Контрольная работа по "Финансам"

1) складання бюджету;

2) затвердження проекту  бюджету; 

3) виконання бюджету.

Третя група фахівців - фінансистів, до якої входять Л. К. Воронова, Н. І. Хімічева, Є. А. Ровінський, В. В. Безчеревних, Н. В. Сидорова, визначає бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність державних органів зі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та складання, розгляду, затвердження звіту про його виконання, тобто виділяють п'ять стадій бюджетного процесу. Аналогічну кількість стадій передбачав і Закон України "Про бюджетну систему України", який визначав їх послідовність та компетенцію органів держави, що беруть у них участь.

Ці стадії бюджетного процесу  взаємопов'язані за своїм змістом  і діями та взаємозумовлені, їх послідовність  не тільки встановлена законодавчими  актами, а й визначена логікою  та історичною природою самого процесу. Вони охоплюють діяльність органів  державної влади від зародження потреби у видатках та доходах, їх прогнозування та оцінки до контролю за виконанням бюджету. Тобто виконується  щорічна робота всіма органами законодавчої і виконавчої влади, що беруть участь у цьому процесі, зі складання, затвердження, виконання бюджету, і щороку це нова робота, бо з розвитком економіки  змінюються види, структура та питома вага доходних джерел, зникають одні та з'являються інші цілі, на які спрямовані кошти бюджету. Все це потребує періодичного оновлення бюджету, системи перегляду  стану та розмірів його доходів і  видатків. Позиція цієї групи фахівців повністю відображає сам зміст бюджетного процесу.

Четверта група  фахівців, серед яких В. М. Опарін, поділяє бюджетний процес на дві частини:

1) бюджетне планування;

2) виконання бюджету. 

Бюджетне планування охоплює  складання проекту бюджету його розгляд і затвердження. Це серцевина  бюджетного процесу - виконується той  бюджет, який прийнято. Завдання бюджетного планування визначаються необхідністю вирішення триєдиного завдання формування бюджету:

1) достовірне визначення  обсягу та джерел формування  доходів бюджету; 

2) оптимальний розподіл  видатків за окремими групами  й галузями;

3) збалансування бюджету.

Слід зауважити, що бюджетне планування є важливішою складовою  фінансового планування, підпорядкованою  вимогам фінансової політики держави. В ході бюджетного планування фінанси  активно впливають на основні  економічні та якісні показники державних  програм розвитку країни та виявлення  резервів ефективного використання природних, матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

До принципів  бюджетного планування можна віднести:

а) регулювання бюджетних  питань єдиними правовими нормами;

б) адресний і цільовий характер спрямування бюджетних коштів;

в) безперервність планування річного бюджету;

г) стабільність фінансових показників (норм, податкових ставок, кошторисів);

д) балансовий метод.

Бюджетне планування включає  бюджетний процес як порядок складання  і виконання бюджетів різного  рівня, його нормативно-правову базу і організаційну основу, а також  питання теорії і методологію  складання бюджетів країни. Основи бюджетного планування визначають Конституція  України, Бюджетний кодекс, закони України  та рішення органів місцевого  самоврядування.

Досвід інших країн  зобов'язує нас розглядати бюджетний  процес як нерозривний цілісний процес, що складається з трьох основних моментів:

1) періоду формування  проекту бюджету - "до початку  бюджетного року";

2) самого "бюджетного року";

3) періоду після закінчення "бюджетного року". Спочатку  відбувається підготовка проекту  бюджету органами виконавчої  влади та робота органів законодавчої  влади над бюджетом, потім - виконання  бюджету. На завершення - контроль  за виконанням бюджету, підбиття  підсумків, підготовка звіту про  його виконання. Все це має  бути чітко врегульовано правовими нормами, які закріплюють основні принципи бюджетного процесу, що відповідають принципам бюджетного права. Закріплення принципів у нормах чинного законодавства надає їм загальнообов'язкового характеру, дає змогу глибше розібратися у їх сутності, проаналізувати їх та цим уникнути суб'єктивного тлумачення і застосування.

До завдань, що стоять перед бюджетним процесом, можна віднести:

• максимальне виявлення всіх матеріальних і фінансових резервів з метою створення збалансованого ринку;
• визначення доходів бюджету за окремими податками та обов'язковими платежами, а також загального обсягу відповідно до прогнозів і цільових програм соціально-економічного розвиту;
• узгодження бюджету із загальною програмою фінансової стабілізації, спрямованої на подолання інфляційних тенденцій в економіці та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
• здійснення бюджетного регулювання з метою збалансування бюджетів різного рівня шляхом перерозподілу джерел доходів держави між ними та сферою господарства, економічними регіонами; скорочення та ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок економічно виправданих джерел; посилення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Бюджетний кодекс визначає бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність, пов'язану  зі складанням, розглядом, затвердженням  бюджетів, їх виконанням і контролем  за їх виконанням, розглядом звітів про виконанням бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Стадія бюджетного процесу  являє собою етап діяльності держави  чи місцевого органу, внаслідок якого  бюджет набуває нових якостей. Як правило, цей етап закінчується прийняттям правового акта.

Бюджетний кодекс (ст. 19) виділяє чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів  бюджетів;

2) розгляд та прийняття  Закону про Державний бюджет  України, рішень про місцеві  бюджети;

3) виконання бюджету, у  тому числі у разі необхідності  внесення змін до Закону про  Державний бюджет України, рішення  про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд  звіту про виконання бюджету  і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових засадах, які повинні гарантувати  чітке планування, додержання бюджетної  дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Усі стадії бюджетного процесу  основані на єдиних принципах організації  бюджетної діяльності і мають  відповідну правову регламентацію. Основними принципами є такі.

- Принцип розподілу повноважень  ВРУ, ВРАРК, органів державної  виконавчої влади, органів місцевого  самоврядування. Цей принцип означає,  що кожному органові, який бере  участь у бюджетному процесі,  належить певна компетенція, за  межі якої він не може виходити. Втручання інших органів і  організацій у процес складання,  затвердження і виконання бюджету  не допускається, крім випадків, зазначених у законодавстві.

- Принцип реальності включення  показників доходів і видатків. Доходи мають включатися до  бюджету за джерелами, видатки  - за Цільовим призначенням.

- Принцип гласності. Він  полягає у тому, що показники  бюджету (У тому числі і зведеного)  і звіту про його виконання  можуть і повинні оприлюднюватися  через засоби масової інформації.

- Принцип наочності, який  означає, що відображення показників  бюджету у взаємозв'язку із  загальноекономічними показниками  в Україні і за її межами  відбувається шляхом використання  засобів максимальної інформативності  результатів порівняльного аналізу,  визначення темпів і пропорцій  економічного розвитку.

- Принцип порівняльності  полягає в систематизації доходів  і видатків бюджету за певними  ознаками, які дають можливість  здійснити загальнодержавне і  міжнародне зіставлення бюджетних  даних.

- Принцип повноти обсягу  в бюджеті означає, що до  кожного бюджету включаються  всі кошти, що направляються  з прибутково-видаткової частини.

- Принцип застосування  балансового методу спрямований  на встановлення правильного  співвідношення між доходами  і видатками всіх бюджетів, а  також між натуральними і фінансовими  показниками.

З напрямом бюджетного процесу  пов'язане й поняття бюджетного циклу. Бюджетний цикл охоплює діяльність органів державної влади й  місцевого самоврядування починаючи  з розробки й складання проекту  акта про бюджет, його розгляду і  затвердження, виконання та закінчуючи складанням, розглядом і затвердженням  звітності про виконання відповідного бюджету, тобто бюджетний цикл охоплює  всі стадії бюджетного процесу, у  тому числі бюджетний період, і  триває більше двох років. Слід зазначити, що ряд країн має триваліший термін бюджетного циклу. Зокрема, у США  він триває три роки, оскільки перша  стадія (складання проекту бюджету) займає 1,5 року. У ФРН процес складання  проекту державного бюджету починається  за 6 місяців до бюджетного періоду, в Японії - за 7, у Франції - за 14 місяців.

Верховна Рада України  визначає осн.напрями бюдж.політики пец.постановою(бюджетною резолюцією), яка в загальному вигляді окреслює пріорітети бюдж.політики держави на анст.бюдж.рік Закони У. Щодо зміндоходів або видатків держ.бюджетів на наст.рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюдж.резолюції.

Кабінет Міністрів щорічно  своєю постановою встановлює порядок  і строки виконання робіт зі складання  і розгляду бюджету кожним учасником  бюдж.процесу. Роботу зі скл-ня і розгляду бюджету очолює Міністерство фінансів України. Верх.Рада України, ВерхРада АРК, місцеві Ради нар.депутатів та органи держ.виконавчої влади і виконавчих органів місцевих Рад визначають зі своїх бюджетів обсяг фінансування заходів соц-культ.розвитку, визначають напрями викор.коштів бюджетів.

 

У ході здійснення окремих  етапів діяльності з бюджетом реалізуються бюджетні повноваження всіх суб'єктів  бюджетних правовідносин. Отже, бюджетний  процес є формою здійснення матеріальних бюджетних прав, що надані учасникам  бюджетного процесу.

Не пізніше 1травня Кабінет  Міністрів України (далі – КМУ) подає до Верховної Ради України (далі – ВРУ) річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України та показники виконання зведеного бюджету. Рахункова палата протягом 2-х тижнів з дня офіційного подання річного звіту готує висновки щодо використання державних коштів.

У червні у ВРУ відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний  бюджетний період. ВРУ або схвалює, або бере до відома зазначений документ та подає пропозиції і доручення КМУ.

На початку липня відбувається розробка проекту ЗУ “Про Держбюджет У.” на наступний рік.

Не пізніше 15 вересня КМУ  подає до ВРУ офіційне рішення  про схвалення проекту з-ну про  держбюджет на наступний рік разом  із відповідними матеріалами. Через 5днів починається процес представлення проекту закону на пленарних засіданнях ВРУ.

З початку жовтня ВРУ готує  проект закону про Держбюджет України і до 1-го читання він розглядається народними депутатами, у комітетах, депутатських фракціях та групах.

Комітет ВРУ з питань бюджету  не пізніше 15жовтня (20жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання КМУ) року, який передує плановому, розглядає  пропозиції до проекту закону про  Держбюджет України і готує Висновки та пропозиції до нього.

У листопаді відбувається 2-є та 3-є читання закону про  Держбюджет. Не пізніше 25 листопада  Комітет ВРУ з питань бюджету доопрацьовує проект закону та вносить його на розгляд ВРУ.

Закон про Держбюджет України  приймається ВРУ до 1 грудня року, що передує плановому і набуває  чинності в разі його підписання Президентом  України.

За умови неповернення Президентом закону для повторного розгляду на місцях розпочинається процес затвердження місцевих бюджетів. Для узгодженості процесу формування державного та місцевих бюджетів, визначення термінів отримання інформації, необхідної для обрахунків обсягів бюджетів та міжбюджетних трансфертів, своєчасного затвердження

місцевих бюджетів. 

Використана література

 

1. Булгакова С.О., Василенко Л.І., ЄрмошенкоЛ.В., Александров В. Т., Недбаєва С.М. Державні фінанси: Фінанси. Бюджетна система України у 5-ти томах.- К.: НВП «АВТ ЛТД», 2004.

 

2. Бюджетний кодекс України. Ухвалений Верховною Радою України 22.03.2001р.

 

3. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник, Київ: НІОС, 2002; 608с

 

4. Загорський В. С., Вовчак О. Д., Благун І. Г., Чуй І. Р. Фінанси Навчальний посібник, Київ: Знання, 2006; 247с

 

5. Карпінський Б.А., Герасименко О.В. Фінансова система. – Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2003.-184с.