Контрольная работа по "Финансам"

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

з курсу: «Фінанси»

 

 

 

 

                                                                                   

 

  Виконав: студентка 2 курсу

економічного факультету

заочної форми навчання

спеціальності «Фінанси і  кредит»

групи Ф-1

Романюк Я.В

 

 

 

 

Київ-2010

Зміст

 

1. Фінансова політика, її зміст і завдання                                               3 стр.

 

2. Ресурсні платежі в бюджет                                                                15 стр.

 

3. Сутність бюджетного процесу та його основні етапи                     29 стр.

 

4. Використана  література                                                                     40 стр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Фінансова політика, її зміст і завдання.

 

Фінансова політика — це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фiнансова полiтика — це частина економiчної полiтики. Головним завданням фiнансової полiтики є забезпечення реалiзацiї тої чи iншої державної програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.

Проявляється  фінансова політика у:

• фiнансовому законодавствi;
• в системi форм i методiв мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв (найважливiшими з яких є податки);
• в перерозподiлi фiнансових ресурсiв мiж окремими верствами населення, галузями дiяльностi, регiонами країни;
• в структурi доходiв i видаткiв бюджетiв та iн.

Найважливішими  умовами результативності фінансової політики є:

• врахування дiї економiчних законiв розвитку суспiльства;
• вивчення та використання досвiду попереднiх етапiв господарського будiвництва;
• врахування специфiки сучасних умов, змiни у зовнiшнiй та внутрiшнiй полiтицi;
• комплекснiсть у розробцi заходів, пов'язаних iз вдосконаленням фiнансових вiдносин.

Фiнансова полiтика має  надзвичайно велике значення в життi суспiльства i при дотриманнi вищенаведених  умов може сприяти розвитку продуктивних сил, покращанню добробуту населення, вирiшенню нацiональних i мiжнародних  проблем, пiдвищенню обороноздатностi країни.В залежностi вiд характеру  заходів i часу, на якi вони розрахованi, розрiзняють наступні поняття: фінансова стратегія і фінансова тактика.

Фінансова стратегія — це основнi напрями використання фiнансiв на тривалу перспективу. Прикладом стратегiчних завдань i вiдповiдно їх фiнансового забезпечення є: впровадження власної грошової одиницi, проведення пзриватизацiї, подолання iнфляцiї i спаду виробництва.

Фінансова тактика спрямована на вирiшення завдань окремого етапу розвитку країни i полягає у змiнi форм органiзацiї фiнансових вiдносин. Яскравим прикладом фiнансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пiльг окремим платникам, територiальний перерозподiл фiнансових ресурсiв через бюджетну систему.

В кожнiй країнi конкретнi методи проведення фiнансової полiтики залежать вiд iсторичних умов, рiвня  економiчного розвитку, нацiональних традицiй та iнших чинникiв. Сучасну  фiнансову полiтику України в значнiй  мiрi визначає важкий стан економiки, як наслідок тривалої фінансової кризи.

— проведення У 1990 році в Україні була розроблена і прийнята Концепція переходу до ринкової економіки. В цьому важливому документі були накреслені напрямки фінансової стратегії уряду на перспективу в зв'язку з необхідністю переходу до ринкової економіки. В концепції була дана характеристика основних рис ринку в Україні, моделей та етапів переходу до нього.

Визначені головні завдання:

• підприємництва;
• реформа фінансово роздержавлення і приватизації підприємств;
• здійснення земельної реформи;
• демонополізація економіки;
• свобода бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу;
• створення ринкової інфраструктури, в т.ч. фінансового ринку;
• державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів;
• забезпечення соціального захисту населення;— вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з метою зміцнення позицій країни у світовому співтоваристві;
• захист і оздоровлення екологічного середовища. Звичайно, що вирішення всіх завдань, поставлених

Концепцією вимагає тривалого  часу, більшість з них залишаються  актуальними і в умовах сьогодення.

Економічна ситуація, в  якій опинилася Україна на початку 90х років, виявилася чи не найскладнішою  серед усіх постсоціалістичних країн  Центральної та Східної Європи, і  тому практична реалізація поставлених  завдань виявилася занадто складною. В економіці країни спостерігалося загострення кризових процесів. Було допущено ряд помилок в економічній  політиці, у здійсненні зовнішньоекономічного  курсу, ігнорувалися специфічні умови  ринкової трансформації економіки  України. В таких умовах було прийнято рішення про здійснення радикальних  економічних реформ, спрямованих  на розбудову в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення реального  повороту всієї господарської системи  до людини. З цією метою в галузі фінансової політики передбачається проведення глибокої реформи фінансової і бюджетної  системи шляхом:

— реального розмежування фінансової та кредитної системи  країни;

— відокремлення фінансів державних підприємств від державного бюджету;

— розробки зведеного балансу  фінансових ресурсів держави для  відображення процесів формування, розподілу  і використання фінансових ресурсів держави, суб'єктів господарювання і населення;

— забезпечення децентралізації  державних фінансів, розмежування державного та місцевого бюджетів за джерелами  надходжень та витрат;

— перебудова податкової системи  у напрямі її подальшої лібералізації;

— запровадження системи  достовірного фінансового обліку, звітності  та своєчасної сплати податків;— зменшення  бюджетних видатків та відповідне ліквідація дефіциту державного бюджету;

— формування ринку обслуговування державного боргу на основі розміщення на ньому державних позик та облігацій, державних короткострокових казначейських  зобов'язань.

В умовах ринку одним з  найважливіших важелів впливу держави  на економіку є податки, з допомогою  яких визначають пропорції розподілу  валового національного продукту, темпи  нагромадження, здійснюють вплив на платіжеспроможний попит населення  і рівень його добробуту тощо. І  тому питання податкової політики завжди знаходилися в центрі уваги парламенту і уряду України. Але до 1995 року всі зміни, що передбачалися в  цій галузі, мали обмежений характер і торкалися окремих аспектів оподаткування. І тому було прийнято рішення про проведення в Україні  податкової реформи, метою якої є:

— пом'якшення податкової політики;

— стимулювання вітчизняного виробництва;

— посилення податкової та платіжної дисципліни і забезпечення своєчасних надходжень до державного бюджету.

Реалізація  цієї мети повинна бути забезпечена  через:

— створення стабільної податкової системи;

— спрощення обчислення податків і сплата їх у такі строки, які б забезпечували можливість платникам враховувати це під  час планування фінансово-господарської  діяльності наступного періоду;

— зменшення рівня розміру  податкових вилучень починаючи;

— чітке визначення об'єктів  оподаткування для запобігання  випадкам подвійного оподаткування;

— упорядкування стягнення  податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну  сплату;

— скасування пільг в  оподаткуванні, наданих за галузевим  принципом або окремим суб'єктам  господарювання з одночасним запровадженням механізму реструктуризації безнадійної  заборгованості за податковими забов'язаннями;—  зменшення ставок податків на імпортну продукцію, яка необхідна для  вітчизняних виробників і збільшення податків на продукцію, яка імпортується в Україну і призначена для  кінцевого споживання, за умови що аналогічна продукція виробляється в Україні;

— посилення оподаткування  бартерних товарообмінних операцій та операцій з давальницькою сировиною;

— скасування авансової  сплати податків та запровадження їх сплати раз на місяць;

— перехід до обчислення оподатковуваного прибутку як різниці  між валовим доходом та валовими витратами виробництва (обігу).

Першим кроком у проведенні податкової реформи в Україні  стало прийняття в 1997 році Законів  України: "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств". Наступним важливим кроком є прийняття  Податкового кодексу.

 

Фінансові проблеми програми "Україна 2010".

На виконання розпорядження  Президента України від 26 лютого 1998 р. № 43 провідними вченими і практиками нашої країни була розроблена програма розвитку на дванадцятирічний термін «Україна 2010». В основу програми покладено фундаментальну ідею забезпечення пріоритету прав і життєдіяльності, оцінку стану її реалізації в Україні та визначення відповідних інтегральних прогнозних показників на період до 2010 року. Для вирішення цього питання застосовувалися вітчизняні та зарубіжні методики розрахунку показників людського розвитку та конкурентоспроможності країн та ін.

Поряд із цим була поставлена мета більш чітко визначити місце  і роль України в геополітичному та геоекономічному просторі, відстежити основні тенденції і варіанти розвитку цивілізації та українського суспільства, накреслити конкретні  цілі, рамкові умови та пріоритети до 2010 року з урахуванням наявних  матеріальних, фінансових, інтелектуальних  та інших ресурсів держави, накреслити оптимальні шляхи їх досягнення. Програма складається з восьми розділів.

В першому розділі «Національні інтереси України в контексті розвитку світової цивілізації» дана характеристика становища України як незалежної держави наприкінці ХХ ст., визначені етапи соціально-економічного розвитку та загальні національні цілі на період до 2010 року, а також довгострокові передумови та фактори розвитку.

В другому розділі «Ідея соціального прогресу і стабільності» визначено основні напрямки соціальної політики у державі, яка виходить із необхідності забезпечення кожній людині роботу, достаток, здоров'я та духовність. Особлива увага приділена таким проблемам, як розвиток системи соціального страхування, освіти, науки, відродження української культури, тенденціям демографічного розвитку, підтримці сім'ї та молоді тощо.

Реформа системи соціального  страхування в Україні буде проведена  з метою підвищення рівня соціальної захищеності громадян, посилення  мотивації до праці, персональної відповідальності працівників та роботодавців за формування коштів страхових фондів. Для цього  передбачається запровадити п'ять  програм загальнообов'язкового державного соціального страхування:

1) пенсійного;

2) медичного; 

3) у зв'язку з тимчасовою  втратою працездатності та витратами,  зумовленими народженням та похованням;

4) на випадок безробіття;

5) від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання.

Важливою складовою соціальної політики держави є реформа пенсійного забезпечення, в результаті її проведення передбачається відновити діференціацію  пенсій, встановити залежність розмірів пенсій від трудового вкладу та страхового стажу кожної особи. З метою створення  організаційних передумов буде впроваджено  автоматизований персоніфікований облік відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування.

У найближчі п'ять років  проходитиме процес становлення  системи недержавних корпоративних  пенсійних фондів в гірничодобувній, металургійній, хімічній промисловості, атомній енергетиці, а також в  окремих підгалузях машинобудування. Внаслідок цього зменшиться чисельність  пільгових категорій пенсіонерів, яким надано право дострокового виходу на пенсію, та продовжиться працездатний вік працівників вказаних галузей.