Характеристика витрат як управлінської категорії

     Побічними є витрати, величину яких не можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, бо вони пов'язані з визначенням різних витрат (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо). 

      За  принципом залежності витрат від  обсягів виробництва витрати  поділяються на постійні та змінні [6, с. 7-11].

     Постійні  витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах.

     Змінними називаються витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Вони поділяються на пропорційні та непропорційні.

     Пропорційні, на відміну від непропорційних – це витрати, розмір яких перебуває в пропорційній залежності від обсягів виробництва (кількості виготовленої продукції). 

      Непропорційні витрати, в свою чергу, поділяються на прогресуючі та дегресуючі.

     Прогресуючі зростають більше, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати.

     Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, придбання інструменту тощо. 

     1.3. Методи визначення витрат на підприємстві 

     Витрати мають властивість поводитися по-різному. Під поведінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства.

     Зміни у складі та величині витрат відбуваються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, яка впливає на витрати, називають фактором витрат.

     Прийняття управлінських рішень – неперервний процес. Як відомо, менеджери мають ненормований робочий день, що у вузькому розумінні здебільшого вважається за невизначеність для них початку й закінчення роботи в офісі підприємства. На практиці це у багатьох випадках не має нічого спільного з вимогами управлінського обліку, оскільки значна кількість менеджерів, згідно з таким розумінням, не дотримується графіків роботи, чим зумовлює організаційні нестикування виробничого процесу, і як наслідок, – низьку ефективність діяльності підприємства.

     Ідеальним менеджером, на мою думку, може бути такий, який поряд з високим ерудованості і професіоналізму, вміє таким чином організувати робочий день, протягом якого своєчасно прийматиме необхідні управлінські рішення, що є лише його сферою компетенції. Однак ця вимога, крім дотримання певного усталеного режиму роботи менеджерів, відомою всім зацікавленим особам (як працівникам підприємства, так і партнерам), передбачає необхідну їх поінформованість про стан справ на підприємстві як основи для прийняття управлінських рішень. 

       Треба зазначити, що аналіз поведінки витрат є одним із найважливіших аспектів управлінського обліку, оскільки оцінка менеджерами такої інформації дає змогу сформувати їм уявлення не тільки власне про витрати, але набагато ширше – про запаси, організацію їхнього постачання на підприємство, ефективність використання праці, основних засобів, можливість розширення ринку збуту шляхом надання скидок покупцям до максимально можливого рівня тощо. Зокрема, в умовах ринку нарощування обсягів реалізації продукції можна забезпечити (за дотримання її високої якості) при поступовому зменшенні реалізаційної ціни. Однак останнє можливе до певної межі. Саме визначення такої межі є одним із важливих завдань в управлінському обліку. Цю мету називають критичною («мертвою») точкою (або точкою беззбитковості) при виробництві певного обсягу реалізованої продукції, тобто такої, де затрати дорівнюють виручці від реалізації, а отже, прибутку чи збитку немає.

       Визначення критичної («мертвої») точки за методом маржинального доходу здійснюється у такій послідовності. Спочатку визначають його суму в розрахунку на одиницю продукції як різницю між ціною та питомими змінними витратам. Розділивши загальну суму постійних витрат на маржинальний дохід за одиницю продукції, вираховують її обсяг, що потрібно продати для уникнення збитку.

       Варто наголосити, що визначення точки беззбитковості дає змогу виробити стратегію діяльності підприємства. Тому такий аналіз поведінки витрат має бути прогнозним, а не ретроспективним. Адже фактичні дані про рентабельність чи збитковість виробництва на підприємстві забезпечує фінансовий облік, а тому дублювати їх в управлінському обліку немає потреби.

     Таким чином, визначення точки беззбитковості є одним із найважливіших заходів щодо активного впливу менеджерів на майбутні витрати підприємства. Разом з тим, зазначений метод не слід переоцінювати.

     Умови виробництва, як правило, доволі часто змінюються, тому поведінка витрат виробництва залежить від багатьох інших, крім обсягу продукції, факторів, насамперед вартості сировини, енергії, робочої сили, продуктивності праці, змін у технології, непередбачуваних обставин, у т. ч. і форс-мажорних. Тому в управлінському обліку важливим є не тільки аналіз поведінки витрат у певній діяльності, що називають сферою релевантності, а й в умовах невизначеності. Адже поведінка витрат залежить від багатьох факторів, котрі, взаємодіючи між собою, зумовлюють те, що витрати відхиляються від заздалегідь визначених параметрів. У зв’язку з цим при оцінці поведінки витрат використовують аналіз їхньої чутливості на зміну тих чи інших факторів. За допомогою цього аналізу можна визначити і відхилення, зумовлені нестандартними ситуаціями, що призводять до зміни визначених показників обсягу виробництва й реалізації продукції.

     Аналіз  чутливості витрат включає й оцінку поведінки постійних витрат. На перший погляд, вони є статичними, а тому їхня поведінка незмінна, отже, немає потреби в такому аналізі.  

     Зокрема, поведінка витрат за елементом «Амортизація основних засобів», що в літературі є класичним прикладом постійних витрат, як правило, стрибкоподібна. Треба враховувати, що поведінка різних елементів витрат неоднакова, оскільки їхній взаємозв’язок за кожним із них різний. Наприклад, між окремими елементами витрат взаємозв’язок ґрунтується на технологічній залежності окремих операцій і витрат за ними. Однак при цьому до уваги необхідно брати те, що витрати виробництва багатоелементні, неоднорідні, а це зумовлює різноманітність залежностей між різними елементами витрат і факторами, які визначають їхню поведінку. Крім цього, на поведінці витрат невідворотно позначається часовий лаг, оскільки вони залежать не тільки від суто економічних аспектів формування: ціни на сировину, енергоносії, технологічних особливостей виробництва, а й навіть календарних періодів. 

          Таким чином, аналіз поведінки витрат виробництва в управлінському обліку – це не тільки оцінка результативних значень показників, обчислених за допомогою того чи іншого методу, а й попереднє вивчення інформації, що аналізується, щодо її достовірності, об’єктивності, взаємозв’язку і залежності від вибраних критерії. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ  ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Загальна характеристика  господарської діяльності  ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий»

     Об’єктом  дослідження є ВАТ «Меблевий  комбінат «Стрий». Підприємство спеціалізується на випуску стільців і столів з натуральної деревини і має більш як тридцятирічний досвід поставок їх на західний ринок: Німеччину, Англію, Австрію, Швейцарію. На сьогоднішній день відновлено ринок з Росією. Питома вага експорту від загального випуску становить до 80%. Підприємство обладнане унікальним високопродуктивним імпортним обладнанням, на якому працюють висококваліфіковані спеціалісти. Меблеві вироби виготовляються з високоякісної місцевої лісосировини твердолистих порід: дуба, бука, ясеня, опоряджених екологічно-чистими та якісними оздоблюваними матеріалами [24, с. 421].

     Предметом діяльності Товариства є виробництво  товарів народного споживання, конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішніх ринках, їх реалізація (оптова і роздрібна  торгівля), надання послуг і іншої  підприємницької діяльності, в тому числі і зовнішньоекономічної, з  метою одержання відповідного прибутку.

     Товариство  є юридичною особою від дня  його державної реєстрації.

     Товариство  здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, установчих документів Товариства, внутрішніх нормативних актів та рішень органів  управління Товариства.

     Засновниками  Товариства є працівники Товариства, колишні працівники та громадяни  України.

     Товариство  має самостійний баланс, розрахунковий, валютний і інші рахунки в банках, товарний знак, які затверджуються Правлінням Товариства і реєструються згідно з чинним законодавством; печатку  із своєю назвою.

     У ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної й екологічної безпеки. Якість – комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг і ін. Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції [17, с. 15].

     Поняття якості формувалося під впливом історико-виробничих обставин. Це обумовлено тим, що кожне суспільне виробництво мало свої об'єктивні вимоги до якості продукції. Спочатку великого промислового виробництва перевірка якості припускала визначення точності і міцності (точність розмірів, міцність тканини і т.п.) [10, с. 23]

     Витрати, пов'язані з якістю, – це сукупність витрат, які викликані вимогою досягнення або підтримки визначеного рівня якості на підприємстві, тобто зумовлені заходами щодо запобігання помилок, планомірним контролем якості, виправленням помилок усередині і поза фірмою, а також виконанням зовнішніх менеджерських функцій у даній галузі.

     Ці  витрати віддзеркалюють вартість ресурсів, що споживаються для забезпечення клієнта  товарами і послугами, які відповідають його вимогам. Якщо витрати класифікувати  з урахуванням змісту вирішуваних  завдань, а також етапів звичайного управлінського циклу в сфері  якості, то можна виділити такі категорії  витрат: планування (аналіз, опитуванння клієнтів для з’ясування їхніх вимог до якості), адміністрування (добір персоналу, його розвиток), контролю (опитуванння клієнтів для визначення ступеня їхньої задоволеності якістю), виконання зовнішніх менеджерських функцій в галузі якості (сертифікація товарів і послуг, розробка інструкцій і довідників з управління якістю).

     Витрати на забезпечення якості продукції є  частиною загальних витрат на виробництво  й експлуатацію продукції за весь період її служби. З економічних позицій ці витрати являють собою суму поточних і одноразових витрат, використовуваних виготовлювачем і споживачем на всіх етапах життєвого циклу продукції.

     Вміло організований аналіз витрат на якість і витрат браку може стати джерелом значної економії для підприємства, а також може підвищити імідж  підприємства в очах потенційних  клієнтів.

     Управління  якістю продукції і ефективним використанням  ресурсів здійснюється на основі реалізації таких функцій як прогнозування  технічного рівня продукції і  розвитку підприємства; планування підвищення якості продукції і ефективності виробництва; нормування і організація  розробки нової продукції на виробництві; забезпечення стабільності запланованого  рівня якості продукції при її розробці, виготовленні, зберіганні, збуті  та експлуатації; організація метрологічного забезпечення; контроль якості та випробування.

     У цьому пункті роботи  ми проводимо  аналіз господарської діяльності ВАТ  «Меблевий комбінат «Стрий». Наведемо показники виробничо-господарської діяльності підприємства у табл. 2.1.

     Таблиця 2.1

Основні показники виробничо-господарської  діяльності ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий» за 2008 – 20010рр