Інфляція як макроекономічне явище,її сутність та причини

У навчальній діяльності зростає роль післядовільної уваги. Передусім це відбувається тоді, коли в процесі навчальної діяльності виникає інтерес, молодим людям стає цікаво, зникає вольове зусилля.

Пам’ять. Основна тенденція в розвитку пам’яті на цьому етапі полягає в подальшому зростанні та зміцненні довільності. Окреслюється спеціалізація пам’яті, зумовлена провідними інтересами юнаків та дівчат. Вдосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів та встановлення логічних зв’язків між частинами матеріалу. Зростає продуктивність запам’ятовування абстрактного матеріалу.

Мислення. В інтенсивному інтелектуальному дозріванні, характерному для ранньої юності, провідна роль належить мисленню. Мислення опосередковує всі інші пізнавальні процеси. Так, у ряді досліджень доведено, що розвиток довільності уваги, її стійкості та зосереджуваності в юнацькому віці насамперед пов’язаний з формуванням логічного мислення, освоєнням узагальнених способів мислення. Логічне запам’ятовування також тісно пов’язане з мисленням. Успішність цього процесу пов’язана використанням певних прийомів, які засвоюються за допомогою вчителя: виділення найважливішого і найсуттєвішого в матеріалі; усвідомлення мети запам’ятовування; осмислення значення і логічного смислу матеріалу; критичної оцінки його змісту; поділу матеріалу на структурні одиниці з виділенням у кожній опорних пунктів; змістового групування матеріалу. Від організації мисленнєвої діяльності залежить також продуктивність мимовільної пам’яті, мимовільно запам’ятовується те, що пов’язано з потребами, інтересами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук. Педагогам важливо, узагальнюючи навчальний матеріал, наводити такі приклади, які б були пов’язані з сферою інтересів юнаків та емоційно їх зачіпали і показували як надбанні знання та уміння пригодяться в майбутньому.

Навчальна діяльність повинна  організовуватися таким чином, щоб  сприяти розвитку мислення, розвивати  вміння причинного пояснення явищ, обґрунтовувати висновки, аргументувати  і доводити положення, зв’язувати досліджувані факти і явища в систему.

Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а  й інструментом пізнання об’єктивної дійсності і її закономірних зв’язках і відношеннях. Засвоєння наукових понять можна досягти на занятті спеціальних предметів, де відповідні поняття вводяться та вивчаються.

Однак, в старших, а, бажано, й в середніх класах школи учні не повинні механічно вчити і  повторювати застиглі визначення наукових понять. Варто добиватися того, щоби школярі самостійно знаходили та давали визначення понять.

Мислення стає системнішим. Знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується  в когнітивну модель світу, що служить  основою формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обґрунтуванні  пояснень явищ дійсності, виведенні часткових зв’язків явищ на основі загального закону або підведення його під певну закономірність. Спостерігається захопленість філософськими концепціями. Саме тому в цьому віці так часто ведуть щоденники, пробують себе в літературній сфері, читають езотиричну літературу.

Змінюється співвідношення між можливим і дійсним на користь  сфери можливого, що зумовлює інтелектуальне експериментаторство, своєрідну гру  з поняттями та формулами. Абстрактна можливість стає цікавішою й важливішою за дійсність, оскільки вона не знає жодних обмежень.

Така схильність до абстрактних  розмірковувань на світоглядно-філософську  тематику притаманна більшою мірою  юнакам. Пізнавальні інтереси дівчат найчастіше спрямовані на художньо-гуманітарні науки, розв’язання практичних завдань.

В той же час, широта інтелектуальних  інтересів часто поєднується  з відсутністю системи та методу. Молодим людям притаманно перебільшувати рівень своїх знань і особливо розумових можливостей.

Інтелектуальний розвиток у період юності полягає не так у нагромадженні нових знань, умінь та розвитку окремих властивостей пізнавальних процесів, як у інтеграції їх і формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, який зумовлює способи набування, нагромадження, переробки та використання інформації.

Мовлення. Разом з розвитком абстрактного і узагальненого мислення відбувається перехід до вищих рівнів мовлення. Мовлення ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і письмового висловлення думок, формуються вміння точно висловлювати думки абстрактного характеру, легко користуватися усним мовленням як засобом спілкування тощо. Розвивається мовленнєве мислення, основи розвитку якого закладаються педагогами ще в підлітковому віці.

Важливо звернути увагу  на вибіркове ставлення старших  школярів до навчальних предметів. У підлітковому віці таке ставлення до навчальних предметів здебільше визначається особистісними властивостями вчителя, якістю, рівнем викладання. У старшому шкільному віці причиною вибіркового ставлення до навчальних предметів, окрім окресленої, стає наявність у молодих людей сформованих інтересів, які пов’язані із здібностями, з професійною спрямованістю. Інколи це може призвести до звуження кола цікавості шкільними предметами.

Тому дуже важлива  роль учителя, який повинен допомогти  учневі

визначити пріоритети у всьому тому обсягу знань, який вони хочуть засвоїти.

Отже, педагог у навчальному  процесі має максимально враховувати  особливості та інтереси учнів і створювати простір для їх власної розумової й соціальної активності. Для цього віку важливим є забезпечення партнерства та співробітництва у процесі навчання, захопленість викладачем власним предметом, емоційність викладу, високий професіоналізм і педагогічна майстерність, реалізація зворотного зв’язку між учнями і вчителем, створення умов для об’єктивної оцінки знань та вмінь учнів й самореалізації в роботі учасників навчального процесу, широке використання проблемних ситуацій, цікавих практичних прикладів, забезпечення навчального процесу технічними засобами та дидактичними матеріалами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.Робоча навчальна програма з дисципліни «Основи економіки»

 

2.1.Актуальність  теми та мета вивчення даної  дисциплін

 

Вивчення дисципліни «Основи економіки» має дуже велике значення для школярів.

Оскільки саме теперішньому поколінню учнів-старшокласників  формувати і жити при ринковій економіці, то необхідно зробити  все, щоб молодь мала чітке об’єктивне уявлення про економіку в цілому.

Це можливо здійснити шляхом викладання курсу «Основи економіки» в школі, як обов’язкового предмету.

Крім того, учні старших  класів стоять перед вибором професії, і курс економіки допоможе їм зрозуміти  чи варто вибирати професію економіста в майбутньому.

До того ж, економіка  – наука, яка щоденно знаходить прояв у побуті, і знати про неї як можна більше буде доцільно будь-якому старшокласнику.

Враховуючи вищесказане, ми можемо визначити такі цілі курсу :

• формування світогляду учня як суб’єкта ринкових відносин;
• розширення понятійного апарату учня економічними термінами;

- розвиток економічної культури, економічного мислення учнів спрямований на критичний аналіз процесів і результативність діяльності;

-    розширення уявлень про професійну діяльність у сфері економіки, отримання і закріплення  навичок обраного профілю;

-    забезпечення рівня економічної підготовки, що дозволить старшокласникам продовжити навчання на економічних факультетах у вищих навчальних закладах.

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Тематичний  план дисципліни

 

 

 

№ теми	Назва теми	Кількість годин
		лекція	семінар	С.р.	Разом
	Розділ 1
1.	Предмет і метод економічної науки	1			1
2.	Економічні потреби і виробничі  можливості	2	1	1	4
3.	Типи економічних систем.	2	1	1	4
	Разом	5	2	2	9
	Розділ 2
4.	Ринок і його основні елементи:попит,пропозиція ,рівноважна ціна	3	2	2	7
5.	Конкуренція	2	2	2	6
6.	Гроші	2	1	1	4
	Разом	7	5	5	17
	Розділ 3
7.	Домашнє господарство в сучасній економіці.Сімейний бюджет.	2	1	1	4
8.	Підприємство і підприємництво	3	2	2	7
9.	Менеджмент у підприємництві.	1	1	1	3
10.	Маркетинг.	1	1	2	4
11.	Фінансово-кредитні установи.	2	1	1	4
	Разом	9	6	7	22
	Розділ 4
12.	Національна економіка.Система показників господарювання.	3	2	2	7
13.	Інфляція як макроекономічне явище,її сутність та причини.	1	1	1	3
14.	Держава в ринковій економіці та її функції	1	1	1	3
	Разом	5	4	4	13
	Розділ 5
15	Світове господарство	3	2	1	6
16	Форми міжнародних економічних  відносин	2	1		3
17	Економіка і глобальні проблем	2	2	2	6
	Разом	7	5	3	15
	Загалом	33	22	21	76

 

 

 

 

 

2.3. Форми організації навчання

 

При вивчення дисципліни Основи економіки вчитель використовує словесні,наочні та практичні методи навчення.

Словесні  методи займають провідне місце в системі методів навчання. Вони дають змогу за короткий час передати значну за обсягом інформацію, поставити проблему і вказати шляхи її розв’язання. Слово активізує уяву, пам’ять, почуття учнів.

Види словесних методів:

Розповідь – повідомлення вчителем змісту навчального матеріалу, побудована з урахуванням цілей, змісту, вікових і індивідуальних особливостей учнів.

Бесіда – подання навчального матеріалу у вигляді діалогу вчителя з учнем. Суть цього методу полягає в тому, що вчитель шляхом формулювання продуманої системи запитань підводить учнів до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєння раніше вивченого.

Пояснення – монологічна форма викладу змісту навчального матеріалу, словесне тлумачення закономірностей, істотних зв’язків об’єкта, що вивчається, окремих понять, явищ. Широко використовується у роботі з учнями різних вікових груп, особливо в середньому і старшому шкільному віці у зв’язку з ускладненням навчального матеріалу і зростаючими інтелектуальними можливостями учнів.

Лекція – монологічний спосіб викладу значного за об’ємом навчального матеріалу, використовується, як правило, починаючи зі старших класів і займає одну-дві години навчальних занять. Цей метод сприяє активізації пізнавальної діяльності, підвищує ефективність самостійного виконання завдань з теми лекції, проведення самостійних дослідів і експериментів.

Навчальна дискусія – це метод, за допомогою якого здійснюється групове обговорення проблеми для встановлення істини шляхом зіставлення різних думок. Застосовується переважно починаючи зі старших класів, основне її призначення – стимулювати пізнавальний інтерес, сприяти глибокому розумінню проблеми, що є предметом дискусії, розвивати вміння учня відстоювати свою позицію, рахуватися з думкою інших (“слухати” інших).

Робота з книгою – метод, який полягає у роботі учнів з книгою

самостійно або під керівництвом учителя.

Наочні  методи навчання – це методи, які передбачають засвоєння навчального матеріалу з використанням наочних посібників і технічних засобів у взаємозв’язку зі словесними і практичними методами. Призначення цих методів полягає у наочно-чуттєвому ознайомленні тих, хто навчається з явищами, процесами, об’єктами у їх натуральному вигляді або в символьному зображенні за допомогою схем, малюнків, репродукцій. Наочні методи умовно поділяють на дві групи: ілюстрації і демонстрації.