Єдиний казначейський рахунок та переспективи його розвитку

    б)      підгрупа 2 групи - за спеціально визначеними напрямами уразі надходження таких коштів.

    Враховуючи  вище означене та відповідно до листа  Державного казначейства України від 03.01.2002 р. №07-06/18-59 бюджетній установі можуть бути відкриті спеціальні реєстраційні рахунки за трьома групами коштів спеціального фонду:

    1.       Плата за послуги, що надаються  бюджетними установами.

    2.       Інші джерела власних надходжень  бюджетних установ.

    3.       Інші кошти спеціального фонду.

    При цьому до третьої групи коштів спеціального фондувідносяться кошти, які мають цільове призначення  і віднесені до доходів та видатків спеціального фонду відповідно до Закону про Державний бюджет України  на поточний рік. Наприклад, надходження  та використання коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства; надходження та використання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів.

    Органи  Державного казначейства відкривають  бюджетним установам спеціальні реєстраційні рахунки з урахуванням  груп спеціальних коштів в розрізі кодів програмної класифікації видатків. Залишки невитрачених у попередньому бюджетному періоді коштів, які були одержані на виконання відповідних завдань, на підставі платіжних доручень, наданих розпорядниками бюджетних коштів, зараховуються на відкриті відповідні спеціальні реєстраційні рахунки. При цьому програму та вид рахунку, на який зараховуються залишки, визначає розпорядник бюджетних коштів.

    Порядок проведення операцій на спеціальних  реєстраційних рахунках аналогічний  порядку, що застосовується до реєстраційних  рахунків. Відмінність полягає в  тому, що при проведенні видатків за групами власних надходжень розпорядників  коштів не проводиться реєстрація боргових і фінансових зобов'язань.

    Зі спеціальних реєстраційних рахунків установ можуть проводитися перерахування коштів на ім'я вищестоящих та підвідомчих установ та організацій, не обумовлені кошторисами. Для таких проведень не вимагаються ніякі підтвердні документи, вони здійснюються тільки на підставі платіжних доручень.

    2.5.  Ознаки кодування та аналітичні  параметри рахунків

    З 1 січня 2003 р. в усіх органах Державного казначейства буде встановлено програмно-технічний комплекс АС "Казна" видатки. [17,  c. 18].  У зв'язку з цим передбачено новий порядок кодування рахунків. Порядок кодування та аналітичні параметри рахунків розпорядників та одержувачів коштів, інших клієнтів органів Державного казначейства регламентується наказом Державного казначейства України від 27 травня 2002 р. №92. Для кодування рахунків використовуються аналітичні параметри, перелік яких, залежно від недетермінова-ного запиту до системи, може змінюватись та доповнюватись.

    Аналітичні  рахунки для операцій клієнтів за бюджетними асигнуваннями (рахунки  розпорядників та одержувачів коштів, інших клієнтів) мають 14 знаків і  відкриваються за наступною схемою: 

      ВВВВ К GGG NNNNNN, 

      де ВВВВ  - номер балансового  рахунку відповідно до Плану  рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного та місцевих бюджетів;

    К - ключ або контрольний розряд що вираховується (І знак)     автоматично, відповідно до стандарту  СЕП НБУ; GGG   - код many рахунку, який присвоюється набору аналітичних параметрів. Зазначений набір аналітичних параметрів містить всю необхідну інформацію про рахунок. При цьому залежно від коду типу рахунку можуть використовуватись наступні параметри: код відомчої класифікації; код за програмною класифікацією видатків або код за функціональною класифікацією видатків; код за мережею; ступінь підпорядкованості розпорядника коштів; ознака коштів; код органу Державного казначейства, в якому відкрито рахунок; код органі/ Державної податкової служби, в якому зареєстровано власника рахунку; код території;

    NNNNNN  - номер, що забезпечує унікальність  рахунку з від повідним набором  аналітичних параметрів. Зазначений  номер присвоюється засобами  програмного забезпечення при відкритті аналітичного рахунку його власнику.[15, c. 472]

    З входженням внутрішньої платіжної системи органів Державного казначейства в систему електронних платежів щодо виконання державного та місцевих бюджетів за видатками реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки будуть замінені на конкретні аналітичні рахунки розпорядників і одержувачів коштів державного бюджету та інших клієнтів, що обслуговуються в органах Державного казначейства.

      ІІІ. Перспективи розвитку єдиного  казначейського рахунку

    Ефективність  наповнення дохідної частини державного бюджету, окрім рішень у сфері податково-бюджетної політики, залежить також від організації системи управління де ржавними платежами, яка визначає ефективність такої політики. Тому з прийняттям рішення про створення Державного казначейства та початком упровадження безпосередньо казначейської системи касового виконання державного бюджету почалася розробка принципово нової системи управління державними платежами з боку казначейства, а також перегляд процедур прискореного переказування надходжень з банків-посередників на єдиний казначейський рахунок в ОПЕРУ НБУ.

    Для досягнення цього було прийняте рішення про розбудову організаційної структури ЄКР, яку організовано у вигляді сукупності обмеженої кількості субрахунків у межах Національного банку України в поєднанні з транзитними рахунками в банках-посередниках. Інакше кажучи, оптимальний варіант побудови структури ЄКР передбачає наявність двох субрахунків у штаб-квартирі Національного банку, субрахунка у кожному регіональному відділенні Національного банку та транзитних рахунків у банках-посередниках.

    До  субрахунків у штаб-квартирі Національного банку належать:

     "Рахунок поточних операцій";

     "Зведений балансовий рахунок".

    Рахунок поточних операцій— це основний операційний рахунок казначейства, по якому здійснюються записи про всі угоди, укладені через щоденні операції. Фактичні проводки по рахунку відбивають:

      розрахунок по щоденних чистих  вимогах до банків-посередників у зв'язку з операціями з широким колом клієнтів на місцях;

      прямі операції казначейства на ЄКР;

      операції Національного банку  відповідно до постійних інструкцій Центрального казначейства, наприклад щодо виплат відсотків власникам державних боргових зобов'язань.

    Остаточне сальдо наприкінці робочого дня на рахунку поточних операцій може бути переказане на технічний субрахунок "Зведений балансовий рахунок". Метою  цього рахунка, який відбиває сальдо наприкінці робочого дня, є спрощення  заходів щодо запобігання короткостроковим порушенням рівноваги в потоках касових коштів. Дебетовий баланс на зведеному балансовому рахунку відбиває позику Національного банку казначейству та породжує вимоги до казначейства, а кредитовий баланс дає казначейству проценти. Але якщо функціонує комп'ютерна програма, що відслідковує сальдо наприкінці робочого дня по рахунку поточних операцій та вираховує відповідні проценти, тоді потреби у вільному балансовому рахунку може й не бути.

    Субрахунки  в регіональних відділеннях Національного  банку організовані у вигляді  субрахунка рахунка поточних операцій. Залишки касових коштів на регіональних субрахунках завжди е складовою ЄКР. Тому передавання грошових активів між штаб-квартирою та регіональними субрахунками є обов'язком Національного банку. У технічному плані він здійснює електронний переказ кредитових записів між субрахунками та щодня переказує залишки касових коштів з регіональних субрахунків на рахунок поточних операцій у Національному банку з тим, щоб останній правильно відбивав сальдо наприкінці робочого дня.

    Основною  метою субрахунків у регіональних відділеннях Національного банку  є скорочення ліній зв'язку між  відділеннями банків-посередників, що здійснюють операції з широким колом клієнтів у регіонах, і ЄКР у Національному банку. Ці субрахунки можуть не використовуватися в невеликих країнах з розвиненою системою електронного зв'язку в банківському секторі. Операції з широким колом клієнтів можуть здійснюватися банками-посередниками. Водночас така діяльність банків-посередників має бути організована так, щоб не допускати утворення невикористаних запасів готівки на рахунках або дроблення грошових ресурсів органів управління. А тому кожне регіональне представництво казначейства відкриває в банку-посереднику "Казначейський транзитний рахунок" і за необхідності "Казначейський поточний рахунок". [15, c. 485]

    Банк-посередник, який затверджений Національним банком для здійснення операцій з широким  колом клієнтів, зараховує на казначейський  транзитний рахунок усі державні надходження без жодних розмежувань  між ними, а також здійснює з  нього платежі за всіма казначейськими платіжними дорученнями та чеками. Наприкінці робочого дня остаточне сальдо на транзитному рахунку, яке підтверджується відділенням відповідного територіального казначейства, має бути надане в найближче відділення Національного банку для врегулювання розрахунків по субрахунку ЄКР.

    Дуже  важливо, щоб оперативні процедури  за участю трьох сторін, а саме органів Державного казначейства, банків-посередників і Національного банку України, були відпрацьовані ретельно для забезпечення безперервної роботи. Ці процедури, крім іншого, мають передбачати регулярне узгодження за операціями між зазначеними трьома сторонами. Банки-посередники мають право на певну оплату своїх послуг, що потрібно обумовити у відповідних угодах. З іншого боку, також необхідно передбачити можливість накладення штрафних санкцій, в тому разі якщо банк-посередник не виконує своїх обов'язків або безпідставно затримує зарахування державних надходжень на казначейський транзитний рахунок.

    Зазначений  казначейський транзитний рахунок  передбачається для опрацювання  більшої частини операцій з широким  колом клієнтів. Водночас для його нормального функціонування та забезпечення розрахунків у той самий день або наступного дня необхідно  мати надійний і швидкий зв'язок між банками-посередниками та Національним банком України. Однак у віддалених районах країни з неадекватними лініями зв'язку щоденні розрахунки можуть бути неможливими. У таких випадках казначейству потрібний казначейський поточний рахунок, що відкривається в банку-посереднику. За вказівкою казначейства через певні проміжки часу на даний рахунок (з даного рахунка) переказуватимуться кошти найближчим відділенням Національного банку (у найближче відділення Національного банку), що веде субрахунок ЄКР. [9, c. 128]

    Але, безперечно, за такої організації  роботи цілком імовірно, що на рахунку  в банку-посереднику утворяться невикористані запаси готівки, їх можна  звести до мінімуму за допомогою відповідних  оцінок і фінансового планування потоків касових коштів, що утворюються  на рахунках, а також за умови  наявності фінансового контролю з боку відділень Національного банку та територіальних органів Державного казначейства. Без сумніву, практика відкриття казначейського поточного рахунка в банку-посереднику має застосовуватися лише у виняткових випадках.

      Висновки 

    Отже, ми розглянули тему „Єдиний казначейський  рахунок та перспективи його розвитку”. І можемо зробити наступні висновки:

    Єдиний  казначейський рахунок- це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

    За  наявності Єдиного казначейського рахунку контроль за рухом бюджетних  коштів органи Державного казначейства можуть здійснювати безперервно  в режимі реального часу кожного  дня, а за необхідності - кілька разів на день.

    На  Єдиний казначейський рахунок зараховується  загальна сума надходжень відповідно до бюджетної класифікації (податки, збори» всі обов'язкові платежі та надходження, встановлені законодавством України). З нього здійснюються платежі на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

    Ефективність  наповнення дохідної частини державного бюджету, окрім рішень у сфері податково-бюджетної політики, залежить також від організації системи управління де ржавними платежами, яка визначає ефективність такої політики. Тому з прийняттям рішення про створення Державного казначейства та початком упровадження безпосередньо казначейської системи касового виконання державного бюджету почалася розробка принципово нової системи управління державними платежами з боку казначейства, а також перегляд процедур прискореного переказування надходжень з банків-посередників на єдиний казначейський рахунок в ОПЕРУ НБУ.    Для досягнення цього було прийняте рішення про розбудову організаційної структури ЄКР, яку організовано у вигляді сукупності обмеженої кількості субрахунків у межах Національного банку України в поєднанні з транзитними рахунками в банках-посередниках. Інакше кажучи, оптимальний варіант побудови структури ЄКР передбачає наявність двох субрахунків у штаб-квартирі Національного банку, субрахунка у кожному регіональному відділенні Національного банку та транзитних рахунків у банках-посередниках.