Формування та реалізація дивідендно політики акціонерного товариства

фактори, пов'язані з об'єктивними  обмеженнями:

1. рівень оподаткування дивідендів;
2. рівень оподаткування майна підприємства;
3. досягнутий ефект фінансового ліверіджу, обумовлений відношенням власного та залученого капіталу, що склався;
4. фактичний розмір отриманого прибутку і коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

інші фактори:

1. кон'юнктурний цикл товарного ринку, учасником якого є акціонерна компанія (у період підвищення кон'юнктури ефективність капіталізації прибутку значно зростає);
2. рівень дивідендних виплат компаніями-конкурентами;
3. невідкладність платежів за раніше отримані кредити (підтримання платоспроможності є пріоритетнішим завданням, ніж зростання дивідендних виплат);
4. можливість втрати контролю над управлінням компанією (низький рівень дивідендних виплат може призвести до зниження ринкової вартості акцій компанії і масовому «скиданню» їх акціонерами, що збільшує ризик фінансового захвату акціонерної компанії конкурентами).

Після врахування факторів і визначення найважливіших з  них, можна переходити до послідовних  дій щодо здійснення відповідної  стратегії, з урахуванням існуючих теоретичних концепцій дивідендної  політики, наведених в пункті 1.2.

Обравши певний тип дивідендної політики необхідно розробити механізм розподілу прибутку на підприємстві та встановити рівень виплат на одну акцію. Дані питання знаходиться в компетенції органу управління конкретного акціонерного товариства і вирішуються прийняттям ним відповідних рішень. Реалізація цих етапів формування дивідендної політики потребує розрахунку потенційного розміру прибутку, який може бути виплаченим акціонерам без збитку для діяльності суб'єкта господарювання.

Заключним етапом формування дивідендної політики є оцінка її ефективності. За певних обставин ефективною буде така дивідендна політика, за якої забезпечується зростання ринкової ціни корпоративних прав. У традиційному розумінні рішення власників щодо дивідендів чи реінвестування прибутку залежить від очікуваної рентабельності власного капіталу підприємства та від ставки зовнішніх доходів за альтернативних вкладень відповідного обсягу капіталу на ринку. Якщо на ринку є можливість вкласти капітал з вищою нормою дохідності, ніж у підприємство-емітент (за однакового рівня ризику), то доцільно приймати рішення щодо виплати дивідендів, і навпаки.

Висновки щодо ефективності дивідендної політики можна зробити  на основі аналізу показників прибутковості  корпоративних прав, до яких відносяться:

• чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію.
• дивіденди на одну просту акцію.

• коефіцієнт цінності акцій, який розраховується діленням ринкової ціни однієї акції на дивіденд на одну просту акцію.
• рентабельність акції (показник обернено пропорційний до коефіцієнта цінності акцій, виражений у процентах).

- коефіцієнт дивідендних виплат (відношення маси дивіденду до суми чистого прибутку).

відношення ринкового  курсу до чистого прибутку на одну акцію (характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком підприємства та курсом його акцій) [4].

Можна припустити, що однією із серйозних причин, за якою керівництво  підприємства недостатньо уваги  приділяє розробці дивідендної політики, є несформована залежність на зразок: «дивіденд - нерозподілений прибуток - ринкова ціна акції». Внаслідок невизначеності наведеного зв'язку важко передбачити реакцію ринку на дивідендну політику, сам момент виникнення цієї реакції. Потрібен певний період часу на стабілізацію політичної й економічної обстановки, забезпечення прозорості фондового ринку, зняття інформаційної невизначеності у сфері діяльності компаній. Саме через названу причину важко очікувати від керівників слідування розробленим теоретичним розробкам.

Сьогодні існує необхідність проводити активну дивідендну політику з боку акціонерного товариства. Очевидно, що акціонери у своїй більшості не згодні на відкладення строків одержання прибутків на цінні папери. Одержання реальних виплат майже завжди краще, ніж придбання потенційного доходу у вигляді збільшення курсової вартості цінних паперів.

Отже, існує безліч проблем, які заважають здійснювати дивідендну політику відповідно до її основної мети - встановлення такої норми розподілу  прибутку акціонерного товариства, яка  б задовольняла і правління, і акціонерів, і, головне, сприяла підвищенню курсової вартості акцій цього товариства.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ПАТ «СУМСЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ

ІМ. М. В. ФРУНЗЕ»

2.1 Загальна характеристика фінансово-господарського стану ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе».

Сумське машинобудівне  науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе почало свою діяльність від заснування в 1896 році. У лютому 1994р. об'єднання шляхом корпоратизації перетворене у відкрите акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе». Наразі акціонерами товариства є фізичні та юридичні особи, які набули право власності на акції товариства у процесі приватизації, на вторинному ринку цінних паперів, а також у порядку спадкоємства громадян, правонаступництва юридичних осіб та у інших випадках, передбачених чинним законодавством. Сьогодні ПАТ є одним з найкрупніших в Європі виробників як серійних, так і ексклюзивних сучасних технологічних ліній і унікальних комплексів для хімічної, газової та інших галузей промисловості. Протягом останніх років ПАТ постійно нарощує обсяги випуску продукції та валового доходу, розширює номенклатуру виготовленої продукції. Торгівля акціями ПАТ здійснюється на Першій фондовій торговій системі та на Українській біржі.

В акціонерному товаристві склалася і діє організаційна  структура управління, характерна для  великих підприємств машинобудівної галузі. Виробничий процес у ПАТ організовано в цехах та окремих структурних підрозділах, які об'єднані в спеціалізовані виробництва: хімічного машинобудування, газоперекачувальних агрегатів та компресорів, насосного обладнання, в тому числі для атомних електростанцій, машинобудівне, заготівельне, ремонтно-будівельне. ПАТ має в м.Суми ряд дочірніх підприємств під єдиним брендом «Фрунзе»: ТОВ «Фрунзе-Кисень»; ТОВ «Фрунзе-Авто»; ТОВ «Фрунзе-Спецпошиття»; ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія»; ТОВ «Фрунзе-Профіль»; ТОВ «Фрунзе-Сервіс»; ТОВ «Фрунзе-Електрод»; ТОВ «Фрунзе-Ювілейна». З метою виконання виробничих замовлень створені і функціонують філії в Туркменистані, Азербайджані. Крім того, ПАТ має представництва в м. Київ та м. Москва, завданням яких є проведення маркетингових досліджень з просування продукції ПАТ на вітчизняному та закордонних ринках, взаємодія з партнерами в частині укладання контрактів тощо.

ПАТ "Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе" розробляє та виготовляє різноманітне обладнання для нафтової, хімічної, переробної промисловості, атомної енергетики та інше обладнання для нафтової і газової промисловості. Підприємство має великий виробничий і технічний досвід у виробництві різноманітного обладнання для нафтової і газової промисловості.

Основними проблемами, що впливають  на діяльність ПАТ, є невідповідність і неузгодженість ряду законодавчих актів між країнами СНД, особливо з питань оподаткування експортних та імпортних операцій, постачання газу, політична нестабільність в Україні. Значний вплив на результати діяльності акціонерного товариства у звітному році мала світова фінансова криза.

Для більш ґрунтовного  та повного вивчення ситуації, що утворилась на сьогоднішній день на підприємстві складемо його агрегований баланс станом на 01.01.2011 року та проведемо аналіз отриманих результатів. Дані таблиці, наведеної в додатку А показують, що загальний обсяг коштів, які вкладені підприємством в необоротні активи становить 519199 тис. грн. Можемо сказати про те, що зазначена сума коштів повністю перекривається власним капіталом підприємства, що на кінець 2010 року становить 1097353 тис. грн. Цей факт свідчить про те, що всі виробничі потужності підприємства повністю профінансовані за рахунок його власних джерел фінансування, які до того ж ще й є довгостроковими. Це є досить позитивним моментом в діяльності підприємства, оскільки всі основні засоби, котрі займають найбільшу питому вагу в необоротних активах підприємства, мають досить тривалий термін експлуатації, тому фінансування їх за рахунок короткострокових позик було б нераціональним. Цим коштом мають бути профінансовані оборотні активи підприємства, що можуть швидко окупити вкладені в них кошти, бо мають незначний термін експлуатації та значно більшу ліквідність. Отже аналізоване підприємство є мінімально фінансово стійким, бо виробничі потужності забезпечені власним капіталом і ще залишаються кошти, щоб фінансувати його оборотність.

Для аналізу динамічних зрушень  ситуації, що склалась на підприємстві за період з 2008 по 2010 роки скористаємось низкою показників, результати розрахунку яких занесемо до таблиці (Додаток Г)

Розпочнемо дослідження фінансово-господарського стану підприємства з аналізу  його майнового стану. Коефіцієнт зносу  основних засобів показує ступінь  їх зношеності і його значення за період має зменшуватись. На аналізованому  підприємстві основні засоби виробництва зношені в достатній мірі (це показує значення показника за кожний період - більше 50%), що відповідає загальній тенденції в даній галузі по Україні. Щодо руху основних засобів, то в період з 2008 по 2010 роки суттєвих змін не відбулося, окрім помітного їх скорочення наприкінці аналізованого періоду. Припустимо, що дані зміни в структурі активів спричинені кризовими явищами, що мали місце в економіці України протягом аналізованого періоду.

Наступним кроком в аналізі фінансового  стану підприємства буде дослідження його ліквідності. Наявність чистого оборотного капіталу, значення розрахованих коефіцієнтів покриття, швидкої та абсолютної ліквідності, які відповідають нормативним, свідчать про ліквідність ПАТ СМНВО ім. Фрунзе, тобто його здатність розрахуватись за своїми поточними зобов'язаннями ліквідними активами. До того ж в динаміці дана тенденція зберігається, що безперечно є позитивним моментом в діяльності суб'єкта господарювання.

Аналіз платоспроможності підприємства, проведений на основі розрахованих показників, дозволяє зробити висновок про певні проблеми в аналізованому періоді. Коефіцієнт автономії відображає питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у діяльність підприємства. Значення показника має бути більшим 0,5 (50%), проте даний норматив в жоден з років не виконується та в динаміці коливається. Відповідно коефіцієнт фінансування підтверджує дану тенденцію і його значення не відповідає нормативному. Причиною цьому є збитковість діяльності в 2009 році, що обумовлено загальнонаціональними тенденціями в економіці. Значні збитки зменшують власний капітал підприємства, погіршуючи його платоспроможність.

Аналіз ділової активності ПАТ  СМНВО ім. Фрунзе показує досить позитивні результати. Значення практично всіх показників даної групи знаходяться в межах нормативних і свідчать про провадження успішної діяльності підприємства на ринку, незважаючи на кризові явища в економіці. Єдине, що склало проблему для підприємства в аналізованому періоді, це відносини з дебіторами - оборотність дебіторської заборгованості та строк її погашення в період з 2008 по 2010 роки мають чітку тенденцію до збільшення, що потребує суворого контролю з боку керівництва.

Аналіз рентабельності підприємства відображає загальнонаціональні тенденції в економіці України і світу. Діяльність ПАТ СМНВО ім. Фрунзе в 2009 році виявилась збитковою, проте вже в наступному періоді підприємству вдалось вийти на прибуток, причому в порівнянні з до кризовим 2008 роком рентабельність діяльності зросла вдвічі. Вищевикладений матеріал дає нам змогу скласти загальне уявлення про об'єкт дослідження та про перебіг справ на ньому.

2.2 Аналіз процесу формування та розподілу прибутку ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе»

Ефективність функціонування підприємства як господарської одиниці вимірюється показниками прибутку та рентабельності. Прибуток характеризує фінансовий результат діяльності господарюючого суб'єкта.

Аналіз фінансових результатів  підприємства представляє собою  деталізоване, глибинне дослідження  формування фінансового результату на підприємстві, визначення основних тенденцій поведінки показника  фінансового результату у динаміці, дослідження впливу основних факторів на формування фінансового результату підприємства та отримання висновків, необхідних для подальшої господарської діяльності, які є базою для прийняття управлінських рішень.

Аналіз фінансових результатів  на підприємстві має певну послідовність  дій, яка складає алгоритм аналізу. До складу головних та обов'язкових  елементів аналізу входять такі пункти: дослідження змін кожного  показника за певний період часу, який аналізується; дослідження структури відповідних показників та їх зміни; вивчення динаміки зміни показників фінансових результатів за декілька звітних періодів; виявлення факторів та причин зміни показників прибутку та їх кількісна оцінка [8].