Фінансові інвестиції підприємства

                                                    D =

,                                     ( 1.5)

де D — показник дюрації (кількість  періодів);

t — порядковий номер  періоду здійснення платежу (t => n);

CFt — чистий грошовий  потік від інвестиції в періоді  t;

r — коефіцієнт, який характеризує  ринкову ставку дисконту за  аналогічними фінансовими вкладеннями.

Чим ближче показник дюрації  до планового періоду вкладання  коштів, тим меншим є ризик зміни  процентних ставок. Значення цього  показника за облігації з нульовим купоном збігається зі строком їх погашення. У такому разі зміна процентних ставок на ринку фактично не впливає  на ринковий курс цінних паперів.Зрозуміло, що чим вищою є ефективна ставка процента за інвестиціями та інтенсивнішими грошові потоки від її здійснення (раніше і частіше здійснюватимуться  платежі), тим нижчим буде показник дюрації, і навпаки.Показник дюрації  можна розраховувати як щодо окремих  цінних паперів, так і стосовно портфеля інвестицій. Дюрація інвестиційного портфеля визначається як сума показників дюрації за окремими складовими портфеля, скоригована на питому вагу ринкової вартості окремих цінних паперів  у загальній вартості інвестиційного портфеля.

Стратегія управління ризиками зміни процентних ставок повинна  бути побудована таким чином, щоб  загальна величина дюрації інвестиційного портфеля збігалася з плановим періодом, на який інвестор планує вкладати кошти. У такому разі ризик зміни процентних ставок нейтралізується.

При використанні показника  дюрації як чинника прийняття  інвестиційних рішень слід мати на увазі, що він не враховує накладні витрати, пов’язані з інвестиційними вкладеннями [11,с. 333].

 

1.4. Оцінка доцільності  вкладень у корпоративні права

 

Довгострокове інвестування коштів суб’єктів господарювання у  корпоративні права інших підприємств  здійснюється переважно з метою  поглинання цих підприємств, придбання  контролю над ними, одержання доступу  до певного сегмента ринку, створення  інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів тощо). Рідше  підприємства вкладають кошти в  акції, частки інших підприємств  на довгостроковий період з метою  отримання прибутку у вигляді  дивідендів. Це зумовлено тим, що залучений  підприємством капітал доцільно вкладати саме в розвиток підприємства, тобто в реальні інвестиції.

Виходячи з головного  завдання поточного фінансового  інвестування — прибуткове вкладання  тимчасово вільних коштів і створення  ліквідних резервів, короткострокове  інвестування коштів у корпоративні права здійснюється переважно в  акції, оскільки цей фінансовий інструмент є наймобільнішим. Проблема для фінансиста полягає в тому, щоб вибрати  акції емітента, які є найбільш вигідним об’єктом інвестування з  погляду ліквідності, прибутковості  та накладних витрат.

Вважається, що рішення відносно придбання акцій слід приймати, провівши їх попередній технічний і фундаментальний  аналіз.

Рішення щодо вкладання коштів у ті чи інші корпоративні права  може прийматися на основі результатів  фундаментального аналізу. Згідно з  цим прийомом оцінки фінансових інвестицій їх ринковий курс визначається внутрішньою вартістю та його корпоративних прав.

Завданням фундаментального аналізу є визначення реальної внутрішньої  вартості акцій. Якщо ця вартість перевищує  їх ринкову ціну, то курс акцій є  заниженим, а отже, в них можна  вкладати кошти. Навпаки, якщо внутрішня  вартість акцій є нижче за ринкову  ціну, то їх курс завищений, а отже, інвестиції в такі корпоративні права робити не варто. У розпорядженні фінансових аналітиків є численні методи оцінки вартості підприємства .

Для розрахунку внутрішньої (об’єктивної) вартості корпоративних  прав (акцій), навколо якої коливається  їх ринковий курс, слід проаналізувати цілий ряд кількісних та якісних  чинників, які характеризують фінансово-господарську діяльність емітента. До основних кількісних факторів, які впливають на внутрішню  вартість акцій, належать:

• нинішні та потенційні показники прибутковості;
• величина та структура затрат;
• структура капіталу;
• рівень дивідендних виплат тощо.

Серед якісних чинників, які визначають вартість підприємства в цілому та його корпоративних прав зокрема, виокремлюють:якість менеджменту, наявність ноу-хау, спроможність до інновацій , ситуація на ринку та перспективи продуктової програми тощо.

Так само, як і при оцінці інвестицій з фіксованою ставкою  дохідності, в процесі фундаментального аналізу акцій розраховуються статичні і динамічні показники.

Серед численних статичних  фінансових показників, які характеризують внутрішню вартість корпоративних  прав, в аналізі акцій здебільшого  використовують:

• балансовий курс корпоративних прав;
• чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію;
• дивіденди на одну просту акцію;
• рентабельність акції;
• відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio, PER);
• відношення ринкового курсу акцій до показника Cash-flow на одну акцію (KCF) [1,с.49].

Прийняття рішень щодо доцільності  інвестування коштів здійснюється на основі порівняння вказаних статичних  показників за різними можливими  об’єктами інвестування, а також  за ряд минулих періодів. Особливо придатними для цього вважаються два останні показники: PER та KCF.

Оцінка акцій на основі аналізу окремих показників не потребує застосування складних фінансово-математичних розрахунків і значних витрат часу. Однак інвестиційні рішення  повинні прийматися з урахуванням  значення не одного, а комплексу  показників. Оцінка доцільності інвестицій в акції на основі поєднання багатьох комбінованих показників здійснюється в процесі статистичного регресійного аналізу .

При вкладанні коштів в  акції на визначений період їх внутрішня  вартість може бути розрахована за таким алгоритмом:

               Ко =

,                   (1.6)

де K0 — теперішня (внутрішня) вартість акції;

Rt — чистий грошовий  потік, генерований акцією в  певному періоді t => n;

Kn — ціна, за якою акція  може бути реалізована в плановому  періоді n; r — коефіцієнт, який  характеризує ставку дисконтування; 

n — період, в якому  погашається фінансова інвестиція.

У разі, якщо кошти інвестуються в акції на невизначено тривалий період (t => ¥), то теперішня вартість грошових коштів, які можуть бути отримані в результаті продажу акції, суттєво  не впливає на її внутрішню вартість. У такому разі рекомендується застосовувати  такий алгоритм розрахунку внутрішньої  вартості акцій:

                             Ко = ,                             (1.7)

Якщо кошти вкладаються  в акції на невизначений період (t => ¥) і емітент проводить політику виплати стабільних доходів (дивідендів), тобто R1 = R2 = … = Rn, то розрахунок внутрішньої  вартості акцій у рамках фундаментального аналізу здійснюють за такою формулою:

 Ко = R = .                                                 (1.8)

Проблематика практичного  використання наведених формул полягає  у точності прогнозування грошових доходів та правильності визначення ставки дисконтування [11,с.340].

Технічний аналіз акцій ґрунтується  на вивченні тенденцій розвитку ринкового  курсу цінних паперів на основі побудови графіків і таблиць, що характеризують динаміку ціноутворення акцій у  попередніх періодах. Завдяки побудові кривих розвитку курсової вартості, аналізу  ринкових індексів і рейтингів фінансові  аналітики роблять прогнози щодо майбутнього курсу акцій і  визначають найсприятливіші проміжки часу для їх купівлі-продажу з  погляду можливостей отримання  прибутку у вигляді курсових різниць. Базова концепція технічного аналізу  звучить таким чином: існує деякий взірець, за яким відбувався розвиток курсу акцій у минулому, тож  і майбутня динаміка курсу також  буде побудована за згаданим взірцем. Основним джерелом аналітичної інформації при технічному аналізі є інформація, що генерується ринком цінних паперів.

 Розрізняють дві основні  групи методів і прийомів технічного  аналізу. Перша група досліджує  базові тенденції на фондовому  ринку чи окремому його сегменті (аналіз фондового індексу чи  індексу активності в розрізі  окремих галузей). Друга група  призначена для аналізу тенденцій  розвитку ринкового курсу акцій  окремого емітента.

Графічне зображення динаміки курсу окремої акції, фондового  індексу окремої галузі чи ринку  в цілому вважається найважливішим  інструментом технічного аналізу.

Висновки щодо ситуації на ринку робляться на основі оцінки тренду (тенденції до падіння чи зростання) та циклічних коливань курсової вартості. Для цього використовують різні статистичні методи, найпоширенішим серед яких є побудова динамічного  ряду ковзних середніх. Сигналом до вкладання коштів у фондові інструменти  є початок фази зростання фондового  індексу. Для одержання прибутку у вигляді курсових різниць слід завчасно продати акції. Саме тому важливим елементом технічного аналізу є правильне визначення строків падіння ділової активності.

Для оцінки розвитку курсової вартості окремої акції застосовують графічний трендовий аналіз, побудову лінії підтримки і опору та метод ковзної середньої.

Трендовий аналіз окремої  акції побудований на гіпотезі, що графічно визначений тренд зберігається протягом певного часу. Отже, упродовж цього часу курс акцій має тенденцію  до руху у певному напрямку. Лінія  тренду будується шляхом поєднання  двох або більше мінімумів за зростаючого  тренду, відповідно двох чи більше максимумів за спадаючого. У разі, якщо поточний курс акцій «прориває» лінію тренду, то це є свідченням можливої зміни  тенденцій на ринку, що, в свою чергу, сигналізує про:

а) доцільність інвестування коштів у акції — якщо курс акції  перетинає спадаючу лінію тренду в бік збільшення і це супроводжується  зростанням обсягів торгів;

б) доцільність продажу  акцій — якщо поточний курс перетинає  зростаючу лінію тренду в бік  зменшення, що супроводжується зростанням обороту.

На практиці можливою є  ситуація, коли тривалий час курс акцій, незважаючи на суттєві коливання, не перевищує певної верхньої (так званої лінії опору) та нижньої межі (лінії  підтримки). Цей феномен пояснюється  психологічними мотивами учасників  ринку. Курс може вийти за межі зазначених ліній у разі здійснення певних операцій біржовими спекулянтами, появи сприятливих (чи несприятливих) новин, що стосуються об’єкта інвестування.

З метою вироблення оптимальної  стратегії в галузі фінансових вкладень в акції на практиці слід поєднувати результати фундаментального та технічного аналізу. Застосувавши прийоми фундаментального аналізу, можна вибрати найпривабливіший об’єкт інвестування, а кваліфіковано  провівши технічний аналіз, розробити  рекомендації щодо проміжків часу, протягом яких кошти слід вкладати, і коли необхідно здійснювати  дезінвестицій.

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

2.1. Організаційно-економічна  характеристика ВАТ «Мотор Січ»

 

ВАТ "Мотор-Січ" - одне з  провідних підприємств у світі  з розробки, виробництва, ремонту  та сервісного обслуговування авіаційних газотурбінних двигунів для літаків  і вертольотів , а також промислових  газотурбінних установок. Підприємство розташоване на південно-сході України  в місті Запоріжжя. Біографія підприємства почалася в 1907 році. До грудня 1915 на ньому вироблялися сільськогосподарські механізми та інструменти, виконувалися різні види механічної обробки, відливали чавун і мідь. У грудні 1915 акціонерне товариство "Дюфлон, Костянтинович і К °" ("Дека") викупило завод і змінило профіль його виробничої діяльності.У листопаді 1916 р. був зібраний перший шести-циліндровий двигун рідинного охолодження "Дека" М-100.З цього часу на заводі освоїли виробництво і тривалий час випускали широку гаму поршневих двигунів, які не поступалися, а в ряді випадків перевершували кращі світові аналоги того часу.У 1995 р. підприємство перетворено у відкрите акціонерне товариство «Мотор Січ». Засновником ВАТ "Мотор Січ" є держава в особі Фонду державного майна України.

Акціонерами підприємства є:

• фонд державного майна України щодо акцій, не реалізованих у процесі приватизації;
• юридичні й фізичні особи України й інших країн, які придбали права власності на акції «Мотор Січ» в процесі приватизації й на вторинному ринку цінних паперів.

У складі ВАТ "Мотор-Січ" 8 спеціалізованих машинобудівних заводів, розташованих на території України:

• Запорізький моторобудівний завод;
• Сніжнянський машинобудівний завод (СМЗ);
• Волочиський машинобудівний завод (ВМЗ);
• Лебединський моторобудівний завод (ЛМЗ-1);
• Запорізький машинобудівний завод ім. В. І. Омельченко;
• Гуляйпольский машинобудівний завод (ГМЗ);
• Гуляйпольский механічний завод (Гмехз);
• Лебединський машинобудівний завод (Лмашз);
• Запорізький завод товарів народного споживання (ЗЗТНП).

Органами  управління ВАТ "Мотор-Січ"  є: Рада директорів, Корпоративне управління , Спостережна рада, Ревізійна комісія

Вся історія ВАТ "Мотор  Січ" свідчить про те, що основним завданням підприємства був і  залишається випуск сучасної авіаційної техніки. В даний час на заводі пройшли етапи випробувань і  готові до серійного виробництва  ряд двигунів нового покоління.