Контрольная работа по "Финансам"

 

Збір  за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та платежі за користування надрами  для видобування корисних копалин.

Відрахування на геологорозвідувальні роботи обчислюються за нормативами  користувачами всіх форм власності, які добувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах. Ці нормативи  визначаються як частина вартості одиниці  добутої мінеральної сировини. В  цьому випадку вартість одиниці  добутої мінеральної сировини обчислюється за цінами реалізації без обліку плати  за користування надрами при видобутті  корисних копалин, рентної плати  та податку на додану вартість.

Нормативи обчислюються у  відсотках до вартості одиниці добутої  мінеральної сировини. При цьому  вартість одиниці цієї сировини визначається за ціною реалізації без обліку ПДВ, рентних платежів і плати за надра. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.95 р. № 773 Міністерству економіки України надано право встановлення нормативів зазначених відрахувань.

Відрахування за геологорозвідувальні роботи сплачуються в Державний  бюджет і відносяться на собівартість продукції користувачів надр. Від  плати відрахувань за геологорозвідувальні роботи звільняються власники землі  та землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування  корисних копалин місцевого значення для власних потреб чи користуються надрами для господарських і  побутових потреб на наданих їм у  власність чи користування земельних  ділянках.

По закінченню кожного  кварталу користувачі надр обчислюють повну суму відрахувань за геологорозвідувальні роботи зростаючим підсумком з початку  року, виходячи з фактичної вартості мінеральної сировини, і подають  податковим адміністраціям розрахунки в терміни, визначені для подання  бухгалтерські звітності. Остаточна  сплата відрахувань здійснюється в  п'ятиденний термін з дати, встановленої для надання бухгалтерської звітності.

З 1 квітня 1994 року в Україні  введена плата за спеціалізоване використання надр при видобуванні  копалин1. Тимчасовий порядок сплати визначає єдині на території України, її континентальному шельфі правила  перерахування її в бюджет. Використання надр здійснюється на основі спеціальних ліцензій.

Платниками виступають всі  суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють спеціальне використання надр при наявності спеціальних  дозволів (ліцензій) на користування надрами  в межах території України, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Платниками виступають суб'єкти, які здійснюють всі види користування надрами.

Об'єктом сплати є обсяг  добування корисних копалин (для  нафти, газового конденсата, гідромінеральних ресурсів), погашені балансові запаси. До непогашених запасів належать як здобуті, так і залишені нездобутими  із надр (втрачені) балан сові запаси корисних копалин. До втрачених корисних копалин в процесі видобування  належать всі види втрат в надрах.

Плата за корисні копалини нараховується за єдиним для всіх користувачів нормативом за кожну одиницю  погашених балансових запасів корисних копалин чи за кожну одиницю здобутих корисних копалин. Цей норматив встановлюється в розмірі 1 % реалізації одиниці  добутої мінеральної сировини без  обліку податку на додану вартість. Для підприємств вугільної промисловості  до нормативу плати застосовується коефіцієнт 0,5. Для гірничодобувних  підрозділів, що передають свою продукцію  для переробки за собівартістю, при  визначенні плати замість ціни враховується собівартість в межах гірничодобувного підрозділу, збільшена на коефіцієнт 1,1. Сума платежу обчислюється платником  самостійно і відноситься до витрат виробництва.

Користування надрами  узгоджується з місцевими радами, а при необхідності — з іншими зацікавленими міністерствами та відомствами. Окрема ліцензія надається на кожний вид діяльності по користуванню надрами. Для одержання ліцензії на здійснення експлуатації родовищ корисних копалин  необхідна експертиза та оцінка запасів  корисних копалин Державною комісією України з запасів природних  копалин.

 Порядок справляння  збору за геологорозвідувальні  роботи, виконані за рахунок державного  бюджету у 2009 році не змінився.

До нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, застосовується коефіцієнт 2,27.

Нормативи збору підлягають індексації з урахуванням офіційно встановленого та опублікованого індексу  інфляції.

Величини індексів інфляції щомісячно визначаються Державним  комітетом статистики України і  опубліковуються в газеті “Урядовий  кур’єр”.

 Порядок подання розрахунків  платежів за користування надрами  для видобування корисних копалин  та сплати податкових зобов’язань  у 2009 році не змінився.

В поточному році до базових  нормативів, які належать до абсолютних величин, застосовується коефіцієнт 1,439.

 Розрахунки вищевказаних  зборів та платежів подаються  протягом 40 календарних днів, наступних  за останнім календарним днем  звітного (податкового) кварталу.

Сплата проводиться протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання  розрахунку збору.

 

Використання  лісових ресурсів у 2009 році

Відповідно до _т..82 Закону України від 26.12.08р. №835 “Про Державний  бюджет України на 2009 рік” (далі –  Закон №835) застосовуються нормативи  збору за спеціальне використання лісових  ресурсів, які діяли у 2008 році, а  саме до базових нормативів збору  застосовуються індекси цін виробників промислової продукції: у 2006 році – 114,1%; у 2007 році – 123,3%.

 

Збір  за користування радіочастотним ресурсом України у 2009 році

 Постановою КМУ від 27.12.08 р. № 1150 “ Про затвердження розміру щомісячного розміру за користування радіочастотним ресурсом України” (“Урядовий кур’єр” від 09.01.09 р. №1) ставки щомісячного збору збільшено приблизно в 1,6 разу. Постанова діє з 1 січня 2009 року.Користувачі радіочастотного ресурсу повинні подати декларацію про збір за користування радіочастотним ресурсом за січень не пізніше 20 лютого, а саму суму збору сплатити не пізніше 2 березня.

Західно-Донбаська ОДПІ закликає всіх суб’єктів господарювання та громадян до своєчасного подання  до податкової інспекції податкових розрахунків та декларацій, необхідних документів та добровільної і своєчасної сплати податків до бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сутність бюджетного процесу та його основні етапи.

Завдання бюджетного законодавства, в першу чергу Бюджетного кодексу  України, полягає в регламентації  бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. Як уже згадувалося, фінансове  право містить окремий правовий інститут, присвячений регламентації  процесу утворення, розподілу та використання ресурсів, мобілізованих  до централізованих фондів, - бюджетний  процес. Процес у сфері бюджету  є необхідним порядком реалізації матеріально-правових бюджетних норм, так само як у  конституційному, цивільному та кримінальному  праві, де реалізація матеріально-правових норм може відбуватися через певний порядок. Характер взаємозв'язку матеріальних і процесуальних норм бюджетного права істотно відрізняється  від характеру зв'язку, наприклад, цивільного матеріального і цивільно-процесуального права, які існують як самостійні галузі права. Бюджетний процес і  матеріальні норми, хоч і є  окремими правовими інститутами, але  об'єднані у підгалузь (розділ) фінансового  права.

Не всі вчені погоджуються з традиційним визначенням бюджетного процесу. Зокрема, професор А. І. Худяков  пропонує сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають  в ході діяльності державних органів  з планування доходів та видатків бюджету, визначити як "бюджетне планування". Він посилається  на той факт, Що цей термін вживається в основному в економічній  літературі і є зрозумілішим для  тих, хто не є спеціалістом у галузі бюджетного права. При вживанні терміна "бюджетний процес" виникає  асоціація з цивільним чи кримінальним процесом.

Бюджетний процес - це сукупність дій уповноважених на основі норм бюджетного права органів державної  влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження й виконання бюджету, а також  зі складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання.

Таке поняття й зміст  бюджетного процесу підкріплюються теоретичними розробками юристів, які  спеціалізуються у сфері бюджетних  відносин. І. Розпутенко вважає, що формування, затвердження та виконання бюджету  становить поняття бюджетного процесу, в якому закладається стратегія  економічної і соціальної політики, інструмент стабілізації економіки, засіб  контролю державних видатків. Вчені  не раз висловлювали думку, що будь-яка  матеріальна галузь права вимагає  процедурних форм реалізації її норм, і всі норми, що регулюють організаційну  діяльність державних органів, мають  процесуальний характер. Особливо це стосується діяльності у галузі застосування бюджетно-правових норм, адже з бюджетом пов'язані всі державні органи, підприємства, організації, установи, які безпосередньо  чи опосередковано беруть участь у  формуванні бюджету. Отже, можна зробити  висновок, що сутність цього процесу  складна та багатогранна. Широке розуміння  бюджетного процесу полягає в  тому, що вся діяльність, яка базується  на владних повноваженнях тих  чи інших органів, має бути підпорядкована суворим процедурним формам, що забезпечують законність, доцільність та обґрунтованість  цієї діяльності. Тому чіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений  у всіх своїх складових потрібен не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державних  органів з формування та виконання  бюджету, а й для правильного  розв'язання численних питань, що при  цьому виникають.

Проблема прийняття державного бюджету є однією з найскладніших  серед тих, які доводиться розв'язувати  державним органам. Її складність збільшується щорічною необхідністю прийняття закону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженням законодавчої процедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парламент країни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття  та затвердження зазначеного закону, що створює значні перешкоди як для  проведення фінансової політики урядом держави, так і стабільного функціонування всієї бюджетної системи України.

Можна виділити ряд рис, що характеризують норми бюджетного процесу.

Останні, зокрема, містять:

1) визначення складу учасників  тієї чи іншої діяльності;

2) перелік видів необхідних  дій та їх обов'язкова послідовність; 

3) передбачення організаційної  форми кожної дії; 

4) визначення обов'язкового  порядку прийняття рішень.

На основі аналізу повноважень  органів державної влади у  сфері бюджетних відносин можна  зробити висновок, що не доцільно звужувати  поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про  бюджет і затвердження його органом  законодавчої влади. Прийняття закону про Державний бюджет - це тільки створення юридичних можливостей  для здійснення волі законодавчого  органу. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використовують свої права та обов'язки щодо складання  і затвердження бюджету. Суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньому  виконанні акта про бюджет, яке  повинно постійно контролюватися з  боку органів державної влади  для досягнення відповідності між  запланованими і реальними показниками.

Аналізуючи зміст бюджетного процесу, слід зупинитися на понятті  його стадій. Як поняття бюджетного процесу, так і зміст його стадій спричинили тривалу дискусію серед  учених-фінансистів. Залежно від  позиції у зазначеному питанні  фахівців можна умовно поділити на кілька груп.  

Представники  першої групи фінансистів - А. С. Ангелов та М. А. Гурвич обмежують бюджетний процес лише формуванням бюджету, тобто його складанням і затвердженням. Формування бюджету - це сукупність пов'язаних між собою суспільних відносин, що розкривають планування органами виконавчої влади пріоритетних видатків, вишукування достатніх для цього джерел, видання цими органами ряду правових актів, що регулюють процес планування. Закон про Державний бюджет посідає основне місце серед інших бюджетно-правових актів. Як стверджує професор Л. К. Воронова, він має провідне значення у їх системі, але не є єдиним, що регулює суспільні відносини під час формування бюджету. Спочатку складається проект бюджету, а потім на основі узагальнюючих показників складається проект закону про Державний бюджет. Отже, процес складання проекту бюджету закінчується створенням проекту бюджету і проекту закону.

Професор М. І. Піскотін проводить  умовну аналогію бюджетного процесу  з кримінальним чи цивільним процесом, де за стадією винесення рішення  відбувається його виконання. У бюджетному процесі стадія виконання бюджету  завершується у тій самій "інстанції", що і його затвердження - у парламенті. Отже, якщо виконання бюджету не включати до бюджетного процесу, то потрібно виключити з нього і діяльність із затвердження звіту про виконання  бюджету. Затвердження бюджету і  затвердження звітності по ньому  здійснюються в тому самому порядку  і в тих самих формах, тому не можна виключати затвердження звіту  з бюджетного процесу. Однак М. І. Піскотін не виділяє в бюджетному процесі стадії розгляду і затвердження бюджету. Він є представником другої групи вчених, які виділять три стадії бюджетного процесу: