Єдиний казначейський рахунок та переспективи його розвитку

    Щодо  питання про впровадження ЄКР  для кожного рівня управління в країні, слід зазначити, що аргументи на користь ЄКР спільного користування не зачіпають практичних проблем, пов'язаних з його впровадженням. Особливо це стосується країн, які мають неадекватні системи зв'язку та ресурси обчислювальної техніки. Для нормального функціонування казначейства його центральні та регіональні офіси мають бути з'єднані надійними та ефективними лініями зв'язку, як і комп'ютерними мережами в діалоговому режимі. Там, де неможливо забезпечити мінімально необхідний рівень вимог до зазначених засобів зв'язку, особливо в країнах територіальне великих, державне казначейство зосереджується передусім на обслуговуванні центрального уряду, а потім за створення більш сприятливих умов на місцях межі його діяльності розширюються на наступні рівні регіональних і місцевих органів управління. У міру того як діяльність державного казначейства буде дедалі ефективнішою порівняно з традиційними методами, місцеві органи управління прагнутимуть інтегруватися в його робочу мережу.[14,c. 59]

    Отже, з урахуванням зазначених перешкод, а також правових та адміністративних міркувань може прийматися обґрунтоване рішення про впровадження мережі казначейських управлінь для органів управління кожного рівня. За реальної необхідності такого кроку потрібно детально розглянути та прийняти рішення з таких проблемних питань:

      чи слід органам управління  кожного регіону створювати власнеказначейство  та ЄКР;

      чи слід регіональним і місцевим  органам управління нижчестоящого  рівня щодо регіонів також створювати власні казначействата ЄКР, якщо цей рівень може обслуговуватися казначейством вищестоящого рівня з відповідними застереженнями щодо захистумісцевої самостійності;

      чи слід регіональним і місцевим  органам управління розроблятита  застосовувати єдину нормативно-інструктивну базу (казначейські правила, що регулюють систему державних платежів, організацію банківської діяльності, систему надання офіційної звітностітощо) з одного центру для фінансових операцій усіх рівнів управління.

    Питання про створення казначейства та ЄКР  на кожному регіональному рівні виникає в умовах складного територіального поділу країни (штати, землі, федерації тощо). Такі територіальні утворення можуть мати власну законодавчу та фінансову базу, однак являють собою єдине державне утворення, де центральний уряд делегує їм права, обов'язки і самостійність у межах державності.

    Було  б неправильно стверджувати, що одна модель казначейської системи краща  за іншу, Сутність полягає в тому, що в конкретних умовах (історичних, політичних, економічних, соціальних, територіальних тощо), що склалися в даній країні, одна модель привабливіша та прийнятніша за іншу. Інакше кажучи, немає гарної та поганої моделі, а є відповідність і невідповідність моделі конкретним умовам, що склалися в країні.

    Крім  визначення сфери діяльності ЄКР, що потребує вирішення ряду складних питань, дуже важливим етапом формування ефективної казначейської системи є визначення меж охоплення ЄКР фінансових ресурсів країни. Ураховуючи всі проаналізовані нами переваги консолідації грошових ресурсів на ЄКР, поетапній їх інтеграції в систему ЄКР, на нашу думку, підлягають:

      залишки касових коштів від попереднього року (попередніх років);

      податкові та неподаткові надходження;

      бюджетні та позабюджетні кошти;

      офіційні трансферти в національній  валюті;

      дивіденди, внески та інші надходження  з державних підприємств;

      прибутки фінансових установ,  що належать державі;

      доходи від інвестицій, включаючи  надходження процентних платежів  від боржників держави;

      надходження від продажу державних  активів, включаючи доходивід  приватизації;

      повернення позик боржниками;

      ресурси позабюджетних фондів, крім  тих, що мають конкретнийдозвіл  діяти поза межами Державного  казначейства;

      будь-які інші податкові та бюджетні надходження, передбаченічинним законодавством України;

      потоки касових коштів, отримані  від операцій позичання та  надходження від повернення коштів  по державному кредитуванню.

    Цей перелік фінансових ресурсів відображує практику консолідації грошових ресурсів на ЄКР у розвинених країнах, які пройшли шлях становлення системи державного казначейства. Характерною особливістю таких країн є досягнення практично єдиної думки з приводу універсальності охоплення грошових ресурсів органів управління в межах ЄКР. Це різко відрізняється від практики, що переважає в централізованій плановій економіці, де традиційно фінансові ресурси в значних масштабах створювалися, витрачалися та вносилися до банків поза межами бюджетних рахунків. 

      ІІ.   Реєстраційні рахунки в системі Державного казначейства

             2.1. Управління єдиним казначейським  рахунком 

    Організація банківської діяльності в централізованій  плановій економіці породжувала  численні типи та велику кількість  банківських рахунків для опрацювання  фінансових операцій органів управління. Для впорядкованого переходу до режиму ЄКР було проведено перепис усіх бюджетних міністерств і бюджетних одиниць, що мали обслуговуватися казначейством. Щоб не виявилося, що під час перепису якусь структуру пропущено, було проведено перехресну перевірку даних, наданих зацікавленими державними відомствами, з інформацією, яку мав банківський сектор. Ці заходи дали змогу в короткі терміни закрити всі поточні бюджетні рахунки в установах уповноважених банків і забезпечили більш досконалу базу даних по бюджетних показниках, а також цілковиту незалежність держави від банківської системи у здійсненні контролю та обліку доходів і платежів.

    Закриття  поточних бюджетних рахунків в установах комерційних банків супроводжувалося відкриттям органами Державного казначейства іншого типу рахунків. Щоб забезпечити контроль та облік коштів, що виділяються розпорядникам кредитів відповідно до розпису доходів і видатків державного бюджету, в органах Державного казначейства на їх ім'я відкриваються реєстраційні рахунки.

    Реєстраційні  рахунки відкриваються в органах  Державного казначейства розпорядникам  бюджетних коштів усіх рівнів як складові єдиного казначейського рахунка  для обліку витрат, передбачених кошторисами  доходів і видатків цих розпорядників  відповідно до бюджетної класифікації.

    Щоб відкрити реєстраційні рахунки та завести  особові справи, розпорядники кредитів мають надати до органів Державного казначейства такі документи:

      заяву на відкриття рахунка  в системі органів Державного  казначейства, підписану керівником і головним бухгалтером;

      довідку про внесення до Єдиного  державного реєстру підприємств та організацій України із зазначеним ідентифікаційним кодом;

      копію затвердженого положення  про діяльність підприємства, установи, організації або копію статуту, затверджену вищестоящоюустановою чи нотаріально;

      доведений до розпорядника кредитів  поквартальний обсяг асигнувань, передбачений державним бюджетом  України, з розподілом по розділах, главах, параграфах і статтях  бюджетної класифікації;

      затверджений кошторис доходів  і видатків із поквартальним  розподілом;

      картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства України надано право розпоряджатися реєстраційним рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи. Укартку також потрібно вносити зразок печатки бюджетної установи;

      звіт про виконання кошторису  видатків установи на дату закриття фінансування через поточний бюджетний рахунок в установіуповноваженого банку (тобто на момент переходу на казначейське виконання кошторисів видатків);

      витяг з особової картки розпорядника бюджетних коштів (у разізміни адреси та органу державного казначейства). 

    Відповідно  до наданих документів здійснюється реєстрація розпорядників кредитів державного бюджету у зведеному  реєстрі, де їмнадається порядковий номер, що використовується для кодуванняреєстраційних рахунків. Реєстраційні рахунки розпорядників  кредитів відкриваються в розрізі розділів бюджетної класифікації. Рахунки відкриваються на один бюджетний рік та щорічно подовжуються.

    З метою регулювання правовідносин, пов'язаних з виконанням державного бюджету, органи Державного казначейства укладають договір з розпорядниками коштів державного бюджету, на підставі якого здійснюють їх розрахункове обслуговування відповідно до встановлених лімітів і затвердженого кошторису доходів і видатків. Договір складається за встановленою формою і має містити реквізити сторін, визначати їхні права та обов'язки, відповідальність за невиконання умов договору, термін його дії та інші умови. Договір передбачає право Державного казначейства обмежувати та відкликати ліміти видатків у разі виявлення фактів порушення встановленого порядку виконання державного бюджету.

    При зміні юридичної адреси або інших  реквізитів розпорядник коштів має  в тижневий термін повідомити орган  Державного казначейства в письмовій  формі про свої нові дані. Якщо зі зміною юридичної адреси змінюється й адміністративно-територіальне  підпорядкування розпорядника коштів, то договір на розрахункове обслуговування укладається ним з органом Державного казначейства за новим місцезнаходженням. Реєстраційний рахунок і особова справа, відкриті за старою адресою, закриваються.

    Кожний  конкретний розпорядник бюджетних  коштів у системі Державного казначейства може мати кілька реєстраційних рахунків, що залежить від деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.

    З метою поліпшення ефективності управління бюджетними коштами наказом Державного казначейства України від 11 лютого 2002 р. №23 затверджено Порядок управління єдиним казначейським рахунком. Цей порядок передбачає організацію роботи у центральному апараті Державного казначейства України, встановлення ліміту ЄКР, а також підкріплення ЄКР.[10, c. 91]

    Відповідно  до Порядку виконання державного бюджету за видатками за умови  функціонування внутрішньої платіжної  системи Управління видатків державного бюджету та Управління міжбюджетних відносин формують реєстри та зведені реєстри на виділення асигнувань. Зведений реєстр складається в двох примірниках. Перший примірник та його електронна копія передається Управлінню консолідованої звітності з виконання бюджетів для відображення в обліку зобов'язань Державного казначейства перед управліннями, другий -Управлінню фінансових ресурсів для прийняття рішень щодо підкріплення ЄКР управлінь Державного казначейства.

    Електронні  копії реєстрів на виділення бюджетних асигнувань Управління видатків державного бюджету та Управління міжбюджетних відносин у регламентованому режимі засобами телекомунікаційного зв'язку доводять управлінням Державного казначейства.

    Управління  фінансових ресурсів готує розпорядження  на перерахування коштів з ЄКР  центральному апарату Державного казначейства України та його управлінням і  засобами електронного зв'язку доводить його до виконання управлінням Державного казначейства та надає копію Управлінню консолідованої звітності з виконання  бюджетів.

    Поновлення  ЄКР одних управлінь Державного казначейства може здійснюватися за рахунок запозичення ЄКР інших  управлінь. При цьому управління Державного казначейства, якому поновлено ЄКР, протягом ЗО хвилин з часу поновлення ЄКР (але не пізніше 20.00) надає Управлінню фінансових ресурсів звіт. На підставі звіту Управління готує розпорядження на відображення заміни кредитора у бухгалтерському обліку Державного казначейства України, яке надається для виконання Управлінню консолідованої звітності з виконання бюджетів.[15, c. 302]

    Поновлення  ЄКР управлінь Державного казначейства може здійснюватись також за рахунок  доходів загального фонду державного бюджету, належних до перерахування  центральному апарату ДКУ. У цьому  випадку Управління фінансових ресурсів готує розпорядження на поновлення ЄКР управлінь Державного казначейства за рахунок вказаного фонду та доводить його до виконання управлінням  Держказначейства, а копію надає  Управлінню фінансової звітності з  виконання бюджетів.