Фінансові посередники та їх функції

Міжрегіональна  академія управління персоналом

Інститут  міжнародної економіки та інформаційних  технологій

Імені Святої княгині Ольги 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Фінанси»

на тему:

«Фінансові  посередники та їх функції» 
 
 

Виконала  студентка ІІІ курсу

Групи Е-9-08-Б₁МЕБ (4.0д)

Прудник Альона Андріївна

Науковий  керівний:

Дуксенко  Оксана Петрівна 
 
 

Київ 2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Роль фінансових  посередників та їх види…………………………………….5

2. Формування  капіталу фінансових посередників……………………………11

3. Функціонування  фінансових посередників на фінансовому  ринку……….14

4. Фінансові  посередники інвестиційного фонду……………………………..16

5. Небанківські  фінансові посередники (страхові компанії  та пенсійні фонди)…………………………………………………………………………….20

Висновок………………………………………………………………………….36

Список використаної літератури………………………………………………..37 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      Історично інститут фінансового посередництва  виникає з моменту розподілу  праці у сфері обслуговування кругообігу фінансових активів як еквівалента товарних продуктів, поступово виокремлюючись у самостійний вид бізнесу. Оскільки сприяння розвитку будь-яких структур, запозичення чи залучення капіталу потребує спеціальних знань, послуги фінансових посередників об’єктивно  викликаються практикою. Без фінансового посередництва можлива загроза операційного звуження ринку і натуралізація господарського життя.

      На  сьогодні зареєстровано близько 1200 фінансових посередників, серед яких є торговці цінними паперами, довірчі  товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії та комерційні банки. Реально на фондовому ринку України працює близько 20-30 відсотків зазначеної кількості фінансових посередників.

      Основна їхня функція – це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний доход. Акумулюючи кошти таким чином, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим та виплаченим процентним доходом іде на покриття витрат фінансового посередника та його прибуток.

      Найголовніше  завдання фінансових посередників – спрямувати рух капіталу до найефективніших споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних зобов’язань. Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери і гроші.

      Мета: зрозуміти сутність та призначення фінансових посередників. Розглянути формування капіталів фінансових посередників на фінансовому ринку

      Завдання: засвоїти основні поняття, терміни, закономірності фінансового посередництва. Визначити роль та функції фінансових посередників на фінансовому ринку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Роль  фінансових посередників  та їх види.

      У суспільстві з розвиненими ринковими  відносинами надзвичайно важливу  роль на фінансовому ринку  відіграють фінансові посередники.

      Фінансові посередники – це фінансові установи, до яких належать суб’єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові послуги.[6, с.56]

      Основна роль фінансових посередників полягає  в фінансуванні економічної діяльності та забезпеченні ефективного перерозподілу  капіталу у суспільстві. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообігу капіталу в процесі господарської діяльності. Поряд з цим діяльність фінансових посередників сприяє активізації підприємництва, стимулює платоспроможний попит з боку населення та збільшує грошову масу  в країні.

      Фінансові посередники є інституційними інвесторами  фінансового ринку і, окрім виконання  суто посередницьких функцій, можуть самостійно акумулювати вільний капітал та здійснювати інвестування за рахунок власних і залучених коштів.[3, с.57]

      Діяльність  фінансових посередників на практиці пов’язана із створенням нових фінансових інструментів. Ці інститути мають  можливість одержувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Їх діяльність таким чином направлена на допомогу приватним особам, що мають заощадження, перетворити їх на капітал і вкласти у різні підприємства, диверсифікуючи при цьому ризик. Слід зазначити, що система спеціалізованих фінансових посередників має можливість надати власникам заощаджень, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал.[6, с.56]

      Важлива роль фінансових посередників на розвиненому ринку полягає в тому, що вони за певну плату надають різні види фінансових послуг. Ці послуги пов’язані як з емісією фінансових активів, так і з їх обігом на вторинному ринку. За емісії корпоративних цінних паперів та на кредитному ринку фінансові посередники сприяють інвестуванню коштів у різні галузі економіки. За емісії державних боргових зобов’язань та на ринку державного кредиту вони сприяють залученню коштів для забезпечення потреб державного бюджету.

      На  вторинному ринку фінансові посередники  забезпечують стабільне функціонування ринку, а також задовольняють  інтереси юридичних та фізичних осіб щодо інвестування коштів у фінансові  активи та вилучення їх з процесу інвестування. При цьому інститути ринку не тільки задовольняють потреби інвесторів щодо купівлі-продажу фінансових активів на регулярній основі за ринковою ціною, а й надають інформаційні, консультаційні, управлінські послуги.

  При обслуговування учасників ринку одні фінансові посередники надають лише окремий вид послуг, який і визначає в цілому їх роль на ринку (страхові, інвестиційні компанії, брокерські фірми), а інші – широкий спектр фінансових послуг (наприклад, банківські установи, які, крім основних банківських послуг щодо залучення коштів та розміщення їх на кредитному ринку, здійснюють велику кількість операцій від імені та за рахунок клієнтів як на ринку позикових капіталів, так і на фондовому та валютному ринках). Останнім часом у зв’язку з послабленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників фінансового ринку в якісних та різноманітних послугах фінансове посередництво набирає більш універсальних форм. Переважна більшість фінансових посередників, що діють на розвинених фінансових ринках, надають своїм клієнтам широкий спектр фінансових послуг.[13, с.404]

      У світовій практиці не існує єдиного  підходу до класифікації фінансових посередників. Це пояснюється відсутністю  єдиної моделі організації в країні фінансового посередництва.

      У сучасних умовах найбільшого поширення  набули такі моделі структурної організації  фінансового сектору країни:

• ринково орієнтована модель;
• банківсько орієнтована модель;
• змішана модель.

Кожна з моделей  характеризується визначним колом професійних

учасників фінансового  сектора, спеціалізацією фінансових установ  на проведенні фінансових операцій, особливостями  законодавчого регулювання діяльності фінансових посередників тощо. Обрана країною модель організації фінансового  посередництва впливає на ступінь розвитку банківської системи, небанківських фінансових установ, фінансового ринку, визначає обсяги операцій з фінансовими активами, обумовлює особливості фінансування економічного розвитку країни.

      Ринково орієнтована модель організації фінансового посередництва склалася в США, Канаді, Австралії, Мексиці, Туреччині, Малайзії, Сінгапурі та в деяких інших країнах. Вона характеризується наявністю певної рівноваги в розвитку банківських і небанківських фінансових установ, спеціалізацією банків на проведенні традиційних банківських операцій та розвиненим небанківським фінансовим сектором, що займається реалізацією інвестиційних, страхових та інших фінансових послуг.

      Організація фінансового посередництва за банківсько орієнтованою моделлю є характерною для Німеччини, Австрії, Франції, Бельгії, Італії, Іспанії, Португалії, Фінляндії, Норвегії та інших країн. За такої моделі провідна роль в реалізації фінансового посередництва належить банкам. Банки мають право займатися не лише традиційними банківськими операціями, а й іпотечними, інвестиційними, деякими страховими операціями тощо.

      Процеси інтернаціоналізації та глобалізації фінансового ринку сприяють зближенню  та взаємопроникненню моделей організації  фінансового посередництва, що призводить до розширення кола функції фінансових посередників та збільшення переліку фінансових операцій, що можуть проводитися ними. Такі процеси обумовили появу змішаної моделі знаходять свій прояв у таких країнах, як: Ірландія, Голландія, Японія, Швейцарія, Данія, Швеція, Нова Зеландія та ін..

      Відповідно  до ринково орієнтованої моделі розрізняють  такі види фінансових посередників:

• Депозитні інститути, до яких входять:

1. комерційні банки – кредитні установи, що надають клієнтам універсальні банківські послуги. Джерелом залучення коштів є внески клієнтів на депозитні рахунки. Кошти позичкового фонду, що є в кожному комерційному банку, використовуються для надання банківського та споживчого кредиту, для придбання державних і муніципальних облігацій.

2. позиково-ощадні асоціації – кредитно-фінансова установа, що акумулює кошти, які зберігаються на ощадних, термінових і чекових депозитах.
3. траст компанії – компанії, які управляють не тільки активами підприємців і безприбуткових організацій, а й цінними паперами корпорацій. Оскільки довірителі часто є недосвідченими в тонкощах фінансового бізнесу, вони укладають контрактну угоду з траст-компанією, якій доручають управляти своїми активами за життя довірителів і на користь спадкоємців після їхньої смерті.  Траст компанії можуть управляти добродійними і пенсійними фондами.

       Позиково-ощадні операції та траст  компанії залучають кошти   заощаджувачів на депозити та  за рахунок цих коштів здійснюють  кредитування, переважно під заставу  нерухомості.

         г)  взаємо-ощадні банки – різновид кооперативно-банківських установ, що приймають від населення невеликі заощадження та інвестують їх у деякі види цінних паперів.

         д)  кредитні спілки – невеликі фінансові установи, що утворюються на кооперативних засадах певної соціальної групи для надання кредитів членам цієї групи.

     Вкладники взаємо-ощадного банку та учасники кредитних спілок є співвласниками таких фінансових установ. Формування ресурсів цих установ здійснюється за рахунок внесків їх вкладників. Кредитні спілки та взаємо-ощадні банки здійснюють кредитування своїх співвласників та проведення інших фінансових операцій на їх користь.

• Ощадні установи контрактного типу – це кредитно-фінансові установи, які залучають довготермінові заощадження на контрактних засадах. Фонди свої формують завдяки періодичним внескам згідно з контрактами.

      Ощадні  установи поділяються на:

1. компанії зі страхування життя, страхування від пожеж і нещасних випадків. Кошти цих компаній формуються за рахунок внесків юридичних та фізичних осіб, а використовуються для довготермінового кредитування і фінансування, завдяки купівлі державних акцій та облігацій корпорацій;
2. пенсійні фонди створюються фірмами для сплати пенсій робітникам і службовцям. Створення таких бондів дозволяє знизити податкові платежі фірм і використати їхні кошти для придбання акцій та облігацій корпорацій.