Фінансування освіти в Україні

4

Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни ‘‘Фінанси’’

на тему: Фінансування освіти в Україні

Допущено до захисту ‘‘__’’_________200__р.

Зав. кафедри фінансів,

доктор економічних наук,

професор                               _____________________      Ткачук І.Г.

м. Івано-Франківськ

2009

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3                                                                                                            

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ ОСВІТИ…………….. 5       

1.1.   Економічна сутність освіти в умовах ринкових відносин…………………5

1.2.   Структура освіти. Характеристика основних ланок її фінансування…….10

1.3.   Деякі аспекти фінансування освіти у зарубіжних країнах………………..14

РОЗДІЛ 2. СТАН ФІНАНСУВАННЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ НА      СУЧАСНОМУ ЕТАПІ…………………………………………………………….16

2.1.   Управління освітою в Україні………………………………………………16

2.2.  Система фінансування освіти в Україні: сучасний стан в умовах ринкової економіки…………………………………………………………………………..18

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ І ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ГАЛУЗІ…………………………...28

3.1.   Основні проблеми сучасної системи освіти в Україні……………………28

3.2.   Шляхи вирішення проблем освітньої галузі………………………………30

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………........36

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………38

ВСТУП

У наш час стрімкий цивілізаційний розвиток призводить до того, що в рамках кожного суспільства постає потреба у висококваліфікованих кадрах. Ця потреба може бути задоволена високим рівнем освіти в державі та постійним його підвищенням. Дослідження проблем системи освіти кожної країни, а також пошук шляхів їх вирішення є необхідним.

Актуальність теми є забезпечення доступності здобуття якісної вищої освіти протягом життя для всіх громадян, подальше утвердження її національного характеру.

Отже об’єктом вивчення в данній роботі є фінансове забезпечення освіти.

Предметом дослідження являється механізми фінансування основних ланок галузі освіти.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування необхідності ефективної системи фінансування освіти. Адже освіта – це суспільне явище, яке впливає на всі сфери економічного життя суспільства та є вагомим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання та добробуту суспільства.

Також необхідною є характеристика структури освіти в Україні і визначення найефективніших методів фінансування її ланок.

Поставлена мета зумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

1.           Дослідити економічну сутність освіти.

2.           Розглянути структуру освіти і фінансування основних її ланок.

3.           Охарактеризувати аспекти фінансування освіти у зарубіжних країнах.

4.           Визначити систему управління освітою в Україні.

5.           Дати характеристику і навести основні показники стану сучасної системи фінансування освіти в Україні.

6.           Висвітлити проблеми сучасної системи освіти в Україні і визначити шляхи їх подолання.

Дослідження теми фінансування освіти є необхідним тому,що у високотехнологічному інформаційному суспільстві якість освіти є головним аргументом у забезпеченні такого рівня життєвої й професійної компетентності людини, який би задовольняв потреби особистості, суспільства і держави.

Цю важливу тему досліджували такі видатні вчені, як Василик О.Д., Бєляєв Ю.М., Мішуков О.В., Вишнецький О.Б., Кононенко П.В. та інші.

Сьогодні є зрозумілим, що людський капітал є ключовим фактором економічного зростання. Тому інвестування у людський капітал, у тому числі і в освіту, стало центральним елементом в стратегіях сприяння економічного процвітання. У результаті, освіта  розглядається, як інвестування в колективне майбутнє націй, а не просто майбутній успіх окремої людини.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ ОСВІТИ

1.1 . Економічна суть освіти в умовах ринкових відносин

На етапі науково-технічної та інформаційної революції освіта трансформується у головний стратегічний напрям економічного зростання і виступає фундаментом прогресу суспільства. Але що таке освіта?

Одні вчені дають таке визначення освіти. Освіта – це шлях пізнання й виховання людини, підготовка її до життєвого вибору та принципів життєдіяльності [15, с. 13].

Багато вчених вважають, що освіта – це процес і результат засвоєння систематизованих знань, вмінь і навиків, як необхідна умова підготовки людини до життя і праці [18, с. 24].

Освіта – не тільки процес і результат засвоєння знань, а й неодмінно їх формування та розвиток. Тобто освіта - цілеспрямованний процес виховання та навчання в інтересах людини, суспільства, держави, які супроводжуються констатацією досягнень громадянином встановленних державою освітніх рівнів.

Отже  можна зробити висновок, що система освіти має забезпечувати:

1.           Формування особистості, професіонала, який чітко орієнтується в сучасних реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлений до життя і праці у XXI столітті.

2.           Збереження і продовження культурно-історичної традиції своєї країни, виховання шанобливого ставлення до державних святинь, мови і культури, історії і культури народів, які проживають на території країни, формування культури міжетнічних відносин.

3.           Виховання людини, яка дотримується прав і свобод особистості, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості, виховання культури миру і міжособистнісних відносин.

4.           Формування у дітей і молоді цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання.

5.           Розвиток у дітей і молоді творчих здібностей, підтримку обдарованих дітей і молоді, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості;

6.           виховання здорового способу життя, розвиток дитячого і юнацького спорту.

7.           Формування трудової і моральної життєтворчої мотивації, активної громадянської та професійної позицій.

8.           Навчання основним принципам побудови професійної кар'єри і навичкам поведінки у сім'ї, колективі й суспільстві, системі соціальних відносин і, особливо, на ринку праці.

9.           Підготовку людей високої освідченості й культури, кваліфікованих спеціалістів, здатних то творчої праці, професійного розвитку, мобільності в освоєнні та впровадженні новітніх наукомістких і інформаційних технологій.

10.      Екологічне, етичне та естетичне виховання й формування високої гуманістичної культури особистості, здатності протидіяти проявам бездуховності.

11.      Організацію навчально-виховного процесу з урахуванням сучасних досягнень науки, педагогічної теорії, соціальної практики, техніки і технології.

12.      Наступність рівнів освіти і неперервність навчання.

13.      Створення та впровадження інформаційних технологій навчання.

14.      Різноманітність типів і видів закладів освіти, варіативність навчальних програм, індивідуалізацію навчання й виховання.

15.      Академічну мобільність вчителів і викладачів, учнів і студентів.

16.      Підтримку професійного зростання педагогічних та науково-педагогічних кадрів.

Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є:

1.           Особистісна орієнтація освіти.

2.           Створення однакових можливостей для дітей і молоді у здобутті якісної освіти.

3.           Удосконалення системи неперервної освіти та освіти впродовж життя.

4.           Забезпечення освітніх запитів національних меншин.

5.           Формування національних та загальнолюдських цінностей.

6.           Формування через освіту здорового способу життя.

7.           Забезпечення економічних і педагогічних умов для професійної самореалізації педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу.

8.           Впровадження інформаційних педагогічних технологій, розвиток бібліотечної справи, забезпечення доступності інформації, навчальної і довідкової літератури.

9.           Створення індустрії навчальних засобів.

10.      Створення ринку освітніх послуг.

11.      Гармонійне поєднання навчального процесу та наукової діяльності вищого навчального закладу.

12.      Використання наукових результатів як бази і змісту навчання [8, с. 79-81].

Система фінансового забезпечення освіти має створити стабільні передумови для розвитку всіх напрямів галузі з метою формування високого освітнього рівня нації. Досягнення цієї мети передбачає реалізацію таких завдань:

1.           Формування багатоканальної системи фінансового забезпечення освіти.

2.           Визначення фінансування освіти як пріоритетного напряму державних видатків.

3.           Всебічне стимулювання інвестицій юридичних і фізичних осіб у розвиток освіти та оплати освітніх послуг.

4.           Створення сучасної системи оплати праці в освіті на основі визнання особливого статусу вчителя і викладача.

5.           Визначення пріоритетних напрямів фінансування освіти і концентрація в них фінансових ресурсів.

6.           Забезпечення ефективності використання коштів на функціонування й розвиток освіти.

Обсяг фінансування освіти і науки має задовольняти потреби суспільства і особистості у якісній освіті.

Ефективність використання фінансових ресурсів, спрямованих в освіту, забезпечується на основі встановлення та неухильного дотримання базових принципів її фінансування:

1.           Чітким розмежуванням використання бюджетного та позабюджетного фінансування діяльності закладів освіти.

2.           Встановленням державних нормативів видатків на особу, яка навчається, введенням прямої залежності між обсягами фінансування та рівнем освітніх послуг, що надаються конкретним закладом.

3.           Забезпеченням підзвітності та прозорості у використанні коштів на фінансування освіти.

4.           Виділенням бюджетних асигнувань на конкурсній основі для закладів освіти, заснованих на недержавній формі власності, виходячи з критеріїв якості освітніх послуг.

5.           Здійсненням економічної діяльності закладів освіти на засадах неприбутковості.

Основними джерелами фінансового забезпечення освіти є:

а)     кошти державного та місцевих бюджетів;

б)     кошти юридичних та фізичних осіб, громадських організацій і фондів;

в)     спонсорські і доброчинні внески та пожертвування;

г)     кошти галузей народного господарства, плата за додаткові освітні послуги та інші послуги, що надаються закладами освіти тощо.