Фінансове забезпечення місцевого господарства

Щодо проектів, доходи з яких надійдуть тільки в майбутньому, відповідним способом фінансування є боргові зобов'язання. В іншому випадку теперішні платники податків субсидують майбутніх користувачів послугами, через що зменшуються і ефективність, і справедливість, оскільки доходи мають випереджати видатки з метою збору відповідно великих фондів для початку інвестиції. Тим більше строк сплати боргу має відповідати, наскільки це можливо, строкам надходження доходів з даної інвестиції. Борг є тимчасовим і неостаточним джерелом фінансування і, нарешті, він має бути сплачений. Цей принцип мінімізує субсидування майбутніх користувачів теперішніми платниками податків, виконуючи тим самим одночасно вимоги ефективності та справедливості.

За умови, що місцеві  органи влади повинні мати у своєму розпорядженні гарантовані законом ресурси для виконання своїх обов'язків (такі або схожі обов'язки існують в регіонах з диференційованим рівнем економічного розвитку), треба прийняти тезу про необхідність вирівнювання фінансово-економічних можливостей регіонів країни. Якщо видатки в межах регіону, що надає послуги, та обсяг доходів неможливо врівноважити, координуючу роль можуть виконувати відповідні дотації. З метою забезпечення ефективності та справедливості це мають бути конкретні та доповнюючи дотації з урахуванням поділу коштів між рівнями влади відповідно до їх часток у доходах. Однак забезпечення ресурсами для ліквідації диспропорції в економічному розвитку та рівні життя не повинно зменшувати прагнення місцевих органів влади до економії видатків і заходів до пошуку нових і збільшення продуктивності існуючих джерел доходів. Збільшення ресурсів як результат діяльності місцевих органів влади ніколи не повинно призводити до автоматичного їх передавання вищому рівню або до зменшення дотацій чи субвенцій.

Все це стосується збалансованості місцевих бюджетів. Крім структури доходної та видаткової сторін бюджету та прав місцевих органів влади у цій сфері, важливе значення мають питання процедури збалансування місцевих бюджетів, тому що правила складання та затвердження бюджету та інші суттєві норми визначають, хто і в якому обсязі затверджуватиме квоти доходів і видатки місцевого бюджету. Крім компетенції, неабияке значення тут має послідовність затвердження, тобто питання процедури. З огляду на принцип самоврядування найкращим є рішення, за якого органи держави заздалегідь затверджують обсяги дотацій і субвенцій, а місцеві органи влади, маючи певні права у встановленні ставок окремих податків і визначенні обсягу видатків, остаточно затверджують доходну та видаткову частини бюджету. Таким чином. акт затвердження місцевого бюджету набуває реального значення. Розуміючі: необхідність певних обмежень свободи діяльності місцевих органів влади, слід зазначити, що значення затвердження місцевих бюджетів залежить від того, чи мають місцеві органи влади права і які вони у визначенні доходної та видаткової сторін бюджету.

Узагальнюючи положення, що стосуються рівноваги місцевих бюджетів, необхідно відзначити, що системою, в якій обов'язкам мають відповідати ресурси, тобто потенційними видаткам - доходи місцевих бюджетів, повинні керуватися саме фінансові органи держави. Така система повинна передбачати конкретно визначений обсяг самостійності місцевих органів влади і стимулювати ефективність діяльності цих органів. Однак право остаточного затвердження квот доходів і видатків має залишатися на місцевому рівні.

2.2 Аналіз надходжень  фінансів до місцевих бюджетів (на прикладі Закарпатської області)

 

Визначальною стороною вивчення бюджету є його характеристика як економічної категорії. Бюджет держави як  відособлена ланка фінансової системи відображає ту частину розподільних відносин, яка пов'язана із формуванням і використанням основного централізованого фонду фінансових ресурсів. Характерними ознаками цих відносин є те, що вони, по-перше, характеризують двосторонні відносини держави з юридичними та фізичними особами; по-друге, регламентуються державою в законодавчій формі; по-третє, пов'язані із створенням фінансової бази для забезпечення виконаних державою її функцій  -  управлінської, оборонної, економічної та соціальної; по-четверте, характеризують перерозподіл фінансових ресурсів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення; по-п'яте, спрямовані на реалізацію основних завдань економічного і соціального розвитку країни. Таким чином,  бюджет держави представляє собою сукупність законодавчо регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання  централізованого фонду фінансових ресурсів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. 

Проаналізуємо виконання  доходної частини зведеного та державного бюджетів України за 2009р. Фактичне виконання  дохідної частини зведеного бюджету  за січень-грудень 2009 року склало 171748,3 млн. грн., що на 37565,1 млн. грн. або на 28,0% більше аналогічного показника попереднього року. Річний план 2009 року виконано на 101,5%. У відповідному періоді 2008 року фактичні доходи становили 98,8% річних планових надходжень.  Виконання дохідної частини державного бюджету  з урахуванням між бюджетних трансфертів за 12 місяців 2009 року склало 133 463,6 млн. грн., що на 28 133,4 млн. грн.. або на 26,7 % більше аналогічного показника 2008 року. У тому числі до загального фонду державного бюджету надійшло 101 328,1 млн. грн., а до спеціального – 32 135,5 млн. гривень [4]. Динаміка щомісячних доходів державного бюджету за 2009 рік вцілому повторює динаміку попереднього року (див. рис. 1).

 

Рис. 1 Щомісячні надходження  до державного бюджету за 2005-2009 роки (млн. грн.)

 

Основним чинником збільшення надходжень до державного бюджету у 2009 році стало зростання обсягу надходжень від податку на додану вартість. Натомість у попередньому році не менш стрімко ніж ПДВ зростали надходження з таких джерел як податок на прибуток підприємств, податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, доходів від власності та підприємницької діяльності тощо. Щодо Закарпатської області, то протягом 2009 року в області попри відчутне зниження темпів зростання доходів з місцевих бюджетів здійснювалися всі необхідні видатки для забезпечення функціонування бюджетних установ основних галузей соціально-культурної сфери: освіти, охорони здоров’я, культури, соціального захисту та соціального забезпечення, фізичної культури і спорту. Загалом стан виконання місцевих бюджетів області за 2009 рік можна охарактеризувати наступними показниками.

За 2009 рік  до бюджетів усіх рівнів Закарпатської області  надійшло  податків та зборів (обов’язкових платежів) у сумі  2161,1 млн. грн., що менше  попереднього року на 33,7% або  1 099,2 млн. грн.  До державного бюджету мобілізовано –  1119,3 млн. грн., що  на 47,4% або 1010,5 млн. грн. менше попереднього року та до місцевих бюджетів – 1040,6 млн. грн., що на 8,0% або 89,9 млн. грн. менше, ніж за 2008 рік. 

До загального фонду  державного бюджету протягом 2009 року надійшло податків, зборів (обов’язкових платежів) у сумі 1 036,4 млн. грн., що на 46,6% або 905,8 млн. грн. менше попереднього року. План виконаний на 54,2%, менше  плану надійшло 876,2 млн. гривень.

До спеціального фонду  державного бюджету надійшло 82,9 млн. грн., що на 55,8% або 104,7 млн. грн. менше  попереднього року. План доходів виконаний  на 88,9%, менше плану надійшло 10,3 млн. гривень.

Впродовж 2009 року надходження  до загального фонду державного бюджету, за рахунок яких перераховується дотація вирівнювання, склали

1169,7 млн. грн., що становить 55,5% плану, менше плану надійшло 936,9 млн. гривень.

Динаміка темпів зростання  доходів (загального та спеціального фондів разом)  до попереднього року за 2005-2009 роки наведена в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1.

 Темпи зростання  доходів (загального та спеціального  фондів разом)  Закарпатської  області до попереднього року за 2005-2009 роки

 

Протягом 2009 року   до загального фонду місцевих бюджетів мобілізовано доходів у сумі 821,2  млн. грн., що складає 101,0% до затвердженого плану на цей період та 99,6% до 2008 року. Виконання затвердженого плану доходів загального фонду на рік забезпечено у всіх адміністративно-територіальних одиницях, за винятком міст Ужгород (93,8%), Мукачеве (95,9%) та Чоп (96,9%).

Рис. 2 Доходи загального фонду місцевих бюджетів Закарпатської області за 2007 – 2009 роки

 

Впродовж 2009 року до загального фонду бюджету області надійшло 11,9 млн. грн. місцевих податків і зборів. Виконання плану становить 102,4%, більше плану надійшло 0,3 млн. гривень (див. рис. 3). 

З кожним роком знижується питома вага місцевих податків і зборів (якщо у 2006 році вона склала 2,7%, то у 2009  –  1,5%), що свідчить про низьку їх ефективність та потребу у внесенні законодавчих змін. 

Протягом 2009 року в області проводилась робота по розміщенню тимчасово вільних бюджетних коштів спеціального фонду на депозитних рахунках в установах державних банків, внаслідок чого місцеві бюджети отримали додаткових надходжень у сумі 2,6 млн. грн. (у 2008 році  – 12,0 млн. грн). Найбільші доходи від проведення операцій із розміщення коштів на банківських депозитах отримано в Ужгородському районі – 0,9 млн. гривень.

Надходження до  бюджетів розвитку  місцевих бюджетів (без коштів, одержаних із загального фонду) за 2009 рік склали 77,1 млн. грн., або 78,6% до уточненого річного плану. Досягнуто виконання плану понад сто відсотків за зазначеними надходженнями лише у 2007 році, тоді надійшло на 17,5 млн. грн. більше, ніж у 2009 році (див. табл. 2.2.2).

 

Рис. 3 Темпи надходжень місцевих податків та зборів Закарпатської області за 2009 рік

 

Таблиця 2.2.2

 Динаміка надходжень  до бюджетів розвитку

 Закарпатської області за 2007 – 2009 роки

 

Рівень виконання доходів, які є джерелом бюджету розвитку, у середньому по області складає 78,6%. Найвищий рівень виконання планових показників досягнуто по обласному бюджету та  Берегівському районі, найнижчий  –  у місті Ужгород та Перечинському районі.

 

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО ГОСПОДАРСТВА

 

3.1 Розвиток  місцевого господарства: шляхи вдосконалення

Управління сучасним містом, в основі якого лежить стратегічне бачення його розвитку, спирається на різноманітні положення, основним з яких є підвищення рівня життя населення. Досягнення цієї мети не можливо без ефективного розвитку місцевого господарства.

Визначення шляхів розвитку місцевого господарства є актуальним, оскільки в процесі економічних  перетворень ще не повною мірою вдалося  створити економічні та правові умови для його стабільного і поступового розвитку. Це багато в чому залежить від ступеню реформування економіки України та розробки відповідного законодавства.

Дослідженням питань ефективного управління місцевим господарським  комплексом займалися вітчизняні та закордонні вчені такі, як Семчук Г., Корнейчук С., Гринчук Н., Юр’єва Т., Стольберг Ф., Хижняк Л.Т. та ін. Ними зроблено значний внесок у опрацювання зазначених проблем та підкреслено необхідність продовження досліджень у напрямку розробки пропозицій щодо форм та методів управління міським господарством.

З стратегічних програм  соціально-економічного розвитку на рівні  держави та міста потребує вирішення  питань, пов’язаних з вивченням  міського господарства,  під яким слід розуміти складний економічний об’єкт, що включає суспільні відношення щодо здійснення діяльності по задоволенню соціальних, економічних, екологічних, культурних та інших потреб населення через використання фінансових та матеріальних ресурсів, а також потенціалу даної території. Це, відповідно, потребує особливого підходу до управління міським господарським комплексом, тому що ефективний і збалансований розвиток міста залежить від розв’язання соціальних, господарських, управлінських та виробничих задач.

На сьогодні існує  цілий ряд негативних соціально-економічних факторів, що впливають на розвиток місцевого господарства. Зокрема: протиріччя та суперечності між різними рівнями управління; недосконалість нормативно-правової бази та методичного забезпечення; незадовільний стан багатьох об'єктів комунальної інфраструктури; дефіцит ресурсів; не сформована система стимулювання ресурсозбереження; асинхронність функціонування об'єктів комунальної сфери, не забезпечене регулювання і контроль діяльності підприємств у нових умовах господарювання; не сформовані конкурентні відносини в сфері виробництва та послуг і таке інше.

Також поряд з загальними проблемами системи управління місцевим господарством, існують специфічні організаційні проблеми в окремих  її галузевих комплексах, проблеми галузево-виробничого характеру. А саме, недосконалість системи розрахунків за спожиті комунальні послуги призводять до значних обсягів заборгованості.

Більш 40% складає заборгованість населення через неплатоспроможність. До 30% складає заборгованість бюджетних організацій, фінансуємих з державного і місцевого бюджетів. Велика заборгованість місцевих бюджетів за роботи, виконані по благоустрої міст ін.

За даними аналізу  стану розвитку міського господарства слід зазначити, що багато об'єктів  комунальної інфраструктури знаходяться у незадовільному стані. Причинами є моральний та фізичний знос, неефективні форми управління. В окремості, сьогодні в аварійному стані перебуває більша частина споруд і мереж, які фактично відпрацювала термін амортизації. Обсяги повністю амортизованих основних фондів і обладнання теплоенергетики, водопостачання, водовідведення, міського електротранспорту, систем сміттєпереробки в 1,5-2 рази більші, ніж у будь-якій іншій галузі. На межі повної зупинки перебуває ліфтове господарство. Планово-попереджувальний ремонт поступився місцем аварійно-відбудовним роботам, витрати на які у 2-3 рази вищі.