Інноваційно-інвестиційнадіяльність підприємства та її економічна ефективність

Процес реінжинірингу можна підрозділити на такі основні етапи:

1) формується бажаний (необхідний з точки зору майбутнього виживання і розвитку) образ фірми. Формування майбутнього образу відбувається в рамках розробки стратегії фірми, її основних орієнтирів і способів їх досягнення;

2) створюється модель реального або існуючого бізнесу фірми. Цей етап називають ретроспективним, або зворотним, реінжинірингом. Тут відтворюється система дій, робіт, за допомогою яких компанія реалізує існуючі цілі. Проводиться детальний опис і документація основних операцій компанії, оцінюється їх ефективність. Для створення моделі існуючого бізнесу використовуються результати аналізу організаційного середовища, дані контролінгу. Визначаються процеси, які потребують докорінної перебудови;;

3) розробляється модель нового бізнесу. Відбувається перепроектування поточного бізнесу – прямий реінжиніринг.

Для створення моделі оновленого бізнесу здійснюються наступні дії:

а) перебудовуються вибрані господарські процеси, створюються більш ефективні робочі процедури, визначаються технології (у тому числі інформаційні) та способи їх застосування;

б) формуються нові функції персоналу, переробляються посадові інструкції, визначається оптимальна система мотивацій, організовуються робочі команди, розробляються програми підготовки та перепідготовки фахівців;

в) створюються інформаційні системи, необхідні для здійснення реінжинірингу: визначається обладнання та програмне забезпечення, формується спеціалізована інформаційна система бізнесу;

г) проводиться тестування нової моделі в обмеженому масштабі.

4) впровадження моделі нового бізнесу в господарську реальність фірми. Всі елементи нової моделі втілюються на практиці. Тут важливим є вміле стикування і перехід від старих процесів до нових так, щоб виконавці процесів не відчували трудового дискомфорту, а тим більше не переживали стану робочого стресу.

Наполегливу роботу, спрямовану на виконання реінжинірингу бізнес-проектів, повинні вести працівники підприємства, безпосередньо зайняті ре інжиніринговою діяльністю (рис. 2.2) [20].

Рис. 2.2. Учасники реінжинірингової діяльності

Розуміння керівництвом підприємства або окремими виконавцями певних робіт, потреби докорінних змін (такий процес розуміння ще називають бізнес-необхідністю) безпосередньо викликає виникнення реінжиніринг-ініціативи, тобто визначення нових результатів, очікуваних від нових процесів, процесного бачення того, що потрібно конкретній організації в майбутньому (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Виникнення бізнес-ініціативи

Отже, успішна реалізація програм реінжинірингу передбачає послідовну підготовку і проведення заходів з розробки удосконалених моделей бізнес-процесів, ініціювання та здійснення пробних проектів з наступним подальшим удосконаленням та оптимізацією бізнес-процесів на основі результатів впровадження пробних проектів, базування програм реінжинірингу на використання сучасних інформаційних технологій.

2.3. Оцінка інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств в Україні

З підсиленням інтересу дослідників до теорії економічного зростання, особливо до проблем довгострокового зростання, з’явилося декілька теоретичних моделей, в яких науково – технічний прогрес розглядається як один з ендогенних факторів економічного підйому (моделі Н. Стоукі, Р. Лукаса, П. Ромера, Г. Гроссмана, Е. Хелпмана). Зокрема, з дією цього фактора дослідники пов’язують розрив в темпах зростання між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, вважаючи, що саме інвестиції у розвиток науки, техніки та в людський капітал обумовлюють ефект економічного підйому.

Інвестиції відіграють суттєву роль у будь – якій країні, для України ж їх значення важко переоцінити. Одне із завдань, що стоїть перед Україною, полягає в створенні необхідних і сприятливих умов для інтенсифікації економічного зростання, підвищення якості життя населення.

За січень-вересень 2006 р. суб’єктами господарювання за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 68 201, 4 млн. гривень інвестицій в основний капітал, що на 16, 1 % більше, ніж за 9 місяців 2005 р.

Якщо брати до уваги дані 2008 року, у цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо, за I півріччя 2008 року склав 6 918, 1 млн. дол., що у 2, 7 рази більше приросту за відповідний період попереднього року. Інвестиції надійшли з 124 країн світу.

До десятки основних країн – інвесторів входять : Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Сполучене Королівство, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Швеція, Віргінські, Британські Острови та Франція. Як бачимо, ці країни є основними інвесторами і на сьогоднішній день.

За даними Державного агентства України з інвестицій та інновацій, у 2008 році загальна необхідність в інвестиціях у виробничу сферу України складає 40 млрд. дол. США, в реальності було вкладено 5, 53 % від цієї суми. Отже, можна зробити висновок, що в Україні спостерігається велика різниця між попитом і пропозицією на інвестиції.

Обсяги прямих інвестицій в Україну станом на 01.01.2010 рік зображено на рис.2.4 [10].

Рис. 2.4. Обсяги прямих інвестицій в Україну

Однією з причин уразливості української економіки також є те, що інвестиції направляються, в основному, в сферу послуг. Наприклад, у 2007 році частка вкладень в основний капітал промисловості склала всього 34, 1 % від загальних інвестицій, в сільське господарство – 5, 1 %. У той же час в операції з нерухомістю і будівництво було вкладено 23, 7 % інвестицій, в транспорт і зв’язок – 16, 8 %, в торгівлю – 9, 4 %. Це так само є негативним явищем, оскільки величезну роль в розвитку економіки держави відіграє саме розвиток виробничої сфери [6].

У перші 9 місяців 2008 року економікою України освоєно 81 561, 3 млн. грн, з яких 37, 2 %  спрямовано в промисловість, 21, 7 % - на операції з нерухомістю, 14, 6 % - у діяльність транспорту та зв’язку, 8, 9 % - у внутрішню торгівлю, 6, 2 % - в сільське господарство, 2, 2 % - у фінансовий сектор [10].

Найбільш інвестиційно привабливими в Україні є такі види економічної діяльності: оптова торгівля і посередництво в торгівлі, металургія та обробка металу, машинобудування, транспорт та зв’язок , фінансова діяльність, харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів [15].

Визначені Урядом пріоритети державної політики, спрямованої на підвищення  інноваційної активності підприємств, у 2006 році сприяли збільшенню більше ніж на 3 млрд. гривень обсягів  реалізації інноваційної продукції у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Українські підприємства активніше, ніж в 2005 році, впроваджували на своїх виробництвах інновації у вигляді машин, устаткування, приладів, апаратів, а також майже втричі збільшили кількість нових технологій, що були придбані ними (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Впровадження інновацій на підприємствах

Викладене сприятиме збільшенню виробничих потужностей, підвищенню гнучкості виробництва, поліпшенню умов праці.

Приріст виробництва інноваційної продукції технологічними парками за результатами січня – вересня 2006 р. становив 3, 8 % проти відповідного періоду 2005 р.

У III кварталі 2006 р. за рахунок діяльності технологічних парків надходження до бюджетів та державних цільових фондів зросли відповідно попереднього кварталу цього року на 3, 6 %, а III кварталу 2005 р. – на 60, 8 % [10].

Витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи у III кварталі 2006 р. зросли у 6 разів порівняно з попереднім кварталом.

ВИСНОВКИ

Україна знаходиться на шляху всебічних економічних перетворень, а за таких умов налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення. Головне в інвестиційному процесі – це наявність джерел фінансування, раціональне використання інвестицій та повернення коштів юридичним та фізичним особам. Для збільшення надходжень інвестицій в Україну уряду необхідно демонструвати надійність, виваженість рішень, послідовність дій, юридичну відкритість та готовність до зменшення тиску адміністративного регулювання. Лише ефективне організаційне та законодавче регулювання інвестиційних процесів (зокрема щодо залучень іноземних інвестицій) та підвищення бюджетних асигнувань, обсяг яких слід визначити з урахуванням світової практики, а також сучасного стану національної економіки та сформованої структури експорту, дозволить державі розвинути та реалізувати експортний потенціал України. Від ефективності інвестиційної політики залежать рівень виробництва, стан основних засобів та ступінь технічної оснащеності підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, розв’язання соціально-екологічних проблем в Україні.

В умовах ринкової економіки інновації мають сприяти інтенсивному розвитку економіки, забезпечувати прискорення впровадження у виробництво останніх досягнень науки і техніки, повніше задовольняти споживачів у різноманітній високоякісній продукції і послугах. Розробка нових та вдосконалення існуючих форм, методів та інструментів підтримки інноваційної активності та побудови національної інноваційної системи є перспективним напрямком для подальших наукових досліджень [17].

Необхідно зазначити, що для досягнення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств необхідно:

1)                постійно удосконалювати властивості та створювати нові зразки продукції,які мають переваги над вже існуючими на ринку;

2)                вивчати ринок товарів, продавців та покупців та реакцію на інноваційний товар;

3)                оцінювати конкурентоспроможність шляхом порівняння параметрів нової продукції з параметрами бази порівняння;

4)                проаналізувати доцільність та прибутковість інвестиційно-інноваційного проекту.

В ході виконання курсової роботи всі поставлені завдання були виконані. Було визначено сутність та засади здійснення інноваційно – інвестиційної діяльності підприємства, науково – технічного прогресу. Було з’ясовано класифікацію економічної ефективності, вказані шляхи покращення інноваційно – інвестиційної діяльності та дано оцінку їй в Україні.

РОЗДІЛ 3

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА: РОЗРАЗУНОК СОБІВАРТОСТІ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ, РОЗРАХУНОК СТУПЕНЯ ВПЛИВУ ЗМІНИ ЦІНИ НА КРИТИЧНИЙ ОБСЯГ ПРОДУКЦІЇ

Частина I

Складання калькуляції деталі АД – 12:

1. Розмір статті «Сировина і матеріали»:

(грн) – ціна за 20 кг чорного металу;

(грн) – ціна за 9, 5 кг кольорового металу;

(грн).

2. Розмір статті «Енергія на технологічні цілі»:

(грн).

3. Розмір статті «Основна заробітна плата основних робітників»:

(грн) – заробітна плата за токарні роботи;

(грн) – заробітна плата за фрезерні роботи;

(грн) – заробітна плата за шліфувальні роботи;

(грн) – заробітна плата за один виріб;

(грн) – додаткова заробітна плата основних робітників;

(грн) – сума основної та додаткової заробітних плат;

(грн) – відрахування на соціальні потреби.

4. Розмір статті «Витрати на експлуатацію і утримання обладнання»:

(грн)

5. Розмір статті «Загальновиробничі витрати»:

(грн)

Собівартість виробу АД – 12 становить :

(грн).

Структура собівартості деталі АД – 12 наведена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Структура собівартості деталі АД – 12