Фінанси фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві

Німецький варіант соціального захисту, який отримав на­зву соціальної ринкової економіки, викликає особливий інте­рес, оскільки він поєднує високу економічну ефективність з розвинутою системою соціального захисту, яка заснована на певних принципах. Основним з них є надання економічної свободи, що служить стимулом високої продуктивності праці. Сам принцип складається з таких елементів: свобода споживання, відповідно до якої споживачі можуть вибирати будь-які товари чи послуги на свій розсуд; свобода вироб­ництва і торгівлі (підприємства можуть виробляти ті товари і послуги, які потрібні споживачам); свобода вибору робочо­го місця; володіння і розпорядження приватною власністю. На принципі економічної свободи засноване децентралізо­ване економічне планування діяльності виробничих підприємств. Координація децентралізованого економічно­го планування в ринковій економіці виконується за допомо­гою ринкового механізму взаємодії попиту і пропозиції. Саме в цьому і полягає основна ідея ринкової економіки, а еконо­мічна свобода є руйнівною силою цієї економічної системи. Забезпечення дійсної конкуренції стало одним з важливих завдань держави. Якщо результати дії ринкового механізму стають неприйнятними з соціальної точки зору, то важливо забезпечити контроль з боку держави. За цих умов принцип економічної свободи доповнюється іншими принципами, характерними для соціальної держави[14, с. 69].

Цінним у німецькій моделі є те, що тут передбачені заходи з охорони праці, зокрема:

- захист від незаконних звільнень з роботи;

- охорона праці жінок (заборона жіночої праці в гірничо-видобувній і будівельній галузях, охорона праці матерів і ва­гітних жінок);

- охорона праці молоді (заборона праці до 15 років, диференціація робочого часу і часу відпусток у залежності від пільг
на отримання професійної освіти);

- захист працівників від виробничих і професійних небез­пек (травм, надмірного шуму, отруєнь тощо);

- регулювання робочого часу, заборона працювати у
вихідні і святкові дні.

Німецька модель заснована на змішаному державно-приватному розв'язанні соціальних проблем, де відпові­дальність окремого підприємця замінена системою «обо­в'язкової» колективної відповідальності під контролем держави.

Стосовно застосування окремих положень німецької мо­делі в системі соціального захисту населення України мог­ли б бути втілені принципи активної державної політики повної зайнятості. Досягненню цього сприяє і високий рівень професійної підготовки молоді, 75 % якої у віці від 16 до 19 років здійснює професійну підготовку у професійно-навчальних закладах.

Соціальний захист у Швеції забезпечується у відповідності з соціальним стандартом. Це значить, що при будь-яких життєвих негараздах кожна сім'я може розраховувати на життєвий рівень, який був у цій сім'ї до появи цих негараздів. Ця модель передбачає:

- високий відсоток національного прибутку, акумульованого у держави, місцевих органів влади чи спеціальних інститутів, які займаються соціальним захистом населення;

- високий рівень ефективності національної економіки;

- високий рівень зайнятості та інвестицій, спрямованих на одночасне забезпечення певної зайнятості і стабілізації цін.

Фундаментальною ознакою соціальної політики в Польщі та Чехії є принципова спрямованість на допомогу суспільства тільки в тих випадках, коли особа чи родина, які на неї пре­тендують, не мають власних можливостей подолати економі­чну й фінансову скруту[14, с. 102].

У Чехії діють три взаємодоповнюючі системи соціального захисту населення:

- система соціального страхування (охоплює практично все населення країни і становить 10 % ВВП);

- система державної соціальної допомоги (60 % населення і 2 % ВВП), що спрямована на попередження зниження доходів, у першу чергу сімей із дітьми;

- система соціальної підтримки (4 % населення і 4 % ВВП), за якої держава гарантує мінімальний рівень підтримки соціальне вразливим прошаркам населення.

Приблизно 0,5 % населення цієї країни належать до маргінальних груп (безпритульні, біженці, бродяги тощо), які випали з суспільного життя. Таким категоріям надається відповідна допомога як державними, так і недержавними ус­тановами й організаціями.

Для США характерна ліберальна модель соціального за­хисту населення, яка відокремлює соціальний захист від вільного ринку та обмежується захистом лише тих, хто позбавлений інших доходів. Згідно цієї моделі проблема соці­ального захисту розв'язується переважно на рівні підприємств і найманих робітників в особі профспілок. Ра­зом з тим держава також направляє значну частину коштів на забезпечення соціального захисту населення.

Висновки

Соціально-економічний розвиток українського суспільства на засадах ринкової економіки передбачає не лише подальше зміцнення продуктивних сил, зростання обсягу виробництва матеріальних і духовних благ, підвищення фінансової результативності функціонування національної економіки, а й докорінне поліпшення умов праці, забезпечення її безпечності, мінімізацію нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві, створення дієвої системи соціального страхування працівників. Проведене дослідження дозволило виявити основні напрямки подальшого розвитку організаційно-правового та фінансово-економічного механізмів діяльності Фонду та внести відповідні пропозиції котрі полягають у наступному:

- посилити профілактичну діяльність Фонду у попередженні нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві. Зокрема пропонується: – розробити комплекс заходів щодо зниження рівня професійної захворюваності і травматизму в усіх галузях промисловості та сільському господарстві, виділити на їх реалізацію необхідні кошти та відслідковувати ефективність їх цільового використання; – науково обґрунтувати, розробити та здійснити на промислових підприємствах заходи медичної, психофізіологічної та психогігієнічної реабілітації професійної дієздатності працівників; – забезпечити координацію роботи органів виконавчої влади, громадських організацій щодо впровадження системи безпечної праці та взяти на себе контрольні та інспекторські функції нагляду за станом справ у цій сфері у роботодавців.

- сприяти (ініціювати, забезпечити) розробці Національної програми комплексного розв’язання проблеми безпечності праці, включаючи організаційні, техніко-технологічні, кадрові, фінансові та інші чинники.

- вдосконалити систему реабілітації та адресності соціальної допомоги потерпілим від нещасних випадків та професійного захворювання на виробництві, посилити рівень соціальної відповідальності бізнесу. Реалізації цих та інших заходів буде сприяти подальшій соціалізації національної економіки та соціального розвитку суспільства.

   Конституційне право громадян на працю нерозривно пов`язане із правом на його безпеку. Державна політика в галузі промислової безпеки та охорони праці будь-якої країни світу ґрунтується за принципом пріоритетності життя людини над результатами виробничої діяльності. На жаль, сьогодні виробництво ще не настільки досконале, аби трудівник не платив йому найціннішим, що у нього є, - життям. За даними Міжнародної організації праці, щорічно у світі нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання забирають життя понад 2 мільйонів працездатних осіб та 270 мільйонів працівників зазнають травм.

   Виробничий травматизм і профзахворюванність, ставши зворотним боком досягнень цивілізації, може бути зрівняно з епідеміями. Смертність від нещасних випадків посідає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань. При цьому, як правило, гине працездатна частина населення віком до 40 років. Однак останнім часом в країні намітилася позитивна тенденція зниження виробничого травматизму. Сказати, що цьому сприяла саме реорганізація системи, було б зарано. Філософія державного нагляду та її фундамент закладалися впродовж тривалих років. Свого часу Україна, дослідивши досвід багатьох країн у сфері технічного нагляду, практично з “чистого аркуша” утворила унікальну систему, що об’єднала державний нагляд, управління охороною праці та систему експертної оцінки, адаптувавши світову практику до вітчизняних вимог й створивши низку принципових особливостей.

Список використаної літератури

1.                  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1998 р. // ВВРУ. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2.                  Основи законодавства про страхування. 14 січня 1998 року N 16/98-ВР// Відомості Верховної Ради, 1998, N 23, ст.121.

3.                  Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття :  закон України із змінами та доповненнями від  2 березня 2000 року N 1533-III// Відомості Верховної Ради , 2000, N 22, ст.171

4.                  Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування : закон України від 11 січня 2001 року N 2213-III із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради , 2001, N 11, ст.47 ).

5.                  Про оплату праці :  закон України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV  із змінами та доповненнями //  Відомості Верховної Ради , 1999, N 46-47, ст.403 ).

6.                  Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності : закон України  від  23 вересня 1999 року N 1105-XIV // Відомості Верховної Ради, 1999, N 46-47, ст.403 ).

7.                  Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням : закон України від 18 січня 2001 року  N 2240-III // Відомості Верховної Ради, 2001, N 14, ст.71 )

8.                  Про державний бюджет України на 2009 рік : закон України із змінами та доповненнями.

9.                  Про зайнятість населення : закон України від 1.03.91 року № 803-ХІІ // Відомості Верховної Ради, 1991.- №14.

10.             Про пенсійне забезпечення : закон України від 5.11.91 року № 1788-ХІІ // Відомості Верховної Ради, 1992.- №2.

11.             Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення : у цифрах і фактах – К. : Міністерство праці та соціальної політики України, пенсійний фонд України, 2002. – 45 с.

12.             Дідківська Л. І., Головко Л. С. Державне регулювання економіки – К. : Знання-Прес, 2002. – 11 - 214с.

13.             Спікер П. Соціальна політика : теорії та підходи. – К. : Фелікс, 2000. – 96 - 400с.

14.             Іванова О. Л. Соціальна політика : теоретичні аспекти. – К. : Академія, 2003. – 34 - 107с.

15.             Мельник А. Ф. державне регулювання економіки. – К. : Знання, 1994.- 3 - 358с.

16.             http://www.social.org.ua