Характеристика витрат як управлінської категорії

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………5

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ  НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ……………………………………………………5

1. Характеристика витрат як управлінської категорії…………….5
2. Класифікація витрат в управлінському обліку………………….6
3. Методи визначення витрат на підприємстві……………………..9

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА………………………..13

2.1. Загальна  характеристика господарської діяльності  підприємства….13

2.2. Система  обліку витрат на ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий» …….17

2.3. Аналіз витрат Товариства……………………………………………...20

Розділ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ……………………….22

Висновки………………………………………………………………………..28

Список  використаних джерел………………………………………………..30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     В умовах переходу до ринку успіх кожного  конкретного товаровиробника оцінюється за рівнем ефективності виробництва, обумовленої в першу чергу ступенем задоволення потреб суспільства з найменшими витратами. При цьому в даний час визначальною характеристикою, яка формує суспільні потреби, стає якість продукції. Це пов'язано з тим, що якість продукції в умовах конкуренції є головним стимулом придбання продукції, одним з факторів її конкурентоспроможності.

     Стан  справ в області управління якістю для підприємств України не можна визначити як задовільний. Розвиток експортних відносин показав, що продукція вітчизняних підприємств є неконкурентоспроможною на світовому ринку саме по якості. У цьому зв'язку набуває особливого значення проблема розробки та впровадження дійових методів управління витратами на забезпечення якості продукції.

     Теоретико-методологічні  й економіко-організаційні аспекти  управління витратами на забезпечення якості продукції відображені в  роботах провідних вітчизняних  і зарубіжних вчених економістів: І. Ансоффа, Л. Водачека, З. Ш. Гейлера, А.В. Гличева, Д. Джуран, Л.В. Дікань, Ю.Б. Іванова, Д.С. Демиденко, В.Е. Ластовецького, Л.А. Матвєєва, В.Ю. Огвоздіна, Г.С. Одінцової, В.В. Окрепілова, В.С. Пономаренка, О.І. Пушкаря, В.М. Соколенко, С.А. Стукова, А. Субето, А. Фейгенбаума, З.Ю. Хамдамова, Д. Харрінгтона, А. Яруговой та ін.

     Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування  та розробка методичних підходів і  практичних рекомендацій щодо вдосконалення  аналізу та управління витратами  на забезпечення якості продукції.

     Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

• проведення теоретичного аналізу понять «якість», «система забезпечення якості», «витрати на забезпечення якості продукції»;
• аналіз існуючих класифікацій витрат на якість продукції та організаційної структури управління в системі забезпечення якості продукції;
• дослідження методів вирішення задачі підвищення ефективності управління витратами на забезпечення якості продукції;
• розробка методичних підходів та рекомендацій щодо аналізу, планування та обліку витрат на забезпечення якості продукції.

     Об'єкт  дослідження – діяльність підприємства по забезпеченню якості продукції.

     Предмет дослідження – процес аналізу та управління витратами на забезпечення якості продукції.

     Методи  дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері управління витратами на забезпечення якості. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи дослідження: теоретичного узагальнення та порівняння – для уточнення понятійного апарату управління витратами на забезпечення якості продукції; статистичного аналізу – для проведення аналізу емпіричних даних і дослідження особливостей забезпечення якості продукції в умовах трансформаційної економіки; системного підходу формалізації та економіко-математичного моделювання – для обґрунтування і розробки основних шляхів підвищення ефективності управління витратами на забезпечення якості продукції.

     Курсова робота складається з трьох розділів В першому розділі вивчено досвід в області організаційних систем управління якістю; розглянуто основи управління витратами на забезпечення якості.

     Другий  розділ роботи присвячено питанню аналізу  витрат на якість продукції.

     В третьому розділі наведено можливі напрями вдосконалення управління витратами щодо покращення якості.

                                             РОЗДІЛ 1

     ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ 

                         НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ 

1. Характеристика  витрат як управлінської  категорії

 

     Економічне  розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання. Застосування ресурсів у одному виробничому процесі виключає можливість їхнього використання за іншим призначенням.

      Витрати – це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

      Управління  витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження [10, с. 372]. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Управління витратами доцільно у всіх сферах діяльності підприємства й має велике значення та цінність для всіх місць виникнення і центрів витрат. Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).

      Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов’язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо. Установлені норми витрат – граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку. Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з’ясовувати причини

відхилень фактичних витрат від планових і  відповідно стимулювати працівників підприємства до їхнього зниження.

      Формування  і контроль витрат за місцями та центрами відповідальності.

      Управління  витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями та центрами відповідальності. Місце витрат – це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, участок, цех). Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність місць витрат з

центром, відповідальним за їх рівень.

      Формування  місць витрат і центрів відповідальності здійснюється за функціональною та територіальною ознаками. У першому випадку витрати локалізуються в певній функціональній сфері діяльності (маркетинг, дослідження й підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління). Територіальні місця витрат і центри відповідальності включають організаційні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), які виокремлені просторово. 

2. Класифікація  витрат в управлінському обліку

 

     Усі витрати на виробництво продукції  поділяються на:

• загальні витрати;
• витрати на одиницю продукції.

     Загальними називаються витрати на виробництво всього обсягу продукції за певний період, їх сума залежить від тривалості періоду виготовлення продукції та її кількості.

     Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.

     Усі витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, класифікуються за чотирма основними принципами:

• економічним;
• виробничим;
• за способом віднесення на собівартість;
• залежно від обсягів виробництва.

 

  За економічним  принципом витрати групуються за такими елементами [8, с. 93]:

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизаційні відрахування;
• інші витрати.

     Таке  розмежування витрат за економічним  принципом пов'язане з різним економічним змістом їх формування.

     Всі матеріальні витрати ґрунтуються на матеріальній основі і витрачаються на закупівлю основних і допоміжних сировини та матеріалів.

     Витрати на оплату праці не мають під собою матеріальної основи і призначені для оплати витраченої праці.

     Витрати на соціальні заходи накопичуються і є матеріальними стимулами підвищення продуктивності праці та якнайшвидшого відновлення робочої сили.

     Амортизаційні відрахування – кошти, що йдуть на оновлення засобів праці.

     За  виробничим принципом витрати групуються в статті собівартості залежно від  виробничого призначення такі:

• сировина і матеріали;
• покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби;
• енергія технологічна;
• зворотні відходи;
• транспортно-заготівельні витрати;
• основна заробітна плата виробничих робітників;
• додаткова заробітна плата виробничих робітників;
• відрахування на соціальне страхування;
• витрати на утримання та експлуатацію  машин і механізмів;
• внутрішньогосподарчі витрати;
• витрати від браку продукції;
• загально господарчі чи фабрично-заводські витрати;
• невиробничі чи комерційні витрати;
• інші витрати.

 

  За ступенем однорідності сталі собівартості поділяються  на прості та комплексні.

     Прості  витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них можна віднести витрати на сировину і матеріали або заробітну плату виробничих робітників.

     Комплексні  витрати різноманітні за складом і охоплюють кілька елементів витрат. 

      За  способами віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та побічні.

     Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції, їх можна обчислити на одиницю продукції безпосередньо.