Фінанси фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві

За 2008 рік виплачено 482,7 млн. грн. одноразової допомоги потерпілим, що на 24,8% більше у порівнянні з минулим роком. Цю допомогу на протязі звітного періоду отримали 15 997 потерпілих. Розмір одноразової допомоги в середньому на одного потерпілого за цей період відповідно склав 30,2 тис. грн., що більше на 25% в порівнянні з 2007 роком.

Сума одноразової допомоги утриманцям в разі смерті потерпілого склала 33,3 млн. грн., в порівнянні з 2007 роком вона зросла на 3,3 млн. грн. або 11,2 відсотків. Ця сума була виплачена 1 486 утриманцям. Середній розмір виплати на одного утриманця збільшився на 25,4% та склав 22,4тис. грн.

Сума одноразової допомоги в разі смерті потерпілого на сім'ю склала 169,7 млн. грн., що на 22,9 млн. грн., або 14,1% більше, ніж за минулий рік. Ця сума була виплачена 1642 сім'ям. Одноразова допомога на одну сім`ю в середньому виплачувалась у розмірі 103,4 тис .грн., що вище на 28% порівняно з 2007 роком.

Найвищий середній розмір виплат на одну сім`ю склався в АР Крим (189,3 тис. грн.), а також в Закарпатській (166,5 тис. грн.), Донецькій (129,2 тис. грн.), Запорізькій (126,8 тис. грн.), Івано-Франківській (110,5 тис. грн.) областях та м. Києві (117,0 тис. грн.) [16].

Протягом 2008 року Фонд проводив виплату щомісячних страхових сум 3140 потерпілим (членам їх сімей), що проживають за межами України, в країнах з якими укладено міжнародну угоду України та передбачено здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг. Потерпілим (членам їх сімей) за цей період було виплачено 20,6 млн. грн. або щомісячно в середньому на одного потерпілого по 549,9 грн. та на утриманця щомісячно по 517 грн. Найбільша кількість потерпілих (членів їх сімей) 2748 осіб, або 87,5% від загальної кількості осіб, які виїхали за межі України, проживають в Російській Федерації, в Республіці Білорусь відповідно 276 осіб або 8,8%, в Республіці Молдова - 39 осіб або 1,2%.

Виконавча дирекція Фонду прикладає максимум зусиль, щоб забезпечити гарантії потерпілим (членам їх сімей), як це передбачено законодавством.

Відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, протягом 2008 року Фондом виплачено 32,4 млн. грн. суми індексації щомісячних страхових виплат потерпілих (членів їх сімей), що на 17,4 млн. грн. або в 2,2 рази більше, ніж за 2007 рік.

Розділ 3 Тенденції розвитку системи соціального страхування

3.1 Проблеми реалізації фонду соціального страхування

Сьогодні комплекс проблем соціального захисту насе­лення України розглядається крізь призму стану суспіль­ства, стану «перехідності», коли нові реалії громадського та економічного життя замінюють старі та відживші. Для цього періоду характерне відставання розвитку нормативів та стандартів правового регулювання повсякденних потреб суспільства. Це відставання найбільш вразливе у по­рівнянні з соціальними стандартами (нормативами) Європейських країн. І хоча, Україна вже визнана країною з ринковою економікою, нажаль в питаннях соціального захисту населення ми ще відстаємо від розвинутих країн світу.

Суспільство та його правова система не зав­жди демонструють готовність до скорішого запровадження та ефективного регулювання нових процесів, у тому числі в галузі соціального захисту населення. Але прагнуть до підвищення якості процесів.  В умовах відсут­ності адекватного правового регулювання практики реформ вони, навіть у найкращому випадку, здійснювались повільно, формально та безсистемно. Звідси виникають і відповідні соціальні, економічні та соціально-психологічні наслідки реформування, комплекс питань, пов'язаних із забезпечен­ням правового та соціального захисту населення в умовах здійснюваних перетворень. Тому не дивно, що завдання ефективного розвитку галузей економіки та соціальної сфе­ри не завжди узгоджуються з проблемами соціальної гар­монії, адаптації населення, перш за все його вразливих про­шарків, до швидких змін у житті, забезпечення гарантій не­працездатній частині населення (пенсіонери, інваліди, ба­гатодітні сім'ї тощо) [15, с. 123].

У контексті основних проблем соціального захисту насе­лення на різних інституціональних рівнях недостатньо уваги приділяється розробці «компенсаційних» захисних механізмів для суспільства, які б допомагали його громадянам адаптува­тися до специфічних умов формування нових інститутів та інституціонального середовища.

Тому нова економічна політика держави має передбачати максимальну мобілізацію всіх ресурсів країни, сприяння роз­витку господарської ініціативи і самодіяльності населення, насамперед у формі малого та середнього бізнесу, посилення соціальної орієнтації в розвитку підприємств, регіонів і еко­номіки країни загалом. Ця довгострокова соціальне орієнто­вана політика повинна бути спрямована на зниження реаль­ного рівня безробіття, посилення економічної активності і мобільності населення, підвищення його доходів, рівня доб­робуту, тобто покращення соціального захисту населення. На базі соціально орієнтованої економіки сучасного типу перед­бачається наближення рівня життя населення до середніх європейських стандартів його якості та показників людсько­го розвитку.

Першочерговою проблемою у контексті соціального за­хисту населення є проведення повномасштабної реформи пенсійної системи, яка повинна здійснюватися за трьома рівнями: солідарної системи пенсійних виплат (перший рівень), системи накопичувальних індивідуальних пенсій­них рахунків у рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (другий рівень) та системи недер­жавного пенсійного страхування, яка забезпечуватиме ви­плату додаткової пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян (третій рівень). Зараз середній рівень пенсій складає біля 40 відсотків прожиткового мінімуму, а розмір максимальної пенсії в 19 разів перевищує конт­рольну цифру.

Для удосконалення системи і вирішення проблем і зав­дань соціального захисту інвалідів важливим стає прийнят­тя нової редакції Закону України «Про основи соціальної за­хищеності інвалідів в Україні», який створить відповідну нормативно-правову базу соціального захисту інвалідів, сформує ефективний організаційно-фінансовий механізм його забезпечення.

Важливою проблемою у контексті соціального захисту на­селення є розвиток гуманітарної сфери, зокрема освіти, науки, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, відпо­чинку і туризму.

Забезпечення соціальної злагоди в країні безпосередньо пов'язано з вирішенням державою найгостріших проблем суспільства — зайнятості населення й підвищення рівня його життя.

Серйозною соціально-економічною проблемою, від ви­рішення якої залежить стан соціального захисту населен­ня, є рівень безробіття, який наближається до критичної межі і загрожує несприятливими соціальними наслідками. Подовження термінів безробіття є дуже небезпеч­ним соціально-економічним процесом, який свідчить про тенденцію його переходу у застійну форму. Звісно, це негативно впливає на потенційний професійно-кваліфікаційний рівень безробітних, тому що допустимий термін пошуку роботи, коли ще не почалася втрата кваліфікації, навичок та звичок працювати, становить 3 місяці. Дуже го­строю є проблема прихованого безробіття, показники яко­го мають критичні рівні і загрожують економічній безпеці держави[12, с. 12] .

Аналіз сучасного етапу дає підстави для висновку про не­достатню увагу з боку міністерств та установ з підготовки кадрів усіх рівнів відповідно до існуючих і перспективних по­треб ринкової економіки. Вказане полягає в невисокому рівні керованості цими процесами. Майже відсутній механізм ви­переджаючої професійної підготовки й перепідготовки пра­цівників, що знаходяться під ризиком скорочення. Цей важли­вий важіль може значно пом'якшити проблеми зайнятості, скорочення безробіття.

Перехід до ринкової економіки висунув на перше місце проблему формування «середнього класу» як наймобільнішої і найбільшої соціальної категорії, що є опорою сучасного циві­лізованого суспільства. Але сьогодні в Україні ще не створено критичну масу економіки для формування і розвитку серед­нього класу. Має місце значне падіння рівня життя сімей, які раніше мали середній достаток. Вважається, що за сприятливих умов і у розвинутому економіці суспільство можна представити у вигляді ромба. А згідно досліджень в країні, наше суспільство має вигляд трикутника [Див. рис. 3.1.].

                       Розвинута країна                           Україна

Рисунок 3.1 Поділ суспільства на класи

Відбувається виділення середнього класу і виведення його за межу прожиткового мінімуму. Разом з тим почалося формування «приватнопідприємницького» прошарку, який має високі та занадто високі доходи. Отже, сьогодні економічні та соціально-психологічні наслідки поляризації доходів і спо­живання різних категорій населення виявляються в посиленні егалітарних настроїв у суспільстві.

Важливою проблемою соціального захисту населення на всіх рівнях державного управління є недосконалість існу­ючої системи соціального страхування, що обумовлена, на­самперед, відсутністю законодавче встановленої прямої за­лежності між страховими внесками та виплатами з них, функціонуванням переважно державної системи соціально­го страхування. Згідно з Основами законодавства України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» має бути здійснений перерозподіл відповідаль­ності за соціальне забезпечення громадян між державою, ро­ботодавцями та працівниками. В цьому напрямі першочер­говим завданням у сфері соціального страхування є прий­няття нових законів України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, створення сучасної нормативно-правової бази, яка б визначала їх пра­вові, економічні та організаційні засади, та відповідної сис­теми управління соціальним страхуванням[13, с. 173].

Для зміцнення правової і фінансової основ усієї систе­ми охорони здоров'я населення дуже важливим кроком до підвищення ефективності соціального захисту найбільш уразливих верств могло б стати прийняття закону, що б стосувалося соціально-медичного страхування.

Важливою проблемою регіональної соціальної політики є розробка і запровадження єдиних мінімальних соціальних стандартів соціального захисту населення незалежно від еко­номічних можливостей регіонів.

З посиленням відповідальності регіонів за стан соціаль­ного розвитку необхідним стає удосконалення фінансово­го забезпечення здійснення регіональних соціальних заходів (стимулювання інвестиційної діяльності, формування ре­гіонального соціального бюджету, підтримка підприємниц­тва тощо).

Однією з першочергових проблем соціального захисту є реформування системи соціального обслуговування та на­дання допомоги малозабезпеченим верствам населення. Воно має спрямовуватися на розроблення нових механізмів реалі­зації чинних законодавчих актів з питань соціальної політи­ки, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнен­ня системи соціального захисту, вдосконалення механізму фінансування надання державної соціальної допомоги, що за­безпечить гарантований рівень соціального захисту малоза­безпечених прошарків населення.

Виходячи з цілої низки сучасних проблем соціального захисту, головною мстою соціальної політики є забезпе­чення гідного рівня життя як працюючого, так і непрацю­ючого населення. Вона може бути реалізована шляхом за­безпечення максимального позитивного впливу національ­ної системи соціального захисту та попередження її нега­тивних наслідків. Основою управління цими процесами є наявність прогнозних розрахунків соціальних витрат у відповідності із встановленими державою пільгами та га­рантіями, збалансованими з їх фінансовим забезпеченням.

У цьому зв'язку дуже важливою проблемою соціально­го захисту населення є прогнозування соціальних витрат, яке передбачає визначення на перспективу тенденцій ство­рення сприятливих умов для поліпшення добробуту гро­мадян, які у відповідності з чинним законодавством мають потребу у державній підтримці. Це дає можливість здійснювати загальний аналіз зворотних зв'язків між со­ціальним сектором та економікою, враховувати зміни у за­конодавчо-правовому полі, розглядати вплив різних сце­наріїв розвитку економіки, характеризувати потребу у коштах, призначених для компенсації соціальних витрат, виходячи з економічних перспектив та життєвих реалій, як тенденцію розвитку соціального захисту населення у даний період. На цій основі можна створити сценарій май­бутнього розвитку соціальної сфери та мати ключову інформацію для планування соціальної політики, врахо­вувати їх при розробці консолідованого бюджету України та окремих регіонів[13, с. 184].

3.2 Зарубіжний досвід функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві на прикладі розвинутих країн

Слід зазначити, що результативність моделей соціально­го захисту населення визначається, перш за все, здійснюваною державою соціальною політикою. На думку вченого, політика, колишнього канцлера ФРН Людвіга Ерхарда, соціальна політика — це політика не для мільйонерів, а політика для мільйонів. В умовах соціальної орієнтації рин­ку — це посилення державного регулювання всіх сфер сус­пільства, і перш за все його економічної основи. Саме при Ерхарді у широкий науковий обіг увійшов термін «соціальна держава» у протилежність державі монетаристського типу. На відміну від монетаризму соціальна держава регулює суспільні процеси, у тому числі й ринок, здійснює соціальну політику в інтересах більшості народу. Отже, при такій мо­делі підсилюється вплив держави на механізм функціонуван­ня ринку шляхом різнобокої та взаємопов'язаної соціально-економічпої, валютно-фінансової, науково-технічної, інвес­тиційної та екологічної політики, що забезпечує необхідний розвиток виробництва та вирішення соціальних проблем сус­пільства. Стосовно такої моделі перевага віддається так зва­ному індикативному плануванню, що передбачає встановлен­ня замість директивних показників певних індикативних показників і параметрів. Але держава не має право обіцяти населенню неможливого. Прийняття соціальної програми базується на проектах фінансового, матеріального, організа­ційного, кадрового забезпечення.