невідчутну форму, тому їх не можна продати. Втілюються у вигляді інструкцій, правил, методичних вказівок, формул, графіків, тобто якогось певного документа, який, у свою чергу, є фінансовим продуктом, а отже, об'єктом купівлі-продажу.

Процес  розроблення нових фінансових інструментів і операційних схем (нових фінансових технологій) має назву фінансовий інжиніринг. Термін "фінансовий інжиніринг" з'явився у 1991 році та, за визначенням Дж. Фінерті, передбачає проектування, розроблення й реалізацію інноваційних фінансових інструментів і процесів, а також творчий пошук нових підходів до розв'язання проблем у сфері фінансів. Особлива увага у визначенні приділяється "інноваційному" та "творчому" підходам.

З погляду  практики фінансовий інжиніринг охоплює  багато різних сфер, головними з яких є: фінанси акціонерних компаній, торгівля, управління довгостроковими і короткостроковими вкладеннями грошових коштів, управління ризиками.

Оновлення існуючих та створення нових фінансових продуктів і послуг стало провідним чинником розвитку світових фінансових ринків протягом останніх 30-ти років. Як зазначалося, фінансові інновації своєю появою ініціюють масштабні перетворення відповідних фінансових ринків і, як наслідок, впливають на розвиток економіки в цілому.

Водночас, попри загальну позитивну оцінку цього явища, викликають занепокоєння можливі негативні наслідки зростання кількості фінансових інновацій: теоретичні розробки західних вчених-економістів свідчать про те, що в певних умовах безконтрольний "інноваційний бум" у фінансовій сфері містить загрозу для макроекономічної рівноваги, що підтверджено практикою розвинутих країн.

Отже, за своєю сутністю фінансова інновація  є набором нових фінансових інструментів і фінансових технологій. Залежно від покладених на неї функцій вона покликана розв'язувати різні проблеми щодо реалізації товару або надання нових видів послуг.

Основним  негативним наслідком від упровадження фінансових інновацій з погляду  фінансової структури економіки  є те, що вони призводять до зростання  частки суб'єктів, залучених у фінансові  афери, що викликає кризові макроекономічні явища.

Можна зробити висновок, що фінансові інструменти -  це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. Існує дві основні категорії фінансових інструментів, які суттєво відрізняються надійністю щодо отримання доходу: інструменти позики (облігації, векселі, казначейські зобов'язання тощо); інструменти власності (акції).

Основними характеристиками фінансових активів є термін обігу, ліквідність, дохідність, ризиковість, податковий статус, поворотність, подільність та ін. За допомогою цих характеристик здійснюється оцінювання фінансових активів. При цьому насамперед підлягають оцінюванню ринкова вартість активу та реальна ставка доходу, яку він забезпечує інвестору, або необхідна ставка доходу, яку фінансовий актив має забезпечити інвестору відповідно до його ризиковості та ліквідності. Тому оцінювання очікуваних грошових потоків за активом полягає в обчисленні визначених або оцінюванні невизначених грошових потоків.

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

 

2.1. Аналіз інструментів  позики

Активність функціонування фондового  ринку  сьогодні  є  одним  з  чинників,  який вказує  на  успішність  розвитку  всієї  економічної  системи  країни.  В  різних  країнах  цей ринок  має  особливості  фінансових  інструментів,  що  використовуються  на  ньому, інституціональних  інвесторів,  що  беруть  участь  в  його  організації,  впливу  державних  органів,  що  регулюють  ринок  за  допомогою  нормативних  обмежень,  тощо.

Український  фондовий  ринок  має  принаймні  дві,  на  нашу  думку,  негативні  ознаки:  по-перше,  переважна  більшість  операцій  здійснюються  на  неорганізованому ринку — 78 643,40 млн. грн., або 95,56 %, з них більша частка належить до операцій на вторинному ринку — 77 360,90 млн. грн., або 98,30 % ; по-друге, за обсягами операцій, ринок здебільшого представлений лише двома видами фінансових  інструментів, а саме акціями — 43,28 % та векселями — 36,66 %.

Аналіз емісій міжнародних  боргових зобов’язань свідчить, що основними емітентами є транснаціональні компанії  та  фінансові  інститути  (табл.  2.1).  Світовий  обсяг  корпоративних  облігацій  у  2009  р.  становив 23942,8 млрд.  дол. США  [20].  Збільшення  обсягів емісії  зазначених  облігацій сприяє  вирішенню проблеми довгострокового інвестування та розвитку економіки. 

Сучасний  український  ринок  корпоративних  облігацій  перебуває  на  стадії  становлення  і  не  може конкурувати з ринками  розвинених країн (рис. 2.1.).

 

 

 

                                                                                                        Таблиця 2.1.

Обсяг боргових зобов’язань  у світі залежно від емітента за період 2007−2009 рр., млрд. дол. США

Починаючи  з  2001  р. відбулося  різке  збільшення  випуску  корпоративних  облігацій  у  результаті  змін  у податковому  законодавстві  та  стабілізації  економіки  України.  Наступний  сплеск  емісії  облігації  цих  емітентів було зафіксовано в 2005 р., він склав 12748,28 млн. грн., що у 3,1 рази більше, ніж у попередньому році. Різке збільшення випущених облігації  пояснювалося очікуваннями політичної стабілізації, розвитком товарного  ринку та  збільшенням  інвестиційних  сподівань. У 2009 р. сукупний  обсяг  емісії корпоративних облігацій  у порівнянні з 2007 р. скоротився у 4,7 рази, що є наслідком фінансової кризи [13].

Рис.2.1. Обсяги випусків корпоративних облігацій в Україні за період 2000–2009 рр.

Таким  чином,  динаміка  випуску  корпоративних  облігацій  відображає  зміни  в  інвестиційному середовищі, тобто зміни в монетарній та валютній політиці, нестабільність законодавчої бази та інфляційні очікування.

В Україні ринок боргових зобов'язань держави розвивається з березня 1995 р., спочатку у формі  ринку ОВДП, згодом, згідно з потребами, розгалужуючись у ринок зовнішніх  запозичень та муніципальних позик. Відтоді роль ринку ОВДП як засобу фінансування бюджетного дефіциту стрімко  зростає, що правда не означає однозначного успіху цього фінансового інструмента  на вітчизняному фінансовому ринку, адже має місце накопичення боргових зобов'язань держави перед інвесторами-власниками держоблігацій.

Зростання розмірів заборгованості за ОВДП відбувалося за тим же сценарієм, що і в багатьох країнах, що розвиваються, - а саме, як підсумок збільшення кількості  проведених аукціонів, обсягів емісії та прибутковості облігацій. В умовах посилення боргової залежності держави, інфляційних процесів, кризи неплатежів та великого ступеня ризику уряд вимушений  за рахунок зростання прибутковості  стимулювати розміщення ОВДП з невеликими термінами погашення серед юридичних  та фізичних осіб.

Ринок ОВДП непостійний, на ньому досить часто відбуваються неочікувані зміни обсягів та дохідності. Все це ускладнює як роботу простих трейдерів, так і фінансових аналітиків.

У січні-серпні 2010 р. на внутрішньому ринку було залучено 54,9 млрд. грн. що на 35,2 відсотка більше ніж у відповідному періоді 2009 року – 40,6 млрд. грн., що з  одного боку було забезпечено участю НБУ, який з метою підтримки ліквідності  банківської системи здійснював купівлю ОВДП на вторинному ринку  та приймав їх в заставу під  видачу кредитів рефінансування, з  іншого низькою кредитною активністю та політикою комерційних банків. За січень-серпень обсяг державних  цінних паперів, що знаходились у  власності НБУ зріс на 18 млрд. грн. (рис. 2.2).

Рис.2.2. ОВДП, що знаходяться  в обігу, за сумою основного боргу  у розрізі утримувачів у 2010 р., млн. грн.

Опинившись в умовах дефіциту коштів, Уряд здійснював погашення  ОВДП шляхом здійснення нових запозичень (рис. 2.3), однак рефінансування боргу  було здійснено за умов, які не вирішують  проблему боргового навантаження на бюджет, а лише дозволяють перенести  їх на майбутні періоди [14].

З початку 2010 року продовжується  розпочата у 2009 році тенденція по заміщенню більш дешевих боргових зобов’язань дорожчими – дохідність розміщених ОВДП на проведених 12 січня , 9 лютого, 16 лютого 2010 року аукціонах  перевищувала вартість обслуговування зобов’язань, термін погашення яких наставав. Причиною цього була нагальна необхідність Уряду здійснити погашення  ОВДП, зобов’язання з оплати яких наставало  вже на наступний день після проведення аукціону.

 

Рис.2.3. Динаміка показників ринку ОВДП (обсяг залучених коштів, сума сплат, в т.ч. з погашення основного боргу) у січні-лютому 2010 р., млн. грн.

Обслуговування Урядом внутрішнього та зовнішнього державного боргу  у січні-серпні здійснювалось вчасно та в повному обсязі – з початку  року на зазначені цілі було витрачено 6,1 млрд. грн. та 2,5 млрд. грн. відповідно, при цьому в порівнянні з відповідним  періодом 2009 року навантаження на бюджет з виплати відсотків за зобов’язаннями збільшилося на 91,5 відсотків (сплачено 8,6 млрд. грн.) що є наслідком зростання  обсягу емітованих ОВДП та рівнем відсоткових  ставок за ними.

Не дивлячись на позитивні  тенденції до зменшення вартості обслуговування боргових зобов’язань  все ж залишається основна  загроза для бюджету яка знаходиться  у залученні значних обсягів  коштів, терміни погашення яких припадають на один період (рис.2.4).

Рис.2.4. Обсяг ОВДП до погашення  із залучених у 2010 р., млн. грн.

Так 55,4 відсотка обсягу здійснених у 2010 р. запозичень є короткостроковими  з терміном погашення до одного року, що значно збільшило боргове навантаження на ІІ півріччя 2010 року, з них на жовтень 2010 року припадає 2,1 млрд. грн., на листопад – 2,6 млрд. грн., на грудень – 0,3 млрд. грн. Загалом тільки з врахуванням  здійснених у 2010 році короткострокових запозичень на ІV квартал припадає погашення 4,873 млрд. грн. [13].

З урахуванням залучених  коштів у 2009-2010 роках з терміном погашення  у ІІ півріччі 2010 року на жовтень  припадає погашення 2,1 млрд. грн., на листопад 2,6 млрд. грн., на грудень 0,3 млрд. грн. Загалом  з врахуванням запозичень, здійснених з початку 2009 р., на ІV квартал припадає 4,995 млрд. грн. що свідчить про нерівномірність  розподілення боргового навантаження на бюджет (табл. 2.2).

                                                                                                

                                                                                                   Таблиця 2.2.

Загальний обсяг ОВДП до погашення на вказану дату з урахуванням  залучень, здійснених у 2009-2010 рр.

У середньостроковій перспективі  на динаміку ставок дохідності ОВДП будуть впливати різнонаправлені процеси. Так, обсяг коштів на рахунках Уряду в НБУ за вересень поточного року збільшився на 27 відсотків та станом на 01.10.2010 становив 30,9 млрд. грн., однак, обсяг вільної ліквідності скорочується третій місяць поспіль (скорочення у серпні-вересні на 9,8 відсотків до 7,6 млрд. грн.). У свою чергу відбулось скорочення коррахунків банків (на 3,5 відсотків до 19,3 млрд. грн.) що знизило показник вільної ліквідності на 9,8відсотка до 7,6 млрд. грн.

В  умовах  загострення фінансової  кризи,  важливою  особливістю  ринкових  відносин  у  сфері грошово-кредитного регулювання  є формування  ринку  векселів, функціональним  завданням  якого  є перерозподіл  в основному  короткострокових  грошових  зобов’язань,  а  його  об’єктом  виступають  прості  та переказні векселі. Адже, вексель, як один із фінансових інструментів, за своєю економічною природою є досить унікальним цінним папером. Він є короткостроковим борговим  зобов’язанням, що опосередковує процес кредитних  розрахунків,  використовується  в  грошово-розрахункових операціях, виконуючи  тим  самим функцію  засобу платежу . Розширення вексельного  обігу,  з  одного боку,  створює  альтернативу  банківському кредитуванню, що в умовах дефіциту обігових коштів у підприємницьких структурах, може впливати на зниження банківських ставок, з  іншого ж боку – вексель може бути використаний як додаткове джерело коштів для інвестування  капіталу,  передбачає фіксований  характер  платежу,  і  як переказаний може багаторазово обертатись на вторинному ринку . Це ще раз підтверджує  необхідність  використання  векселя  в  національній економіці та формування професійного вексельного ринку в Україні [21].