Контрольная работа по «Фінанси»

-нестабільність валют;

-страхування валютних та кредитних ризиків;

-перевантаження спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними.

      Валютні ринки при цьому залишаються, з одного боку, місцем ринкової гри, а з іншого — об’єктом підвищеної уваги промислово розвинутих країн та спеціалізованих міжнародних фінансових організацій.

      Для того щоб уявити масштаби валютного  ринку, досить сказати, що річний обсяг  світової торгівлі фізичними товарами дорівнює обороту валютного ринку протягом кількох днів. Іншими словами, валютний ринок набагато більший від усіх інших ринків разом узятих.

      Валютні ринки є позабіржовими, вони цілодобово функціонують у всіх країнах світу. Крім цього, існує цілий ряд похідних валютних інструментів — деривативів, якими торгують на біржах. [9; 126].

      Найбільший  у світі центр з торгівлі валютою  — Лондон, за ним ідуть Нью-Йорк і Сінгапур. У кожному з таких центрів операції, як правило, відбуваються протягом робочого дня. У результаті торгівля починається спочатку в Азії, у другій половині робочого дня в східній півкулі торгівля відкривається в Лондоні, а наприкінці робочого дня зі столиці Великобританії вона переміщується до Нью-Йорка.

      На  наведеній нижче схемі показано, яким чином можна одержати 24-годинний торговий день, переміщуючись від одного фінансового центру до іншого (рис. 2.1). GMT (середній час за Гринвічем)

Рис. 2.1. Фінансові центри

      Короткострокові зміни обмінних курсів часто обумовлені тим, що учасники ринку називають настроями ринку. Це погляди трейдерів на короткострокові перспективи руху валюти. Настрої ринку зазвичай визначають як «позитивні» або «негативні». У першому випадку валюта зміцнюється, у другому — послаблюється. Трейдери реагують на новини про стан економіки конкретної країни. Нерідко вони передбачають зміни або важливі заяви уряду і починають скуповувати або продавати валюту ще до настання реальних подій. Коли такі новини стають загальновідомими, настрої ринку визначають напрям руху курсу валюти в момент обнародування новин. Так, у разі позитивного настрою ринку напередодні оголошення даних щодо валового внутрішнього продукту курс валюти скоріше за все ростиме, очікуючи обнародування цих даних. Якщо ж показники ВВП виявляться нижчими від ринкових очікувань, курс валюти впаде навіть тоді, коли ВВП свідчить про економічне зростання. Отже, новини впливають на ринок на тлі існуючих настроїв. [12; 398].

      Стан  валютних ринків визначається різними  факторами, наприклад економічними умовами, попитом на окремі валюти, новинами і, нарешті, настроями ринку. Часто короткострокові зміни обмінних курсів є наслідком очікування певних економічних подій або результатом настроїв ринку. У зв’язку з цим дилери зацікавлені в одержанні регулярно опубліковуваних економічних індикаторів, або показників. До їх обнародування ціна на ринку встановлюється на основі прогнозів. Коли показники стають загальнодоступними, ринок зіставляє реальні цифри з очікуваними. Дилери вважають, що напрям руху курсу валюти можна передбачити на підставі:

-виду графіків (за останніми тенденціями);

-думок, висловлюваних дилерами на ринку;

-настрою ринку;

-дій центрального банку;

-результатів (прибутку або збитку) останніх угод.

      Дилери  спираються або на передбачення подій, або на реальні ринкові новини. До останніх відносять, наприклад, дані щодо безробіття або повідомлення про несподівані події начебто природних катастроф чи політичних криз. Чутки також істотно впливають на ринок. Нерідко ринок реагує на них так, немовби це факт, що відбувався. Коли ж чутка підтверджується або спростовується, ринок набуває рівноваги. Валютні ринки є позабіржовими, де немає стандартних сум і розрахункових днів. Разом з тим, хоча стандартних контрактів тут і не існує, маркет-мейкери при розрахунках спираються на систему фіксованих дат, схожу на ту, що застосовується на грошових ринках, і на типові ринкові суми, на які укладаються угоди.

      Торгівля  на валютних ринках ведеться переважно:

-безпосередньо між банками через такі торговельні системи, як Reuters Dealing 2000-1;

-через голосових брокерів;

-через електронні брокерські системи, наприклад Reuters Dealing 2000-2.

      Гроші переміщуються у країни з найвищими  реальними ставками доходу. Центральні банки для залучення в країну капіталу нерідко підвищують процентні ставки. Вищі ставки сприяють залученню капіталу, що дає змогу сподіватися на збільшення попиту на національну валюту і, як наслідок, на підвищення обмінного курсу. Для одержання високого доходу учасники ринку повинні інвестувати капітал у країну і купувати її національну валюту. Коли центральний банк підвищує процентні ставки, реальні ставки доходу в національній економіці зростають, що обумовлює залучення в країну капіталу. Навпаки, зниження процентних ставок спричиняє відплив капіталу з країни. Приплив або відплив капіталу відповідно зміцнює або послаблює валюту. Отже, змінюючи процентні ставки за допомогою операцій на національному грошовому ринку, центральний банк може впливати на обмінний курс. [10; 209]. 

     2.2 Основні види валютних ринків 

     Валютні ринки залежно від обсягу, характеру  валютних операцій і набору валют, що використовуються в обігу, поділяють  на міжнародний та національні ринки. Чим вищий ступінь конвертації  національної валюти, тим більшою  мірою національний валютний ринок інтегрується в міжнародний. Для країн з вільно конвертованою валютою визначальним є міжнародний валютний ринок, на якому резиденти даної країни можуть здійснювати будь-які операції з валютою. Для нашої країни, як для країни з перехідним типом економіки та неповністю конвертованою валютою, характерним є досить жорстко регульований національний валютний ринок. Структуру національного та міжнародного валютних ринків подано на рис. 2.2. 

     

     Рис. 2.2. Структура валютного ринку

     Основними учасниками валютних ринків є великі комерційні банки, брокерські фірми, інші фінансові інститути, найбільші корпорації та центральні банки країн. Безпосередніми учасниками при укладанні угод з валютою виступають комерційні банки, спеціалізовані брокерські контори та інші фінансові інститути, що мають право укладати угоди з валютою. Ці суб'єкти валютного ринку здійснюють операції з валютою від свого імені за свій рахунок або за рахунок клієнтів. До 85–95% валютних угод, що здійснюються на валютних ринках, припадає на банки та брокерські фірми. Тому валютний ринок часто називають міжбанківським.

     Комерційні  банки проводять основний обсяг  валютних операцій. У банках тримають рахунки інші учасники ринку. Крім задоволення  потреб клієнтів банки проводять  операції самостійно за рахунок власних коштів.     [7; 413]

     Центральні  банки управляють валютними резервами, проводять валютні інтервенції, здійснюють вплив на рівень валютних курсів, а також регулюють рівень процентних ставок за вкладами у національній валюті. Центральні банки значною мірою впливають на точку рівноваги ринку. Вони можуть гальмувати падіння національної валюти через продаж іноземної валюти і зменшення своїх валютних резервів або купувати іноземну валюту, підвищуючи попит на неї та збільшуючи валютні резерви. Найбільший вплив на світові валютні ринки мають центральні банки США (Федеральна резервна система), Германії (Бундесбанк), Великої Британії (Банк Англії).

     Валютні брокерські фірми зводять покупців і продавців валюти та здійснюють між ними конверсійні та кредитно-депозитні операції. За своє посередництво брокерські фірми отримують комісійні у вигляді процента від суми угоди. Брокерські фірми та комерційні банки володіють інформацією про валютні курси і беруть участь у формуванні поточних, форвардних валютних курсів та процентних ставок.

     Великі  корпорації, які здійснюють зовнішньоторгові операції, підтримують стійкий попит  на валюту (імпортери) і пропозицію валюти (експортери), а також розміщують і залучають вільні валютні ресурси. Як правило, ці суб'єкти ринку прямого доступу на валютний ринок не мають, а проводять операції через комерційні банки.

     Крім  комерційних банків, які відіграють головну роль на валютному ринку, значний обсяг валютних операцій на ринку проводять також інші фінансові інститути – інвестиційні банківські фірми, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди. Останні залучають вільні валютні ресурси, здійснюють інвестиції в різних валютах, проводять хеджування строковими контрактами, купують та продають валюту з метою виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами ринку. [5; 170]

     Фізичні особи проводять на валютному  ринку широкий спектр неторгових операцій. Це закордонний туризм, перекази заробітної плати, пенсій, гонорарів, купівля  та продаж іноземної валюти.

     Валютний  ринок є дуже конкурентним позабіржовим ринком. Ринок переважно організований як оптовий, на якому сотні дилерів-банків купують-продають валюту, що фактично являє собою купівлю-продаж депозитів, пономінованих в іноземних валютах. Юридичні та фізичні особи купують валюту у дилерів валютного ринку на роздрібному ринку за роздрібними цінами, які вищі від оптових.

     У ряді країн функціонують валютні  біржі, до функцій яких входить здійснення обміну валют для суб'єктів ринку  і формування ринкового валютного  курсу. Встановлений на біржових торгах курс називають офіційним валютним курсом.

     Угоди з валютою учасники ринку укладають  як на біржовому, так і на позабіржовому  валютних ринках. Основна частина  угод з валютою укладається на позабіржовому міжбанківському  ринку. Більшість валютних операцій, що проводяться на ринку, мають спекулятивний характер. Одні торговці валютою безперервно протягом дня купують-продають валюту з метою отримання прибутку від незначних коливань курсів. Інші вибирають надійніші позиції і утримують їх протягом більш тривалого часу.

     Обсяги  торгів на зовнішньому ринку кратні мільйонам доларів. Щоденні обсяги угод на міжнародному валютному ринку  вимірюються в трильйонах доларів. Більша частина угод укладається  в доларах США та євро. Близько 40% – це угоди з іншими валютами, які також часто укладаються при посередництві долара чи євро. Наприклад, у разі потреби продати німецькі марки і купити єни спочатку обмінюють марки на долари, потім за долари купують єни.

     Чим більш ліквідний ринок, тим менший розрив між курсами попиту та пропозиції. Причому на початку дня розрив між курсами, як правило, менший, ліквідність ринку вища. Межі коливань курсів валют на євроринку становлять 2–6% (для більшості валют – близько 2%, для нових валют – до 6%). [2; 68]/

     За  територіальною ознакою валютний ринок поділяють на північноамериканський, європейський та далекосхідний ринки. Найбільшими міжнародними валютно-фінансовими центрами на європейському ринку виступають Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Париж; у Північній Америці – Нью-Йорк, Бостон, Чикаго, Сан-Франциско; в Азії – Токіо, Сінгапур, Гонконг.

     Валютні ринки функціонують цілодобово. Свою роботу вони починають на Далекому Сході в Новій Зеландії, потім  проходять послідовно годинні пояси  – в Сіднеї, Токіо, Франкфурті-на-Майні, Лондоні й закінчують день у Нью-Йорці та Лос-Анжелесі. Відлік годинних поясів традиційно ведеться від нульового меридіану, що проходить через Гринвіч (передмістя Лондону), а час має назву світового, або GMT (Greenwitch Meridian Time).

     Національні валютні ринки працюють, як правило, 8–9 год. Зручне розташування України в середньому часовому поясі дає змогу українським банкам у звичайні робочі години зв'язуватись майже з усіма валютно-фінансовими центрами: з ранку до півдня можна зв'язатись з Токійським центром, Лондонський ринок починає працювати приблизно з 10.00 за київським часом, а після 15.00 починаються операції в Нью-Йорку.  
 

2.3. Валютні обмеження  та валютні кліринги.

      Як  одну з форм валютної політики періодично використовують валютні обмеження  – законодавча чи адміністративна заборона, лімітування чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями.

      Вони  є складовою частішою валютного  контролю, який передбачає також заходи держави з нагляду, реєстрації, статистичного обліку названих операцій. Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством, яке є підставою для постанов і директив з конкретних проблем.

      Валютні обмеження як різновид валютної політики переслідують такі цілі:

-вирівнювання платіжного балансу;

-підтримання валютного курсу;

-концентрація валютних цінностей в руках держави для вирішення поточних і стратегічних завдань.