Економічнйи цикл

За цією теорією, по-перше, НТП розвивається хвилеподібно з циклами у 50—60 років. По-друге, матеріальною основою довгих хвиль в економіці є структурне техніко-технологічне оновлення капітальних благ та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працюючих. По-третє, в структурі довготривалих циклів М. Кондратьєв виокремив два етапи, або дві фази розвитку, — висхідну і спадаючу.

Висхідна фаза довгого циклу — це період довгочасного піднесення науково-технічного та економічного розвитку суспільства, який триває від 25 до 30 років. У даний період не виключені й циклічні економічні кризи, які розвиваються зазвичай на рівні довготривалого загального піднесення кон’юнктури.

Спадаюча фаза довгого циклу — період зміни базисних техніко-технологічних засад виробничої системи. Такий період триває 20—25 років і для нього характерні перебудовчі процеси економічної структури, адекватної технологічному оновленню.

Таким чином, теорія довгих циклів акцентує на поясненні того, чому в економіці бувають тривалі періоди високої економічної активності. Загальна тенденція економічного зростання може збігатися з контртенденцією у вигляді спадів у межах середніх циклів, в тому числі й на висхідному відрізку довгих хвиль. Відповідно, і тенденція до зниження на спадаючому етапі довгих циклів не виключала піднесення у період середніх циклів.

Щодо нашої країни, то її економіка протягом 90-х років перебувала і перебуває в глибокій економічній кризі, яка не є ні циклічною, ні довгохвильовою. Ми маємо спад, спричинений: по-перше, руйнуванням однієї соціально-економічної системи (адміністративно-командної) і формуванням іншої (ринкової); по-друге, порушенням колишнього єдиного народногосподарського комплексу у рамках СРСР (хоч і недосконалого за структурою та технічно неякісного); по-третє, практичною некерованістю трансформаційними процесами на макро- і мікрорівнях за умов, коли національна економіка тільки формується і паралельно йде процес державотворення. Є багато й інших причин всеохоплюючої соціально-економічної кризи в Україні, які будуть розкриті в наступних темах.

1.3 Фази економічних циклів

Економічний цикл включає чотири фази:

- криза;

- депресія;

- пожвавлення;

- підьом.

Головну фазу економічного циклу складає криза (інші назви: спад, рецесія - лат. recessus - відступ). В ньому укладені основні риси циклу. З ним кінчається один період розвитку і починається новий. Без кризи не було б циклу, а періодичне повторення кризи додає ринковій економіці циклічний характер [1]. Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.

Криза — це різке порушення існуючої рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Відбувається скорочення попиту на товари, а також виникає надлишок їх пропозиції. Труднощі зі збутом призводять до скорочення виробництва і росту безробіття. Зниження платоспроможності населення ще більше ускладнює збут. Усі економічні показники погіршуються. Відбувається падіння рівнів заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Через «омертвіння» капіталу у вигляді нереалізованих товарів фірми відчувають брак грошових коштів для поточних платежів, тому швидко зростає плата за кредит — ставка позичкового процен-та. Курси цінних паперів падають, настає хвиля банкрутств і масового закриття підприємств. Криза завершується з початком депресії.

У момент рецесії спостерігається падіння рівня і темпів економічного зростання, а потім, як правило, і пряме скорочення масштабів випуску продукції. Такі явища пов'язані з перевиробництвом товарів. В цей час різко збільшуються запаси нереалізованої продукції. Відбуваються масові банкрутства (розорення) промислових і торгових підприємств, які не можуть розпродати товари, що нагромадилися. Через припинення виробництва швидко росте безробіття, скорочується заробітна платня. В суспільстві порушуються кредитні зв'язки, турбується ринок цінних паперів, падають курси акцій. Всі підприємці випробовують гостру потребу в грошах для сплати боргів, що швидко утворилися, і тому норма банківського відсотка значно зростає [2].

Але перехід до розширення виробництва і до його оновлення не може відбутися воднораз. Тому на зміну кризі приходить фаза депресії (лат. depressio - пониження, придушення). Тоді припиняється спад виробництва, а разом з ним і зниження цін. Поступово зменшуються запаси товарів. Через незначний попит збільшується маса вільного грошового капіталу і ставу банківського відсотка знижується до мінімуму.

Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте й не зменшується. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи через різке зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним. За умов скороченого виробництва ставка позичкового процента падає до свого мінімального значення. Проте поступово зростає сукупний попит і готуються умови для наступного пожвавлення виробничої та комерційної діяльності.

В період депресії пропозиція товарів перестає обгонити попит, а тому між ними встановлюється рівновага (припинення випуску товарів знижує їх пропозицію до рівня попиту). В той же час створюються природні умови для виходу з кризи. Зменшення цін на засоби виробництва і здешевлення кредиту сприяє новому накопиченню капіталу, відновленню розширеного відтворювання на новій технічній основі [2].

В ході депресії ці умови закріплюються і починається період інтенсивного розвитку, який охоплює всю наступну фазу — пожвавлення [1].

Означає розширення виробництва до його передкризового рівня. Розміри товарних запасів встановлюються на рівні, необхідному для безперебійного постачання ринку. Починається невелике підвищення цін, викликане пожвавленням купівельного попиту. Скорочується б безробіття. Зростає попит на грошовий капітал, ставка відсотка збільшується [2].

В кінці фази пожвавлення стимули оновлення вичерпують себе. І наступна фаза циклу — підйом — знову починає екстенсивний розвиток.

В період підйому (інша назва по-англійськи - бум). В цей період випуск продукції перевищує передкризовий рівень. У зв'язку з цим, природно, скорочується або розсмоктується безробіття. З розширенням купівельного попиту зростають ціни на товари. Підвищується прибутковість виробництва. Збільшуються попит на кредитні засоби і відповідально зростає норма банківського відсотка.

Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Поступово обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня й економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення (зростання) — це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, підвищується зайнятість, активізується попит на капітальні й споживчі блага, доходи та прибутки, зростають ціни й процентні ставки, жвавішає комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу. Таким чином, розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке, проте, вже закладає основу для наступної нової кризи, котра і завершатиме цикл.

Вперше економічна криза перевиробництва вибухнула в 1825 р. в Англії. Потім циклічне - хвилеподібний розвиток господарства став характерний для всіх капіталістичних країн. В XIX в. і в першій половині нинішнього сторіччя кризи періодично повторювалися приблизно через 10-12 років [2].

1.4 Види циклів

До теперішнього часу економічна наука розрізняє декілька типів циклів. Самі елементарні з них — річні, які пов'язані з сезонними коливаннями під впливом зміни природно-кліматичних умов і чинника часу.

Короткострокові цикли, тривалість яких за оцінками складає 40 міс., тобто небагато чим більше 3 років, обумовлені нібито коливаннями світових запасів золота. Короткі цикли, тривалістю близько 4 років, пов'язані з рухом товарно-матеріальних запасів. Коли розміри реальних інвестицій в основний капітал зростають, накопичення товарних запасів нерідко випереджає потребу в них: їх пропозиція випереджає попит. В цьому випадку попит на них падає, виникає стан рецесії (від лат. Recessus – відступ), при якому має місце уповільнення темпів зростання виробництва або навіть спад. Таким чином, короткі цикли пов'язані з відновленням рівноваги на споживацькому і інвестиційному ринку. В економічній літературі називають “Циклами Китчина” на ім'я англійського економіста і статиста Джозефа Китчина (1861-1932 рр.).

Середньострокові, або промислові цикли (цикли Жугляра або цикли Маркса), як показала більш ніж 150-річна світова практика, можуть мати тривалість в рамках 7—12 років, хоча класичний їх тип охоплює приблизно 10-річний період. Даний тип циклічного розвитку є подальшим об'єктом нашого аналізу. Він зв'язаний з моделлю багаточинника порушення і відновлення економічної рівноваги, пропорційності і збалансованості народного господарства. В своєму класичному варіанті промисловий цикл містить чотири фази, які послідовно зміняють одну іншу: криза, депресія, пожвавлення і підйом. Чотирьохфазна структура промислового циклу в економічну науку була введена К. Марксом [4].

В дослідженнях причин середньострокових економічних циклів в даний час широке розповсюдження отримав підхід, згідно якому середньострокові цикли є слідством випадкових дій на економічну систему, так званих імпульсів, або шоків, що порушують економічну рівновагу і що викликають у відповідь коливання.

Виділяють декілька типів імпульсів:

• шоки пропозиції, що впливають на виробництво.

До них відносяться технологічні зсуви, кліматичні зміни, відкриття нових джерел сировини, коливання світових цін на сировині і т.д.;

• шоки, пов'язані з рішеннями державних органів влади на макрорівні і впливаючи явним чином на попит. Це фіскальна і грошова політика, коливання обмінного курсу, ставки позикового відсотка;

• шоки в попиті приватного сектора, такі як зміни в інвестиційних і споживацьких витратах цього сектора економіки [1].

Будівельні цикли, які часто називають “циклами З. Коваля”. Охоплюють 15-20-річний період і визначаються тривалістю оновлення основного капіталу. У зв'язку з цим можна сказати, що дані цикли мають тенденцію до скорочення під впливом чинників НТП, що викликають моральний знос устаткування і проведення політики прискореної амортизації. Американський економіст і статистик Саймон Кузнец (1901-1985 рр.) прийшов до висновку, що показники національного доходу, споживацькі витрати, валютні інвестиції в устаткування, будівлі і ін. здійснюють взаімосвязнні двадцятирічні коливання. Основною причиною цих коливань є оновлення жител і певних типів виробничих споруд.

Великі цикли мають тривалість приблизно 50-60 років; вони викликаються головним чином динамікою НТП» на чому більш детально зупинимося нижче. Довгі цикли, або довгі хвилі, закономірність яких була обґрунтована російським економістом Миколою Дмитровичем Кондратьевим (1892-1938 рр.) викликаються тим, що ринкове господарство на індустріальній стадії свого розвитку проходить через послідовно чергуючи періоди сповільненого і прискореного зростання. В період сповільненого зростання промислові цикли відрізняються більшою глибиною криз, тривалістю депресії і слабкістю підйомів. Тривалість кожного такого циклу – біля півстоліття. Н.Д. Кондратьев припустив, що науково-технічний прогрес є ендогенним чинником цієї довготривалої циклічності (від греч. endo – всередині + від греч. gemos – рід, походження). Основна причина цих циклів лежить в механізмі накопичення капіталу [4].

Статистичні дані, узяті по Англії, Франції, Німеччині і США за 140 років (з кінця XVIII - почала XIX вв.), дозволили знайти наявність циклічних хвиль тривалістю в 48-55 років. Вивчення даних, за словами Н. Д. Кондратьева, "дозволило встановити чотири важливі економічні правильності в розвитку великих економічних циклів:

а) перед початком і на початку підвищувальной хвилі кожного великого циклу спостерігаються глибокі зміни в умовах економічного життя суспільства. Вони виражаються в значних змінах в техніці (чому передують у свою чергу значні технічні відкриття і винаходи), в залученні в світові економічні зв'язки нових країн, в зміні здобичі золота і грошового обігу;