Фондова і валютна біржі: фінансові аспекти діяльності

      1.2. Сутність валютної  біржі.

      Валютна біржа - це організаційно оформлений, регулярно діючий ринок, на якому  відбувається торгівля валютою.

      Основними функціями валютної біржі є організація торгів і укладання угод з купівлі-продажу іноземної валюти з членами біржі, здійснення котирування поточного ринкового курсу гривні, визначення поточних курсів іноземних валют по відношенню до гривні, організація операцій НБУ щодо регулювання курсу національної валюти, проведення розрахунків в іноземній валюті згідно з укладеними на біржі угодами. (схематично див. рис. 1.2.)

      Членами біржі можуть бути тільки банки, фінансові  установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Національний банк України та засновники, що мають ліцензії НБУ на ведення валютних операцій, вважаються членами біржі за статусом. Члени біржі сплачують вступні, щорічні членські внески та внески до страхового фонду біржі. Для прийому в члени біржі потрібно мати рекомендацію двох засновників та подати певні документи, серед яких завірений аудитором річний фінансовий звіт. Комерційні банки для прийому в члени біржі повинні не менш як рік мати ліцензію на ведення валютних операцій і здійснювати валютні операції. При цьому вони повинні виконувати вимоги щодо мінімальної кількості клієнтів, які перебувають на валютному обслуговуванні, та щодо залишків на валютних рахунках. Для вступу в члени біржі комерційний банк повинен обов'язково мати кореспондентські відносини з кількома першокласними банками світу. Рішення про прийняття в члени біржі приймається 2/3 загальної кількості голосів членів біржового комітету. [6, c.66]

      Члени біржі укладають угоди на біржі  лише від свого імені за власний рахунок або за рахунок клієнтів та за їх дорученням. Вони здійснюють операції на біржі через своїх представників — дилерів, які не можуть проводити операції на біржі від свого імені та за свій рахунок. Кожен із членів біржі має право для участі в торгах акредитувати не більше чотирьох представників-дилерів. За кожну укладену угоду з купівлі-продажу валюти учасники торгів сплачують комісійні в гривнях при продажу валюти та у валюті при її купівлі. Члени валютної біржі зобов'язані своєчасно виконувати вимоги за угодами, укладеними на біржових торгах, а також надавати необхідну інформацію про свою діяльність на вимогу дирекції біржі. Проведення торгів і визначення поточних курсів валют до гривні здійснює уповноважений співробітник біржі, якого називають курсовим маклером. [3, c 132]

      Біржові торги проводяться в формі  аукціону. Початковий курс на торгах встановлюється на рівні, зафіксованому на попередніх торгах. Заявки на купівлю формують попит, заявки на продаж — пропозицію. Якщо пропозиція валюти перевищує попит, курс знижують, у противному разі — курс валюти підвищують. При цьому можуть прийматись додаткові заявки на купівлю-продаж валюти. Момент, коли досягається рівновага між обсягами заявок на купівлю і на продаж, називається фіксингом. Курс іноземної валюти, який встановлюється при цьому, стає єдиним курсом укладання угод і здійснення розрахунків за угодами на цих торгах. [9, c.205]

      Офіційний курс гривні до долара щодня визначається за результатами торгів на УМВБ, яка  має статус акціонерного товариства закритого типу. Акціонерами біржі є виключно юридичні особи (40 українських банків). УМВБ має статутний фонд, сформований за рахунок власних коштів акціонерів у грошовій формі. Загальний розмір статутного фонду дорівнює 3 000 000 (три мільйони) гривень. Статутний фонд розподіляється на сорок простих іменних акцій. Відповідно, кожна проста іменна акція має номінальну вартість в 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень, а кожен акціонер УМВБ володіє однією акцією.

      Основні функції УМВБ полягаються в:

      * акумулюванні попиту і пропозиції  на валютні ресурси;

      * встановленні єдиного ринкового  курсу гривні безготівкових операцій  банків;

      * забезпеченні додаткових гарантій  при здійсненні валютних операцій;

      * організації торгів і укладенні  угод з купівлі і продажу іноземної валюти з учасниками торгів;

      * організації і проведенні розрахунків  в іноземній валюті та в  гривні;

      * визначенні поточного курсу іноземних  валют до гривні;

      * зборі й аналізі інформації  про процеси, що відбуваються  на валютному ринку.

      Основними принципами діяльності бірж України  є рівноправність учасників торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність проведення біржових операцій. Установлюючи правила  торгівлі, обов'язкові для всіх учасників  торгів, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропонування. [10, c.56]

      1.3. Види біржових  угод і операцій

      Принципи  діяльності бірж також можна виявити через угоди та операції, що на них укладаються та здійсюються.

      Залежно від предмета біржові угоди поділяються  на валютні, дисконтні, ломбардні (у тому числі й репортні операції з акціями через посередництво брокера), фондові, товарні, страхові, фрахтові; також поділяють види угод за терміном виконання (див. рис.1.3. ). З іншої точки зору, існують три категорії біржових угод: реальні, ф'ючерсні і арбітражні.

      Для укладення реальної угоди, поряд із згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних угод належать договори позики, перевезення, дарування.

      Арбітражні  угоди - це різновид строкових біржових угод з цінними паперами, сторони яких мають у своєму розпорядженні відомості про умови торгів на інших біржах і прагнуть використати різницю в ціні. Від звичайних строкових угод арбітражні відрізняються тим, що розрахунок базується на різниці курсу не в часі, а в просторі. Результат арбітражних угод - вирівнювання курсу цінних паперів на різних біржах і, зрештою, створення загальносвітового валютно-фондового ринку. (Класифікацію арбітражних угод див. талб. )

      Чільне  місце посідають ф'ючерсні контракти, які відкривають можливості за продавцем  зберігати право вибору — доставити  продукцію чи відкупити терміновий контракт до настання терміну постачання товару; покупець - прийняти товар чи перепродувати терміновий контракт до настання терміну постачання. Серед переваг, що представляють ф'ючерсні контракти, можна виділити: поліпшення планування; вигода; надійність; конфіденційність; швидкість; гнучкість;  ліквідність; можливість арбітражу. Різновидом ф'ючерсних угод є опціонні угоди. Особливість: об'єктом угод ставати зобов'язання чи купити продати деяке число ф’ючерсних угод, але за заданою ціною. Тут меншим є ризик. Ф'ючерсні угоди звичайно використовуються для страхування — хеджування від можливих втрат у випадку зміни ринкових цін при висновку угод на реальний товар. Принцип страхування тут побудований на тім, що якщо в угоді одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф’ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки. Механізм хеджування заснований на тім, що зміна ринкових цін на ф’ючерси однакові по своїх розмірах і напрямку. Насправді ці ціни не завжди однакові, однак межі їхніх коливань приблизно ті самі. Різниця між ціною на контракт реального товару і ціною на ф'ючерсний контракт називається базисом.

      Ще  одну операцію, що здійснюють біржі  це котирування цін - це реєстрація біржових цін згідно біржових правил з їх наступною публікацією. Крім того, цим терміном позначають можливість обігу цінних паперів (коли цінні папери (акції, векселі, облігації) обертаються на біржі, то кажуть, що вони «котируються»), а також офіційну публікацію про біржові курси в спеціальних бюлетенях.

      Котирування здійснюється на фондовій біржі, але  біржовим курсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.

      Котирування цінних паперів відбувається:

      а) методом реєстрації;

      б) методом встановлення єдиного курсу.

      Метод реєстрації передбачає аналіз даних  про фактичні угоди, що зареєстровані  на фондовій біржі. У результаті аналізу виявляються найбільш характерні (типові) рівні цін, котрі складаються на біржі і є показовими для ринкової кон'юнктури. Предметом реєстрації є граничні ціни — за верхнім і нижнім рівнем щоденного біржового курсу цінних паперів. При цьому показується біржова ціна, що визначається найвищим курсом покупця цінних паперів даного виду і найнижчим курсом продавця. Фіксується також ціна в перші хвилини біржового дня і ціна, що складається в кінці дня. У світі накопичено вже величезний досвід публікацій біржових курсів облігацій у котирувальних бюлетенях, де вказуються не тільки максимальні й мінімальні рівні цін, а й середній рівень ціни на даний день.

      Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого виду встановлюється на підставі відомостей про кількість паперів, котрі бажає продати продавець, і про кількість паперів, які бажає купити покупець. Але ще важливішими є відомості про ціни, що їх просить продавець і котрі пропонує покупець. На підставі порівнювання цих відомостей складається певний баланс.

      Зміна ринкової ціни на цінні папери зумовлює міру заінтересованості продавця й покупця у здійсненні купівлі-продажу. За зростання ціни заінтересованість продавця збільшується, а покупця — навпаки. Існують рівні ціни, коли заінтересованість і продавця і покупця дорівнює нулю: це — межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межа ціни, що її просить покупець (І). Звідси визначається прийнятний рівень ціни (Ц). Продавець готовий продати цінні папери тільки за Ц > П, а покупець — купити їх тільки за Ц < І. Операція відбувається в діапазоні П < Ц < І.

      З цієї аксіоми випливають два біржові  правила котирування цінних паперів.

      а) заявки, у котрих є максимальні  рівні цін на купівлю й мінімальні — на продаж, мають виконуватися повністю (якщо немає впливу зовнішніх  факторів);

      б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються до максимальних на купівлю  і мінімальних на продаж, можуть виконуватися частково.[4, c.136] 
 
 
 
 

 

Список  використаної літератури

1. Закон України  «Про цінні парпери  та фондову ринок». вiд 23.02.2006  № 3480-IV.

2. Берлач А. І. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. - 336 с.

3. Буковинський М.Г. Біржові трансформації ринку. — К., 1997.

4. Дегтярьова О.І. “Біржова справа”, М.: 1997 р., Банки і біржа. 1997р.

5. Зотов И.В. Биржевое дело: Учеб. Пособие / И.В. Зотов, В.И. Успаленко. — Х.: Бурук Книга, 2005. — 256с.

6. Крамаренко В.І. Біржова діяльність: навч. Посіб. / Ред. В.І. Крамаренко, К.: ЦУЛ, 2003, — 246с.

7. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: навч. посібник.—К., 2009р.

8. Ніколенко  Ю.В. Основи економічної теорії.

9. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2001. — 240с.

10. Урядовий кур'єр Мозговий О. Фондовий ринок України: сучасний стан // Уряд, кур'єр. — 2000.—№ 140.

 

Додаток до розділу 1.

     Таблиця 1

     Ключові поняття і терміни