Комплесний аналіз фінансового стану ПАБТ "ОТП Банк"

 Аналіз макроекономічних  факторів дозволить зменшити  невизначеність зовнішнього середовища тим самим знизити ризик провалу стратегії, полегшити розрахунок витрат і ймовірностей ризиків, зв'язаних ізстратегічними рішеннями. За допомогою аналізу можна звести численні фактори зовнішнього середовища до моделі, що буде зрозуміла і, відповідно до якої можна діяти. У свою чергу правильний вибір стратегії

 

ОЦІНКА ЯКІСНИХ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ФАКТОРІВ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ПРИБУТКОВІСТЬ  ПАТ «ОТП БАНКУ»

Оцінка може забезпечити високий рівень рентабельності, стійкість до цінової конкуренції, формування власних бар'єрів від входу на ринок банків - конкурентів. Технологія вибору стратегічних управлінських рішень обумовлена наявністю як подібних, так і відмітних властивостей суб'єктів господарювання. Ці особливості залежать від предметної сфери діяльності су б'єкта, факторів зовнішнього й внутрішнього середовища. Необхідність аналізу факторів обумовлюється тим, що джерела, де розглядається проблематика стратегічного керування:

 по - перше не розкривають  особливості впливу факторів  макроекономічного середовища на діяльність банку,

по - друге розглянуте керування стосується сфери виробництва, де виділяються концептуальні основи, а не розкривається механізм формування й реалізації стратегії.

 Макроекономічне середовище  банку характеризується як складне, тому що воно включає фактори як світового значення так і регіонального значення. Так само по ступені стабільності характеризується як нестабільне, тому що політичні фактори, зовнішньоекономічні, технологічні фактори можуть змінюватися часто і непередбачено.

 Для побудови стратегії  важливо визначитися з факторами,  що впливають на діяльність  банку. Так само макроекономічні  фактори розглядаються по характеру  впливу на політичні, економічні, соціальні, тех нологічні, глобальні, тимчасові. До таких факторів відносять:

-Політичні, від яких залежить, який вид влади переважає в країні, на рішення яких проблем спрямована влада, які задачі вирішує держава. До них відносять: непогодженість законів банківської діяльності,стабільність політичної влади, напрямки політики стосовно країн СНД, погодженість дій уряду.

-Економічні, що характеризують досягнуті результати і напрямки економічного розвитку.

- Соціальні, величезний вплив яких спричиняє зміни в добробуті народу тієї чи іншої країни.

- Технологічні, визначають рівень економічного прогресу в тій чи іншій країні. Такі як: безпека проведення банківських операцій, впровадження нових банківських продуктів.

- Тимчасові фактори, що обумовлюють швидкість розвитку й стимулювання економіки. Такі як: швидкість реакції уряду на зміни у світовій економіці, своєчасність прийнятих заходів для економічного стимулювання, залежність регіону від швидкості прийняття рішень центрального уряду.

Глобальні: залежність економічного росту регіону від рівня економіки розвинутих країн, глобалізація обслуговування бізнесу, глобалізація наданих послуг, формування специфічної привабливості регіонів для глобалізації міжнародних відносин, залежність від напрямків економічної політики розвинутих країн і та Єврозони, контролювання сукупності фінансових операцій з метою запобігання відмивання грошей.

 Власне кажучи, усі  фактори тією чи іншою мірою  впливають на діяльність банку,  причому сукупність незначних  факторів може робити набагато  більший вплив, чим будь -який фактор першорядної важливості. Так, якісна й кількісна природа окремих факторів обумовлює використання різних методів для відображення впливу їх на стратегічні рішення. Для визначення величини значимості кількісних і якісних макроекономічних факторів на діяльність банку, необхідно використовувати кореляційно-регресійний аналіз.

2. Оцінка і аналіз економічного потенціалу Банка.

Сьогодні  ПАТ«ОТП БАНК» проводить активну політику в галузі кореспондентських відносин як за банками України, так і з банками країн близького і далекого зарубіжжя. Ця політика ґрунтується на принципі взаємовигідного співробітництва з банками резидентами та нерезидентами.

Однією з основних послуг банкам-кореспондентам є відкриття  і ведення мультивалютних кореспондентських  рахунків. Співробітництво у цій  галузі дає можливість банкам використовувати переваги унікальної багатофункціональної розрахункової системи банку для прискореного здійснення розрахунків, а також для реалізації різноманітних проектів, що забезпечують великий обсяг платежів зі структурними підрозділами ПАТ«ОТП БАНК»

1.2 Інформаційна база  аналізу діяльності банку

 

Аналіз діяльності банку  здійснюється за допомогою різноманітних  показників діяльності банку, які ми беремо з документів, що формують інформаційну базу економічного аналізу.

Аналіз фінансової звітності - це процес, який має на меті дати оцінку поточного і минулого фінансового стану банку й основних результатів його діяльності. При цьому основною метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку. Склад інформаційної бази економічного аналізу розглянемо за допомогою схеми приведеної на рис.1.2.

 

Рис.1.2. Склад інформаційної  бази економічного аналізу комерційного банку

 

Інформація, яка використовується при аналізі діяльності банку, повинна  відповідати таким вимогам: доступність, значущість, матеріальність, надійність і порівнянність.

Далі необхідно ознайомитися з коротким змістом кожної вимоги до інформації, що використовується у  процесі аналізу діяльності комерційного банку. Доступність передбачає, що інформація, яка входить у фінансові звіти, має бути зрозумілою для користувача з певним рівнем знання бізнесу, економіки і бухгалтерського обліку. Складну інформацію, яка необхідна для повного розкриття ситуації, слід надавати найбільш зрозумілим способом.

Під значущістю розуміють  те, що інформація у фінансовій звітності  повинна бути корисною для прийняття  рішень економічного характеру.

Для того щоб інформація була значущою, вона має бути матеріальною. Інформація є матеріальною, якщо її ненадання або неправильне подання може вплинути на рішення економічного характеру.

Надійність інформації забезпечується в тому разі, коли вона не містить матеріальних помилок. Надійність інформації передбачає: правдиве уявлення, тобто позиція фінансової звітності  забезпечує правдиве її подання, якщо вона може бути оцінена з достатньою точністю, щоб бути корисною; перевагу змісту над формою. Іншими словами інформація повинна надаватися відповідно до її економічної користі, а не просто за її юридичною формою. Нейтральність - інформація має бути вільною від упередженості, її подання у фінансовій звітності не повинно бути вибірковим для досягнення попередньо встановленого результату.

Для того щоб відповідати  таким вимогам як надійність і  значущість, фінансова звітність  повинна містити інформацію, яка базується на певних розрахунках (наприклад, можливість повернення боргів, строки "життя" виробничих активів). З метою уникнення матеріальної недооцінки або переоцінки позицій фінансової звітності при розрахунках необхідно керуватися принципом "обережності".

Порівнянність фінансової звітності забезпечується у тих  випадках, коли: є можливість порівняти фінансову звітність банку, що аналізується, з аналогічною звітністю інших банків для порівняльного оцінювання їх фінансового стану і результатів їхньої діяльності; можна порівняти фінансову звітність банку протягом певного періоду для визначення тенденцій у фінансовому стані і результатах діяльності банку.

Дотримання наведених  вимог до фінансової звітності банків перевіряється в процесі перевірки її достовірності.

Перевірка звітності  може бути:

-формальна;

-логічна;

-обліково-контрольна.

Формальна перевірка  звітності банків передбачає перевірку  повноти складу наданих документів відповідно до їх складу, передбаченого  Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 12.12.1997 р. № 436. Крім того, за формальної перевірки звітності перевіряється правильність її оформлення відповідно до вимог, викладених у згаданій вище постанові Національного банку України.

Логічна перевірка передбачає перевірку взаємоув'язки ідентичних показників у різних формах звітності.

Обліково-контрольна - це перевірка правильності розрахунку окремих показників комерційних банків.

Основним джерелом аналізу  банківської діяльності є банківський  баланс та спеціалізовані форми звітності. Форми звітності банків поділяються  на щоденні, щомісячні і щоквартальні.

У додатку  Б наведено звіт про фінансові  результати, додатку В – баланс, додатку Д - звіт про власний капітал «Райффайзен Банк Аваль».

Графіки динамічних показників  ПАТ «ОТП БАНКУ»

Активи 13  19 529.57

КИП 13  15 279.92

Депозити фіз. осіб 14  5 651.60

Депозитти юр. Юр. 15  4 385.16

Капітал  11  4 070.52

Финансовий результат 12  43.72

 

Динамика показників 2013 рік

Кредитно- інвестиційний портфель

 

>>

 

Міжбанківські кредити

 

 

 

 

Цінні папери

 

 

 

 

 

 

 

Балансовий капітал

 

 

 

 

 

 

Активи

 

 

 

 

Обязательства

 

 

 

Депозити фіз.. осіб

 

 

 

 

 

 

Депозити юр.осіб.

Кредити фіз. осіб.

Кредити юр.осіб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Финансовый результат

 

Капітал

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Управління ресурсами  банку

 

2.1 Управління  капіталом у банку

 

Джерела формування банківських  ресурсів відображаються у правій частині  балансового звіту і називаються пасивами банку. За джерелами формування пасиви не однорідні і складаються з власного капіталу та зобов’язань банку перед вкладниками і кредиторами.

За економічним змістом  капітал банку — це власні кошти  засновників або акціонерів (власників  банку), внесені ними на свій ризик для отримання доходів. Ризик власників полягає в тому, що рівень дохідності капіталу може бути низьким або діяльність спричиниться до збитків, банк збанкрутує, через що вони можуть втратити свої кошти.

Зобов’язання — це чужі гроші, тимчасово надані їх власниками в розпорядження банку на певних умовах.

Банківський капітал  відіграє визначальну роль у процесі  створення та функціонування комерційного банку, хоча за величиною становить  незначну частину сукупних ресурсів банку. Частка власного капіталу у ресурсах банку має бути не нижчою за 8 %, тоді як для промислових підприємств це співвідношення, як правило, становить 50 % і вище.

Формування власної  капітальної бази є необхідною умовою майбутньої діяльності банку. Тому одна з найсерйозніших проблем, що постають перед менеджментом банку, полягає у залученні та підтримці достатнього обсягу власного капіталу.

Власний капітал банку  виконує такі функції:

1) захисну;

2) оперативну;

3) регулюючу.

Власний капітал комерційного банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств.

Банківський капітал  неоднорідний за своїм складом і  включає основний капітал та додатковий капітал.

Основною складовою  власного капіталу банку, як за значенням, так і за величиною, є статутний капітал, що формується з акціонерного або приватного капіталу емісією акцій чи внесків засновників. Статутний фонд може створюватися лише за рахунок власних коштів учасників чи акціонерів. Не допускається його формування за рахунок банківських кредитів, коштів неприбут­кових організацій (таких, які за статутом не мають права на здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку), бюджетних коштів, які мають інше цільове призначення.

За рахунок прибутку комерційні банки створюють також спеціальні фонди, що включаються до складу капіталу і призначені для виробничого та соціального розвитку банківської установи.

Оскільки власний капітал  є основою діяльності банку, то до нього ставляться спеціальні вимоги у формі обов’язкових нормативів. Для цього у вітчизняну банківську практику введено поняття регулятивного капіталу банку, який використовується Національним банком України для регулювання діяльності комерційних банків.

Національним банком України встановлюються обов’язкові  вимоги щодо розміру регулятивного капіталу, які зобов’язані виконувати комерційні банки. Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу банків (Н1) визначається в грошових одиницях (тис. євро) диференційовано для діючих і новостворених банків, які поділено на три групи залежно від масштабів діяльності.

Для забезпечення процесу  реальної капіталізації банківської  системи НБУ розроблено систему  заходів щодо визначення рівня достатності  та поповнення капіталу банків. Згідно з цим підходом за рівнем достатності  капіталу всі банківські установи поділяються на п’ять груп: добре капіталізовані; достатньо капіталізовані; недокапіталізовані; значно недокапіталізовані; критично недокапіталізовані.