Контрольная работа по "Финансам"

Прогнозується подальший  розвиток системи додаткового добровільного  пенсійного страхування.

В третьому розділі програми «Україна 2010» «Демократичні перетворення та формування відкритого суспільства» визначено мету розвитку Української держави: формування громадянського суспільства, яке на основі правових норм встановлює оптимальне співвідношення інтересів окремих особистостей, соціальних угруповань і суспільства в цілому. Визнано, що соціальною базою такого суспільства повинен стати середній клас, інтереси якого тісно пов'язані з національними інтересами держави. Демократичні перетворення неможливі без соціального партнерства та партійного плюралізму, консолідації українського суспільства незалежно від національної приналежності, поєднання інтересів держави, суспільства і церкви у справі становлення моралі та духовного розвитку громадян.

В розділі четвертому «Стратегія економічного зростання» обгрунтувана ефективність обраної стратегії соціальноекономічного розвитку виходячи з відтворювальних пропорцій та динаміки валового внутрішнього продукту, які найбільш яскраво характеризують якісні риси економічної моделі.

Необхідною передумовою  економічного зростання є активна  інвестиційна політика, яка повинна  передбачати:

• відновлення стимулів до нагромадження капіталу та розвитку матеріально-технічної бази суб'єктів господарювання;
• зростання обсягів інвестування в реальний сектор економіки більшими темпами у порівнянні з ростом обсягів ВВП;
• пожвавлення інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;
• підвищення рівня ефективності використання капіталів; посилення мотивації до нагромадження фінансових ресурсів населенням та їх інвестування в реальний сектор економіки;
• направлення ресурсів, які акумулюються у фінансово-кредитній сфері на інвестування в реальний сектор економіки;
• узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики з цілями інвестиційної стратегії;
• залучення іноземних інвестицій в Україну.

Стратегія економічного зростання  передбачає забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, структурну перебудову економіки, оздоровлення банківської  системи. Дієвим інструментом управління економікою повинна стати бюджетна і податкова політика.

Передбачається, що до 2001 року спостерігатиметься зменшення обсягів  фінансових ресурсів, що перерозподіляються через державний бюджет. Це відбудеться  завдяки вдосконаленню податкової системи, зменшенню кількості податків та їх ставок. Одночасно скоротяться  бюджетні витрати разом із зміною їх структури та покращиться використання коштів.

Після 2002 року обсяг фінансових ресурсів, що перерозподіляються через  бюджет, зросте в номінальному і  реальному обчисленні, зростуть також  видатки бюджету, зокрема, на соціальні  потреби, охорону здоров'я, науку.

Передбачається провести ряд заходів з удосконалення  бюджетного процесу (чітка регламентація, посилення контролю за витрачанням  коштів, створення системи прогнозування  показників бюджету, перехід до середньострокового та перспективного фінансового та бюджетного планування).

До  найважливіших завдань у сфері  бюджетної політики належать:

• забезпечення збалансованості бюджетів;
• оптимізація рівня бюджетного дефіциту;
• посилення контрольної роботи за витрачанням бюджетних коштів;
• виділення державних інвестицій тільки на конкурсній, зворотній основі;скорочення державних запозичень, здешевлення обслуговування державного боргу;
• використання в процесі бюджетного планування соціальних стандартів та нормативів;
• скорочення обсягу дотацій та субсидій з бюджету;
• зміцнення доходної бази органів місцевого самоврядування, закріплення за місцевими бюджетами доходів, достатніх для виконання їх функцій;
• вдосконалення міжбюджетних відносин, забезпечення їх стабільності, посилення заінтересованості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у збільшенні власних доходів та своєчасному і повному справлянні податків;
• вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері та ін.

3 бюджетної  політикою тісно пов'язана податкова  реформа, основними завданнями  якої є:

1) забезпечення стабільності  системи оподаткування, зниження  податкового навантаження, впорядкування  пільг по податках, вдосконалення  податкового законодавства (розробка  Податкового кодексу). Зменшення  нарахувань на фонд оплати  праці при оподаткуванні доходів  фізичних осіб;

2) створення дієвого механізму  контролю за сплатою податків, зборів, посилення відповідальності  за ухилення та несвоєчасну  сплату;

3) додержання міжнародних  угод з питань оподаткування,  наближення податкового законодавсва  України до законодавства країн  Європейського Союзу.

Створення ефективної фінансової системи в Україні неможливе  без розвитку фінансового, в т.ч. фондового ринку. Однією з умов його функціонування є вдосконалення  державного регулювання ринку цінних паперів, яке повинно охопити:

• регулювання випуску та обігу цінних паперів, діяльності учасників РЦП;
• захист прав інвесторів, контроль за їх дотриманням;
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на РЦП;удосконалення управління державними корпоративними правами;
• контроль достовірності інформації, яка подається учасниками РЦП.

В подальшому розвитку фондового  ринку України пріоритетними  напрямками повинні бути розвиток корпоративних  цінних паперів, розбудова інфраструктури фондового ринку, активізація вторинного РЦП. Відносно ринку облігацій внутрішньої  державної позики (ОВДП) передбачається ряд заходів, спрямованих на подолання  допущених у попередні роки прорахунків.

Це, зокрема:

• створення єдиної системи управління державним боргом для забезпечення зниження вартості його обслуговування;
• випуск державних облігацій для фізичних осіб з фіксованим доходом на основі прогнозу помісячного індексу інфляції на найближчі роки;
• підтримка вторинного ринку Національним банком України;
• обмеження випуску державних боргових інструментів на внутрішньому ринку потребами обслуговування державного боргу;
• запровадження ідентифікації державних облігацій в міжнародній системі.

П'ятий розділ програми «Пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку» визначає стратегічні напрямки реформування відносин в сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, механізм державної підтримки, формування системи державного програмно-цільового управління нтп. Серед методів стимулювання науково-технічної та інвестиційної діяльності важливе місце належить податковим (пільгам по податкам, в т.ч. по податку на прибуток підприємств) і бюджетним (пряме державне фінансування).

В шостому розділі «Промисловий та агропромисловий розвиток» конкретизовані стратегічні завдання в окремих галузях промисловості, АПК, транспорту, зв'язку.

В сьомому розділі «Інституціональні та організаційні механізми економічного зростання» розглянуті проблеми приватизації та зміни структури власності, розвитку конкуренції, антимонопольного регулювання, управління об'єктами державної форми власності, стимулювання малого і середнього бізнесу, легалізації «тіньової» економіки, проведення адміністративної реформи, удосконалення регіональної структури економіки.

Заключний восьмий розділ програми «Україна 2010» «Активізація зовнішньоекономічної діяльності»  визначає напрямки співробітництва  України з іншими державами, інтеграційними угрупуваннями (ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР та ін.). Відзначено, що зовнішньоекономічна політика повинна бути спрямована на зміцнення позицій України в світовій торгівлі та забезпечувати вихід на нові ринки.

Втілення цілей передбачених Програмою "Україна 2010" вимагає  прийняття відповідних заходів. Протягом 1999 - 2000 рр. вийшло багато Указів Президента України з питань, які мають виняткове значення для реалізації загальнонаціональних цілей розвитку і конкретизують положення перспективної програми, пропонують механізми їхньої практичної реалізації. Це Укази: "Про Основні напрями інвестиційної політики на 19992001 роки" (від 18.08.1999 р.), "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (від 3.12.1999 р.), "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" (від 29.12.1999 р.), "Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року" (від 24.05.2000 р.) та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Ресурсні платежі в бюджет.

 

Розрахунки за використання деяких природних ресурсів закріплені на рівні податкової системи (плата  за землю, лісовий дохід), проте ряд  платежів регулюється відносно відокремлено, а механізм їх обрахування та вилучення  дуже схожий на податкові відрахування і кошти, що отримуються за рахунок  ресурсних платежів, також поступають в бюджети різних рівнів і є  джерелом насичення їх доходної частини.

В бюджет стягується:

1. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

2. Збір за спеціальне використання прісних водних ресурсів.

3. Збір за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин.

4. Збір за геологорозвідувальні роботи.

5. Рентна плата за нафту та природний газ, що видобувається в Україні.

6. Різниця в цінах за природний газ.

7. Надходження коштів від приватизації майна державних підприємств.

 

Збір  за спеціальне водокористування

Механізм розрахунку плати  за воду було конкретизовано постановами  Мінекономіки України від 13.07.1992 р. № 20 “Про тарифи на воду, яка забирається  із водогосподарських систем” і  від 05.01.1993 р. № 2 “Про тарифи на воду”. В теперішній час плата за воду обчислюється та сплачується у відповідності  з Інструкцією “Про порядок обчислення та сплати платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів”, затвердженою наказом ГДПА України, Мінекономіки України, Міністерства охорони навколишнього  природного середовища, Госкомі-тету України  по водному господарству, Госкомітету  України по геології та використанню надр від 14.04.94 р. № 26/50/52/46/48.

Розділом другим Закону України  від 28.12.2007 р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України» встановлено, що у 2008 р. запроваджуються  нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих  та підземних вод згідно з додатком № 2 до розділу другого цього Закону, який є його невід'ємною частиною.

Слід нагадати, що п. 8 ст. 14 Водного кодексу України від 06.06.95 р.   №213/95-ВР визначено, що нормативи  збору за спеціальне водокористування затверджуються постановами Кабінету Міністрів України.

Крім того, частиною третьою  ст. 43 Закону України від 25.06.91 р.        №1264-ХІІ «Про охорону навколишнього  природного середовища» передбачено, що нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок  його стягнення встановлюються Кабінетом  Міністрів України.

Проте у зв'язку з тим, що у 2006 р. ухвалою Вищого адміністративного  суду України від 22.03.2006 р. було визнано  недійсними постанови Кабінету Міністрів  України, які змінювали нормативи  збору за спеціальне водокористування, то з метою уникнення подібних прецедентів у 2008 р. п. 10 ст. 67 Закону № 107-VI зупинено на 2008 р. дію частини  третьої ст. 43 Закону № 1264-XII (в частині  встановлення Кабінетом Міністрів  України нормативів збору за спеціальне водокористування), а п. 16 ст. 67 Закону       № 107-VI зупинено на 2008 р. дію п. 8 ст. 14 (в частині встановлення Кабінетом  Міністрів України нормативів збору  за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору, які  справляються за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти) Водного  кодексу.

Нові нормативи збору  за спеціальне водокористування порівняно  з нормативами, що застосовувались  минулого року, збільшились на 14,4 %. Збільшення нормативів обумовлено тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів  України від 06.11.2003 р. № 1735 «Про проведення індексації нормативів плати (збору) за використання природних ресурсів» нормативи підлягають щорічній індексації на коефіцієнт індексу цін виробників промислової продукції. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2006 р. № 1194 «Про схвалення прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2007 рік» схвалено прогноз економічного і соціального розвитку України на 2007 р. та покладено в основу розроблення Держбюджету України на 2007 р. індекс цін виробників промислової продукції – 114,4 %.