Фінансова служба на підприємстві, її призначення та структура, види орг. структур

     — фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

     — пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

     — своєчасність виконання зобов'язань  перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

     — забезпечення інвестиційної діяльності підприємства;

     — контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

     4.Готівкові  розрахунки підприємства

     Готівковий  обіг між підприємствами регламентується  постановою Правління НБУ «Порядок ведення касових операцій в національній валюті України».

     НБУ для забезпечення стабільності грошової одиниці України проводить єдину  політику в сфері готівково-грошового  обігу згідно з макроекономічними  показниками та основними параметрами  соціально-економічного розвитку. Установи банків здійснюють аналіз готівкового обігу, організовують та виконують оперативні функції з реалізації єдиної грошово-кредитної політики.

      На  сьогодні підприємства отримали право  здійснювати розрахунки між собою  в готівковій формі. Такі розрахунки дозволено проводити як за рахунок коштів, отриманих в касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції. Готівкові кошти можуть бути отримані з власних рахунків в межах наявних там коштів. Мета отримання грошових коштів вказується в чеці, при чому без надання додаткових документів або розрахунків.

     Виплати, пов’язані з оплатою праці  та дивідендами, повинні бути отримані виключно з каси банку, при цьому  повинні бути надані платіжні доручення  на перерахування податків та обов’язкових платежів по оплаті праці та дивідендах.

     Усі підприємства та підприємці, які відкрили поточні рахунки в установах  банків, зберігають в них свої кошти  на договірних умовах.

     Готівка, що надійшла до кас підприємств має  здаватись ними до установ банків для зарахування на поточні рахунки. Банки, виходячи з потреби в прискоренні обігу готівкових коштів і своєчасного надходження їх до кас банків, встановлюють підприємствам строки і порядок здавання готівки. Крім того до уваги береться територіальне розміщення банків та підприємств.

      Усі підприємства, які здійснюють операції з готівкою і мають поточні  рахунки в установах банків можуть тримати в своїй касі на кінець дня готівку в межах установлених їм банками лімітів каси. Ліміт  визначається х урахуванням режиму та специфіки роботи підприємства, обсягу касових оборотів...

      Тобто, основним механізмом, який визначає порядок  роботи з готівкою, є ліміт залишку  готівки в касі.  Без ліміту каси працюють індивідуальні підприємці та фермерські господарства, які займаються виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції.

      Підприємства  та організації повинні зберігати  готівку в касі понад встановленого  ліміту протягом 3 робочих днів, яка  отримана в банку для виплати  зарплати, допомоги, пенсій, стипендій, дивідендів.

      Здачу надлишкової готівки підприємства проводять у порядку та у строки, встановлені установою банку. Ця готівка зараховується на їхні рахунки. Коли ж ліміту залишку готівки  в касі взагалі не встановлено, всю  наявну готівку в касі наприкінці дня необхідно здати до установи банку.

     Кожне підприємство, що має касу повинне  вести касову книгу і до того ж  тільки одну.  Якщо підприємства мають  підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою, незалежно від  того, чи виділено ці підрозділи на самостійний баланс, чи ні, вони повинні також вести касові книги.

     Записи  до касової книги проводяться  касиром після одержання або  видачі грошей за кожним прибутковим  касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

     На  кожному підприємстві, у встановлені  керівником строки (але не рідше  одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

     Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби, фінансовими органами та установами банків.

     Відповідальність  за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

     1.Безготівкові розрахунки підприємства, їх класифікація

Принципи  організації безготівкових  розрахунків.

1. Обов’язковість зберігання підприємствами грошових коштів на рахунках в установах банків.
2. Підприємство має право вибору установи банку для відкриття рахунків.
3. Підприємство самостійно обирає форми розрахунків.
4. Кошти з рахунку підприємства списуються тільки з розпорядження його власника.
5. Поточні рахунки суб’єктам підприємницької діяльності відкриваються тільки за умови повідомлення про це податкового органу.
6. Термінове здійснення платежів.
7. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунку платника.
8. Розрахунки між підприємствами можуть здійснюватись готівкою.

     Безготівкові  грошові розрахунки – це грошові  розрахунки, які здійснюються за допомогою  записів на рахунках у банках, коло кошти списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

     В інструкції відзначаються загальні принципи організації безготівкових  розрахунків у національній валюті України, їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу.

Загальні  правила документообороту:

• розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначені Інструкцією;
• відповідальність за правильність заповнення несе особа, яка оформляла цей документ;
• розрахунковий документ виписується в кількості примірників (за винятком чеку), потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків;
• платежі з розрахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках.

 

     Безготівкові  розрахунки в господарському обороті  України здійснюються з використанням  наступних форм розрахункових документів: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселі, платіжні вимоги, інкасові доручення.

     Всі розрахункові документи, які подаються  в банк в паперовій формі, повинні  відповідати вимогам встановлених стандартів і мати ряд обов’язкових реквізитів.

     Крім  того можливе подання до банку розрахункових документів в електронній формі – у вигляді електронних розрахункових 

13 Симптоми фінансової кризи на підприємстві. Поняття та види банкруцтва

Фінансова криза  на підприємстві характеризується трьома параметрами: джерелами (факторами) виникнення; видом кризи; стадією її розвитку. Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно діагностувати фінансову неспроможність підприємства та підібрати найефективніші санаційні заходи.

Фактори, що приводять  до кризи діляться на екзогенні (зовнішні), ендогенні (внутрішні).

Екзогенні:

• спад кон’юнктури в економіці в цілому;
• зниження купівельної спроможності населення;
• значний рівень інфляції;
• нестабільність законодавства;
• нестабільність фінансового та валютного ринків;
• посилення конкуренції в галузі;
• криза окремої галузі; посилення монополізму на ринку.

Вплив зовнішніх  факторів має більш стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову  кризу, якщо менеджмент неправильно  або несвоєчасно на них реагує, тобто якщо відсутня або недосконало  функціонує система раннього попередження та реагування.

Ендогенні:

• зниження якості менеджменту;
• дефіцити в організаційній структурі;
• низький рівень кваліфікації персоналу;
• недоліки у виробничій сфері;
• прорахунки в галузі постачання;
• низький рівень маркетингу і втрата ринків збуту продукції;
• прорахунки в інвестиційній політиці;
• брак інновацій та раціоналізаторства;
• дефіцити у фінансуванні.

Фактори тісно  пов’язані між собою і становлять складний комплекс причинно-наслідкових  зв’язків, які приводять до ряду негативних наслідків.

1. Втрати клієнтів і покупців готової продукції.
2. Зниження кількості замовлень і контрактів з продажу продукції.
3. Неритмічність виробництва, неповне завантаження потужності.
4. Підвищення собівартості продукції та різке зниження продуктивності праці.
5. Зростання розміру  неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів.
6. Виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і ріст плинності кадрів.
7. Зниження обсягів реалізації, що приводить до зниження виручки.

     Розрізняють три види кризи: стратегічна (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху); криза прибутковості (збиток приводить до зниження власного капіталу, що в свою чергу приводить до незадовільної структури балансу); криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

     12.Санація підприємства, умови і форми її проведення

      Термін  “санація” походить від латинського  “sanare” і перекладається як оздоровлення або видужання.

      Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” таким чином визначає термін “санація”—це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі по банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів,  капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

     Фінансові та контролінгові служби підприємства розробляють план фінансового оздоровлення підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі. Можливе залучення зовнішніх консультантів. Необхідно підкреслити, що для розробки плану санації використовують увесь методичний та функціональний арсенал контролінгу, на якому наголошувалося вище.

     План  санації може складатися із вступу та чотирьох розділів.

     Вступ містить загальну характеристику об’єкта планування. Тут подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності, а також коротка історична довідка про розвиток підприємства. Визначаються мета складання плану.

     Розділ 1 відбиває вихідну ситуацію на підприємстві.

     Оцінювання  зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає в себе вивчення загальних політико-економічних тенденцій, аналіз галузі та ринкового сегмента.

     Аналіз  фінансово-господарського стану охоплює два аспекти:

• виробного-господарську діяльність;
• фінансовий стан.