Мысцеві податки і збори як джерело доходної частини місцевого бюджету

По-перше, нестабільність. У ряді країн із кількох причин, серед яких чільне місце посідають  міркування макроекономічної збалансованості, упродовж короткого періоду відбуваються досить радикальні зміни переліку розщеплених податків (Литва, Україна, Чехія) і нормативів розщеплення (Словаччина, Угорщина, Україна). Так досягається більша гнучкість міжбюджетних відносин із точки зору загальнодержавних фінансів, але це негативно впливає на стабільність місцевих бюджетів.

По-друге, найчастіше розподіл надходжень від розщеплених податків відбувається за принципом походження. За значної нерівномірності територіального зосередження економічного потенціалу це призводить до відмінностей у фінансовому стані окремих територіальних одиниць одного рівня і, відповідно, до значної потреби у наданні державних грантів на вирівнювання.

По-третє, наявність у  деяких країнах кількох рівнів сектору  державної управління веде до того, що нормативи розщеплення встановлюються лий для регіонального рівня, на який покладається визначена я участі у розщеплених доходах районів і муніципальних утворень. Це робити систему менш прозорою й менш об'єктивною. Проте практика встановлення прямих часток розщеплених податків для всіх, окрім регіональних, рівнях територіального управління стає дедалі поширенішою, зокрема у країнах ЦЗЄ, — Польщі, Словаччині, Чеській Республіці, а також у деяких країнах СНД, у тому числі в Україні (після прийняття Бюджетного кодексу) [6, с.71].

Проаналізовані вище особливості міжбюджетних відносин колишніх соціалістичних країн дають підстави для таких висновків.

По-перше, система формування доходів місцевих бюджетів досі ще не дає змоги забезпечити належну  відповідальність органів регіональної та місцевої влади перед населенням, оскільки частка їхніх власних доходів низька, а ступінь автономії у здійсненні видаткової політики в цілому за деяким винятком незначний. Відзначається невисока кореспонденція між доходами й видатками на надання послуг на місцевому рівні, що призводить до значної зовнішньої залежності місцевих бюджетів від державного.

По-друге, дохідна база місцевих бюджетів нестабільна внаслідок  вагомості частки, яка припадає на податкові розщеплення, основні елементи механізму яких є предметом щорічного коригування. Отже, довгострокове бюджетне планування на місцевому рівні стає вкрай утрудненим, якщо взагалі можливим. Податкові розщеплення як основна форма бюджетних доходів — недостатнє джерело фінансування місцевих видатків, що зумовлює и широке застосування прямих бюджетних трансфертів, переважно загального типу.

По-третє, серед форм прямих міжбюджетних трансфертів і переважають  загальні й поточні. Роль цільових і капітальних трансфертів, особливо у країнах СНД, у цілому незначна.

По-четверте, фінансове  вирівнювання у багатьох країнах  здійснюється неадекватними інструментами, хоч є і певний прогрес у цій галузі.

Отже, в аспекті фінансової допомоги місцевим бюджетам реформа  міжбюджетних відносин, яка провадиться  в Україні після прийняття  Бюджетного кодексу, є кроком у правильному  напрямі, оскільки вводите у практику нові елементи, що значною мірою усувають зазначені вище проб теми. Так, відбувся перехід від системи розщеплення загальнодержавних пс датків до системи поділу податків; демонтовано бюджетну "матрьошку" аж до рівня сільського району; бюджетні трансферти почали розподілятися за формулою з чітко визначеними критеріями.

 

 

3.2 Реформування доходів місцевих бюджетів в умовах податкової системи України

 

Аби посилити значення та роль місцевих бюджетів в Україні, необхідні  зміни у законодавстві. Існує нагальна потреба у реформуванні місцевих податків, щоб вони стали найвагомішим дохідним джерелом у місцевих бюджетах, яким вони є у розвинених демократичних країнах. У країнах Європи кількість місцевих податків і зборів досить значна. До складу місцевих належать такі податки, які в Україні зазвичай вважаються загальнодержавними (податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, майнові податки). Великий перелік місцевих податків і зборів, віднесення до них не лише дріб’язкових, а й великих за обсягами надходжень прямих, непрямих і майнових податків зумовлює їхню досить високу фіскальну роль, перетворює місцеві податки і збори в одне з основних джерел прибутків місцевих бюджетів розвинутих ринкових країн.

Місцеві податки та збори  є головним атрибутом місцевого самоврядування в розвинених країнах. Наприклад, у США за рахунок місцевих податків забезпечується 65% доходів місцевих бюджетів, у Франції- 60%, ФРН – 45%, Великобританії – 36%, Японії -33%.[2, с.47]. Для удосконалення системи місцевого оподаткування в Україні треба насамперед оновити правове регламентування справляння місцевих податків і зборів через прийняття відповідного закону, врахувавши при цьому суттєві зміни, що мали місце  у відносинах власності, реальних доходах населення та соціальній структурі. Беручи до уваги досвід європейських країн, згідно з яким до місцевих податків були б віднесені деякі загальнодержавні податки (плата за землю, прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств комунальної форми власності, податок із власників транспортних засобів, плата за торговий патент).

Надходження від цих  податків дадуть змогу встановити залежність між обсягами місцевих бюджетів і  результатами господарювання підприємств, кількістю створення робочих  місць, рівнем оплати праці працівників тощо. Таке становище змусить органи місцевого самоврядування активніше розв’язувати проблеми зайнятості, створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, зокрема середнього й малого бізнесу.

Доцільним є введення місцевих екологічних податків, зборів, деяких місцевих акцизів, податків на цінні папери, на приріст каріталу, за організацію гастрольної діяльності, за розміщення офісів у центральній частині міста. Крім того, розширення переліку місцевих податків і зборів має відбуватися за рахунок запровадження податків із цільовим використанням одержаних коштів. Це стосується зборів на прибирання й освітлення вулиць, на утилізацію сміття і побутових відходів, зборів на впорядкування парків, скверів, зон відпочинку, кладовищ тощо.

Однією із складових  механізму подолання дефіциту місцевих бюджетів може бути надання керівним органам самоврядування права самостійно встановлювати територіальні надбавки до місцевих податків і зборів виходячи з особливостей галузевої і територіальної структури виробництва, наявної соціальної інфраструктури, а також екологічного стану місцевості.

Доходи в місцеві  бюджети від місцевих податків та зборів незначні в Україні, тому доцільною  буде перевірка витрат на стягнення  та контроль за надходженням цих податків. Якщо такі витрати досить значні, то адміністрування місцевих податків необхідно удосконалювати. Органи місцевої влади недостатньо використовують можливості щодо збільшення власних доходів за рахунок місцевих податків і зборів, частка яких у структурі доходів за рахунок місцевих бюджетів досить низька. Стримувальним негативним чинником у процесі їхнього впровадження є вільний підхід органів місцевого самоврядування до виконання законодавства про місцеві податки і збори. Чимало місцевих рад під час прийняття рішень про введення зазначених податків і зборів не затверджують відповідних положень із чітким визначенням кола платників, ставок податків і зборів, термінів їхньої сплати, пільг, відповідальності платників за несвоєчасну їх сплату тощо.

      Таким чином, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний розвиток регіонів України, а відтак виконуватиметься основне правило європейського державотворення: „ Не може бути міцної держави без фінансово міцних регіонів”.

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

У сучасних умовах неабиякого значення набуває питання використання місцевих бюджетів як найдійовішого інструменту управління економікою й важливою основою фінансового забезпечення повноважень державних та місцевих органів влади у процесі виконання конституційних зобов’язань. Побудова ефективної моделі розвитку економіки ринкового типу потребує теоретичного переосмислення і практичного дослідження фінансових ресурсів місцевих органів влади, напрямку реструктуризації доходів бюджету й визначення їхньої ролі у збалансованому розвитку зобов’язань та фінансових можливостей держави.

Доходи місцевих бюджетів мають давати змогу вирішувати завдання, покладені на органи місцевого самоврядування в умовах ринкової економіки. Місцеві органи влади повинні мати у своєму розпорядженні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень.

Одночасно актуальними завданнями досі ще залишаються підвищення ролі місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів і зокрема розширення їх переліку за рахунок податку на майно фізичних і юридичних осіб), належне забезпечення інвестиційної діяльності місцевих органів влади : рахунок цільових інвестиційних грантів, а також запровадження нових відносин "углиб", аж до рівня найнижчої ланки бюджетної системи.

Видатки місцевого поточного  бюджету спрямовуються на поточні потреби, на забезпечення утримання соціально-культурної сфери, на адміністративні витрати, на соціальний захист, на виконання делегованих повноважень, на сплату видатків з боргу місцевої влади. Доходи місцевого поточного бюджету формуються за рахунок місцевих податків і зборів, платежів, загальних субсидій, що надаються державною владою, та деяких інших доходів.

Видатки бюджету розвитку, або бюджету інвестицій, спрямовуються  на розвиток соціальної інфраструктури, на капітальні вкладення, на придбання  устаткування та обладнання, на інші інвестиційні програми, на сплату основної частини боргу місцевих органів влади. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок банківських кредитів, муніципальних (комунальних) позик, інвестиційних субсидій, що надаються державною владою, та за рахунок деяких інших джерел.

Ці проблеми були відображені  при аналізі міського бюджету  Петровського району м. Донецька за останні  три роки. Найбільш питому вагу з  доходів другого кошика міського бюджету  належить податку на землю, що складає 71,3 відс. Надходження по платі за землю - 3616,3 тис. грн. або 99,2 відс, що на 605,87 тис.грн. більше в 2011 році в порівнянні з 2010 роком, і на 990,7 тис.грн. більше в порівнянні з 2009 роком. 

Основу доходів місцевого  бюджету становлять надходження  податку з прибутку. Невисока питома вага неподаткових джерел пов’язана із завершенням приватизаційних процесів, що здійснюються з 2009 року, і вирахуванням доходів від приватизації з неподаткових доходів.

В 2011 році за всіма видами надходжень спостерігалося перевищення фактичних показників над плановими (за податковими надходженнями – на 1246,4 тис.грн., за неподатковими надходженнями – на 272,4 тис.грн.., за трансфертами – на 52200,1 тис.грн..)

Таким чином, на прикладі процесу формування місцевого бюджету Петровського району м. Донецька за рахунок місцевих податків та зборів було проаналізовано сучасні тенденції взаємовідносин податкової системи та органів самоврядування в Україні.

 

Список використаних джерел

 

 

1. Герасименко О.М., Сторожук  Т.М., Ніколайченко В.І., Терещенко В.В. Облік і звітність у діяльності органів державної податкової служби України: Навчальний посібник/ За заг. ред. Накая А.І.- Ірпінь: Академія ДПС України, 2010. 342 С.

2. Егоров В.П., Токарєва  Т.А. Проблеми місцевих бюджетів  в умовах становлення регіональної економіки: науково-методична допомога. -Донецьк: Донгу, ТОВ «КИТИС», 2009. – 162 С.

3. Закацола Е.М., Стригунова  Г.В., Легенькая А.М. Актуальные  аспекты организации налогового  контроля. Финансы, учет, банки, Сборник  научных трудов. Выпуск 8. Часть 2/ Под. общ. ред. П.В.Егоров.- Донецк: ДонНУ, 2002.

4. Гапонюк М.А, Яцюта В.П, Буряченко А.Є. Місцеві фінанси:Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисціплин.-К.: КНЕУ.-2002.-С.293.

5. Гайдуцький П.Г. Між бюджетні відносини центру та регіонів.(матеріали між народної научно-практичн. конфер.)-К.:ННУГАГ.-2010.- 473 С.

6. Дробозина Л.А. Фінанси. Підручник для вузів.-М.: ЮННТН.-2011. .- 308 С.

7. Жаліла Л.Г. Економічна демократія та розвиток місцевого самоврядування в Україні.Збірник наукових статей.-К.: НІСД.-2009.- 290 С.

8. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України.(історія, теорія, практика).-К.: НІОС.-2008.- 323 С.

9. Кузнєцов В. Місцеві податки та збори: від „А” до „Я”. Х.: Фактор, 2009. - 228 С.

10.  Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економиці. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2011. – 362с.

11. Опарин В. М. Финансы (общая теория). Учебное пособие- К; КНЕУ, 2007 – 164 с.

12. Основы финансов / под ред. чл.-кор. НАН Украины, д-ра экон. наук А. Н. Амоши и д-ра экон. наук А. Н. Кутыркина – Донецк: ДИЭХП, 2008. – 308с.

13. Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації.// Фінанси України.-2006.-№ 1. С.3-12.