Фінансові ресурси банку

Операції  за допомогою яких комерційні банки  формують свої ресурси, називаються  пасивними. Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу для здійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання доходу.

Пасивні операції банку можуть здійснюватись  у формі:

залучення коштів на депозитні рахунки - поточні, строкові, ощадні та інші;

недепозитного залучення коштів: одержання позичок  на міжбанківському ринку, позичок  НБУ, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань.

Основний  вид пасивних операцій - залучення  коштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, строкові, ощадні, валютні та інші. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а операції по залученню коштів - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, завдяки яким банки формують переважну частину своїх дохідних активів. Недепозитні кошти найчастіше залучаються для підтримання ліквідності банків.

Враховуючи  наявність у структурі банківських  коштів значної частини позичених  і залучених ресурсів, пошук нових  шляхів і можливостей їх зростання  для банківського менеджера має особливе значення. Для виконання основних завдань менеджменту банківських ресурсів важливо класифікувати їх за основними ознаками.

Депозити  банку за економічним змістом  поділяють на три групи:

• строкові депозити;

• депозити до запитання;

• ощадні вклади населення.

Необхідно зазначити, що з розвитком банківської  системи України виникають нові форми і види депозитних рахунків, які необхідно класифікувати  для Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб. Йдеться про різноманітні ощадні сертифікати, спільні рахунки, накопичувальні пенсійні рахунки, інвестиційні рахунки, стосовно яких у законодавстві слід чітко обумовити форму гарантування у випадку банкрутства банку. Ці питання необхідно вирішувати в міру появи нових видів депозитів на українському ринку фінансових послуг, щоб діяльність фонду була якомога ефективнішою.

Рішення про збільшення гарантованої суми відшкодування  до 150 тис. грн. суттєво стимулює зацікавленість вкладників у зберіганні грошей в  банках.

Світова практика свідчить, що заощадження приватного сектору є важливим джерелом фінансування не тільки економіки, а й дефіциту державного бюджету. В період криз національного виробництва вони становлять вагомий чинник економічного зростання.

Міжбанківський  ринок - частина ринку позикових  капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються та розміщуються банками між собою.

Учасниками  міжбанківського ринку кредитних  ресурсів є Національний банк України, його регіональне управління, комерційні банки, їх філії та відділення. Розміщувати й купувати кредитні ресурси на міжбанківському ринку кредитних ресурсів банку вигідно передусім з двох причин:

комерційні  банки на відміну від суб'єктів  господарської діяльності, вирізняються вищою надійністю;

процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча від ставки за кредитами суб'єктам економіки.

Міжбанківські кредити за складом поділяються  на взаємні кредити між

комерційними  банками та кредитування НБУ комерційних  банків. У загальній структурі  міжбанківських кредитів переважають взаємні кредити комерційних банків (80-85 %), проте з розвитком банківської системи частка кредитів НБУ зростатиме.

До позичених  депозитних коштів належать кредитні ресурси, куплені на міжбанківському  кредитному ринку. З цією метою банки  проводять такі операції:

операції  РЕПО (угоди про продаж цінних паперів  зі зворотним їх викупом);

отримання позик НБУ;

отримання міжбанківських кредитів.

Міжбанківські кредити використовуються: для оперативного регулювання ліквідності балансу  банку; для надання кредитів вигідним позичальникам

Окрім того, джерелом придбання позичених  коштів є емісія банківських векселів.

Розрізняють міжбанківські активні та пасивні  кредитні операції: ринок міжбанківських депозитів та ринок міжбанківських кредитів. Міжбанківський депозит - це депозит одного банку в іншому. Міжбанківський кредит є основним джерелом запозичених коштів комерційного банку і слугує для підтримки кредитного потенціалу, поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів.

Суб'єктами міжбанківського кредиту є міжбанківські об'єднання, комерційні банки або інші кредитні інститути, фінансові компанії та Національний банк України. Ці суб'єкти можуть одночасно бути і в ролі кредитора, і в ролі позичальника. Специфіка міжбанківського кредиту визначається тим, що кошти використовуються не для власних господарських потреб банку, а для надання кредиту клієнтам. Тому МБК є формою купівлі-продажу кредитних ресурсів. Рефінансування - це процес здійснення банком активних операцій (кредитних вкладень) за рахунок позик, отриманих у інших банках. Операції з рефінансування є міжбанківськими кредитними операціями, що реалізуються комерційними банками для мобілізації грошових ресурсів. Плата за продані кредитні ресурси встановлюється на основі офіційної ставки НБУ з рефінансування. Існує певна залежність ставки МБК від ставки рефінансування НБУ. Ставка НБУ є нижньою межею можливих коливань ставки міжбанківського кредиту. Динаміка ставки рефінансування пов'язана з рівнем інфляції в країні, динамікою курсу гривні відносно долара США. У результаті зміни ставки рефінансування змінюється і ставка МБК, збільшуючись чи зменшуючись в окремі періоди [10] .

Отже, як вже зазначалось вище, головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені, від структури ресурсів залежати не тільки обсяги здійснення операцій банку, а й взагалі його функціонування, ресурси кожного окремого банку мають конкретну структуру. 

 

2.1. Аналіз формування  фінансових ресурсів банків України 

Власний капітал банків України зріс у 2008 році на 49685 млн грн. Для порівняння у 2007 році приріст власного капіталу склав 27012 млн грн. В основному  власний капітал банків зріс за рахунок  статутного капіталу з 42873 млн грн у 2007 році до 82454 млн грн у 2008 році, тобто приріст склав 39581 млн грн (таблиця 1.1) 

Таблиця 2.1 Капітал банків України за 2004 – 2009 роки(у млрд.. грн..) [6] 

 

У 2007 році власний капітал зріс на 16607 млн  грн. Частка власного капіталу в пасивах  відповідає нормативному значенню і  в 2008 році його частка зросла на 1,3%. Однак  рентабельність капіталу у 2008 році зменшилась з 12,67% до 8,51%. Фактично цей показник майже досяг рівня рентабельності капіталу у 2004 році. Цей факт свідчить про скорочення обсягів операцій банків за рік. Особливо скоротилися обсяги кредитних програм банків у четвертому кварталі, що викликано загостренням економічної кризи. Ряд клієнтів контраентів не змогли кредитуватись із-за погіршання фінансового стану, а з іншого боку із-за проблеми ліквідності, ряд банків не змогли забезпечити ресурсами не тільки операції кредитування, а й розрахунки платіжного обороту своїх клієнтів.

Відношення  активів до ВВП свідчить про стабільність розвитку банківської системи і  збільшення цього показника свідчить про якість активів нарощуванням капітальної бази, залученням депозитів, підвищенням ефективності діяльності, що є ознакою фінансової стабільності.

Відношення  активів до ВВП зросло з 48,44 % станом на 01.01.2006р. до 83,15 % у 2008 р. за цими показниками  у банківської системи залишається  значний невикористаний потенціал. Однак станом на 0.01.2010 року ці показники дещо знизились, зокрема відношення активів до ВВП, що обумовлено явищами світової фінансової кризи, яка безумовно негативно вплинула на економіку України та на стан банківської системи в тому числі.

Співвідношення  власного капіталу банків до ВВП за 2008 рік підвищилося на 2,7 процентного пункту до 12,5%, на що, зокрема, вплинуло збільшення статутних капіталів державних банків на суму 13,8 млрд.грн.

У 2009 р. рекапіталізація банків державою та збільшення капіталу інших банків їхніми акціонерами привели до позитивної динаміки капіталу банківської системи у ІІІ кварталі 2009 р. Водночас, зростання статутного капіталу на 13 % або на 12,4 млрд грн (з яких 10,5 млрд грн – збільшення капіталу державних банків за рахунок ОВДП) істотно не вплинуло на ліквідність банківської системи. Зростання статутних фондів окремих банків та залучення субординованого боргу були основними причинами збільшення адекватності регулятивного капіталу (Н2) до 15,63 % станом на 01.10.2009 р. Недостатність власних коштів на фоні збереження проблем в економіці країни може призвести до зростання кількості банків, які перебувають на межі нормативних вимог щодо капіталізації та негативно відобразиться на їхній діяльності.

А найсвіжіші дані показують,що власний капітал  банків України за I квартал 2011 р. виріс на 3% і склав 141,9 млрд грн, або 14,2% пасивів банків. Про це йдеться в огляді НБУ про попередні підсумки діяльності банків України на 1 квітня 2011 р. (за даними щоденного балансу).

Сплачений зареєстрований статутний капітал  банків збільшився на 0,8% до 147,1 млрд грн. Зобов'язання банків зросли на 6,5% до 856 500 000 000 грн.

Основними складовими зобов'язань були: кошти фізичних осіб - 286,6 млрд грн, або 33,5% від зобов'язань; міжбанківські кредити та депозити - 175,8 млрд грн, або 20,5%, кошти суб'єктів господарювання - 154,6 млрд грн, або 18%.

Строкові  кошти фізичних осіб становлять 217 600 000 000 грн, або 75,9% від загальної суми коштів населення, а кошти на вимогу - 69 млрд грн, або 24,1%.

Активи  системи банків зросли на 6% і склали 998 400 000 000 грн, загальні активи - 1 трлн 149 400 000 000 грн.

Банки мають наступну структуру загальних активів:

-готівкові  кошти, банківські метали та  кошти в НБУ - 4,7% від суми  загальних активів,

-залишки  коштів на коррахунках, відкритих  в інших банках - 6,5%,

-кредити  - 67,5%, вкладення в цінні папери - 8%

, дебіторська заборгованість - 3,5%,

-основні  кошти і нематеріальні активи - 4,4%,

-нараховані  доходи до отримання - 4,5%,

-інші  активи - 0,9%.

Ліцензію  Національного банку України  на здійснення банківських операцій на 1 квітня 2011 мали 176 банків, у тому числі: 175 банків (99,4% від загальної  кількості банків, що мають ліцензію) - акціонерні товариства (з них: 7 банків (4%) - відкриті акціонерні товариства, 1 банк (0,6%) - закрите акціонерне товариство, 167 банків (94,9%) - публічні), 1 банк (0,6%) - товариство з обмеженою відповідальністю.

У стані  ліквідації перебуває 18 банків, з них 17 банків ліквідуються за рішеннями  НБУ, 1 - за рішенням господарського суду[14].

Отже, з  проведеного дослідження видно, що основні показники діяльності банківської системи України, на протязі останніх шести років, динамічно зростають, що є позитивним фактом у вітчизняній економіці. 2008 рік став для банківської системи рекордним щодо обсягів приросту зобов’язань, активів та власного капіталу. Фактично, основні позитивні надбання звітного року, Були отримані за перші три квартали, оскільки в цей час ситуація на фінансовому ринку та в банківській системі України була стабільною. Зростання частки іноземного капіталу лише на 1,7%, проти 7,4% у 2007, як і кількості банків 6, проти 12 в минулому році, свідчать про гальмування процесів інвестування іноземного капіталу у вітчизняну банківську систему. Причинами того є загострення світової фінансової кризи, яка негативно вплинула на банківські системи країн Європейського союзу та політичний ризик в країні. Зростання власного капіталу, як показав аналіз, в банківській системі України є позитивним моментом. Однак, рівень капіталізації вітчизняних банків є недостатнім і неконкурентоспроможним поряд з банками країн Європи. Це негативно впливає на їх стійкість та надійність в умовах фінансової кризи. Починаючи з жовтня 2008 року в банківській системі України відбулося помітне зниження ліквідності ряду банків, яке носило системний характер і не могло не вплинути на результат діяльності вітчизняної банківської системи у цілому. За цих умов завдання ефективного аналізу та залучення банківських ресурсів на внутрішніх ринках є ключовим у діяльності банків. Очевидно банкам необхідно свідомо в майбутньому жертвувати прибутковістю задля нарощення запасу міцності, що забезпечить їх стійкість в умовах загострення кризових явищ. Це допоможе вирішити проблему ліквідності – здатність банку забезпечити виконання своїх зобов’язань, що залежить від сбалансованності активів та пасивів, а також відповідністю між термінами залучення пасивів та розміщеення активів.У сучасних умовах джерела коштів, що розміщуються на депозитах, досить різноманітні. Це кошти на рахунках підприємств державного й недержавного сектора економіки, рахунках державних закладів і організацій, громадських і релігійних організацій, кошти орендарів, фермерів, тих, хто здійснює індивідуальну трудову діяльність. В таблиці 2.2. показано динаміку зобов'язань банків України за 2004 -2009 рр.