Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників: особливості формування страхового портфеля

Міністерство  освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Національний  університет «Львівська політехніка»

Інститут  економіки та менеджменту

Кафедра фінансів 
 
 
 
 

Курсовий  проект

з дисципліни «Фінансове посередництво»

на тему:

«Дослідження  ринкових перспектив фінансових посередників:

особливості формування страхового портфеля»

Варіант №  
 
 
 
 
 
 

Виконав:

ст. гр.ЕФІз-11

ХХХХХХХХХХ Прийняв:

к.е.н., доц.

Шкварчук  Л.О. 
 
 
 

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні та нормативно-правові засади діяльності страхових компаній в Україні……………………………………………….………….……….5

1. Історія становлення, сутність, функції та організація страхових компаній в Україні...…….……………………………………………………………...………...5
2. Державне регулювання  страхової діяльності……………...………….…..…16
3. Зарубіжний досвід функціонування страхових ринків………………………22

РОЗДІЛ 2. Аналіз фінансової діяльності страхових компаній…………………..28

2.1 Загальна характеристика страхового ринку України………………..……….28

2.2 Аналіз економічних показників функціонування страхових компаній…….33

2.3 Особливості формування страхового портфеля……………….……………..43

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...48

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….…50 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

    Послідовний перехід нашої країни до ринкової економіки об’єктивно зумовлює зростання  потреби у страховому захисті  усіх суб’єктів ринку. Саме наявність  такої потреби та реальна можливість її задоволення характеризують ступінь  розвитку економіки тієї чи іншої  країни, дають уявлення про рівень захищеності її юридичних і фізичних осіб. Реформування усієї системи  економічних відносин, соціальні  перетворення та трансформаційні зрушення, що відбуваються в Україні, надають  особливої ваги розв’язанню проблеми страхового захисту, спонукають до пошуку дійових механізмів акумуляції ресурсів страховиків і страхувальників  та їх ефективного використання для  усунення негативних наслідків страхових  подій.

    Досконала система страхового захисту є  підґрунтям забезпечення більш високого рівня стабільності народногосподарського  відтворювального процесу, досягненням  соціальної злагоди, гарантом високого рівня життя населення. Створення  дієвої системи захисту інтересів  громадян, підприємців, держави, підтримання  соціальної стабільності суспільства  неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.

    Страховий ринок формується в ході становлення  товарного господарства і являє  собою його невід`ємний і важливий елемент. Умовою виступає суспільний розподіл праці та існування різних відокремлених  товаровиробників. Саме тому тема „Страховий ринок України” є актуальною

    на  даному етапі розвитку держави. Актуальність її полягає ще й в тому, що протягом останніх років відбувається активне  становлення страхової справи в  Україні, але існує багато чинників як економічного так і законодавчого  характеру, що стримують її розвиток.

    Мета  курсової роботи дослідити розвиток страхового ринку України, з’ясувати  об’єктивну необхідність страхування, розкрити його сутність, функції, принципи та роль, висвітлити питання щодо організації  та напрямків розвитку страхового ринку і державного регулювання страхової діяльності, розглянути особливості формування страхового портфелю.

      Курсова робота складається зі вступу, двох розділів та висновків.

    У першому розділі «Теоретичні та нормативно-правові засади діяльності страхових компаній в Україні» розкриваються історичні умови започаткування, етапи становлення і розвитку страхової справи в Україні, сутність страхових компаній.

    Другий  розділ «Аналіз фінансової діяльності страхових компаній» присвячений вивченню господарської діяльності страхових компаній,  місце та роль страховиків у розвитку фінансової системи України, аналіз економічних показників функціонування та ефективність функціонування страхових компаній. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 1 

Теоретичні  та нормативно-правові засади діяльності страхових компаній в Україні

    1.1 Історія становлення, сутність, функції та організація страхових компаній в Україні. 

    Як  відомо людство в своєму розвитку має дві ступені розвитку господарства: так зване природне господарство (натуральна економіка) без грошових відносин і грошове господарство (економіка з елементами ринку) із застосуванням грошей.

    З найдавніших часів в українських селах, ще до появи і широкого розповсюдження грошових відносин існувало страхування членів сільської громади у такому вигляді: якщо хтось, наприклад, внаслідок пожежі втрачав майно, або якщо комусь треба було зібрати врожай, то йому допомагала вся громада своєю працею і своїм майном. Той хто відмовлявся допомагати — не міг розраховувати на подібну допомогу у майбутньому (тобто іншими словами втрачав страхування з боку громади).

    Даний вид взаємозахисту (тобто страхування) називається толока. Дуже рідко його ще можна зустріти в деяких українських селах. Своє значення він втратив на початку 20 століття, з широким розвитком і розповсюдженням грошових відносин і встановленням радянської влади. Даний вид страхування відповідає природному господарству [12].

    Сліди страхування на укр. землях в сучасному  розумінні (з використанням грошей, тобто при грошовому господарстві, ринковій економіці) знаходимо у «Руській Правді», яка передбачала деяке відшкодування (вира) у випадку вбивства чл. громади. Вира виплачувалася у разі смерти від нападу невідомого вбивці («дика», себто подушна вира) й у випадку смерті в наслідок ненавмисного вбивства. Страхові елементи виявлялися тут у тому, що виплата дикої вири була пов'язана з смертю члена громади, в подушній розкладці вири на членів громади й у розтермінуванні платежу на кілька pоків.

    Сучасне страхування виникло на укр. землях у 19 століття у Російській імперії розвинулися різні типи страхових організацій: акційні спілки (рос. і закордонні), товариства взаємних страхування, земське страхування та інші. Щоб витіснити закордонні страхувальні організації, були зроблені (невдалі) спроби зосередити страхування (гол. будинків) у руках держави. 1827 створилося приватне «Перше російське страхове товариство», яке здобуло монополію на ведення страх. операцій у кількох більших містах (серед ін. в Одесі). Незабаром створилося «Друге рос. товариство страхування від вогню» з монополією у 40 губерніях, у тому числі й укр. Інші рос. та закордонні страх. підприємства не поширювали своєї діяльності на укр. землі [13].

    Сприятливий ґрунт в Україні мали два взаємних страхування, що опікувалися страхування  будівель від вогню, але тільки в  більших м.: у Херсоні й Харкові («Перше товариство взаємних страхувань» й ін.). У Києві створився своерідний страх. союз «Київське товариство цукрозаводчиків». Натомість справу страхування сільських господарств передала держава законом 1864 земствам (в Україні — на Лівобережжі й у Степу), а там, де їх не було, створено держ. страх. заклади (в Україні — на Правобережжі), які підлягали міністерству внутрішніх справ. Страхування у цих закладах (як і земствах) було, в основному, примусове, на більшу суму — добровільне. Страхування життя організовували пенсійні каси службовців залізничних шляхів і держ. ощадні каси.

    Подібні типи страх. товариств (акційні спілки, товариства взаємних забезпечень) творилися  на укр. землях під Австрією на основі патента цісаря 1852. Вони являли собою чужі капіталові підприємства, лише 1892 постало укр. товариство «Дністер» (страхування від вогню, крадіжок і взлому), а 1911 — «Карпатія» (страхування життя); обидва діяли до 1939, хоч з деякими обмеженнями (страхування від вогню перебрало від 1935 поль. монопольне товариство) [17].

    Становлення України як самостійної демократичної  держави не могло не зумовити створення  і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який охопив усі галузі економіки, одразу ж позначився і на такій сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних та економічних питань страхової справи і поява недержавних страхових компаній створили необхідну базу для організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови формування страхового ринку України [22]. 
        У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8-12 % валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі порівнянний з обсягом відповідних надходжень від банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій.  
        Зародження й розвиток страхового ринку України — процес, що має багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних країнах. Досліджуючи питання розвитку страхового ринку в Україні упродовж 20 останніх років, можна дійти висновку, що його роль недооцінювалася. Лише протягом останнього часу цій сфері приділяється належна увага. Сьогоднішній стан ринку можна охарактеризувати як початок періоду зростання , незважаючи на те, що обсяги ринку порівняно з країнами Східної та Західної Європи незначні. 
Розвиток страхового ринку    України,                на       нашу        думку, можна умовно поділити на кілька етапів. 
        Перший етап (1991—1995роки) — це період створення і прийняття перших законодавчих актів із регулювання діяльності на страховому ринку. Розвитку страхових компаній сприяло прийняття Декрету Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень у Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 26 квітня 1993 року № 38-93, що забороняв комерційним банкам діяльність у сфері страхування, та Декрету "Про страхування" від 10.05.1993 року. 
        Динаміка зростання чисельності страхових організацій в Україні за цей період характеризується такими показниками: 1991 рік - 28, 1992-ий - 171, 1993-ій - 455, 1994-ий - 616, 1995 рік - 655 страхових компаній. 
Водночас кількісне зростання страхового ринку в Україні не перейшло на цьому етапі в якість, не були визначені чіткі напрямки розвитку ринку, не було відповідної методологічної бази та кваліфікованих кадрів. Не проводився ефективний державний нагляд і ліцензування (до 1993 року) страхової справи. Незважаючи на те, що в 1993 році було створено державну структуру у сфері регулювання страхового ринку - Укрстрахнагляд, переломного етапу в розвитку страхового ринку, контролі за діяльністю страховиків тощо не відбулось. Більшість страхових компаній були неплатоспроможні [24]. 
До 1995 року багато страхових компаній працювали за принципом піраміди (до цього спонукала висока інфляція). Важливим чинником розвитку національного ринку цього часу було створення в Україні філій і представництв московських страхових компаній ("АСКО", "Славія" та ін.), створення власних великих компаній-холдингів ("Саламандра", а також перетворення "Укрдержстраху" у НАСК "Оранта"). 
         Другий етап (1996—2002роки). Значною подією для ринку було прийняття 07.03.1996 року Верховною Радою України Закону "Про страхування". Цей закон, а також близько 20 постанов уряду, 11 інструкцій і нормативних актів, прийнятих за цей період, відбивали потреби перехідного періоду від планової до ринкової економіки, безпосередньо визначали умови діяльності в сфері страхування, де домінуючу роль відігравали недержавні страхові компанії.  
        Зросли вимоги до розміру статутного фонду з 5 тис. дол. до 100 тис. дол. Після перереєстрації в 1997 році кількість страховиків значно зменшилась; налічувалося 220 компаній. У 1997 році відбулося падіння реальних обсягів надходжень страхових платежів, що почалося в 1994 році, при цьому зростання становило лише 8,6% від аналогічного показника 1994 року в порівняльних цінах. Дані щодо обсягів надходжень страхових платежів у цьому періоді наведено нижче. 
       Посилилися вимоги Укрстрахнагляду (з 1998-го до кінця 2001 року Міністерства фінансів України як контрольного органу страховиків) щодо платоспроможності, ліквідності, резервування, структури активів, інвестиційної політики тощо. Страховики, починаючи з 1996 року, зобов'язані були за кожним видом страхування, який вони мали намір здійснювати, розробляти правила страхування та затверджувати їх у контрольному органі. Характерною тенденцією цього етапу було продовження політики обслуговування та встановлення тісніших зв'язків кептивних страховиків і структур, які їх створили [31]. 
       Третій етап (2002рік і дотепер) — це період переосмислення напрацьованого та перехід до нових стандартів і підходів у регулюванні та розвитку ринку. Значно посилилась конкуренція, професіоналізм у роботі страховиків. З'явився новий регулятор - створена наприкінці 2002 року Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (далі - ДКРРФП), суворішими стали вимоги щодо капіталізації ринку. Прийнятий у новій редакції наприкінці 2001 року Закон України "Про страхування" встановив нові вимоги до статутних фондів страховиків у розмірі не менше 1 млн. євро для тих, хто провадить ризикові види страхування, та 1,5 млн. євро для страховиків, які здійснюють страхування життя. 
       Практичним завданням цього етапу є зміцнення системи контролю ДКРРФП та фінансового стану наявних страхових організацій і виведення з ринку страхових послуг нежиттєздатних страховиків, підвищення рівня платоспроможності й капіталізації страхових компаній та якості капіталу, розширення діяльності із залучення коштів населення і підприємств, а також посилення взаємодії страховиків з реальним сектором економіки [33].