Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників: особливості формування страхового портфеля

 

     Зростання обсягів страхової діяльності стало  одним із факторів росту страхових резервів та активів (рис.2.4).

     На 31.03.2011 величина активів становила:

     - загальних активів 39,6 мільярдів  гривень, що на 6,9 млрд.грн. перевищує показник станом на 31.03.2010;

     - активів, які визначені статтею  31 Закону України „Про страхування”, 22,8 мільярдів гривень, що на 3,3 млрд.грн. перевищує показник  станом на 31.03.2010. 

Рис.2.4 Динаміка активів та страхових резервів за 2009-2011рр. та на кінець 1 кварталу 2009-2011рр. 

     Інвестиційна  діяльність страховиків

     Загальний обсяг сформованих страхових резервів станом на 31.12.10 становив 9 713,3 млн.грн., в тому числі:

     - резерви зі страхування життя  – 1 588,4 млн.грн.;

     - технічні резерви – 8 124,9 млн.грн.

     Розміщення  страхових резервів має здійснюватися  у відповідності до статті 31 Закону України „Про страхування”, якою визначено  перелік активів за відповідними категоріями. Станом на 31.12.10 обсяг активів за визначеними законом категоріями становив 22 774,9 млн. грн., з них 9 713,3 млн. грн. становлять активи на покриття страхових резервів. На (рис.2.5) наведена структура загальних активів за визначеними законом категоріями. 

 

Рис.2.5 Структура активів за визначеними законом категоріями станом на 31.03.2011 
 

     2.3  Особливості формування страхового  портфеля 

    В умовах циклічного розвитку економіки, становлення ринку фінансових послуг, настання природних і техногенних  катастроф, ринок страхових послуг є важливою ланкою фінансової системи  країни, яка забезпечує страховим  захистом фізичних та юридичних осіб від ризикових обставин. Основними суб’єктами ринку виступають страховики, які надають страхові послуги фізичним та юридичним особам. Вони беруть значні зобов’язання перед своїми клієнтами за відповідну плату. Від спроможності страхових організацій своєчасно та в повній мірі виконувати взяті на себе зобов’язання буде залежати фінансовий стан їхніх клієнтів. Для забезпечення спроможності виконувати страхові зобов’язання страховики повинні бути фінансово надійними. В сучасних умовах зростає значущість такого чинника забезпечення фінансової надійності страховика як формування збалансованого страхового портфеля. 
          В 2008-2009 роках страхові компанії стали відчувати на собі результати фінансової й економічної кризи. При цьому не всі компанії потерпають від неї однаково. Головним чинником забезпечення фінансової стійкості страховиків в умовах економічної кризи став збалансований страховий портфель. 
          Величина та структура страхового портфеля визначають діяльність кожного страховика на ринку страхових послуг. За допомогою нього актуарії прогнозують обсяг надходжень страхових премій за договорами страхування, передбачають з певною ймовірністю настання страхових подій, визначають середні величини збитків за ними, а, як наслідок, прогнозують фінансові результати діяльності. 
          Страховий портфель - фактична кількість застрахованих об´єктів або число договорів страхування. Це сукупна відповідальність страховика (перестраховика) за всіма діючими полісами.  
          Серед цілей, які ставить перед собою страховик, можна виділити основні: 
– одержання максимального прибутку; 
– збільшення частки присутності на страховому ринку; 
– збереження досягнутих позицій на страховому ринку та збереження капіталу. 
Залежно від ступеня ризику можна виділити такі типи страхового портфеля: агресивний, консервативний, диверсифікований. У таблиці подана стисла характеристика типів та видів страхових портфелів. 
          Залежно від того, яких видів ризиків у портфелі більше, можна виділити три види страхового портфеля: спеціалізований, класичний і комбінований. Наведена на рис. 1 схема також уможливлює ідентифікацію типу страхового портфеля залежно від набору ризиків, які входять до його складу. Визначити тип страхового портфеля дає змогу також рівень його ризикованості та дохідності. 
          Так, якщо метою страховика є одержання максимального прибутку, то він формує агресивний страховий портфель, оскільки він має високий рівень дохідності. Агресивний страховий портфель має доволі низький рівень фінансової стійкості. Для підвищення фінансової стійкості такого портфеля страховик повинен до 80 % прийнятих ризиків віддавати у перестрахування. 
Спеціалізований тип страхового портфеля динамічніший, має вузьку спрямованість, містить у собі несистематичні ризики, має високий ступінь ризику і має високий дохід, тому і належить до агресивного типу портфеля. 
          Найбільш ризикові види страхування, наприклад, страхування авіаційних ризиків,забезпечують компанії високий рівень прибутку, оскільки тарифи за такими видами страхування є найвищими. З іншого боку, реалізація страхових випадків за цими видами страхування забезпечить і найбільший рівень збитку компанії (інколи збиток може мати катастрофічні для компанії наслідки й призвести до її банкрутства). Масові види страхування з порівняно невеликими страховими тарифами забезпечують компанії менший дохід, але й ситуація з реалізацією катастрофічного ризику майже не виникає. Отже, завданням менеджменту страхової компанії є формування такого страхового портфеля, який би забезпечив їй нормальний (ринковий) рівень доходності за помірного ризику. Консервативний тип страхового портфеля вибирають найчастіше великі страхові організації, які займають провідні позиції на страховому ринку. Основною метою таких компаній є утримання своїх позицій на страховому ринку, збереження капіталу. Прибутковість у консервативному страховому портфелі стійка, порівняно з прибутковістю спеціалізованого портфелю – «невисока», рівень ризику помірний. 
          Класичний страховий портфель – це консервативний тип страхового портфеля, якому притаманний низький рівень ризику, до того ж у цьому виді страхового портфеля спостерігається обернена залежність між рівнем ризику і кількістю укладених договорів: чим більша кількість укладених договорів, тим нижчим є рівень ризику. 
          Останній тип страхового портфеля – диверсифікований, для якого характерним є середній рівень дохідності, ризикованості та фінансової стійкості. Цю модель страхового портфеля використовують найчастіше страховики, які прагнуть покращити свої позиції на страховому ринку. Цей портфель поєднує агресивну та консервативну моделі. 
Важливим фактором ризику, крім виду страхування, є величина страхової суми.В одних і тих самих видах страхування вона може відрізнятися в сотні разів. Як правило, договори, що укладаються з фізичними особами, передбачають меншу страхову суму, ніж ті, що укладаються з юридичними особами. Тому можна вивести одне з правил формування страхового портфеля компанії – договори, укладені з фізичними особами, завжди даватимуть менший ризик за меншої доходності, що витікає з відомого рівняння: страхова премія = страхова сума * страховий тариф. 
          Також дуже важливим є рівень перестрахування. Наприклад, компанія може займатися авіаційним страхуванням, яке вважається катастрофічно ризиковим, але водночас 99 % страхових премій і відповідальності передавати в перестрахування відомому перестраховику, що значно зменшує ризиковість страхового портфеля даної компанії. Отже, завжди варто, крім страхового портфеля, складеного за валовими преміями, аналізувати страховий портфель, складений за чистими преміями. Ситуація щодо ризиковості в обох випадках може відрізнятися кардинально. 
В міжнародній страховій термінології андеррайтингом називається - чи брати взагалі об'єкт на страхування, в яких межах відповідальності та за яких конкретних умов договору. 
         Таким чином, андеррайтинг є важливим інститутом в управлінні страховим портфелем страховика. Саме вдосконалення процедури андеррайтингу при прийнятті ризиків на страхування забезпечує збалансований страховий портфель і є основою формування фінансової стійкості страхових операцій. Для вітчизняних страхових компаній необхідно розробити власну систему взаємозв’язку між структурою капіталу та структурою страхового портфеля, опираючись на закордонний досвід.  
          В умовах фінансової й економічної кризи державний регулятор має зробити більш жорсткими умови управління страховиками своїми страховими портфелями. Найбільш дієвим заходом може бути встановлення нормативів до формування гарантійного фонду за напрямами страхування. За своїм економічним змістом гарантійний фонд є додатковою часткою власного капіталу. Таким чином, застосування системи впровадження гарантійного фонду може забезпечити додатковий запас платоспроможності щодо формування структури страхового портфеля. 
          Отже, управління страховим портфелем передбачає комплексне вирішення ряду тактичних і стратегічних завдань. Метою управління страховим портфелем є досягнення такої його структури, яка б забезпечувала оптимальне співвідношення між безпекою й прибутковістю. 
          У теоретичних працях вітчизняних і закордонних учених доведено, що збалансований страховий портфель є чи не найважливішим чинником забезпечення фінансової надійності страхових компаній. Особливо роль управління страховим портфелем у системі економічної безпеки страхових компаній зростає під час фінансових криз й економічних потрясінь. 
Залежно від цілей страховика він вибирає певну модель страхового портфеля: для досягнення максимального рівня прибутковості – агресивну модель, для збереження своїх позицій на страховому ринку, свого капіталу – класичну, для збільшення частки присутності на страховому ринку – диверсифікований. Але задля досягнення поставленої мети недостатньо лише вибрати певний тип страхового портфеля. Страховик повинен створити систему, модель з управління сформованим страховим портфелем. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВОК 

     Комплексний аналіз економічної природи, функцій  та взаємодії суб’єктів страхового ринку, визначення сутності об’єктів страхування показав, що страховий  ринок являє собою багаторівневу  структуровану систему зі складним механізмом взаємодії його суб’єктів, на які спрямований страховий  захист. Вивчення структури сучасного  страхування, основних його форм і видів  дозволяє виявити певні закономірності сучасного стану та тенденції  розвитку страхового ринку, має велике значення для теорії й практики страхової  справи.

     Страховий ринок України зростає як за розміром, так і за складністю. Середньорічний темп зростання страхових премій протягом останніх трьох років склав 42%. Крім того багато було зроблено в сфері законодавства та регулювання, що сприяло прискоренню зростання сектора. Незважаючи на обнадійливий розвиток, страховий ринок все ще залишається слаборозвиненим та існує значна потреба в подальшому його вдосконаленні.

     Ринок переважно працює з юридичними особами. Існує високе зосередження на страхуванні комерційної та промислової власності. Страхові поліси переважно купуються іноземними інвесторами та великими міжнародними корпораціями, які працюють в Україні. В свою чергу, страхування фізичних осіб майже нерозвинене. В Україні відзначається низька страхова культура. Крім того, компанії інвестують незначні кошти в просвітницькій маркетинг та розвиток ринку індивідуальних страхових полісів. В результаті велика частина населення досі нічого не знає про концепцію та переваги страхування. Регуляторна та інституційна система страхового ринку була значно удосконалена.

     Зростання основних показників діяльності страховиків  за 2010 рік вказувало на збереження тенденцій щодо зростання ділової  активності у порівнянні з 2009 роком. Проте у другій половині року темпи  росту показників діяльності уповільнилися .

     Комплексний аналіз міжнародного ринку страхування  за такими макроекономічними показниками, як співвідношення обсягу страхової  премії до валового внутрішнього продукту, сума страхової премії у розрахунку на душу населення, обсяг страхової  премії у масштабах регіональних й міжнародного страхових ринків, свідчить про те, що страхування  – важливий сектор національних економік. Акумульовані через страхування  кошти є одним із головних джерел залучення великих інвестицій до національної економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 

1. Закон України «Про страхування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.

2. Про  страхування: Закон України від  1996 р. Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - N 18. - С.78

3. Про  затвердження Порядку погодження  договорів перестрахування з  перестраховиками — нерезидентами:  Наказ Державної комісіїї з  регулювання ринків фінансових  послуг України 21 січня 2005 р.  № 19.

4. Про  проект Закону України про  внесення змін до деяких законодавчих  актів України з питань страхування:  Постанова Верховної Ради України  від 29 листопада 2001 р. № 2852-III.

5. Про  погодження проекту розпорядження  Кабінету Міністрів України «Про  схвалення Концепції розвитку  страхового ринку України до 2010 року»: Розпорядження Державної  комісії з регулювання ринків  фінансових послуг України 28 грудня 2004 р. № 3200.

6. Про  підсумки роботи Держфінпослуг  та стан справ у небанківському  фінансовому секторі України  у І кварталі 2009 року: Розпорядження  Державної комісії з регулювання  ринків фінансових послуг України  від 11 квітня 2009 р. № 5618.

7. Базилевич  В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО. - 1998. - 374 с.

8. Базилевич  В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 2005.- 352с.

9. Базилевич  В.Д., Розвиток страхового ринку  України – стратегічний фактор  капіталоутворення // Фінанси України  – 2001 - № 6 – с.43-49

10. Бондар  І. Сучасний страховий ринок  України // Вісник академії економічних  наук України. - 2003. - №2. – С.12 –  15.

11. Борисова  В.А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний  механізм страхування. — Суми: Довкілля, 2001. — 194 с.

12. Василишин  Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А.  Економічні основи страхування.  — Суми: Довкілля, 2007. — 412 с.

13. Внукова  Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В., Кондратенко Д.В. Страхування:  теорія та практика: Навч.-метод.  посібник // Наталія Миколаївна Внукова  (заг.ред.). — Х.: Бурун Книга, 2004. —  371с.

14. Внукова  Н.М., Прудкий А. Оценка эффективности  страхового предпринимательства  в Украине.―«Финансовые услуги»  №7-9 2006.

15. Вовчак  О.Д. Страхові послуги: Навч. посіб. // О.Д.Вовчак, О.І.Завійська. - Л.: "Компакт  - ЛВ", 2005. - 656 с.

16. Волошина  А.П. Перспективи розвитку українського  ринку перестрахування, ― К.: Знання, 2007.- 44с.

17. Гаманкова  О.О., Артюх Т.М., Горянська С.В., Мурашко  О.В., Кривошлик Т.Д. Страхування:  Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2000. —  118 с.

18. Гарматій  Т. Проблеми розвитку ринку  страхових послуг в Україні  // Фінанси України – 2001 - №  10 – с.19-23

19. Гарматій  Т. Проблеми розвитку страхового  ринку України. ―«Банківська  справа», №5 2006.

20. Гутко  Л. Страховий ринок України:  стан, проблеми розвитку та шляхи  їх вирішення // Економіка. Фінанси.  Право. - К., 2006. - № 7. - С. 19-24.

21. Залетов  О.А. Страхование в Украине  (под ред. Слюсаренко О.А. д-р  екон. наук), – К.: МА «BeeZone», 2002 –  452 с.

22. Заруба  О.Д. Основи страхування: Навч. посібник для студ. екон. спец. — К.: УФМБ, 1995. — 180 с.

23. Івашина  Г. Страховий ринок України  перехідного періоду.— «Банківська  справа», № 7 2005.

24. Кінащук  Л.Л. Страхування: теорія та  практика проведення. — К.: Атіка, 2004. — 111 с.

25. Криклій  А. С. Ринок страхування життя  в Україні : тенденції та європейський  досвід // Економіка та держава.-2008.-№5.-с. 13.

26. Мних  М.В. Перестрахування: Посіб. - К.: Знання, 2004. - 96 с.

27. Мних  М.В. Страхування в Україні:  сучасна теорія і практика: Підручник.  – К.: Знання України, 2006.- 284с.

28. Мних  М.В. Страхування та його роль  у забезпеченні соціального захисту  населення // Фінанси України.  – 2007. - №6. – с. 39-45

29. Нанюк  І.С., Маруженко Д.С. Визначення  категорії «Фінансова стійкість  страхових компаній» // Фінанси  України. – 2006. № 11. – 77-90с.

30. Павленко  О. Український страховий ринок:  можливості фінансування росту  // Фінансовий ринок України. –  2007. - №10. – С.11-12.

31. Плиса  В.Й. Страхування: Довідник —  Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. — 197 с.

32. Постінікова  І. Перестрахування. // Ж-л «Страхова  справа».-2007. – № 4(4),с 72-73

33. Осадець  С.С. Страхування: Підручник. –  К.: КНЕУ, 2002 – 599с.

34. Ричков  В.М. Правове регулювання страхування  в Україні: Навч.- метод. посібник. — Чернівці: ЧНУ, 2003. — 76 с.

35. Ротова  Т.А., Руденко Л.С. Страхування:  Навч. посіб. — К.: КНТЕУ, 2001. —  400 с.

36. Рынок  страхования Украины: тенденции  и перспективы / Princeton Parmners Group, 2005. – [Електронний ресурс] – Режим  доступа: http://marketing.rbc.ru/rev_short/1220535.shtml

37. Самойловський  А. Л. Пропозиції щодо вдосконалення  страхового ринку України // Фінанси  України. - 2008. - № 5

38. Субачов  І.І. Розвиток страхового ринку  в Україні як фактору фінансової  стабільності економіки // Фінанси  України. - 2000. - № 11.

39.Страховий  бізнес України: Довідник 2009 // Ukrainian Insurance

Business: Guide 2009

40. Страховий  бізнес України - (Керівник С.Подий), - Видавництво “Логос”, 2001.

41. Страхування:  Підручник // Керівник авт. колективу  і наук, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2005. - 599 с.

42. Таркуцяк  А.О. Страхування: питання і  відповіді: Навч. посібник / Європейський  ун-т. К.: Видавництво Європейського  ун-ту, 2002. — 256 с.

43. Таркуцяк  А.О. Страхові послуги: Навч. посіб. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 584 с. 27

44. Ткаченко  Н.В. Страхування : Навчальний  посібник для студ. вищ. навч. закл..- К.: Ліра, 2007. – 270 с.

45. Турбина  К. Е. Регулювання перестрахувальних  операцій ( світовий досвід) // Економіст.- 2000. - № 6.

46. Тринчук  В. Перспективи розвитку страхового  ринку у зв’язку зі вступом  України до СОТ // Страхова справа. - К., 2005. - С. 46-56. 28.

47. Федоренко  В.Г. “Страховий та інвестиційний  менеджмент”. Підручник. Київ. МАУП. – 2002 р.

48. Фещенко  В.В. “Енциклопедія страхування”  ―Київ.2008 р.

49. Фурман  В. М. Страховий ринок України:  стан, проблеми розвитку та шляхи  розв’язання // Фінанси України. - 2004. - №12. – С.32 – 38.

50. Фурман  В.М. Страхування: теоретичні засади  та стратегія розвитку: Монографія. - К.: Вид-во "Наукова думка", 2006. - 334 с. 29.