Фондова і валютна біржі: фінансові аспекти діяльності

p align="justify">     • Локальні депозитарні установи повинні: здійснювати зв'язок з емітентами і власниками цінних паперів, первинну обробку відповідної інформації й передачу її в Центральний депозитарій, а також надавати своїм клієнтам необхідні відомості про поточний стан їх прав власності; виконувати функції ведення рахунків у цінних паперах і брати участь у розрахунках по цінних паперах відповідно до існуючого законодавства для зберігачів. [3]

     Заслуговують  на увагу і пропозиції по коректуванню ринку капіталів в Україні, що містяться в Концепції, розробленою Українською фондовою біржею. Вона також вважає за необхідне створення централізованого фондового ринку України, що повинний складатися з трьох головних елементів: єдиної національної фондової біржі, єдиного клірингового банку, єдиного Центрального депозитарію.

     Єдина національна фондова біржа - є  місцем котування, здійснення операцій із цінними паперами і укладання угод. Вона сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери і це дає можливість протидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучного курсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.

     Центральний депозитарій (створений при УФБ) займається збереженням, обліком і  переміщенням цінних паперів. Така структура  сприяє введенню єдиної наскрізної нумерації  цінних паперів, уніфікації правил здійснення операцій по проведенню платежів і доставці цінних паперів.

     УФБ вважає, що до котування й обліку (збереженню) у Центральному депозитарії  цінні папери можуть прийматися лише в дематеріалізованій формі на пред'явника. Така форма буде спрощувати укладання  угод, а також корпоративні дії  й облік паперів. [5]

     Розвиток  українського ринку цінних паперів  вимагає розв'язання ряду важливих, у тому числі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів  і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковими заходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи допуску цих паперів. Лістингування буде сприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на УФБ будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же час лістинг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котування цінних паперів на фондовому ринку.

     Що  ж до впливу фінансової кризи на діяльність фондового ринку та бірж, то вона, у свою чергу, призвела до занепаду народного господарства, оскільки кожен із власників вкладає кошти лише заради швидкого збагачення. Для стабілізації розвитку фондових бірж необхідно вжити таких заходів:

     1. Упорядкувати роботу ДКЦПФР та  створити в її складі спеціальний  наглядовий центр. Нині організаційна структура Комісії характеризується  дублюванням функцій різних відділів, що належать до різних департаментів, тому важливим є згрупування всіх регулятивних підрозділів ДКЦПФР за їх належністю до певної групи учасників фондового ринку. Водночас у структурі ДКЦПФР потрібно створити високорозвинений механізм нагляду за ринком цінних паперів, який буде здійснюватися спеціальним управлінням з нагляду. Це забезпечить захист ринку від негативного впливу недобросовісних учасників та значно знизить неринкові ризики, що дозволить залучити більшу кількість інвесторів та забезпечити зростання капіталізації і фінансової стійкості фондових бірж в Україні.

     2. Об’єднати всі організації, що  здійснюють регулювання ринку цінних паперів, в єдину установу (створення мегарегулятора). Це дозволить узгодити дії щодо прийняття необхідних законодавчих норм, сприятиме забезпеченню контролю за їх виконанням та дозволить застосовувати міри покарання за недотримання законодавства. Для реалізації цього завдання необхідно передати ДКЦПФР усі регулятивні функції різних відомств та саморегулюючих організацій, які здійснюють державне регулювання ринку цінних паперів (Фонд державного майна, Національний банк України, Антимонопольний комітет, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація). Створення мегарегулятора потрібно здійснювати поступово та зважено. Так, передусім необхідно об’єднати функції банків та кредитних спілок на чолі з Національним банком України. Натомість функції з регулювання страхових компаній та інвестиційних фондів повинна очолити ДКЦПФР. Після виконання вищезазначених трансформацій необхідно консолідувати функції ДКЦПФР та НБУ. Це можна здійснити шляхом переведення працівників відповідного підрозділу центрального банку в Комісію і створення управління роботи з державними цінними паперами та банківськими установами.

     3. Забезпечити створення моноцентричної  системи фондового ринку в країні. Нині в Україні діє поліцентрична система, коли на ринку діють кілька депозитаріїв та багато фондових бірж. Однак, ураховуючи структуру економіки та розміри фондового рину, в Україні ефективнішою буде моноцентрична система фондового ринку, тобто один депозитарій, одна фондова біржа та багато інших учасників ринку. Така зміна дозволить збільшити рівень надійності для інвесторів, а також забезпечить створення нормальних правил роботи фондового ринку. [2]

     Для подальшого розвитку українських фондових бірж необхідно вжити ще й таких  заходів, як:

     - впровадження такої системи розрахунків  за угодами з цінними паперами, що відповідає міжнародним стандартам і вимогам щодо касового режиму, надійності трансакцій, технологій розрахунків (протягом не більш ніж 5 банківських днів);

     - створення загальнонаціональної  системи моніторингу фондового  ринку;

     - створення більш широкої мережі  зберігачів цінних паперів як основи для функціонування системи і мобілізації документарних цінних паперів (сертифікатів);

     - встановлення обмежень протягом  не менше 3-х років по перепродажу,  передачі в управління акцій  приватизованих підприємств, що  були куплені з продажу з  метою недопущення обвального зниження попиту і цін на них;

     - встановлення пільгового режиму  оподатковування іноземних інвестицій  у цінні папери українських  емітентів;

     - збільшення мінімального розміру  статутного фонду фондової біржі  в розмірі 1 млн євро. [4]

 

      Список використаної літератури

1. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М., 1995.
2. Вісник Університету банківської справи Національного банку України № 3 (6) грудень 2009 – Фондова біржа України в контексті світової фінансової кризи: проблеми та перспективи стабілізації. К.С. Калинець.
3. Урядовий кур'єр Мозговий О. Фондовий ринок України: сучасний стан // Уряд, кур'єр. — 2000.—№ 140.
4. www.ssmsc.gov.ua сайт Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.
5. www.kise-ua.com сайт Київської міжнародної фондової біржі.

 

Додаток до розділу 3 

     Рис.1. Ключові проблеми у фінансовій діяльності фондової і валютної бірж в Україні 

 

     Табл. 2. Пропозиції щодо вирішення проблем  у фінансовій діяльності фондової і  валютної бірж в Україні. 

 

       ВИСНОВОК

      Фондова біржа — це організаційна форма  ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. Валютна біржа це організаційно оформлений, регулярно діючий ринок, на якому відбувається торгівля валютою. Фондова і валютна біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери — не що інше, як різні форми його еквіваленту. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі.

      Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціально важливі сфери, які найбільше його потребують. Крім того, фондова і валютна біржі виконують такі функції як створення постійно діючого ринку, визначення цін, інформаційне забезпечення учасників фондового ринків, вироблення правил, боротьба з монополізмом, досягнення мінімізації комерційного і фінансового ризику, прискорення товарообігу з урахуванням світового розподілу праці, концентрація попиту і пропозиції в одному місці та інші. Як видно з вище написаного, біржа виконує особливу роль в розвитку економіки країни.

      Особливість біржі полягає, і в тому, що її метою не є одержання великого прибутку самою біржею, а у створенні  таких умов для торгівлі, які дають змогу одержати великі прибутки учасникам біржової торгівлі. Саме тому на біржі є велика кількість різних біржових угод і операцій: реальні, ф'ючерсні і арбітражні, касові і строкові, форвардні, опціонні, а також операції хеджування, які допомагають підприємствам здійснювати діяльність з купівлі-продажу цінних паперів на найбільш вигідних і зручних умовах.

      В Україні такими біржами є: Українська фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, Українська міжбанківська  валютна біржа, фондова біржа «Іннекс», Придніпровська фондова біржа та їх філії. Як свідчать статистичні дані за останні чотири роки обсяги торгів з цінними паперами досягли найбільшої позначки у 2007 році – 261,51 млрд. грн. (збільшившись у порівнянні з попереднім роком на 53,07%), однак найбільшим обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами був у 2010 році і досяг рівня 131,2 млрд грн., що перевищило у 3,6 разів рівень угод у попередньому році. Провідні позиції за обсягами виконаних угод займала у 2010 році ПрАТ ФБ «ПФТС» – 46,42 % від загального обсягу виконаних біржових угод. Найбільше на первинному ринку були виконані угоди серед фінансових інструментів таких як облігації підприємств , тоді як на вторинному — з державними облігаціями та акціями. Встановилась позитивна тенденція достатньої біржової активності на вторинному ринку що у свою чергу певним чином скорочує розвиток позабіржового неоформленого ринок, що також згладжує криміногенну ситуацію на фондовому ринку, який практично є продовженням “тіньової” економіки; однак це не означає, що перелічені проблеми вирішились, вони і на далі потребують вживання заходів.

      Розвитку  даних проблем сприяє насамперед не створені умови для залучення ліквідних цінних паперів і концентрації угод з цінними паперами на фондових біржах; не створення чіткої і стабільної системи гарантій прав інвесторів і власників; не створення цілісної та оптимально структурованої системи обліку прав власності.

      На  мою думку вирішити дані проблеми можна за допомогою здійснення таких  заходів, як: створення умов для виведення в постійний обіг на організованому ринку цінних паперів привабливих для інвесторів фінансових інструментів, здатних забезпечити ліквідність ринку; через ведення стабільної політики держави відносно прав власності не схильної до політичної та економічної кон'юнктури; потрібно прийняти нові закони, вдосконалити вже існуючу законодавчу базу; створити централізований фондовий ринок України; впровадити таку систему розрахунків за угодами з цінними паперами, що відповідає міжнародним стандартам і вимогам щодо касового режиму, особливо надійності; встановити пільги для іноземних інвестицій у цінні папери українських емітентів.