Фінанси як економічна категорія

     Дія фінансів як розподільної категорії  ширша, тому що вони охоплюють не тільки первинний розподіл вартості валового внутрішнього продукту, а й перерозподіл через бюджети, позабюджетні фонди, фінансовий ринок, централізовані фонди і резерви міністерств.

      Отже, фінанси виявляють свої особливості  й переваги у розподільних процесах разом із ціною, заробітною платою та кредитом і тільки їх комплексне використання може забезпечити ефективне господарювання суб'єкта. 
 

     10

     Фінанси є основою формування і дії  економічного і соціального механізму,  тобто механізму функціонування виробництва і соціального розвитку.

    Функціонування  фінансів пов’язано з такими поняттями  як фінансові відносини, фінансова діяльність, гроші. (додаток.№ 1).

    За  допомогою фінансів відбувається процес «з'єднання» робочої сили, коштів труда і предметів труда в єдиний виробничий механізм, в якому реалізовуються економічні стимули і інтереси людини, колективу і держави, створюються матеріальні передумови задоволення соціальних потреб суспільства. [1, c.210 – 211]

    Рушення фінансів «приводить» в дію робочу силу і її труд, матеріальні і сировинні ресурси, готові продукти виробництва, послуги, забезпечує зростання інтелектуального потенціалу і добробут суспільства загалом і кожної людини зокрема.  Фінансові механізми «здійснюють» кругообіг придбаного капіталу і його нарощування. Рушення фінансів в економіці подібно рушенню крові в живому організмі і функції їх зводяться до живлення своїх систем.

      До  сфери фінансів належать такі грошові  відносини, які, по-перше, виражають  відносини між суспільством в  особі держави, з одного боку, і  підприємствами і організаціями  — з іншого, а також грошові  відносини підприємств і організацій між собою; по-друге, грошові відносини, які знаходяться під контролем центрального (в Україні — Національного) банку

      Основними суб’єктами фінансових відносин є :

1). Держава,  яка володіє державними грошовими  ресурсами і розподіляє їх, стягує  платежі й податки, формує державний і місцевий бюджет; сукупність грошових ресурсів, необхідних для утримання держави.

2). Підприємства, установи, організації всіх галузей  і сфер економіки, підприємці  які отримують грошові кошти  від держави або від споживачів, покупців їхньої продукції, спрямовуючи їх на оплату витрат виробництва, податків і здійснення інших платежів. 

11

3). Населення,  окремі особи, сім’ї, які отримують  гроші від держави, підприємств,  організацій у вигляді заробітної  плати, пенсій, стипендій, грошової допомоги, інших доходів і витрачають їх на власні потреби та на заощадження.

      Фінансові відносини охоплюють рух грошових ресурсів між:

• державою, підприємствами, фірмами, організаціями;
• самими підприємствами, фірмами і організаціями;
• державою, підприємствами, фірмами, організаціями і населенням;
• державою, окремими регіонами і зарубіжними країнами.

     Види  фінансових відносин характеризують зміст  грошових відносин між суб'єктами. Часто  вони набувають форм платежів, відрахувань до фондів, розподілу доходів, різноманітних податків, пільг тощо. Система суб'єктів і видів фінансових відносин в Україні досить складна. (додаток № 2).

      Фінансова система в кожній країні має свої особливості. Вони визначаються економічними відносинами, що панують у країні, зміни в яких негайно відбиваються на фінансах.

        Розрізняють розподільчу, регулюючу,  контролюючу і стимулюючу функції фінансів.

      Розподільча функція характеризує розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств і організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл валового внутрішнього продукту, національного доходу, грошової виручки підприємств і організацій.

      Регулююча функція в основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. В одному випадку регулююча функція має характер коригування розподілу доходів. Припустімо, надання додаткових

коштів  регіонам для усунення наслідків  стихійних лих, виправлення прорахунків, що виникли в процесі виконання бюджетних надходжень або видатків, подолання диспропорціональності в розвитку економіки, ліквідація відставання окремих галузей, забезпечення необхідних пріоритетів економічного розвитку. В інших випадках регулювання здійснюється для

12

забезпечення  стабілізації економіки, усунення кризових явищ.

      Контролююча функція полягає в тому, що за допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефективність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів.

      Контролююча функція фінансів дає можливість забезпечувати господарську діяльність в межах економічної доцільності та існуючих вимог правового законодавства.

      Стимулююча  функція фінансів сьогодні ще не дістала визнання серед певної частини економістів. Сутність цієї функції полягає в тому, що надходження фінансових ресурсів регіонам має певною мірою залежати від рівня господарювання регіону. Надмірна централізація вилучення грошових ресурсів нашою державою з регіонів призвела до того, що регіон майже втратив економічну ініціативу в розвитку господарства. Немає стимулів до створення власних доходів. Між тим стимулююча функція фінансів має сприяти підвищенню економічної ефективності господарювання, раціональному використанню резервів виробництва.

     На  сьогодні серед вчених немає єдності  щодо трактування сутності фінансів та функцій, які вони виконують. Можна, наприклад, зауважити існуючі розбіжності у поглядах на сутність фінансів у зарубіжних дослідників, які використовували різні підходи для дослідження фінансів, зокрема їх розгляд на макро- та мікроскопічному рівнях. Більшість цих науковців на макроекономічному рівні переважно зосереджувалися на фіскальному аспекті фінансів.

     Інша  частина зарубіжних науковців проводила  дослідження на мікрорівні, зокрема  вони вивчали фінанси фірм, підприємств. Ці науковці трактують термін "фінанси" як набір специфічних інструментів та прийомів за допомогою яких можна формувати потоки коштів на підприємстві. Так на думку Е. Нікбахта і А. Гропеллі, фінанси це ".. застосування різноманітних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу".

     13

     Відомий російський учений-юрист О.Ю. Грачева  визначає фінансову систему як сукупність фінансових та кредитних інститутів, за допомогою яких

держава збирає, розподіляє та витрачає грошові кошти, і виділяє у фінансовій системі такі фінансові інститути (ланки): державні фінанси; державний бюджет, позабюджетні державні фонди, державний кредит; фінанси підприємств, установ, організацій усіх форм власності; страхування та кредитування. [5, с.65]

     Інший видатний російський учений-юрист Н.І. Хімічева звертає увагу на зміни, які відбулися у фінансовій системі  у зв’язку з новими економічними та політичними умовами суспільного  розвитку в країні, та виділяє такі ланки (інститути) фінансової системи:

     1) бюджетна система, яка включає державні (федеральний бюджет та бюджети суб’єктів федерації) і місцеві бюджети муніципальних утворень;

     2) позабюджетні цільові державні  та муніципальні (місцеві) фонди;

     3) фінанси підприємств, організацій,  установ, галузей народного    господарства;

     4) майнове та особисте страхування,  фінанси страхування;

     5) кредит (державний, муніципальний  та банківський).

     Ще  один відомий учений-юрист О.М. Горбунова  характеризує фінансову систему  як сукупність фінансових інститутів, яка відображає особливості розвитку держави в умовах переходу до ринкової економіки та включає такі ланки:

     1) бюджетну систему – федеральний  бюджет, бюджети суб’єктів федерації  та бюджетів місцевого самоврядування;

     2) державні позабюджетні фонди;

     3) фонди, консолідовані у бюджеті;

     4) позабюджетні децентралізовані  фонди;

     5) фонди страхування;

     6) кредит (державний та банківський);

     7) фінанси господарюючих суб’єктів  (ресурсні фонди). 

     14

     Фінансова система є органічною складовою  функціонуючого господарського механізму, що визначає її специфічну структуру.

     Фінансова система в Україні містить  такі складові.

     Державні  фінанси є головним елементом  у структурі фінансової системи. Це система фондів грошових ресурсів, зосереджених у руках держави  і призначених для забезпечення власних їй функцій, та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функцій реалізуються. Держава через систему фінансів перерозподіляє частину національного доходу з метою регулювання економічних процесів розвитку виробництва, розв’язання соціальних проблем, проблем окремих регіонів, розвитку зовнішньоекономічних відносин.

     Фінанси регіонів (областей) та органів місцевого  самоврядування. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються витрати  на вирішення господарських і  соціальних проблем місцевого рівня.

     Фінанси господарюючих суб’єктів – грошові  ресурси, що забезпечують процес виробництва  та відтворення в межах певного  підприємства, а також сукупність форм методів їх утворення та використання. Вони передусім набувають форми  основних та оборотних виробничих фондів (капіталу) і прибутку.

     Фінанси населення – це грошові фонди, що формуються з доходів, отриманих  громадянами в результаті трудової, господарської та іншої діяльності або зі спадщини. Витратну частину  їх становлять усі витрати і збереження населення.

     Фінансова система в кожній країні має свої особливості. Вони визначаються економічними відносинами, що панують у країні, зміни в яких негайно відбивається на фінансах.

     Отже, фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави. забезпечення виконання державою її функцій. У кінцевому підсумку метою функціонування фінансів є досягнення високого

15

рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина.

    Фінанси є однією з найбільш важливих і  складних економічних категорій. Вони мають як видиму, так і приховану  форму прояву. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб’єктами

фінансових  відносин. Ці потоки – їх характер і  форми, спрямованість і обсяги –  виступають предметом практичної фінансової діяльності. Прихована сторона фінансів пов’язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме – рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Ці відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки.[5, c.62-64]

 

16

2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА: СУТЬ, РОЛЬ ТА СКЛАДОВІ. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ.

    Економіка, складовими частинами якої є трудовою, науковий і техніко-виробничий і природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний господарський механізм здебільшого фінансовою системою.

    Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні. Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної системи фінансова система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи на належному рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.