Табл.2.2.2.Фінансування державного бюджету за 5 останніх років 
 
 
 
 
 

      Аналізуючи  державні запозичення за період 2005 - 2009 можна визначити наступну динаміку: 

      

      Рис.2.2.3. Державні запозичення за період 2005-2009 
 

      

      Рис.2.2.4.Державні погашення за період 2005-2009 

      Класифікаційна  ознака фінансування бюджету за типом  кредитора передбачає, що джерела  покриття дефіциту (фінансування) поділяються  на внутрішні і зовнішні. Внутрішні  джерела — це надходження від  сектору державного управління, тобто  обсяг запозичень за рахунок емісії цінних паперів, що здійснює Міністерство фінансів України, надходження від органів грошово-кредитного регулювання і банківських установ та інші внутрішні джерела. Зовнішні джерела включають позики, отримані від міжнародних організацій та іноземних комерційних банків та ін.

      Такі  ознаки безпосередньо стосуються класифікації джерел фінансування бюджетного дефіциту як виду фінансових ресурсів. Ці джерела класифікують за способом залучення, за характером впливу на інфляційні процеси і за рівнем управління.

      Так, за способом залучення джерела фінансування бюджетного дефіциту поділяють на емісійні та неемісійні. Емісійні джерела пов'язані з додатковим залученням грошової маси для покриття державних видатків і супроводжуються емісією грошей. Неемісійні джерела відображають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами і не мають безпосереднього відношення до емісії грошей.

      За  характером впливу на інфляційні процеси джерела фінансування дефіциту бюджету бувають інфляційні і неінфляційні.

     Неінфляційні  джерела містять в собі: 

     • внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземних урядів та міжнародних організацій; продаж державних цінних паперів комерційним банкам, фірмам та домогосподарствам(див. рис.2.2.3);

     • трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги(див. рис.2.2.5)

     Табл.2.2.3Офіційні трансферти(доходи держ.бюджету)за період 2005-2009 
 
 

     

     Рис.2.2.5Офіційні трансферти(доходи держ.бюджету)за період 2005-2009 

     Зменшити  дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.

     Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

      За  рівнями управління розрізняють центральні і місцеві джерела фінансування бюджетного дефіциту. Центральні джерела — це емісійні і неемісійні джерела, які використовуються урядом для покриття дефіциту державного бюджету. Місцевими вважаються неемісійні джерела, які використовуються органами місцевого самоврядування для фінансування дефіцитів місцевих бюджетів. Як правило, до останніх належать внутрішні місцеві запозичення, кредити комерційних банків, вільні залишки коштів місцевих бюджетів тощо.

2.3. Джерела фінансування  бюджетного дефіциту

 

      Згідно  з Бюджетним кодексом України (ст.15) джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

      Фінансування  бюджетного дефіциту можливе за умови  залучення таких джерел, як:

• позики;
• збільшення доходів бюджету за рахунок підвищення податкового навантаження, збільшення неподаткових надходжень та трансфертів;
• надходження від приватизації;
• використання резервів;
• інших джерел.

Складові  джерел фінансування наведені на рис.2.3.1 

      Рис.2.3.1.Джерела фінансування бюджетного дефіциту 

      Випуск  та розміщення державних облігацій може спрямовуватися на використання різних джерел, наприклад, ресурсів банківського сектору(включаючи придбання державних облігацій центральним банком та комерційними банками). Іншим джерелом можуть бути кошти небанківського сектору(підприємств та установ), а також домогосподарств.

        

      Рис.2.3.2. Державні запозичення у 2009 році

     На  рис.2.3.2. показані структура державних  запозичень України на прикладі 2009 року.

     Одним з основних факторів, які впливають  на держбюджет є податки. До того ж  в умовах економічної трансформації  залежність рівня бюджетного дефіциту від податків більша, ніж в умовах стабілізації та зростання економіки, що є особливо актуальним для України. Непрямі податки, ПДВ і акцизний збір, не можуть розглядатися як основне джерело покриття дефіциту, оскільки на пряму залежать від попиту споживачів, а при спаді виробництва зменшується споживання.  

     Порівняно із 2008 роком надходження з ПДВ  знизились на 7,5 млрд. грн., або на 8,1%. Недовиконання плану на 2009 рік становить 13,4%, або 13,0 млрд. грн. Порівняно із 2008 роком надходження з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів до загального фонду державного бюджету зросли на 0,9 млрд. грн., або на 2,0%. Недовиконання плану на 2009 рік становить 7,4%, або 3,7 млрд. грн. При падінні імпорту товарів у 2009 році на 46,9%, надходження ПДВ до загального фонду державного бюджету із ввезених на територію України товарів знизились на 13,8%, або на 10,9 млрд. грн  

     Що  ж до акцизного збору в Україні, то порівняно із 2008 роком надходження  акцизного збору до Державного бюджету  України зросли на 67,8%, або на 8,6млрд. грн. Недовиконання плану на 2009 рік  становить 10,0%, або 2,4 млрд. грн. При запланованих у 2009 році надходженнях від акцизного збору із ввезених товарів на територію України до Державного бюджету України у сумі 4,4 млрд. грн. фактично надійшло 3,7 млрд. грн. Недовиконання плану на 2009 рік становить 15,9%, або 0,7 млрд. грн. При запланованих у 2009 році надходженнях від акцизного збору із вироблених товарів на території України до Державного бюджету України у сумі 19,3 млрд. грн. фактично надійшло 17,6 млрд. грн. Недовиконання плану на 2009 рік становить 8,7%, або 1,68 млрд. грн.  

      В той же час мито гарантує наявність стабільної бази оподаткування, а отже і стабільні надходження до бюджету. Проте порівняно із 2008 роком надходження від ввізного мита до Державного бюджету України знизились майже вдвоє (або на 5,6 млрд. грн.). Недовиконання плану на 2009 рік становить 39,0%, або 4,1 млрд. грн.

     Також потрібно проаналізувати динаміку доходів  та видатків, адже бюджетний дефіцит  являє собою результат перевищення  видатків над доходами. 
 

     

     Рис.2.3.3. Доходи та видатки за період 2005-2009,млн.грн.

     

     Рис.2.3.4. Доходи та видатки за період 2005-2009, %

     На  особливу увагу заслуговують питання  фінансування бюджетного дефіциту за рахунок надходжень від приватизації.(див.рис.3.1.2) Слід враховувати, що залучення ресурсів у такий спосіб не передбачає повернення коштів позичальникам, як у випадках розміщення державних боргових зобов’язань. Тому фінансування бюджету шляхом використання приватизаційного ресурсу не спричиняє збільшення державного боргу, проте повинне мати цільовий характер.

     Не  можна не згадати про таке джерело  як транші, які МВФ надає Україні. Вони потрібні Україні в першу чергу для фінансування бюджетного дефіциту. У листопаді 2008 року МВФ прийняв рішення виділити Україні кредит stand by на суму приблизно 16,4 млрд. доларів для усунення проблем економіки.

     Перший  транш – 10 листопада 2008 року - 1 млрд 890 млн доларів, 1 млрд. якого мав бути використаний на фінансування бюджетного дефіциту.

      Частина другого транша у розмірі 1,5 млрд доларів була направлена безпосередньо до Державного бюджету України для фінансування зовнішніх боргових зобов'язань уряду. Кошти 12 травня 2009 року були отримані Україною на рахунки Національного банку України.

     Третій  транш кредиту stand by на 3,3 млрд. доларів  Україна отримала 31 липня 2009 року.

     Четвертий транш, який повинен бути близько 3,71 млрд дол.,Україна мала отримати ще 15 листопада 2009 року, але МВФ вирішив почекати закінчення президентських виборів. Цей транш не перераховано і до сьогодні, але в разі його отримання, планується,що ці кошти підуть на покриття дефіциту державного бюджету.

 

Розділ  ІІІ

Бюджетний дефіцит і державний  борг

      3.1. Взаємозв`язок державного боргу і бюджетного дефіциту

 

     Дефіцит державного бюджету безпосередньо  пов'язаний з явищем державного боргу, що виникає в наслідок заборгованості уряду та державних органів. Зовнішній державний борг, що перевищує 60% від ВВП чи більше ніж в 2,2 рази експорт країни, вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкого грошового обігу. Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.

      У фінансовій системі України суттєву роль відіграють державні позики, що застосовуються як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Державний борг є невід'ємною і важливою складовою державних фінансів. Під державним боргом розуміють непогашену основну суму безумовних фінансових зобов'язань держави, що виникають унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед суб'єктами права у грошовій формі.

     Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

     Динаміка державного боргу України за останні 5 років відображена на діаграмі(рис.3.1.1), яка побудована на основі даних таблиці 3.1.1.