Фінансові інвестиції підприємства

“Істотний вплив — повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної  політики об’єкта інвестування без  здійснення контролю цієї політики”. Відповідно до ступеня впливу підприємства-інвестора  на підприємства — об’єкти інвестування — ці об’єкти стосовно інвестора  кваліфікуються як:

• дочірні підприємства;
• асоційовані підприємства.

Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням  зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування (крім тих, що є результатом операцій між  інвестором і об’єктом інвестування). Інакше кажучи, якщо підприємство, в  яке здійснено фінансові вкладення, засвідчує у своєму балансі збільшення окремих позицій власного капіталу (резервний капітал, нерозподілений прибуток, статутний чи додатковий капітал), що приводить до збільшення загальної суми власного капіталу, то в інвестора балансова вартість відповідних інвестицій збільшується пропорційно до частки участі в капіталі об’єкта інвестицій.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора  в чистому прибутку (збитку) об’єкта  інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. У  разі нарахування дивідендів інвесторам, балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму встановлених дивідендів від об’єкта інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі зміни  загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування за звітний  період. При цьому дана сума включається (виключається) до іншого додаткового  капіталу інвестора або до додаткового  вкладеного капіталу, якщо зміна величини власного капіталу об’єкта інвестування виникла внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що призвело до виникнення (зменшення) емісійного доходу об’єкта  інвестування. Якщо сума зменшення  частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування (в  результаті згаданих операцій) перевищує  додатковий капітал інвестора, то на таку різницю зменшується нерозподілений прибуток і відповідно збільшується непокритий збиток інвестора [8,с.59].

 Зменшення  балансової вартості фінансових  інвестицій відображається в  бухгалтерському обліку тільки  на суму, що не призводить до  від’ємного значення вартості  фінансових інвестицій. Фінансові  інвестиції, які внаслідок зменшення  їх балансової вартості досягають  нульової вартості, відображаються  в бухгалтерському обліку у  складі фінансових інвестицій  за нульовою вартістю.

 Фінансові  інвестиції, що обліковуються за  методом участі в капіталі  на дату балансу, відображаються  за вартістю, що визначається  з урахуванням усіх змін у  власному капіталі об’єкта інвестування, крім тих, що є результатом  операцій між інвестором та  об’єктом інвестування.

 

1.3 Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності.

 

Серед численних методів  і прийомів аналізу доцільності  вкладень у ті чи інші об’єкти фінансових інвестицій виокремлюють дві основні  групи методів. Перша призначена для оцінки інвестицій в активи з  фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх утримання. До таких об’єктів інвестування належать вкладення в  облігації з фіксованим процентом, привілейовані акції, депозитні  сертифікати, векселі тощо. Друга  група методів призначена для  оцінки фінансових вкладень з чітко  невизначеною нормою прибутковості  та строками інвестування, якими є  насамперед інвестиції в акції, інші види корпоративних прав.

При прийнятті інвестиційних  рішень інвестори порівнюють очікувані  доходи від вкладання коштів у  даний об’єкт капіталовкладень, з  доходами від інших, альтернативних можливостей інвестування. При цьому  розрізняють два основні підходи  до оцінки інвестицій:

• статичний аналіз: усі показники, які характеризують об’єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);
• динамічний аналіз: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів [7,с.209].

Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою  дохідності  проводиться за такими методами:

• метод дисконтування Cash-flow
• метод ефективної ставки процента
• метод визначення внутрішньої норми прибутковості
• ризик зміни процентних ставок і дюрація

Метод дисконтування Cash-flow називають  також методом розрахунку внутрішньої (потенційної) вартості інвестиції. У  разі використання цього методу відповідні інвестиційні рішення приймаються на основі порівняння абсолютних величин: теперішньої вартості вхідних і вихідних грошових потоків, які є наслідком інвестиційних вкладень. При цьому ставка дисконтування, яка застосовується при розрахунках теперішньої вартості, є заданою і відповідає ставці дохідності за можливими альтернативними вкладеннями.

Доцільність фінансових інвестицій в окремі об’єкти визначається шляхом приведення до теперішньої вартості очікуваних чистих грошових потоків (Cash-flow) від здійснення інвестицій та зіставлення  сумарної величини цих потоків із собівартістю інвестицій (грошових виплат на придбання інвестиції). Вартість інвестиції визначається за таким алгоритмом:

                                Со =

+ + +…+ - Ео,                        (1.1)                            

де Со — вартість інвестиції;

CF — чистий грошовий  потік (Сash-flow) від здійснення інвестиції;

Ео — собівартість інвестиції;

r — коефіцієнт, який характеризує  ставку дисконтування (r = p/100 %);

p — ставка дисконтування  (ставка дохідності за найкращою  (або середньою) з альтернативних  можливостей вкладення коштів  на ринку); складається з двох  компонентів: фіксованої ставки  за безризиковими вкладеннями  та середньоринкової премії за  ризик; 

n — період, протягом якого  кошти вкладаються у фінансові  інвестиції (кількість інтервалів, за які нараховуються доходи).

Якщо керуватися критерієм  прибутковості, рішення щодо інвестиційних  вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (Со > 0). У такому разі рентабельність фінансових інвестицій дорівнюватиме або перевищуватиме ставку рентабельності за альтернативними  вкладеннями на ринку. У разі наявності  багатьох альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою.

Охарактеризований метод  оцінки інвестицій є універсальним  і може використовуватися як для  оцінки фінансових, так і реальних інвестицій. Разом з тим його застосування є проблематичним у разі ускладнень із прогнозуванням майбутніх грошових потоків від інвестицій та у разі невизначеності строків, на які вкладаються кошти. За наявності інфляційних очікувань наведені розрахунки слід скоригувати на прогнозний рівень інфляції, зокрема номінальну ставку дохідності в плановому періоді слід привести до реальної (з урахуванням індексу інфляції) [10,с.93].

    Розрахунок ефективної ставки процента здійснюється як при оцінці доцільності інвестицій, та і при визначенні їх вартості для відображення у фінансовому обліку. При цьому застосовують різні концепції розрахунку ефективної ставки.

Ефективна ставка процента за фінансовими інвестиціями — це реальна ставка дохідності (рентабельність) інвестиційних вкладень за визначений період. Цей показник характеризує рентабельність інвестиційних вкладень, розраховується як відношення річного  процента за вкладеннями (скоригованого  на середньорічну суму дисконту (+) чи премії (–) до величини вкладень (собівартості інвестицій).

Метод ефективної ставки процента застосовується для оцінки фінансових вкладень з фіксованою ставкою дохідності (облігації, привілейовані акції, депозитні  сертифікати тощо). При цьому може використовуватися як статичний, так  і динамічний підхід.

За статичного підходу  вигідність інвестицій визначається на основі порівняння ефективної ставки процента за кількома альтернативними  об’єктами інвестування. Перевага віддається тим інвестиціям, які  характеризуються вищою рентабельністю.

Якщо погашення інвестицій здійснюється в кінці періоду  і вони придбані з дисконтом, тобто  за ціною, нижчою, ніж ціна погашення, то інвесторам доцільно використати  такий алгоритм розрахунку ефективної ставки процента (Re):

                                          Rе =

100%,                                                   (1.2)                                          

де d — дисконт, виражений  у процентах (Kн – Kе);

i — фіксована процентна  ставка;

Kе — курс емісії (собівартість інвестицій),%;

Kн — курс погашення  інвестицій, %.

У разі, якщо фінансові інвестиції придбані з премією, тобто за ціною, вищою, ніж ціна їх погашення, то формула (1.2) набуде такого вигляду:

 

 

                                               Rе =

100%,                                           (1.3)

де g — премія, з якою придбані інвестиції (Kе – Kн).

Звичайно, у разі необхідності у зазначених формулах можуть використовуватися  не лише відносні, а й абсолютні  величини. Завдяки розрахунку ефективної ставки процента можна знайти наближене  значення рентабельності вкладень. Недоліком  використання цього методу оцінки є  те, що він не враховує чинник зміни  вартості грошових потоків у часі. Усунути його можна, вдавшись до розрахунку внутрішньої ефективної ставки процента [6,с.195].

Метод визначення внутрішньої норми прибутковості при оцінці інвестицій передбачає розрахунок відносного показника — ставки дохідності, за якої вартість інвестиції дорівнює нулю (теперішня вартість усіх грошових видатків на здійснення інвестиції дорівнює теперішній вартості всіх грошових надходжень від цієї інвестиції). Ця ставка відповідає мінімальній ставці рентабельності, за якої пріоритет може надаватися альтернативним вкладенням на ринку.

Правило прийняття інвестиційних  рішень за цим методом формулюється таким чином: перевага повинна віддаватися  тому об’єкту інвестицій, внутрішня  норма прибутковості за яким є  більшою, ніж середня ставка дохідності за альтернативними вкладеннями  на ринку капіталів.

Для розрахунку внутрішньої  норми прибутковості у формулу  1.3 замість Cо підставимо нуль, а замість r — коефіцієнт, який характеризує внутрішню ставку дохідності (re), оскільки саме за нульової внутрішньої вартості інвестицій їх норма дохідності дорівнює середній ставці дохідності за альтернативними вкладеннями. Методом передбачено, що шукану процентну ставку можна розрахувати на основі зіставлення вартості інвестицій за двох пробних варіантів ставок дисконтування (re1; re2), які підбираються таким чином, що в інтервалі між re1 та re2 вартість інвестиції змінює своє значення з «+» на «–», і навпаки. На основі перетворень у формулі 1.4 отримаємо алгоритм, який рекомендується використовувати для розрахунку внутрішньої норми прибутковості:

(1.4)

де Со1; Со2 — внутрішня  вартість інвестиції за різних варіантів  ставки дисконтування.

Якщо re > r, то інвестиції в  аналізований об’єкт вигідні.

За наявності кількох  альтернативних об’єктів інвестування перевага віддається тому, внутрішня  ставка процента за яким є вищою.

У практиці фінансової діяльності суб’єктів господарювання у країнах  з розвинутими ринковими інституціями охарактеризований метод оцінки інвестицій на сьогоднішній день є  найуживанішим.

Період, на який інвестор планує вкласти кошти у цінні папери, не завжди збігається з періодом обігу  цих цінних паперів. У такому разі інвестиційні вкладення реалізуються за ринковим курсом. Цей курс значною  мірою залежить від процентних ставок на ринку капіталів. Якщо вони зростають, курс цінних паперів з фіксованою номінальною ставкою процента падає, і навпаки. Отже, у разі зміни процентних ставок на ринку капіталів інвестор, який здійснив фінансові вкладення  в цінні папери з фіксованою ставкою  дохідності, зазнає ризику курсових втрат [1,с.49].

Найважливішим інструментом оцінки ризику зміни процентних ставок та його нейтралізації є розрахунок показника дюрації. Дюрація характеризує середньозважений період, протягом якого  інвестор може амортизувати собівартість інвестиції, тобто отримати початкову  суму фінансових вкладень. Завдяки  показнику дюрації інвестор може дістати інформацію про середній строк, протягом якого кошти будуть заморожені в тому чи іншому об’єкті інвестицій. Для розрахунку цього показника слід скористатися інформацією щодо курсової вартості інвестицій, прогнозної величини Cash-flow від здійснення інвестиції в розрізі окремих періодів, середніх процентних ставок на ринку, прогнозного періоду володіння інвестицією та періоду обігу цінних паперів. Дюрація розраховується за таким алгоритмом: