Економічна суть та призначення державного бюджету

На нашу думку, для науково  обґрунтованого визначення поняття  фінансових ресурсів треба чітко  визначити ті критерії, яким воно повинно  відповідати. До них належать джерела  створення, форми виявлення, цільове  призначення.

З огляду на це фінансові  ресурси - це грошові накопичення  і доходи, що створюються в процесі  розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

Наведене вище визначення фінансових ресурсів дає змогу пов`язати  їхній обсяг і склад із вартісною  структурою валового внутрішнього продукту й закладає основу для забезпечення єдності прогнозування динаміки валового внутрішнього продукту й фінансових ресурсів. Це дає змогу активніше  використовувати фінанси як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури процесу  виробництва. У цьому визначенні виражена економічна основа й зв`язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, що, в свою чергу, дає змогу  визначити їхній склад і структуру[16,341c].

Кожен бюджет має свої власні джерела доходів.

Отже,основними джерелами доходів державного бюджету є:

• податок на прибуток підприємств,об'єднань і організацій;
• податок на додану вартість;
• акцизні податки;
• доходи від зовнішньоекономічної діяльності;
• прибутковий податок з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами.
• доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень.

 Фактори, що впливають на формування державного бюджету можна поділити на три групи: економічні, політичні та соціальні (рис.2).

Рис.2. Фактори, що впливають на формування державного бюджету[22,83c].

 

Крім цього, фактори впливу на державний бюджет можуть бути:

1. Об’єктивними, до яких  прийнято відносити:

-   традиції, специфіка  розвитку на певному історичному  етапі;

-   характер виробничих  відносин та рівень розвитку  продуктивних сил, які безпосередньо  впливають на зміст бюджету;

- економічні особливості  країни;

-   природні особливості  країни;

-  соціальні особливості  країни.

2. Суб’єктивними, до складу  яких входять:

-  тип держави;

-  політика уряду у  відповідний період;

-   пріоритети розвитку;

- зовнішня та внутрішня  економічна ситуація[23,181c].

1.3. Нормативно-правове  регулювання бюджетних відносин в Україні .

 

З моменту здобуття незалежності в Україні постійно відбуваються радикальні економічні та політичні  трансформації, зокрема перетворення моделі управління державними фінансами  з авторитарної на демократичну. Конституція  проголосила народ України єдиним джерелом влади і значно розширила  повноваження представницького органу у сфері бюджетних прав. Створення  бюджетної політики стало загальносуспільним процесом, а бюджет — результатом  взаємодії індивідуальних, групових, регіональних інтересів.

Несвоєчасне прийняття Закону про Державний  бюджет  України  фактично  блокує діяльність органів  державної влади та органів  місцевого  самоврядування всіх рівнів і призводить до порушення принципів, встановлених: ст. 5 Конституції України. Крім того, відсутність Державного бюджету  України призводить до порушення  частини другої ст. З Конституції  України, оскільки зазначене унеможливить реалізацію державою прав і свобод людини та їх гарантій, які визначають зміст і спрямованість діяльності держави, внаслідок відсутності фінансування[1,53c].

Для нормального виконання  державою своїх функцій необхідне  своєчасне прийняття Закону про  Державний бюджет та інших законодавчо-нормативних  джерел відносно контролю бюджетного процесу. Несвоєчасний початок дії  Закону про Державний бюджет України  може призвести до порушення встановленого  Конституцією України порядку організації  і здійснення влади, а відповідно — і до її недієздатності[28].

Розглянемо нормативно-правові  акти, що регулюють бюджетні відносини  України, згідно з Бюджетним Кодексом України, що представлені на Рис. 3.

 

 

Рис. 3. Структура нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні[4,41c].

Розглянемо більш детально нормативно-правові акти, що регулюють  бюджетні відносини в Україні, згідно з Бюджетним Кодексом України.

Відповідно до Конституції  України, а саме: в ст. 92 визначено, що Державний бюджет України затверджується Верховною Радою України. Відповідно до Конституції України  Закон  про  Державний  бюджет  України  діє  з  1 січня по 31 грудня календарного року.

Закон  про  Державний  бюджет України є особливим нормативно-правовим актом, оскільки Конституція України:    

• розмежовує повноваження Верховної і Ради України щодо затвердження Державного бюджету України та її повноваження з прийняття законів (пункти 3 та 4 ст. 85);
• визначає спеціального суб'єкта законодавчої ініціативи щодо проекту Державного бюджету України, яким є лише Кабінет Міністрів України (частина друга ст. 96 та пункт 6 ст. 116);
• встановлює особливий порядок подання, Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України проекту Закону про Державний бюджет України (частина друга ст. 96);
• встановлює окрему процедуру затвердження та виконання Державного бюджету України (пункт 4 ст. 85, частина перша ст. 96 та  пункт 6 ст. 116);       
• передбачає щорічне затвердження Державного бюджету України та визначає період його дії — з 1 січня по 31 грудня (частина перша ст. 96); 
• передбачає обов'язкове подання Кабінет том Міністрів України до Верховної Ради України звіту про виконання Державного бюджету України та його оприлюднення [5,98c].

Таким чином, аналіз зазначених положень Конституції України дає  підстави зробити висновок, що закон  про державний бюджет за своєю  природою є фінансовим документом, який встановлює розподіл державних  фінансових ресурсів і який може розглядатися як закон з особливою правовою природою.

Тому слід зазначити, що відповідно до ст. 143 Конституції України обласні  та районні ради затверджують районні  і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для  їх відповідного розподілу між територіальними  громадами. Тобто відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті закону про Державний бюджет[3,48c].

     Основним законодавчим  джерелом бюджетних правовідносин  є Бюджетний Кодекс, у якому  систематизовано й унормовано  цілу низку найважливіших бюджетних  питань, а саме:

• приведено у відповідність до Конституції України терміни проходження основних стадій бюджетного процесу, розмежовано функції між органами державної влади й органами місцевого самоврядування;
• запроваджено паралельне планування бюджетів усіх рівнів для підвищення рівня реальності бюджетних показників, урахування і збалансування інтересів різних регіонів, соціальних груп, усіх учасників бюджетного процесу;
• закріплено конкретні джерела наповнення дохідної частини місцевих бюджетів, зокрема, до останніх у повному обсязі передано надходження від податку з доходів фізичних осіб. Водночас податок на прибуток підприємств (крім комунальних підприємств), який є ризиковим і нестабільним щодо його сплати, залежним від сезонності виробництва й від рівня економічного розвитку території, віднесено до доходів державного бюджету, які враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам із державного бюджету[6,129c].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ.

2.1. Аналіз стану  надходжень до бюджету України  за 2005-2010 рр.

 

Бюджетна система та реалізація ефективної політики у сфері державних  фінансів займають достатньо важливе  місце у процесі регулювання  економічного розвитку держави. Одним  з основних інструментів державного регулювання економіки є бюджетна система, яка суттєво впливає  на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць  та держави в цілому. Від якості та своєчасності прийняття рішень з  питань формування дохідної частини  бюджету, проведення податкової політики, державних видатків та міжбюджетних відносин залежить збалансованість  державних фінансів, рівень ефективності державного регулювання економічних  процесів.

Згідно з  Бюджетним  кодексом, прийнятим Верховною Радою  України у червні 2001 р.  структура  бюджетної системи України будується  на основі бюджетного устрою держави[11,149c].

Склад бюджетної системи  та основи взаємозв’язку між окремими її елементами в умовах переходу України  до ринку визначені Бюджетним  Кодексом, З огляду на це бюджетна система  України має визначену основу та взаємопов’язані напрямки її побудови системи, становлять зведений бюджет України. Він використовується для здійснення державного регулювання економічного і соціального розвитку. Провідне місце у бюджетній системі  України належить Державному бюджету. За його рахунок фінансуються витрати  на державні заходи в галузі господарського і культурного будівництва, на охорону  здоров’я, утримання органів державної  влади та ін. Через Державний бюджет здійснюється перерозподіл 20% фінансових ресурсів держави. У загальному обсязі видатків майже 60% здійснюється через  Державний бюджет України.

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні  і районні бюджети, бюджети районів  у містах та бюджети місцевого  самоврядування (бюджети територіальних громад, сіл, селищ та їх об’єднань)[9,62c].

Державні доходи — це сума коштів, що мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності. За рівнем їх розміщення вони поділяються на централізовані й децентралізовані ( рис 4.). Централізовані концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення. За методами мобілізації вони поділяються на податкові, позикові, надходження від державного майна та угідь. Децентралізовані доходи розміщуються на державних підприємствах. У свою чергу, частина з них може централізуватись (і централізується) в бюджеті та фондах цільового призначення. При цьому держава стосовно своїх підприємств може застосовувати як податковий метод мобілізації коштів, так і пряме вилучення частини доходів.

Метод взаємовідносин держави  зі своїми підприємствами визначається характером економічної системи. В  умовах адміністративної економіки  переважає пряме вилучення доходів. У ринковій економіці державні підприємства, перебуваючи у ринковому середовищі, будують свої взаємовідносини з  державою на загальноприйнятих податкових засадах.

Рис.4.  Система державних доходів

Рис.4. Система державних доходів.

Отже,основне призначення системи державних доходів — створення надійної фінансової бази для забезпечення фінансової діяльності держави[12,211c].

Динаміка надходжень до Зведеного  бюджету України

у 2005-2011 роках

млрд. грн.

	2005 факт	2006 факт	2007 факт	2008 факт	2009 факт	2010 план зі змінами	Відхилення   прогнозу          2011 року від плану                 2010 року
							+/-	%
зведений               бюджет, разом, в т.            числі	134,2	171,8	219,9	297,9	273,0	320,1	39,9	112,5
загальний      фонд	106,5	130,8	167,2	238,5	208,6	270,1	35,1	113,0
спеціальний фонд	27,7	41,0	52,7	59,4	64,4	50,1	4,8	109,6

 

Рис. 5. Динаміка надходження  до Зведеного бюджету України  у 2005-2011 роках.

Надходження до бюджету України  протягом досліджуваного періоду становить незначну частину в доходах загального фонду, а, отже, такі надходження суттєво не впливають на рівень виконання Державного бюджету України. Слід відмітити пряму залежність обсягу надходжень від рівня нормативу відрахувань чистого прибутку – в тих, періодах, де нормативи відрахувань були вищими, надходження до державного бюджету є відповідно більшими, а в період 2007-2009 рр., коли нормативи відрахувань були однаковими – надходження є сталими.

За період 2005-2010 років частка місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету України знизилася від 32,3 % до 24,6 %, а у ВВП збільшилася - від 8,3 % у 2005 р. до 9,3 % у 2010 р. Відбулися певні зміни у формуванні структури доходів місцевих бюджетів - зменшилася частка податкових надходжень (від 68,8 % до 56,7 % відповідно), натомість збільшилася частка офіційних трансфертів (від 31,2 % у 2005 році до 43,3 % у 2010 році), що свідчить про зниження стійкості доходної бази місцевих бюджетів в Україні та зниження рівня фінансової самостійності місцевих бюджетів. Чільне місце серед податкових надходжень посідає податок на доходи фізичних осіб, обсяги якого мають стійку тенденцію до зростання і становлять 60% від загальних. У структурі податкових надходжень в Україні частка місцевих податків і зборів у 2010 році не перевищує 2,2 %, що є одним із негативних аспектів розвитку власної дохідної бази місцевих бюджетів. Джерелами неподаткових надходжень місцевих бюджетів України є власні надходження бюджетних установ і організацій, державне мито, платежі за оренду майна цілісних майнових комплексів. Проте їх розміри не забезпечують достатнього розвитку власної дохідної бази органів місцевого самоврядування.