Фінанси як економічна категорія

 

План 

ВСТУП

1. СУТЬ ФІНАНСІВ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ.

2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА: СУТЬ, РОЛЬ ТА СКЛАДОВІ. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ.

3. ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

ВИСНОВОК

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

ДОДАТКИ

 

3

ВСТУП  

      Держава – це надзвичайно широке поняття, яке має безліч визначень і характеристик. Але, мабуть, кожна людина, якщо поставити їй завдання назвати перше, що спадає на думку при характеристиці держави та державності, назве державні фінанси. А як же відбувається управління головними фінансами країни, що і хто здійснює вплив на цю невід’ємну складову держави? На це питання є лише одна відповідь – управління фінансами держави відбувається через реалізацію фінансової політики цієї держави.

      Актуальність  теми. Чи варто говорити про актуальність цієї теми? Звичайно можна почати говорити про те як це важливо, наскільки дослідження фінансів  є пріоритетним для кожної держави. Але хіба потрібно довго говорити про очевидні речі. Ця тема була, є і буде актуальною допоки буде існувати держава, державні фінанси і все, що з цим пов’язано. І цим все сказано.

          З проголошенням  політичної і економічної незалежності України встало питання про створення національної фінансово-кредитної системи. Справа в тому, що фінансова і кредитна системи, які функціонували в Україні на той час, виражали економічні відносини колишньої радянської політичної і господарської системи, а їх центральні установи знаходилися за межами української держави.

    Не  можна було здійснювати ні політичні, ні економічні перетворення, забезпечити національний політичний і господарський суверенітет без формування і розвитку національної фінансової, грошової і кредитної системи.

    Економіка, складовими частинами якої є трудовою, науковий і техніко-виробничий і природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний господарський механізм здебільшого фінансовою системою.

    Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками.

    4

    Тому  фінансова система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні.

    Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної системи фінансова  система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи на належному рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.

     Головною  ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним і місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи і фінансової політики держави.

      Цю  думку підтримувало ряд науковців, але через специфіку проблеми і бажання кожного зробити свій вклад в розвиток фінансів держави, я відзначу лише найяскравіших представників вітчизняної та світової науки. Серед вітчизняних науковців слід відзначити О.Ю. Грачов, О.М. Горбунов, О. Д. Василика, О. І. Барановського, В. М. Опаріна, С. І. Юрія, Б. М. Сабанті, О. Р. Романенко та інші. До зарубіжних дослідників відносяться А. Сміт, М. Фрідмен, А. Пігу, Дж. Мейнард Кейнс, Д. Рікардо, Т. Вахненко,  В. Сумароков та інші.

      Незважаючи  на значні здобутки в дослідження  фінансової політики вітчизняних і зарубіжних вчених, ряд питань все ж потребують подальшого дослідження і вдосконалення.

    Мета  дослідження. Мета дослідження полягає у систематизації доступного матеріалу в галузі вивчення проблеми фінансів держави і виведенні висновків та узагальнень.

    Мета  роботи передбачає виконання таких завдань:

• Розкрити зміст, структуру, таа функції фінансів.
• Дослідити суть, роль, та складові фінансової системи України.

5

• Проаналізувати поняття державного боргу.
• Дослідити проблеми фінансової стабілізації вукраїнській економіці..

 

Об’єкт  дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає фінансова система України.

    Предметом роботи є економічний механізм формування та забезпечення фінансової системи та фінансової політики держави.

     Методи  дослідження. У курсовій роботі використані такі загальнонаукові методи дослідження: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення й формулювання висновків), розрахунково-конструктивний і порівняння (аналіз фінансового стану держави), економіко-математичного моделювання із застосуванням ЕОМ (побудова математичних графіків та схем) та інші методи.

     Структура й обсяг курсової роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, містить 6 таблиць і 2 рисунки. Список використаних джерел складається з 17 найменувань.Наприкінці роботи надані 8 додатків.

 

6

1. СУТЬ ФІНАНСІВ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ.

      Фінанси — це сукупність економічних відносин, що пов'язані з утворенням, розподілом і використанням грошових коштів у народному господарстві. Цим поняттям позначалися платежі та внески, що здійснювалися на користь держави. Надалі поняття набуло поширення в інших країнах і використовувалося у зв'язку з системою грошових відносин між державою і населенням з приводу формування централізованого фонду грошових коштів. Як об'єктивна економічна категорія фінанси — абстракція, що виявляється у грошових відносинах, тобто матеріальною основою існування фінансів є грошові кошти. Фінанси виражають економічні відносини, оскільки пов'язані з рухом грошової форми вартості. Це означає, що фінанси базуються на економічних відносинах.

     Фінанси, як економічна категорія, існують об'єктивно  і не залежать від економічної  чи політичної системи. Поняття "фінанси" досить широке. Це - доходи грошові платежі, хитрощі, лихварство, пограбування, державні доходи, а пізніше й видатки. Стосовно ж походження, то у науковій літературі немає єдиної думки щодо походження слова "фінанси" [ 2, с.87].

     Фінанси, як економічна категорія, що відображає економічні відносини в процесі  створення і використання фондів грошових коштів. Фінанси є неминучим атрибутом, як організації підприємницької діяльності, так і держави. Необхідність фінансів зумовлена об’єктивністю товарного виробництва, дією законів виробництва і законів обміну, національними інтересами держави і суспільства. У межах суспільства і держави фінанси, як і економічна система загалом, набувають національних ознак. Вони виражають сукупність національних відносин, за допомогою яких здійснюють розподіл валового суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на розширене відтворення сфери виробництва, соціальної інфраструктури і підйому рівня життя людей. [ 4, с.105]

       Обов'язковою ознакою участі фінансів  у економічному житті держави,  підприємця, громадянина є гроші. Без використання грошей не існували б і

7

фінанси. Тобто фінанси як економічна категорія  знаходяться у сфері грошового  обігу і не виходять за межі грошових відносин. Але не всі грошові відносини  належать фінансам. Наприклад, якщо людина купує продукти харчування, предмети, отримує заробітну плату, то ці відносини є грошовими, але не фінанси. А коли людина сплачує податки, коли власник створює відповідний фонд і вкладе його у цінні папери, в результаті чого матиме певний дохід, коли формується та використовується бюджет держави - ці відносини належать до сфери фінансів. Тобто ми можемо сказати, що фінанси - це економічні відносини, що існують у сфері грошового обігу і обслуговують рух грошових потоків. При цьому слід зауважити, що обслуговують не завжди еквівалентний рух грошей. Щоб визначити суть та роль такої економічної категорії як фінанси необхідно чітко розкрити причини, що викликають до життя фінанси:

• розподіл праці як результат закономірностей розвитку виробництва і суспільства;
• існування товарно-грошових відносин;
• необхідність розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою дотримання пропорцій відтворювання;
• утримання невиробничої сфери, управління, оборони країни тощо.

      Суспільне відтворення передбачає наявність  таких стадій, як виробництво, розподіл, обмін і споживання. Фінанси виражають не всі економічні відносини, а лише ті, що виникають на стадії розподілу. Кожний суб'єкт ділить дохід на дві частини: споживання і нагромадження. У розподільному процесі бере участь  держава, яка централізує частину коштів через податки, обов'язкові платежі, позики, а потім їх перерозподіляє між територіями, галузями, сферами діяльності, підприємствами, фізичними особами. Підприємства, отримавши дохід від своєї діяльності, сплачують податки в бюджети, обов'язкові внески — у  позабюджетні фонди. З особистих доходів громадяни оплачують різні послуги, сплачують податки, погашають позички банків. У суспільстві перерозподільні відносини відбуваються неперервно.

     8

     На  першій стадії розподілу суспільного продукту виділяється вартість використаних засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань, придбання нових матеріалів, палива, електроенергії. Відшкодування цих витрат є необхідною умовою виробництва і фінанси тут мають лише опосередкований вплив. На другій стадії розподілу національний дохід поділяється на фонд нагромадження і фонд споживання, співвідношення між якими залежить від суспільного устрою, економічного розвитку, стратегії уряду тощо. Вкладення коштів у розширене відтворення може відбуватися за рахунок коштів бюджетів, кредитів банку, приватних доходів, іноземних інвестицій. Частково кошти нагромаджуються у резервних і страхових фондах з метою фінансування непередбачених витрат. [10, с.95]

     Основні пропорції між складовими національного доходу у процесі його розподілу й перерозподілу встановлюються законодавчою і виконавчою владою з урахуванням дії економічних законів, суспільного устрою, стану економіки, соціальної ситуації, національних особливостей тощо. Так, надмірне зростання обсягу фонду споживання спричинює зростання інфляції, обезцінення грошей, падіння реального рівня життя населення, внаслідок чого держава має збільшувати обсяги соціальних виплат, заробітної плати працівникам бюджетних установ, що ускладнює збалансування бюджетів. Зростання видатків зумовлює збільшення і податкових надходжень. Якщо держава буде стягувати у вигляді податків більше ЗО % національного доходу, то не залишить суб'єктам  господарювання коштів, необхідних для модернізації та розширення виробництва.

     Отже, фінанси як економічна категорія виражають розподільні відносини, що виникають з приводу розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу у грошовому вираженні.

      Фінансові відносини супроводжуються рухом  грошових коштів у процесі розподілу й обміну. На стадії розподілу відбувається односторонній рух грошової форми вартості, а під час обміну — двосторонній рух вартостей, коли вартість у грошовій формі обмінюється на товарну.

     9

     Матеріальними носіями фінансових відносин виступають фінансові ресурси, які формуються у суб'єктів господарювання, держави, домогосподарств за рахунок грошових доходів і надходжень, а використовуються на розширене відтворення, соціальні та інші суспільні потреби. [20, с.156 - 157]

     У розподілі валового внутрішнього продукту використовуються не лише фінанси, а й інші економічні категорії — ціна, заробітна плата, кредит. Всі ці важелі застосовуються по-різному, кожний з них має свої особливості, однак ефективність суспільного розвитку залежить від їхнього узгодженого функціонування. Так, ціна є грошовим вираженням вартості будь-якого товару, виступає вихідним інструментом розподілу вартості валового внутрішнього продукту і створює умови для його подальшого перерозподілу. В умовах вільного ціноутворення держава закладає в ціни податки та обов'язкові платежі в бюджети, внески в соціальні позабюджетні фонди, через норми амортизації регулює суму відрахувань. Введення нових податків або зміна порядку сплати чинних може привести до зменшення чи збільшення ціни. З метою регулювання виробництва або споживання окремих товарів, послуг уряд застосовує фінансові важелі: дотації, субсидії, субвенції за рахунок бюджетних коштів. За реалізації товару на його ціну впливає співвідношення попиту і пропозиції, що відображається на фінансових результатах суб'єкта господарювання, доходах бюджету і фінансовій безпеці держави.