Фінансові посередники та їх функції

      Особливості використання активів пенсійних  фондів обумовлюються і роллю  держави стосовно діяльності таких  фондів. У країнах з високорозвинутою економікою пенсійні фонди належать до організацій, що стабільно функціонують і здатні на тривалий період у перспективі планувати свою діяльність та забезпечувати виконання зобов’язань перед вкладниками. У цих умовах держава бере на себе обов’язок щодо виконання зобов’язань фонду перед вкладниками у форс-мажорних обставинах. У тих же країнах, де ринкова економіка ще не знаходиться в стані, який би давав змогу пенсійним фондам забезпечувати сталість свого функціонування самостійно, держава, як правило, бере на себе відповідальність перед клієнтами фондів за всі зобов’язання останніх.[17, с.189-190]

      Згідно  Закону України «Про пенсійне забезпечення»  від 17 лютого 2000 року № 1461-ІІІ громадяни  України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим законом призначаються:

      а) трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника; за вислугу  років;

      б) соціальні пенсії.

      Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України.

      Пенсійний фонд України має право вести  комерційну діяльність і отримувати доходи від розміщення тимчасово  вільних коштів фонду.  Зокрема, Пенсійний фонд має право:

• вкладати кошти у коротко- та довгострокові кредити, цінні папери державних органів, акціонерних товариств, фондових і товарних бірж, до комерційних банків;
• створювати підприємства, брати участь у комерційних структурах (банки, страхові компанії, торгові дома, спільні підприємства, акціонерні товариства тощо);
• проводити грошово-речові лотереї, благодійні вечори, рекламно-інформаційні заходи (благодійні теле- та радіопрограми, спеціальні випуски у періодичній пресі).

      Кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів:

• виплата пенсій за віком (у тому числі працюючим пенсіонерам), за інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установлених законодавством України;
• виплата допомоги з догляду за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством;
• підвищення пенсій у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;
• реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій населення;
• забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління фонду;
• відтворення коштів фонду, зміцнення його матеріально-технічної бази, проведення масово-роз’яснювальної роботи.

      Управління  коштами фонду здійснює спеціальний орган — Пенсійний фонд України.

      Реформування  пенсійного забезпечення в Україні  проводиться у двох напрямках:

• удосконалення державного пенсійного забезпечення через наближення середньої пенсії до рівня середньої заробітної плати та її прямої залежності від рівня заробітної плати;
• розвиток недержавного добровільного пенсійного забезпечення.[16, с.210-211]

      Створюється трирівнева пенсійна система, на першому  рівні якої за принципом солідарності поколінь та загальнообов’язкового  соціального страхування встановлюється пряма залежність майбутнього розміру пенсій від страхового стажу та розміру сплачених внесків, на другому — накопичення пенсійних внесків на особистих рахунках громадян, на третьому — добровільне недержавне пенсійне страхування.

        Спроби запровадити у 2004 році трирівневу пенсійну систему залишилися на папері.

      За 2009 рік приватні пенсійні накопичення  громадян зросли майже на 3 трильйони  доларів або на 15% порівняно з 2008 роком. Таке збільшення, пишуть експерти Towers Watson, навіть для них було "різким і несподіваним". Найбільші ж пенсійні фонди світу за 2009 рік "перекрили" падіння активів 2008 року.

      Активи  накопичувальних пенсійних систем, кінець 2009 року. [21]

Джерело: Towers Watson

      На 1 січня 2010 року загальні пенсійні активи тринадцяти найбільших ринків світу  сягали 70% їх ВВП, тоді як у 2008 році вони становили 58%. Найбільший відсоток пенсійних  активів відносно ВВП - 120 - у Нідерландах. В Україні ж активи накопичувальної  системи складають лише 0,1 мільярда доларів або 0,8% ВВП.

      На  кінець 2009 року 54,4% цих пенсійних  активів були інвестовані в акції, 28% - в облігації, 17% - у нерухомість  та депозити, 2% - залишилися у готівці.

      Інвестування  пенсійних грошей в акції зросло з 48% у грудні 2008 року до 54,4% у кінці 2009 року. Найбільший відсоток інвестицій в акції здійснювали недержавні пенсійні фонди США, Великобританії та Австралії.

Формальне запровадження  у 2004 році трирівневої пенсійної  системи так і залишилося на папері. Життєво важливе для всіх громадян питання пенсійного забезпечення та пенсійної реформи політичні гравці держави перетворили на футбол, пасуючи його одне одному під час передвиборних кампаній.

      Тимчасом  пенсія, як і в радянські часи, вважається "державною допомогою". Уряди ж до проблем накопичувального пенсійного забезпечення ставляться приблизно так, як радянські газети кінця 1980 років - до неформалів і кооператорів.

      Як  наслідок, державному Пенсійному фонду  катастрофічно не вистачає власних  грошей для виконання величезних виплат. У 2009 році він забезпечував себе власними ресурсами тільки на 65%, і тому колосальні трансферти з держбюджету на підтримку фонду, започатковані 2004 року, постійно збільшуються.

      Якщо  у 2004 році цей показник становив 5,9 мільярда гривень, то у 2010 році - аж 67,8 мільярда гривень.

      У 2010 році доходи і видатки Пенсійного фонду мають скласти 192 мільярди гривень - 624 тонни золотом, до речі. З них сам фонд "заробить" лише 121,8 мільярда гривень, тобто 63% необхідної суми. Все інше - трансферти з бюджету, які могли б піти, скажімо, на реформу ЖКГ, охорону здоров'я чи будівництво доріг.

      При цьому пенсії більшості громадян були і залишаються мізерними, оскільки в рамках існуючої системи проблему забезпеченої старості вирішити неможливо.[21] 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок:

      Фінансові посередники – це фінансові установи, до яких належать суб’єкти банківської  системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові  інститути. Фінансові посередники відіграють важливу роль у забезпеченні ефективного функціонування фінансового ринку.  Розвиток інституційних інвесторів може мати позитивний вплив на економіку України через сприяння ефективному перерозподілу капіталу та розширення пропозиції інвестиційних ресурсів. Також це має розширити можливості економічних агентів щодо залучення додаткових коштів для розвитку з одного боку та посилити стимули для їх ефективного використання з іншого.

      Незважаючи  на велику кількість фінансових посередників, які здійснюють операції з цінними  паперами, укладання угод в рамках організаційно оформленого ринку, представленого біржами, майже не відбувається. Позабіржовий ринок на сьогодні є практично неорганізованим, відсутні електронні торгово-інформаційні системи, відсутня законодавча база для їх створення.

      Без фінансових посередників не можуть бути реалізовані всі переваги існування  фінансових ринків. Вони зменшують  операційні витрати, знижують ризик  та зменшують асиметричність інформації.

      Оскільки  основною вимогою до функціонування фінансових посередників є забезпечення прозорості і ліквідності, їх діяльність потребує відповідно регулювання - як на державному рівні, так і на рівні самоорганізації.

      Отже, роль фінансових посередників досить важлива і вигідна як для заощаджувачів, так і для позичальників, оскільки відповідає потребам щодо взаємного пошуку, зменшує ризик неповернення позики, що впливає на зростання процентного доходу заощаджувача.

Список  використаної літератури:

1. Базилевич  В.Д. Страховий ринок України.  – К.: КОО т-ва «Знання», 2008. – 371 с.

2. Закон України  «Про страхування». – К.: Парламент, 2000. – 28 с.

3. Ходаківська  В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових  послуг: теорія і практика: Навчальний  посібник. – К.: ЦУЛ, 2007. – 616 с.

4. Страхування: Підручник / Керівник авторського колективу і наукової редакції С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 2008. – 518 с.

5. Черкасова  С.В. Ринок фінансових послуг. Навчальний посібник для студентів  вищих навчальних закладів освіти. – Львів: «Магнолія 2006», 2008 р.  – 496 с.

6. Смолянська  О.Ю. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 384 с.

7. Закон України  «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні  фонди) від 15 березня 2001 року  № 2299-ІІІ // www.rada.kiev.ua

8. Фінанси у  запитаннях та відповідях / за  загальною редакцією О.Д. Данілова. – К.: «Видавничий дім «Комп’ютерпрогрес», 2006. – 444 с.

9. Закон України  «Про недержавне пенсійне забезпечення»  від 09.07.2003 № 1057 – ІІІ – Відомості  Верховної ради України. – 2003. - № 47-48 (28.11.2003). – 372 с.

10. Внукова Н.М., Грачов В.І., Кузьминчук Н.В. Ринок  фінансових послуг. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2008. – 276 с.

11. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок:  Навчальний посібник., - 3-тє видання,  виправ. – К.: Каравела, 2007. – 344 с.

12. Юрій С.  І., Алєксеєнко Л.М. Інституціоналізація  фінансового посередництва в  економічній системі. – 2007. - № 10.

13. Фінанси: Підручник  / За ред.. С.І. Юрія, В.М. Федосова. – К.: Знання, 2008, - 611 с.

14. Кудряшов В.П.  Фінанси: Навчальний посібник. / Херсон: Олді-пілюс, 2006 р. – 352 с.

15. Закон України  «Про пенсійне забезпечення»  від 17.06.1993 р.

16. Романенко  О.Р. Фінанси: Підручник. 4-те видання.  К.: Центр учбової літератури, 2009. – 312 с.

17 Коваленко  Д.І. Гроші та кредит: Навчальний посібник. – К.: центр учбової літератури, 2009. – 320 с.

18. Закон України  «Про внесення змін до закону  України «Про страхування» від  2001 р.

19. Фінанси: Курс  для фінансистів: Навчальний посібник / За ред.. Оспіщева В. І. –  К.: Знання, 2008. – 567 с.

20. Гроші та  кредит: Підручник / Н.І. Савлюк, А.М.  Мороз, Н. Ф. Пуховкіна та  ін.; За заг. ред. Н. І. Савлюка.  – К.: КНЕУ, 2009. – 602 с.

21. http://www/epravda.com.ua/publication/2010/05/31/236867/