Бюджетний процес в Україні

Національний банк України:

Подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів:

проект основних засад  грошово-кредитної політики на наступний  бюджетний рік;

проект кошторису доходів  та видатків НБУ на наступний бюджетний  рік.

Державні органи місцевого  рівня:

Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників бюджетних  коштів інструкції з підготовки бюджетних  запитів.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог Бюджетного кодексу.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації  та виконавчі органи рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Верховна Рада АРК  та відповідні ради затверджують бюджети  та звіти про їх виконання.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі  органи відповідних рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів [1, 54].

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ  В УКРАЇНІ

 

 

2.1. Аналіз та оцінка стадій виконання бюджетного процесу в Україні

Виконання Державного бюджету має за мету забезпечити поступлення доходів і фінансування видатків в межах затверджених бюджетів забезпечує своєчасне і повне надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасне, повне і безперервне фінансування передбачених бюджетами заходів.

Згідно даних звіту Кабінету Міністрів України дефіцит Державного бюджету України зріс від 9,85 млрд. грн. у 2007 році до 35,5 млрд. грн. у 2009 році (184,2 % зростання до 2008 року). У 2010 році експерти прогнозують дефіцит більше 60 млрд. грн., тому наповнення Державного бюджету України стає все більш гострим питанням для уряду.

Згідно Додатку 1, при оцінці динаміки суми доходів від власності Держбюджету України та підприємницької діяльності і від операцій з капіталом, відзначаємо, що за досліджуваний період спостерігалась тенденція до зростання: від 4,67 млрд. грн. у 2003 році до 20,11 млрд. грн. у 2008 році (найбільше зростання за сім років на 8,23 млрд. грн. до 2007 року) по загальному фонду Державного бюджету України, тоді як у 2009 році спостерігався спад по обох статтях до 12,16 млрд. грн. По спеціальному фонду Державного бюджету України спостерігалося зростання від 1,15 млрд. грн. у 2003 році до 4,04 млрд. грн. у 2009 році, що було забезпечено зростанням доходів від власності та підприємницької діяльності (див. Додаток 1). Отже, загалом доходи від державної власності є стабільними надходженнями до Державного бюджету України, як по загальному, так і по спеціальному фондах.

Проте можна відзначити те, що виконання завдань щодо доходів від власності та підприємницької діяльності відбулось лише у 2008 році (перевиконання становило 3,86 млрд. грн.). Це було забезпечено надходженнями від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України - на 3,5 млрд. грн. Найбільше ж недовиконання по цій статті спостерігалось у 2009 році по спеціальному фонду бюджету держави і становило 9,49 млрд. грн., коли не було отримано запланованих 9,2 млрд. грн. від того ж перевиконання валових доходів над видатками НБУ. Щодо доходів від операцій з капіталом, то найбільше недовиконання спостерігалось у 2008 році по спеціальному фонду - 4,15 млрд. грн., що пов'язано з недовиконанням плану від продажу землі (було отримано лише 462 тис. грн.). Це спостерігається і у 2006, 2007 та 2009 роках, що свідчить про проблеми планування даної статті доходів.

Оцінюючи доходи від власності та підприємницької діяльності, визначили, що основну частку всіх доходів займали за досліджуваний період доходи від рентної плати - 52,5 % ( див. Додаток 2 ).

Тут варто зазначити динаміку зростання надходжень від рентної плати: від 3,01 млрд. грн. у 2003 році до 10,33 млрд. грн. у 2008 році, та її відносно високий рівень у 2009 році - 7,7 млрд. грн. Тенденція до зростання проявлялася у зв'язку зі зростанням рентної плати за нафту, яка видобувається в Україні: від 0,25 млрд. грн. у 2003 році до 4,41 млрд. грн. у 2008 році та 2,46 млрд. грн. у 2009 році. Стабільним був рівень рентної плати за транзитне транспортування газу - 2,26 млрд. грн. в середньому за сім років. Це пояснюється щорічним зростанням рентної плати. Проте необхідно звернути увагу на спадну динаміку отримання ренти від цього джерела: від 2,8 млрд. грн. у 2006 році до 2,02 млрд. грн. у 2009 році.

Отже, для вдосконалення політики надходжень від державного майна в Україні потрібно:

розробити стратегію управління майном держави, прийняти довгострокову програму приватизації, проводити постійний моніторинг та звітування перед суспільством про виконання цієї програми;

використовувати кошти від приватизації на довгострокові цілі: для підтримки стратегічних галузей, інноваційних та наукових програм;

забезпечувати збереження ринкової вартості підприємств, які визначені в переліку підприємств до приватизації, а також реально оцінювати вартість підприємств та їх стратегічне значення для держави;збільшити орендну плату за використання державного майна;здійснювати чітку політику отриманих дивідендів та частки прибутку до Державного бюджету України, з наперед визначеною стратегією розвитку підприємств.

 

 

2.2. Аналіз та оцінка стадій виконання бюджетного процесу регіону (на прикладі Тернопільської області)

У сучасних умовах неабиякого значення набуває питання виконання місцевих бюджетів як найдієвішого інструменту управління економікою й важливої основи фінансового забезпечення повноважень державних та місцевих органів влади у процесі виконання конституційних зобов’язань. Побудова ефективної моделі розвитку економіки ринкового типу потребує теоретичного переосмислення і практичного дослідження фінансових ресурсів місцевих органів влади, напрямку реструктуризації доходів бюджету й визначення їхньої ролі у забезпеченні зобов’язань на основі фінансових можливостей держави.

Фінансове забезпечення розвитку регіонів є важливою умовою їх фінансової незалежності. Фінансова незалежність місцевого самоврядування передбачає розумний, з точки зору економічної доцільності, розподіл як повноважень, так і фінансових ресурсів між центром і регіонами. Межі фінансової незалежності місцевого самоврядування завжди повинні визначатись у законодавчому порядку, тобто закон повинен чітко окреслювати функції місцевого самоврядування і відповідно до них – джерела ресурсів, які становитимуть фінансове забезпечення цих функцій.

Відповідно до Бюджетного кодексу України класифікація бюджетних  доходів включає чотири розділи: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти.

Таким чином, питома вага податкових надходжень місцевих бюджетів має нестійку тенденцію. Так, у 2005 р. вона зросла до 59,3 %, а з 2006 р. і до 2011р. – знизилася з 58,9 % до 40,2 %. Частка неподаткових надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів коливається по роках відповідно, найнижчий її показник відмічено у 2004 р. (3,4 %), а найвищий у 2005 р. – 8,3 %. Питома вага доходів від операцій з капіталом в останні роки зменшується і становить 3,3 % у 2011 р. Мізерну частку доходів місцевих бюджетів складають надходження до цільових фондів – близько 2 %. Динаміка питомої ваги офіційних трансфертів починаючи з 2005 р. має стійку тенденцію до зростання і у 2011р. – вона становить 48,8 % - основне джерело доходів місцевих бюджетів. Структура доходів місцевих бюджетів України, в яких левову частку складають офіційні трансферти вказує на негативну тенденцію залежності органів місцевого самоврядування від коштів державного бюджету та значно обмежує їх вплив на соціально-економічний розвиток регіонів. Як видно із наведених даних, понад половини усіх доходів місцевих бюджетів (89 %) формується за рахунок податкових надходжень та офіційних трансфертів (див. Додаток 1).

Детальніше  процес виконання місцевих бюджетів нами розглянуто на

прикладі бюджету  Тернопільської області у 2007-2010 рр.

За аналізований період 2007-2010 рр. доходи бюджету Тернопільської області зросли на 1141,7 млн. грн. (з 751,7 млн. грн. до 1893,4 млн. грн.). У доходах бюджету Тернопільської області, як і у доходах місцевих бюджетів в цілому по Україні, зберігається тенденція щодо зростання абсолютних показників податкових надходжень на 287 млн. грн. (з 211,3 млн. грн. у 2008р. до 498,3 млн. грн. у 2011р.). Однак, їх питома вага у структурі доходів бюджету області має нестійку тенденцію. Так, у 2008 р. вона складала 28,1 %, у 2009 р. зменшилася до 25,6 % (або на 2,5 %), у 2010 р. – 23,7 % (зменшення частки податкових надходжень у структурі доходів бюджету складало 1,9 %), а у 2011 р. відбулося зростання цього показника до 26,3 % (або на 3,4 відсоткових пункти) (див. Додаток 2).

Неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом та надходження до цільових фондів займають незначну частку у структурі доходів бюджету Тернопільської області. Так, динаміка неподаткових надходжень по роках відповідно вказує на зростання цих надходжень з 32,1 млн. грн. до 62,4 млн. грн., або на 30,3 млн. грн. Проте, їх питома вага у доходах бюджету поступово зменшується з 4,3 % до 3,3 %.

Надходження від  операцій з капіталом та цільових фондів не мають яскраво вираженої тенденції до зростання чи зменшення. В окремі роки (2009 р. та2011 р.) їх надходження зростають, а у наступні 2008 р. та 2010 р. – зменшуються. Однак, таке коливання суттєво на рівень доходів бюджету області не впливає. Часка цих надходжень знаходиться в межах 0,8 – 1,7 %.

У складі бюджету  Тернопільської області найбільшим джерелом доходів, упродовж аналізованого періоду 2008-2011 рр., є офіційні трансферти, динаміка зростання яких відмічається випереджаючими темпами по відношенню до інших доходів бюджету. Так, абсолютні показники надходжень офіційних трансфертів у даний період зросли на 820 млн. грн., або у 2,6 рази (з 497,7 млн. грн. у 2008 р. до 1318 млн. грн. у 2011 р.), їх частка у структурі доходів бюджету області поступово зростає з 66,2 % до 69,6 %. Тобто, у 2011 р. вони складають уже 2/3 доходів бюджету Тернопільської області.

Вище зазначене  вказує на те, що джерелом фінансування більшості видатків бюджету області  є дотації вирівнювання і субвенції, які надаються з державного бюджету. Слід відмітити, що за аналізований період (2008-2011рр.)обсяг міжбюджетних трансфертів зростає та набуває загрозливих масштабів –зростання залежності бюджету області від центрального бюджету на рівні 70%. До складу офіційних трансфертів входять дотації вирівнювання, субвенції та кошти, що надходять з інших бюджетів. Якщо розглянути обсяги надходжень офіційних трансфертів (див. табл. 1), то можна відмітити, що більше половини з них складають дотації вирівнювання (наприклад, у 2011р. їх сума складала 825,9 млн. грн. проти 1318 млн. грн. усіх наданих трансфертів), ріст показника 2011 р. проти показника 2008 р. склав 2,6 рази.

Таблиця 1

Динаміка надходження  офіційних трансфертів та їх питома вага у структурі

доходів бюджету  Тернопільської області у 2008-2011 рр. (млн. грн.)

Доходи бюджету	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	20011 р. до 2007 р., рази
Доходи бюджету, всього, в тому  числі:	751,8	1069,1	1470,3	1893,4	2,5
Офіційні трансферти, з них:	497,7	731,4	1056,9	1318,0	2,6
- кошти, що надходять з інших бюджетів	1,2	-	4,5	4,2	3,5
- дотації вирівнювання	320,3	501,4	688,7	825,9	2,6
- субвенції	176,4	229,9	332,1	487,9	2,8
Питома вага офіційних трансфертів у  доходах бю- джету, %	66,2	68,4	71,9	69,6	-

 

Поступовим  зростанням, за аналізований період, характеризуються також субвенції, надані бюджету Тернопільської області з державного бюджету (з 176,4 млн. грн. у 2008 р. до 487,9 млн. грн. у 2011р., або на 311,5 млн. грн.). Кошти, що надходять з інших бюджетів як складова офіційних трансфертів від органів державного управління досягли свого максимального значення у 2010 р. – 4,5 млн. грн., що у порівнянні з 2004р. більше на 1,3 млн. грн. У 2009р. такі кошти зовсім не поступали до доходів бюджету Тернопільської області, а в 2011 р. зменшилися на 0, 3 млн. грн. у порівнянні з 2010 р. і складали 4,2 млн. грн. Отже, аналіз обсягів надходжень міжбюджетних трансфертів до бюджету Тернопільської області дає можливість стверджувати, що основою формування доходів такого бюджету є дотації вирівнювання, тобто кошти, що надаються з державного бюджету з метою бюджетного регулювання та які не мають цільового спрямування.

Специфіка функціонування та особлива роль місцевих бюджетів відображається у складі та структурі їх видатків. Саме видатки дають змогу розкрити та дослідити економічну сутність місцевих бюджетів як бюджетів місцевого самоврядування, існування яких підпорядковане вирішенню завдань місцевого значення, створенню фінансової основи місцевого самоврядування, забезпеченню населення державними послугами, сприянню процесам всебічного та гармонійного розвитку територій [7,. 17]. Крім того, на видатковій частині місцевих бюджетів найбільше позначаються наслідки економічних і соціальних змін, які відбуваються в суспільстві.

Таблиця 2

Динаміка, склад  і структура видатків місцевих бюджетів України у 2007-

2010 рр. (за функціональною класифікацією) (в %)

Групи видатків	Роки
	2006	2007	2008	2010	2011
Загальнодержавні  функції	6,4	6,6	6,5	7,6	7,8
Громадський порядок, безпека та судова влада	0,4	0,4	0,2	0,2	0,2
Економічна  діяльність	9,0	11,0	9,4	9,1	8,8
Охорона навколишнього природного  середовища	0,6	0,7	0,5	0,4	0,4
Житлово-комунальне гос- подарство	5,1	6,3	7,1	10,3	11,6
Охорона здоров’я	21,8	21,6	22,4	20,6	22,1
Духовний та фізичний ро- звиток	4,2	4,2	4,1	3,9	3,8
Освіта	27,3	27,6	31,5	28,6	28,5
Соціальних  захист та со- ціальне забезпечення	18,2	17,8	15,6	14,7	14,4
Міжбюджетні трансферти	7,0	3,9	2,7	2,1	2,4
Всього	100	100	100	100	100