Фінанси як економічна категорія

    За  формами організації фінанси  мають три рівні:

    • фінанси загальнодержавні;

    • фінанси підприємств і їх галузей;

    • фінанси населення.

    Фінанси держави і підприємств забезпечують виконання функцій державою і  підприємством або керівництвом галузі.

• Загальнодержавні фінанси:
• державний бюджет;
• бюджет державного соціального страхування;
• фонд коштів державного майнового, приватного майнового і особистого страхування;
• фонд коштів державного кредиту;
• Фінанси підприємств і галузей національної економіки:
• фінанси державних підприємств і галузей національної економіки;
• фінанси кооперативних підприємств;

17

• фінанси приватних підприємств;
• фінанси громадських організацій.

    Кожна ланка національної фінансової системи  має свої специфічні завдання і свою сферу функціонування. Матеріальною основою фінансів є національне виробництво.

    Основою загальнодержавних фінансів є бюджет, тобто виражений в грошових сумах розклад майбутніх прибутків і витрат держави, який складають щорічно. Соціально-економічну природу бюджету держави, його роль в економічному і політичному житті країни структуру прибутків і витрат визначає характер державного суспільного устрій.

    Система фінансів в Україні тільки з 90-х рр. почала формуватися як національна. До того часу вона була складовою частиною централізованої фінансової системи колишньої радянської держави і залежала від його фінансової політики.

    Характер фінансової системи в той час відображав характер самої системи господарювання і був витратним і неефективним. Екстенсивні методи господарювання,  відсутність стимулів до високоефективного труда приводили до збитковості підприємств в промисловості і господарств в агропромисловому комплексі. Такі підприємства постійно субсидувалися з бюджету за рахунок більш ефективних підприємств, що підривало будь-який інтерес до добросовісного відношення і продуктивного труда. Регіональні бюджети і фонди розвитку підприємств формували по нормативах, певними центральними відомствами. Ними ж регламентували і використання цих фінансових ресурсів. Фінансова система формувала споживчу психологію виробників, відчужувала від підприємницької ініціативи, від уміння ризикувати під час створення нових виробництв, від потреби цінити кошти, ресурси, розраховувати витрати на виробництво.[6, c. 115 – 117]

    Незалежній  Україні доводиться створювати якісно нову фінансову систему, яка б була позбавлена всіх негативних меж попередньої, яка б стимулювала високоефективний труд, ліквідувала будь-яку форму експлуатації

18

людини, яка стала б знаряддям перебудови демократичного соціально справедливого  суспільства, підйому життєвого рівня народу. Необхідність національної фінансової системи обумовлює державна самостійність України і переклад економіки на ринкові відносини. Українська національна фінансова система повинна створити таку сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати планомірний розподіл сукупного суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на інвестування розширеного і високоефективного виробництва, сфери послуг і задоволення соціальних потреб народу

    Перехід економіки України до ринкового  типу і перші кроки до створення  національної фінансової системи показують, що держава орієнтується на посилення економічної незалежності, підприємницької діяльності і на активну участь в міжнародних фінансово-торгових розрахунках.

    Бюджетна  система складається з двох частин:

    • прибуткової;

    • витратної

    Перша частина забезпечує акумуляцію коштів через систему податків, інша -    розподіл акумульованих коштів на виробничі, соціальні і державні потреби.

    Інструментом  формування прибуткової частини бюджету є система податків. Податки   це обов'язкові платежі, що нормуються до державного або місцевого бюджету, які вносять окремих осіб, підприємства, організації і установу. Податки розділяють на прямі і непрямі. До прямих податків належать податки з прибутку (прибутковий податок), спадщини, землі, будівель і тому подібне. До непрямих - мито, податок на додану вартість, акцизи і інші.[3, c. 154-155]

    Податкова система є основою формування державного бюджету і податкової політики. Саме ради формування державного бюджету держава здійснює політику оподаткування і використання накопичених коштів на різноманітні суспільні потреби.

    19

    Податкова політика має велике значення для  фінансової системи загалом,  оскільки від її гнучкості залежить вплив  фінансової системи на виробництво, зокрема на стимулювання виробництва. Для збалансування економічної системи найкращої є така система оподаткування, в якій відносно зростає частка прямих податків і меншає частка непрямих.

    На  даний час введений новий Податковий кодекс, який забезпечить проведення справедливої фіскальної політики держави, сприятиме розвитку економіки та підвищенню ділової активності суспільства та стабільність податкового законодавства. Основні зміни в проекті Податкового кодексу стосуються податку на прибуток, ПДВ, акцизів.

    Основні зміни в оподаткуванні податком на прибуток за проектом Податкового кодексу полягають у новому спрощеному визначенні об'єкта оподаткування, максимальному наближенні бухгалтерського обліку та податкового, запровадженні прискореної амортизації.

    Основні зміни в оподаткуванні ПДВ  згідно з проектом Податкового кодексу полягають  у встановленні різних термінів відшкодування податку. Так, для експортери товарів підприємств, які здійснюють інвестиційні витрати, і підприємств, що здійснюють сезонну діяльність встановлено 2 звітні періоди, а для решти платників ПДВ - 12 звітних періодів. Також збережено спеціальний режим в оподаткуванні ПДВ в галузі сільського, лісового господарства та рибальства.

    Основні зміни в оподаткуванні акцизами за проектом Податкового кодексу  полягають  в єдиному переліку товарів, що оподатковуються акцизами. Так, акцизний збір змінюється акцизним податком. З 2014 року планується (згідно з проектом Податкового кодексу) замість двох спеціальних зборів запроваджується єдиний акцизний порядок на природний газ та електроенергію. Платниками такого податку будуть виробники та імпортери замість оптових компаній. Ставки податку будуть диференційовані залежно від виду генерації енергії. 

    20

    Новий Податковий кодекс передбачає запровадження податкових канікул (нульова ставка єдиного податку) з 1 січня 2011 до 31 грудня 2015  для середнього бізнесу, діяльність якого полягає лише у наданні побутових послуг та обсяг доходу не перевищує 300 тис. грн. на рік.

  Податковий кодекс також передбачує звільнення від оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2020 року платників податків, які споживають у своїй господарській діяльності альтернативні види палива і здійснюють видобування природного газу з нетрадиційних джерел.

    Загалом новий Податковий кодекс передбачає зменшення кількості загальнодержавних  податків з 29 до 17, а на місцевому рівні - з 14 до 8.

    Основні надходження до бюджету України забезпечили непрямі податки - 61,3 %, а прямі становили 38,7 %. Сама велика маса податкових надходжень доводиться на ПДВ - 43,8 % всіх суми прямих і непрямих податків, менша   на платежі підприємств   25,1 % і на податки з населення 12,8 %. Оскільки платниками ПДВ і акцизів через ціни на споживчому ринку є населення, то по сумі прямих і непрямих податків населення оплачує майже 60 % прибутки до бюджету держави^.

    Цей податковий тягар на населення викликаний хронічним спадом виробництва і малоефективною податковою політикою держави відносно зупинки спаду і нарощування темпів виробництва.

    Витратну  частину бюджету визначають, як вже було відмічено, суспільні і державні потреби можуть формувати в різних співвідношеннях таку структуру витрат:

    • на народне господарство;

    • на соціально-культурні заходи і  науку,

      на управління;

    • на оборону,

     • інші.

      Провідне  місце у фінансовій системі належить державному бюджету.

      Бюджет  є головним фінансовим планом створення і використання фонду

21

грошових  коштів держави.[4, c. 85 – 87]

      У державному бюджеті зосереджується значна частина національного доходу країни.(додаток № 3)

      Бюджетна  система України складається  з державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

        З переходом до ринкової економіки  докорінно змінилася структура  доходної частини бюджету України.  Раніше вона складалась з таких  платежів, як податок з обороту,  плата за фонди, відрахування від прибутків, частка податків у бюджеті була незначною (8-9 відсотків), Сьогодні більшу частину доходів бюджету становлять податки з юридичних і фізичних суб'єктів, тобто з

підприємств та окремих громадян.

      Видатки державного бюджету спрямовуються на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурної сфери, забезпечення обороноздатності держави, утримання органів державного управління, у

      Дефіцит бюджету— це та сума, на яку в цьому  році видатки бюджету перевищують його доходи..(додаток № 4).

  Бюджетний фонд як об'єктивно обумовлена економічна форма руху частини вартості валового продукту, що пройшла відповідні стадії розподілу і надійшла в розпорядження  держави для задоволення суспільних потреб, виступає у вигляді централізованого фонду грошових коштів. Він характеризується великими масштабами, складною внутрішньою структурою, цільовим спрямуванням. Конкретний обсяг бюджетного фонду, джерела надходження та напрями використання коштів визначаються щорічними законами про Державний бюджет України, рух коштів фонду відображається в основному фінансовому плані України. Таким чином, державний бюджет, як і всі інші фінансові плани, має бути збалансованим, тобто обсяг доходів — дорівнювати обсягу видатків.

     Цілком  ідеального варіанту рівноваги існувати не може, тому постає проблема розподілу  коштів та поповненню державного бюджету. Однією із головних проблем є перевищення  видатків над доходами,  тобто  дефіцит

22

бюджету. Для детальнішого подальшого аналізу  дефіциту бюджету потрібно провести аналіз деяких показників. (Додаток № 5).

     Держбюджет  може бути нормальним, коли видатки  дорівнюють надходженням, та дефіцитним, коли видатки перевищують доходи. Дефіцит вважається безпечним для економіки, якщо він перебуває на рівні 2-3 % від ВВП.

     Зменшити  дефіцит бюджету  можна такими заходами:

     1) переходом від фінансування до кредитування;

     2) зниженням витрат на управління державою;

     3) зміною системи оподаткування;

     4) ліквідацією дотацій збитковим підприємствам;

     5) конверсією;

     6) підвищенням ролі місцевих бюджетів.

      Причин  бюджетного дефіциту багато. Серед  них: падіння суспільного виробництва; зростання його граничних витрат, масовий випуск «порожніх»

грошей; невиправдано роздуті соціальні  програми, які не забезпечені фінансовими ресурсами; зростання витрат на фінансування воєнно-промислового комплексу; значні витрати на оборот «тіньового» капіталу; величезні непродуктивні видатки, приписки, крадіжки, втрати виробничої продукції тощо. [9, c. 69 – 73]

        Для того щоб ліквідувати дефіцит бюджету, треба неухильно провадити лінію на випередження зростання доходів порівняно з видатками держави. У нашій країні ця лінія здійснюється за такими напрямами:

      • збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості продукції;

      • збільшення грошових надходжень завдяки випереджаючому зростанню виробництва товарів народного споживання;

      • подальше скорочення видатків на оборону  і управління;

      • обмеження зростання централізованих  інвестицій у виробничу сферу;

      • ліквідація збитковості у народному господарстві;