Iнвестиційна привабливість підприємства

Випуск облігацій пов'язаний з меншою відсотковою ставкою, ніж банківські кредити, з огляду на підвищення їхньої ліквідності, незважаючи на високі операційні витрати, потребу процедури реєстрації цих цінних паперів та відкритості інформації.

Власники облігацій стають кредиторами підприємства й отримують відсоток за облігаціями, які є фіксованими або незначно змінюються залежно від терміну їхнього обігу і погашення позики.

Часто зайва закредитованість погіршує фінансовий рейтинг компанії, підриває довіру кредиторів, тому, щоб підтримати свою кредитоспроможність і утриматись на ринку, багато підприємств змушені орієнтуватись не на зростання виробництва, а на отримання чистого фінансового прибутку.

Ще один чинник, що обмежує використання зовнішніх джерел, пов’язаний з втратою контролю над своїм АТ. Це може відбутися шляхом купівлі контрольного пакета акцій іншою юридичною (фізичною) особою.

Отже, готових рекомендацій щодо оптимального співвідношення власних і позикових фінансових ресурсів для ефективного функціонування АТ немає. Відшукання таких оптимальних пропорцій є одним із головних завдань управління фінансовими ресурсами АТ, яке називають фінансовим менедж­ментом.

Фінансові ресурси, що формують фінансовий потенціал (або пасивний капітал) товариства, трансформуються у господарські ресурси, які формують економічний потенціал (або активний капітал) підприємства, тобто належать до активів бухгалтерського балансу.

Управління активами і пасивами на підставі аналізу показників бухгалтерського балансу називають фінансовим менеджментом, який є не­від’ємною частиною системи загального управління господарською діяльністю підприємства і визначений комплексом принципів, методів, засобів та форм організації управління фінансовими ресурсами, орієнтованих на досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Фінансовий менеджмент на підприємстві з акціонерною формою власності повинен провадити спеціальний підрозділ товариства – фінансово-економічний відділ або служба, які на підставі даних центральної бухгалтерії та маркетингових досліджень служби маркетингу виконують такі функції:

      аналізують конкретні переваги та слабкі сторони самостійних підприємств товариства і дають пропозиції з реструктуризації їхнього бізнесу;

      розробляють процеси залучення нового капіталу;

      розробляють механізм накопичення капіталу;

      провадять фінансовий контроль діяльності товариства.

Процес залучення нового капіталу здійснюється на основі розробленої стратегії формування інвестиційних ресурсів, яка включає такі етапи [12]:

1)     визначення потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів;

2)     визначення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел (визначення їхньої доступності);

3)     визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів;

4)     оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

Головними критеріями оптимізації співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування інвестицій є:

1)     забезпечення високої фінансової стійкості компанії;

2)     максимізація суми прибутку від інвестиційної діяльності.

Головною метою функціонування корпорації є збільшення вартості капі­талу, яка оцінюється з двох точок зору. З точки зору корпорації, виходячи з по­точної вартості очікування грошових потоків, ідеться про фінансову вартість. З точки зору інвесторів, тобто тих, хто бажає купити цінні папери корпорації, ‑ про ринкову вартість. На практиці фінансова і ринкова вартість не збігаються.

Ринкова вартість капіталу – це ціна капіталу, яка відображає рівень доходу, який корпорація згодна платити інвесторам за вкладання їхніх коштів у цінні папери корпорації. Спонукальні мотиви інвесторів, у свою чергу, полягають у бажанні мати певний дохід на ті кошти, які вони вклали в цінні папери.

Ринкова вартість являє собою капіталізацію очікуваних грошових потоків з урахуванням ризику:

де ‑ ринкова вартість капіталу,

‑ ринкова вартість оплаченого капіталу (акціонерного),

‑ ринкова вартість боргу.

де ‑ теперішня вартість грошових потоків (ринкова вартість капіталу);

‑ кількість років функціонування капіталу (інвестиційного проекту);

‑ грошовий потік від операцій після сплати податків за період ;

‑ нові інвестиції в період ;

‑ вартість оплаченого капіталу (дивіденди (%) на акціонерний капітал);

‑ гранична податкова ставка в період ;

‑ відсотки по боргу, що не оподатковується в період ;

‑ відсоткова ставка по неоподаткованих боргах (вартість боргу до сплати податків).

Вартість капіталу корпорації залежить від багатьох чинників: неви­значеність в одержанні прибутку, тобто ризикованість інвестицій, конкурентна позиція на ринку, заборгованість, вартість залучення капіталу та ін.

Залучення капіталу потребує певних витрат, які називаються вартістю залучення капіталу – це плата (у %) за залучення додаткового капіталу:

де , ‑ вартість залучення позикового та акціонерного капіталу;

, , ‑ загальна сума капіталу, боргу та акціонерного капіталу.

Оскільки структура капіталу впливає на його вартість, то кожна корпо­рація прагне досягнути оптимальності у співвідношенні між джерелами фінан­сування. У значній мірі вона досягається за рахунок фінансового левериджу, тобто використання позичок або акцій для формування фондів корпорації.

Фінансовий леверидж має певні межі. Зростання боргу пов'язане, по-перше, з наступним зростанням відсоткових платежів і збільшенням витрат; по-друге, з поверненням кредитів і погашенням облігацій у певні терміни, які за зміни кон'юнктури ринку можуть різко погіршити ліквідність корпорації. "Сигналом тривоги" є зростання коефіцієнту заборгованості. Додатковий випуск акцій, у свою чергу, може, по-перше, викликати заперечення акціонерів, бо нові акції потенційно знизять дохід і дивіденд на акцію, по-друге, призвести до втрати контролю корпорації на зборах акціонерів, по-третє, підвищити залучення капіталу.

Частка позичок у загальних фінансових фондах корпорацій зростає. Фінансування за рахунок збільшення заборгованості під впливом інфляції, зростання цін, невпевненості в стабільності одержуваних доходів призводити до підвищення ставок відсотків по боргах і зростання вартості залучення позикового капіталу. Разом з тим, вилучення з оподаткування відсотків по боргах робить привабливим використання боргів.Основна  мета політики корпорації у галузі структури капіталу полягає в досягненні оптимальності: за найнижчої вартості залучення капіталу досягти стабілізації доходів, підтримуючи ліквідність на високому рівні. Корпорація має досягти такого поєднання боргу і оплаченого капіталу, при якому загальна вартість капіталу корпорації буде максимізована, при цьому одночасно вартість залучення капіталу зведеться до мінімуму

1.3. Показники інвестиційної привабливості підприємства

Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміється доцільність вкладання в нього вільних коштів. Вона аналізується зовнішніми суб`єктами з метою вибору найкращого варіанта вкладання вільних коштів. Але й кожен господарюючий суб`єкт повинен виявити свої можливості для залучення зовнішніх інвестицій. Тому оцінка інвестиційної привабливості аналізується у зовнішньому та внутрішньому фінансовому аналізі. Для аналізу використовується певна система показників, яка відображає структуру активів підприємства, джерел їх формування, ліквідність і фінансову стійкість,  якість прибутку, доходність і оберненість капіталу.

Аналіз валюти та структури бухгалтерського балансу. Для загальної оцінки фінансового стану складається спрощений баланс , в якому об’єднують в окремі групи однорідні статті. При побудові спрощеного балансу зменшується число статей балансу чим підвищується його наочність і полегшується його аналіз.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення „хворих” статей балансу [7]:

      наявності в балансі суми по рядку 350 „Непокритий збиток” яка свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства і в результаті цього його вкрай незадовільний фінансовий стан ;

      наявністю сум за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в строк ;

      наявністю сум за статтею „Інші оборотні активи” (ряд 250);

      наявності простроченої кредиторської заборгованості.

Для того щоб аналіз валюти балансу був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей . така оцінка надається за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізів.

При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам.

Вертикальний аналіз використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується порівняльний аналітичний баланс.

Аналіз джерел формування капіталу. Інформація , яка наводиться в пасиві балансу , дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного  (постійного) і змінного ; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобов’язане [11].

Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того , які кошти має підприємство , звідки вони взялися і куди вкладені.

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу і менша – позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика , ефективність використання позикового капіталу , більша ніж , ефективність використання власного. В окремих конкретних випадках , залежно від ситуації , що склалася, може бути вигідним використовувати більше власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. Може  бути більш ефективним застосування позикового капіталу і отримання більш високих доходів , але з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Аналіз джерел власних та позикових коштів. При аналізі необхідно визначити динаміку і структуру власного та позикового капіталу , з’ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Аналіз прибутковості. Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб’єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності  використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення ) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу – прибутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою [17]:

                                                                                                                                 (1.5)

де    КП- коефіцієнт прибутковості;

П – прибуток;

К – капітал.

Аналіз обертання поточних активів. Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним із важливих показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

Швидкість обертання капіталу характеризується такими показниками [15]:

                        коефіцієнтом обертання (Коб), який обчислюється як відношення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої вартості капіталу або його частини :

                            (1.6.)

      тривалістю одного обороту в днях (Тоб), який обчислюється як відношення добутку середньої вартості капіталу і кількості календарних днів у періоді до виручки від реалізації продукції, тобто:

              (1.7.)

де  Тоб – тривалість одного обороту в днях;

       Д – кількість днів у періоді;

      коефіцієнт закріплення оборотних коштів, що є зворотним коефіцієнту обертання:

                                                        (1.8.)

Він показує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.

Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.