Бюджетний дефіцит: причини виникнення та шляхи скорочення

 

     Табл.3.1.1. Державний борг за період 2005-2009 

      

     Рис.3.1.1. Державний борг за період  2005-2009 

     Під управлінням державним боргом у  вузькому розумінні вважається сукупність дій, зв'язаних із підготовкою до випуску  і розміщенням довгострокових зобов'язань держави, регулюванням ринку державних цінних паперів, обслуговуванням і погашенням державного боргу, наданням кредитів і гарантій.

     Поряд із поняття управління державного боргу  існує ще й обслуговування державного боргу, оскільки боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати.

     Обслуговування боргу - це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

      Існує позитивний взаємозв'язок між розмірами  бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

      Обслуговування  державного внутрішнього боргу України  здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в іншій формі. Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення боргових зобов'язань України у складі державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До нього зараховують кошти у розмірі 50%, одержані від приватизації майна державних підприємств.

     Фінансування  бюджетного дефіциту та обслуговування державного боргу реально мають  одне внутрішнє джерело – надходження  від приватизації державного майна(див. рис.3.1.1)

      

      Рис.3.1.2. Надходження від приватизації за 2005-2009 роки

      3.2.Вплив бюджетного дефіциту і державного боргу на економіку

 

      Світова фінансова наука неоднозначно підходить  до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту та державного боргу на соціально-економічні процеси у суспільстві. Тому, розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту в Україні, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути.

      У цілому бюджетний дефіцит в умовах демократичного суспільства за певних умов може бути додатковим стимулом соціально-економічного розвитку, якщо цей дефіцит спонукатиме до пошуку ефективних шляхів раціонального використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджету у майбутньому.

      Дефіцит державного бюджету перетворився на один із реальних способів регулювання економіки. Як свідчить світова практика, неконтрольоване зростання бюджетного дефіциту стало причиною економічних криз.

      Однак переважна більшість теоретиків і практиків схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Він є свідченням марнотратства уряду, чинником макрофінансової нестабільності та підвищення ризику економічної діяльності держави. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних процесів у суспільстві, кризу державних фінансів, грошової системи, зростання диференціації в доходах. Дефіцит бюджету є причиною зниження ефективності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості членів суспільства у майбутньому.

      У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору. Неконтрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів.

      Бюджетний дефіцит є чинником підвищення ризику економічної діяльності, несе потенційний ризик монетизації і дефолту. Національний уряд вже не може належним чином визначати ефективність своїх економічних заходів, оскільки суспільне відтворення відбувається одночасно як всередині країни, так і за її межами. Якщо додатково збільшувати за рахунок бюджетного дефіциту платоспроможний попит населення, то в умовах відкритої економіки це призведе не до пожвавлення національного виробництва, а до зростання внутрішніх цін і до імпорту товарів, а бюджетне субсидіювання вітчизняних підприємств однаково сприятиме як внутрішньому інвестуванню, так і вивезенню капіталу за кордон.

      Наявність хронічних бюджетних дефіцитів  в українській практиці свідчить про існування певного причинно-наслідкового механізму. Причинно-наслідкова діалектика бюджетних дефіцитів така. У першу чергу бюджетний дефіцит впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних ресурсів для приватного сектору. У результаті підвищується обмінний курс національної валюти, що спричиняє зменшення обсягів інвестицій та експорту, збільшення імпорту. Такий стан зумовлює дефіцит зовнішньоторгового балансу, внаслідок чого виникає дефіцит платіжного балансу(див рис. 3.2.1.). Ці негативні наслідки мають поточний характер і виявляються протягом бюджетного року.

       Рис.3.2.1. Дефіцит платіжного балансу у 2007-2009 роках 

      Однак зменшення обсягів інших видів  діяльності, зумовлене дефіцитом, може мати й більш віддалені негативні побічні ефекти. Наприклад, спад інвестиційної діяльності спричиняє скорочення акціонерного капіталу, виробничих потужностей, обсягів виробництва. Таке скорочення є причиною зниження рівня продуктивності праці й реальної зарплати, що негативно впливає на відсотки, ренту, прибутки за рахунок національного капіталу, які відходять до

нерезидентів. Відповідно, продовжує нарощуватися державна заборгованість, внаслідок чого знижується довіра інвесторів, скорочуються іноземні інвестиції(див. рис.3.2.2), а нерезиденти вивозять свій капітал за кордон. У результаті формується надмірний державний борг, який створює ризик дефолту.

 
 
 

      Рис.3.2.2. Динаміка ПЗІ за останні 5 років

      Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну  у 2009 році зменшився на 27,4 відсотка, порівняно з 2008 роком, та за підсумками року становив 4,4 млрд. доларів США, що свідчить про втрату довіри іноземних інвесторів до України та відсутність прогресу щодо поліпшення інвестиційного клімату.

      Експорт товарів та послуг у 2009 році, проти 2008 року, скоротився на 31,4 млрд. дол. до 54,3 млрд. дол., хоча прогнозувалося його зменшення лише на 3,2 млрд. доларів США. Тобто фактичне падіння експорту товарів та послуг було майже в 10 разів більшим ніж прогнозувалося.

      Прогноз по імпорту товарів та послуг також  виявився завищеним. Прогнозувалося падіння  імпорту товарів та послуг на 9,5 відсотка, а фактично він скоротився на 43,7 відсотка і становив 56,3 млрд. дол. США. Тобто скорочення імпорту товарів та послуг було більше за прогнозоване в 4,6 рази.

      Дефолт провокує згубні для економіки України і престижу держави наслідки, зумовлені згортанням інвестицій, збуванням акцій та облігацій нерезидентами, що спричиняє падіння вартості цінних паперів, зростання відсоткових ставок. Відбувається подальше зниження обсягів виробництва і рівня заробітної плати, зумовлене скороченням інвестицій, внаслідок чого зменшуються споживчі витрати домогосподарств. Далі знижується обмінний курс у зв'язку з падінням попиту на національну валюту, запускаються інфляційні процеси. У випадку кредитування уряду центральним банком посилюється інфляція, у результаті чого настає загальна фінансова криза, масові банкрутства у реальному і фінансовому секторах економіки.

      Україна декілька разів  впритул наближалася до фінансового краху. Адже країна обслуговує власні борги за рахунок нових запозичень. На допомогу приходить МВФ,який надає транші, про які вже згадувалось у ІІ розділі курсової роботи.

      Таким чином, розглядаючи причинно-наслідкову діалектику бюджетних дефіцитів, можна  побачити, що вони у цілому спричиняють  десятки негативних соціально-економічних  і фінансових ефектів, кінцевими і найгіршими з яких є фінансова та економічна кризи.

      3.3. Шляхи скорочення дефіциту бюджету

 

      Особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету є:

• структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;
• збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
• неефективний механізм оподаткування суб`єктів господарювання;
• значний обсяг тіньової економічної діяльності;
• невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
• нецільове і неефективне використання бюджетних коштів;
• втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки, приписки і т.ін., що не стало об`єктом ефективного державного фінансового контролю.

      Існування бюджетного дефіциту  вимагає постійного пошуку шляхів його подолання, і в  ідеалі, збалансування доходів і  витрат бюджету. Конкретні заходи держави  в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

1. удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;
2. посилити відповідальність суб`єктів господарювання та їхніх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;
3. удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
4. забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу способом розроблення й виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
5. запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;
6. перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб`єктам господарювання;
7. запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету,використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.

 

            При розробці стратегії боротьби з бюджетним дефіцитом необхідно керуватися наступним:

     • бюджетний дефіцит – зло, але  ще більшим злом для економіки  і фінансів країни є сумнівне його усунення шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість “лікування” економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче.

• баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних прибутків над

видатками не варто розглядати в якості невід'ємною рисою здорової, що динамічно розвивається економіки. Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах, специфічних для кожної країни, цілком допустимим є бюджетний дефіцит;

        • для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різноманітні форми державного кредиту. Робота друкарського верстата, що призводить до емісії, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому неприпустима. Дефіцит може покриватися тільки на позиковій основі шляхом розміщення на фінансовому ринку державних цінних паперів;

      •  для подолання бюджетного дефіциту необхідно “лікування” самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні міри не застосовувалися при цьому.