Факторинг та форфейтинг як основні види міжнародного кредитування

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської  справи Національного банку України»

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Міжнародні фінанси»

 

ФАКТОРИНГ ТА ФОРФЕЙТИНГ ЯК ОСНОВНІ ВИДИ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУВАННЯ

 

 

Виконала: студентка групи  МЕ-71

Жакун Олена Сергіївна

 

Перевірила: д.е.н., професор кафедри  
Д’яконова І.І.

 

 

Суми – 2010 
ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

 

 

В умовах всеохоплюючої  глобалізації українські підприємства все активніше приймають участь в експортно-імпортних угодах з  іноземними компаніями. Тому, для забезпечення їх грошовими коштами, все більше розширюється інститут кредитування, а саме специфічних його видів.

Тема даної курсової роботи дуже актуальна. Факторинг і  форфейтинг є операціями, орієнтованими  на конкуруючий ринок: якщо на ринку  є конкуренти, значить, підприємствам потрібна ця послуга. В першу чергу факторинг вигідний виробникові продукції, який шукає ринок збуту і поспішає отримати оплату за товар з тим, щоб пустити ці засоби в оборот. По-друге, факторинг вигідний оптовим торговим компаніям, які, реалізовуючи свій товар, не можуть довго чекати оплати постачань, оскільки їм необхідно щонайшвидше купити товар у виробника. Сьогодні по факторинговим схемам працює харчова промисловість, тари і упаковки, друкарська галузь, фармацевтика, підприємства сфери освіти, сільського господарства, лізингові компанії. Щодо форфейтингу, то він дуже слабко розвинений на території України, тому доцільно буде розглянути його переваги і недоліки, а також зробити прогноз щодо захоплення ним певної долі українського кредитного ринку в майбутньому.

Щодо форфейтингу, то ця тема розглядається в працях українських  вчених, що досліджували валютні операції, міжнародні розрахунки (Міщенко В.І., Слав′янська Н.Г., Мороз А.М., Савлук М.І.), а також у роботах російських вчених, а саме: Кулініч І.Н., Лобанової Н.І., Куришева Д.В., Стешиної М.О.

Метою даної курсової роботи є визначення перспектив розвитку міжнародного факторингу та форфейтингу в Україні.

Завданням даної курсової роботи є:

1. розглянути сутність форфейтингу, схему дії факторингу та учасників обох видів кредитування;
2. проаналізувати розвиток ринку міжнародного факторингу в нашій країні;
3. порівняти обидва специфічних види міжнародного кредитування;
4. визначити перспективи розвитку форфейтингу та факторингу на ринку України.

Об’єкт дослідження – особливості факторингових та форфейтингових операцій, їх відмінності та перспективи розвитку.

Предмет – розвиток міжнародного факторингу та досягнення українських банків на лоні цього ринку, перспективи форфейтингу серед українських підприємств.

Теоретичною базою даної курсової роботи стали статті економістів-теоретиків України, інформаційні ресурси мережі Інтернет, періодичні видання, наукова література, користуючись якими методом індукції зроблено узагальнюючий висновок про переваги, недоліки і відмінності факторингу і форфейтингу.

З-поміж зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у  розвиток теорії і практики здійснення факторингових операцій, впровадження нових платіжних інструментів у світогосподарські зв'язки, слід назвати насамперед дослідження таких науковців як Е. Доллан, Р. Кембелл, Ж. Перар, П. Роуз. Аспекти розвитку ринку факторингових послуг і дослідження перспектив їх запровадження  в Україні висвітлено в роботах вітчизняних науковців: Л. Гутко, І. Наумця, О. Остафіля, Є. Склепового, А. Солтана.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОСНОВНИХ ВИДІВ МІЖНАРОДНОГО

КРЕДИТУВАННЯ

1. Сутність та основні види міжнародного кредитування

 

 

На сучасному етапі  підприємствам не можливо здійснювати  розрахунки за покупки в момент їх здійснення, і все більшої актуальності набуває кредитування. Отже, міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Будь-які кредитні відносини складаються на принципах повернення, терміновості, платності, гарантованості.

Тоді зазначимо, які  ж функції міжнародного кредиту виокремлюють:

• забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню;
• збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах;
• прискорення реалізації товарів у світовому масштабі.

Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. В основі міжнародного кредиту лежить передача грошових (валютних) чи товарних ресурсів з однієї країни в іншу країну на засадах принципів кредитування. Необхідність використання міжнародного кредиту визначається потребами поглиблення міжнародного поділу праці і розвитку світогосподарських зв'язків.

Суб'єктами міжнародного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни, кредиторами і позичальниками — представники різних країн.

Міжнародний кредит у сучасних умовах обслуговує широке коло світогосподарських зв'язків: міжнародну торгівлю, інвестиційні процеси, регулювання платіжних балансів і зовнішнього боргу різних країн тощо.[19]

Кредитування зовнішньої торгівлі охоплює кредитування експорту та кредитування імпорту. Кредитування експорту здійснюється у таких формах:

• авансові платежі, які надають країни-експортери іноземним виробникам;
• банківського кредитування: відкриття кредитних ліній; надання кредитів під товари або товарні документи в країні імпортера; бланкові кредити;
• факторинг – придбання банком або факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги;
• форфейтинг – кредитування експортера шляхом придбання векселів, акцептованих імпортером, або інших боргових вимог. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки та премії за ризик несплати зобов’язань;
• лізинг – кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, орендар сплачує плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну; 
• компенсаційні угоди – є формою кредитування на довгострокових засадах, в рахунок погашення кредиту здійснюються зустрічні поставки продукції, виробленої на обладнанні, на придбання якого і був наданий кредит.[21]

Існує досить розгалужена класифікаційна структура міжнародного кредиту. Її доцільно зобразити схематично (рис.1.1).

Рисунок 1.1 Критерії класифікації та види кредиту[12]

Проте серед усього різноманіття видів кредиту розглянемо специфічні – форфейтинг і факторинг, оскільки обидва вони є досить новими на ринку і складають предмет зацікавлення багатьох сучасних економістів.

 

1.2 Поняття факторингу, його види

 

 

Вперше факторингові послуги було здійснено в промисловій  компанії «First National Bank of Boston» y 1947 році. В Західній Європі перші факторингові фірми виникли пізніше. У 1970-1980 роках спостерігались високі і стійкі темпи зростання факторингових операцій (на 40-50%) практично в усіх розвинутих країнах. В Україні факторинг почав свій розвиток у 1989-1990 роках, коли було проведено формування першої мережі комерційних банків. Однак, цей вид послуг був невивченим досі, тому у більшості випадків проведення факторингових операцій було замінено банківським гарантуванням.

1993 рік був роком зацікавленості в цих операціях, що пов’язане з прийняттям НБУ в 1992 році Методичних рекомендацій №2 про надання комерційними банками факторингових послуг. В тому ж році було видано НБУ факторинговий кредит для викупу у підприємств неоплачених розрахункових документів за продукцію, яка відправлена за межі України. Але після переходу на розрахунки за платіжними дорученнями замість платіжних вимог банки до 1995 року цих операцій не здійснювали і тільки з 1995 року знову з’явились відомості про факторинг.

Факторинг — це викуп платіжних вимог у постачальника товарів (послуг) з метою усунення ризику, що є складовою будь-якої кредитної операції. В країнах із розвинутою ринковою економікою значна увага приділяється дотриманню термінів платежів. Діяльність факторингових компаній і відділів банків спрямована на вирішення проблем ризиків і термінів платежів у відносинах між постачальниками і покупцями та надання цим відносинам значної стабільності.

Тобто, за характером це є операція посередницького типу. Власне, це є послуга, що надається фірмами або відділами банку своїм клієнтам.[25]

Відповідно до Конвенції  про міжнародний факторинг, прийнятої  у 1988 році, операція вважається факторинговою, якщо вона задовольняє як мінімум  дві з чотирьох ознак:

• наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;
• ведення бухгалтерського обліку постачальника (обліку реалізації);
• інкасування його заборгованості;
• страхування постачальника від кредитного ризику. [33]

Протягом останніх чотирьох десятиліть використання факторингу в розвинутих країнах Західної Європи, Америки й Азії значно зростає. За даними міжнародної факторингової асоціації «International Factors Group S.C.», у 2005 р. Загальносвітовий оборот факторингових операцій виріс, у порівнянні з 2004 р., більш ніж на 40%. У структурі світового факторингу близько 92% приходилося на внутрішній факторинг і 8% - на міжнародний.[23]

Для банку-фактору здійснення факторингових операцій засноване  на ідеї своєчасного скасування боргів для скорочення втрат внаслідок  затримок платежів, попередження сумнівних боргів, надання кредиту в формі попередньої оплати, підвищення ліквідності, зменшення фінансового ризику для клієнтів, які вважають для себе зайвим виконання перевірки платоспроможності контрагентів, ведення бухгалтерського обліку своєї вимоги до них.[33]

Виходячи з наданого поняття, експортер поступається факторинговій  фірмі правом отримання платежів від платників за поставлені товари. Остання, в свою чергу, зобов’язана повертати йому гроші у міру їх надходження від боржників або оплатити йому всю суму відразу. За здійснення факторингових операцій експортер вносить передбачену угодою плату, яка може бути дещо вищою від відсотків за кредит. Факторинг зручний для фінансування експорту товарів споживання з терміном кредитування від 90 до 180 днів, проте, як правило, не покриває всіх політичних та перевідних ризиків.[21]

Поняття факторингу або факторингових послуг включає в себе наступні операції:

• беззаставне фінансування поставок товарів;
• захист ризиків;
• облік стану дебіторської заборгованості;
• контроль своєчасності оплати;
• інкасацію рахунків.[18]

Власне факторинг є  видом кредитування, тож дослідити основні відмінності між звичайним кредитом та факторингом можна, поглянувши на рисунок Додатку А.

Оскільки операція сама по собі є складнішою за просте кредитування, то доцільно розглянути умови використання факторингу. 

Факторингове обслуговування є найбільш ефективним для малих  та середніх підприємств, які відчувають фінансові труднощі у зв’язку із несвоєчасним погашенням боргів дебіторами та обмеженістю доступних джерел кредитування. З цього можна зробити висновок, що факторинг є найбільш доцільним для підприємств, що виробляють товари народного споживання та постійно здійснюють поставки цієї продукції торговим мережам.

Однак є певні випадки, які виключають застосування факторингового обслуговування:

• підприємства з великою кількістю дебіторів, заборгованість кожного з яких складає невеликі суми;
• підприємства, які виробляють нестандартну або вузькоспеціалізовану продукцію;
• будівельні або інші фірми, що працюють з субпідрядником;
• підприємства, що займаються бартерними операціями;
• боргові зобов’язання фізичних осіб, філіалів, відділень підприємств.

Такого роду обмеження  зумовлені тим, що у вказаних випадках факторинговій компанії або відділу банку досить важко оцінити кредитний ризик або невигідно брати на себе збільшений обсяг робіт. Також додатковий ризик виникає при переуступленні вимог, оплата яких може не відбутися в строк.[17]

У факторингових операціях  беруть участь три сторони: факторинговий  відділ, який купує рахунки-фактури своїх клієнтів; клієнт (постачальник товару, кредитор), який укладає угоди з факторинговим відділом; підприємство (позичальник) - покупець товару.

Основними споживачами  факторингових послуг комерційних  банків є:

- виробники товарів (як правило, з коротким циклом виробництва);

- торгівельні підприємства (як правило, підприємства оптової торгівлі);