Фінансова служба на підприємстві, її призначення та структура, види орг. структур

      Ця  система є складовою програм  банківської діяльності та джерелом надходження розрахункових документів до системи електронних платежів НБУ чи внутрішньої платіжної системи і складається з клієнтської а банківської частин.

11. Розподіл прибутку підприємства

Отриманий прибуток спрямовується:

• на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків;
• на формування ресурсів самих підприємств та забезпечення господарської діяльності підприємства.

Можна виділити два етапи розподілу прибутку: перший – розподіл загального прибутку (між державою та підприємством); другий – розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядження підприємства після здійснення платежів до бюджету( створення фондів, фінансування витрат).

Прибуток, що залишається  в розпорядження підприємства після  здійснення платежів до бюджету ще не є чистим, за рахунок цього  прибутку сплачуються санкції, що застосовуються до підприємства в випадку порушення договорів чи законодавства. І тільки після цього утворюється чистий прибуток підприємства.

Згідно зі стандартом бухгалтерського обліку №3 чистий прибуток розраховується як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, Надзвичайного збитку та податків з надзвичайного збитку (податки, що підлягають сплаті після отримання прибутків від надзвичайних подій).

     Чистий  прибуток, згідно з прийнятими Стандартами бухгалтерського обліку, використовується на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду та інші потреби підприємства.

17.Прибуток підприємства, види. Функції прибутку, фактори, що впливають на нього

     Прибуток – частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої та готової до розподілу. Він являється формою прояву вартості додаткового продукту. Крім того, прибуток є підсумковим показником фінансово-господарської діяльності підприємства, відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників: ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, сфера діяльності, установлені законодавством умови обліку фінансових результатів. 

     Основними показниками прибутку є:

• прибуток від реалізації продукції;
• прибуток від іншої операційної діяльності;
• прибуток від фінансової діяльності;
• прибуток від іншої діяльності;
• балансовий прибуток;
• прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;
• чистий прибуток.

     Балансовий  прибуток підприємства є узагальнюючим  фінансовим показником діяльності підприємства.

     Балансовий  прибуток – це загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період.

     Отримання балансового прибутку і пов’язане  з видами діяльності підприємства.

       Звичайна діяльність підприємства – це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Прибуток від звичайної діяльності підприємства до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку від основної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

     Прибуток  від основної діяльності – це прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Чистий дохід від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору. (ввізного) мита, митних зборів.

     Прибуток  від операційної  діяльності – це прибуток від реалізації оборотних активів; іноземної валюти; від операційної оренди; операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; одержані субсидії. Ця діяльність не є основною для даного підприємства. Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

     Прибуток  від фінансових операцій – прибуток від інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства (прибутки від володіння корпоративними правами); від спільної діяльності; прибуток у вигляді дивідендів на акції, відсотків на державні цінні папери; облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання.

     Прибуток від іншої звичайної діяльності – від реалізації фінансових інвестицій; реалізації основних засобів; реалізації нематеріальних активів; ліквідації необоротних активів; від не операційних курсових різниць; від безоплатно отриманих оборотних активів.

       Надзвичайна подія – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

     Балансовий  прибуток – прибуток від усіх видів діяльності підприємства.

     Прибуток  від звичайної  діяльності до оподаткування – прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

     Чистий  прибуток – прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства і визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності  та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного збитку.

     Таким чином бачимо, що облік та визначення фінансових результатів – прибутку (збитку) здійснюється за видами діяльності підприємства.

       На зміну прибутку впливають  дві групи факторів:

     Зовнішні:

• природні умови;
• транспортні умови;
• соціально-економічні умови;
• рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;
• ціни на виробничі ресурси і т.д.

    Внутрішні:

• основні фактори: обсяг продажу; собівартість продукції; структура продукції та витрат; ціна продукції;
• неосновні фактори, пов’язані з порушенням господарської дисципліни.

     Значний вплив на прибуток від реалізації продукції  має собівартість. Собівартість є якісним показником діяльності підприємства.

• Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі витрати підприємства на її виробництво. У відповідності із П(С)БО собівартість реалізованої продукції складається з: виробничої собівартості, нерозподілених постійних загально виробничих витрат, наднормативних виробничих витрат.

     Тобто це виробнича собівартість продукції. До її складу включаються:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу продукції, що виготовляється, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів);
• прямі витрати на оплату праці (зарплата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції);
• інші прямі витрати (інші виробничі витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат – відрахування на соцзаходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація);
• загально виробничі витрати 

     На  величину прибутку впливають також  методи обліку витрат на виробництво. Залежно від виду продукції, її складності, характеру технологічного процесу застосовуються різні методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції:

     простий (однопередільний) – застосовується, де відсутнє незавершене виробництво і суть його зводиться до прямого розрахунку, тобто всі витрати на виробництво за статтями калькуляції діляться на кількість виготовленої продукції, і в результаті отримуємо собівартість продукції;

     позамовний – об’єктом обліку та калькулювання є окреме виробниче замовлення, що відкривається на одне або декілька однорідних виробів або на кожний виріб;

     попередільний – застосовується на підприємствах з масовим випуском продукції, де з вихідної сировини шляхом послідовного оброблення отримується готовий продукт. Об’єктом обліку витрат є технологічний переділ. Витрати враховуються за окремими закінченими технологічними переділами і статтями витрат. Відповідно до отриманих даних за переділами і складаються калькуляції собівартості продукції;

     нормативний – застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості, де виробляється різноманітна і складна продукція, яка складається з великої кількості деталей та вузлів. В основу цього методу покладено систематичний облік змін і відхилень від установлених норм витрат на одиницю продукції. Для обчислення фактичної собівартості до нормативної необхідно додати або відняти виявлені відхилення від норм.

     На  прибуток має вплив і вибір  методу оцінки виробничих запасів при  їх вибутті:

     метод ідентифікованої  собівартості –  індивідуальний облік кожної одиниці запасів;

     метод ФІФО – запаси мають списуватися за собівартістю відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження. В умовах інфляції він зумовлює заниження вартості відпущених у виробництво запасів, тобто завищення фінансового результату від основної діяльності;

     метод ЛІФО – першочергове списання матеріалів за собівартістю остання х партій. Відбувається завищення собівартості відпущених цінностей;

     метод оцінки за нормативними витратами – полягає у застосування норм витрат на одиницю продукції, установлених підприємством. Списання вартості запасів на витрати здійснюється за нормативною собівартістю, а відхилення прямо відносяться на собівартість продукції;

     метод розрахунку за середньозваженою собівартістю, яка визначається по кожному виду запасів , як частка від загальної вартості виду запасів на їх кількість. Тобто при різних цінах на один і тей же вид запасів обчислюється їх середня ціна, за якою відбувається списання запасів на виробництво.

     Впливає на прибуток і вибір порядку нарахування  зносу основних засобів та нематеріальних активів; відрахування на соціальні заходи; витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів та ін.