Свідомий бюджетний дефіцит пов'язаний з проведенням політики так званих «позикових» фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі «податкових» чи «позикових» фінансів. Політика «податкових» фінансів виходить з повного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових надходжень. Це створює стабільну дохідну базу, адже податки не треба повертати. Політика «позикових» фінансів грунтується на необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків через позики. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме за наявності вільних ресурсів, що їх фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування.

      За спрямуванням коштів розрізняють дефіцитне фінансування на розвиток і на поточні витрати. Витрачання коштів на поточні витрати означає їх поглинання без відповідної віддачі. Це пасивне реагування на складне фінансове становище. Дефіцитне фінансування інвестицій, навпаки, передбачає активний вплив бюджету на розвиток економіки. Адже в умовах кризи інвестиції вкрай потрібні. Неможливо вийти з кризи без певних зусиль і без певних вкладень. Під час економічної кризи падає ділова активність приватних інвесторів, оскільки високим є ризик втрати коштів чи їх знецінення. Тільки держава в змозі взяти на себе такий ризик і таку відповідальність. Політика дефіцитного фінансування інвестицій потребує чіткої організації і жорсткої відповідальності. Однак вона має перспективу, сприяючи виходу з кризи, зростанню ВВП і (в майбутньому) ліквідації вимушеного бюджетного дефіциту.

      Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами.

      За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють фактичний, структурний та циклічний бюджетний дефіцит.

      Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіцит за певний період.

      Структурний дефіцит — це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів.

      Циклічний дефіцит — це результат недонадходження бюджетних доходів унаслідок циклічних коливань в економіці. У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

      Фактичний дефіцит є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.

      За критерієм впливу на економіку бюджетний дефіцит поділяється на активний і пасивний.

      Активний бюджетний дефіцит є наслідком свідомого збільшення державних видатків, що спричинює неможливість збалансувати бюджет. Відмінність між структурним і активним дефіцитом полягає в тому, що останній виникає в результаті проведення політики дефіцитного фінансування з метою стимулювання досягнення максимальної зайнятості наявних виробничих ресурсів, що спонукає економіку розвиватись відносно незалежно від циклічних коливань. Отже, активний дефіцит своїм імпульсним змістом відрізняється від структурного дефіциту.

      Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною кон'юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом .

      За зв`язком із державним боргом розрізняють первинний та операційний дефіцит. Первинний відображає вплив виплат з обслуговування державного боргу на стан державног бюджету. Якщо є первиннний дефіцит, то це означає, що дефіцитне фінансування охоплює видатки, не пов`язані з обслуговуванням державного боргу. Визначення первинного дефіциту набуває особливого значення за наявності високіх темпів інфляції. У такому разі сума загального боргу збільшується, зростають процентні ставки, а тому обсяг коштів, спрямованих на обслуговування боргу, також зростає. Первинни дефіцит розраховується як різниця між сумою загального дефіциту і величиною процентних платежів, що здійснюються за державними позиками.

      Розраховують також операційний дефіцит бюджету, показник, що враховує вплив інфляції на стан доходів і видатків бюджету. У випадках зростання темпів інфляції реальна вартість непогашеного державного боргу зменшується. Разом з тим, такі процеси супроводжуються зростанням номінальних процентних ставок за позики, надані державі. Тобто, здійснюється певна компенсація реального знецінення боргу. Таку компенсацію називають грошовою корекцією.Таким чином, частина процентних виплат, що спрямовуються на обслуговування дежавного боргу, є погашеннями основної його суми. Якщо такі явища не враховувати, тоді сума бюджетного дефіциту стає завищеною.

      Використання поняття «операційний дефіцит» важливе за наявності високих темпів інфляції та значних обсягів державного боргу. Такий показник відображає вплив бюджетної політики на реальний рівень державного боргу. Операційний дефіцит не враховує інфляційний компонент процентних платежів. Для його визначення треба від величини традиційного дефіциту відняти суму процентних платежів, на які зросли виплати за умов зростання інфляції. 

     Таким чином, види бюджетного дефіциту можна  згрупувати в такий спосіб:

 

      Дефіцит може бути запланованим(визначеним у  процесі формування бюджету), і таким, що виявився під час його виконання. Треба розрізняти також загальний дефіцит бюджету(тобто бюджету в цілому) і окремих його частин (загально і спеціального фондів). Важливим є поділ дефіциту на поточний, що є на поточний момент виконання бюджету, і кінцевий, що виявився за підсумками звітного періоду. Розглядається також дефіцит зведеного бюджету та дефіцит державного і місцевих бюджетів.

1.3.Причини  виникнення дефіциту

 

    Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.

      З'ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сам по собі дефіцит бюджету не можна вважати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення.

      Отже  бюджетний дефіцит  викликано  рядом об'єктивних та суб'єктивних причин:

      1) недосконалістю фінансового та  податкового законодавства з питань організації справляння платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів усіх рівнів. Обсяги "тіньового" сектора економіки коливаються в межах 50 % ВВП. З цієї причини бюджети усіх рівнів недоотримують щорічно понад 10 млрд. грн.;

      2) недостатнім контролем з боку  держави щодо руху готівки  та наявністю неконтрольованих  потоків готівки поза банківськими  установами, що призводить до  ухиляння від оподаткування понад  третини платників податків;

      3) спадом виробництва ВВП. Втрати доходів бюджету з цієї причини становлять близько 1 млрд. грн.;

      4) погіршенням розрахунково-платіжної  дисципліни та зростанням заборгованості  підприємств перед бюджетом. Недонадходження  до бюджету з цього приводу  становлять 5 млрд. грн.;

      5) зростанням обсягів бартерних операцій, що призводить до щорічних втрат доходів бюджету в розмірі 1,5-2 млрд. грн.

      В Україні дефіцит бюджету визначається низкою факторів, об`єктивних і суб`єктивних. Об`єктивними для України є фактори, пов`язані з неефективністю економіки: спад виробництва, фізичний і моральний знос основних фондів, висока собівартість, а звідси і ріст цін на товари, відсутність нових високоекономічних технологій і т.п.

      Друга група причин дефіцитності бюджетної  системи полягає в незбалансованості  фінансово-кредитної та інвестиційної політики, неефективності оподаткування, порушеннях грошового накладання і системи платежів, а звідси - і в розвитку інфляційних явищ.

      Обидві  групи причин багато в чому породжені радянською фінансовою політикою, яка дає про себе знати і зараз.

      Ще  одна група причин пов`язана із суб`єктивними факторами: прагненням до збільшення видатків або відсутністю засобів, невмінням виділяти головні програми і розпиленням ресурсів на другорядні цілі, відставанням і низькою якістю законодавства, заполітизованістю законодавців, поганим збором податків і т. ін.

        В силу цих причин в Україні відбувається особлива, прихована інфляція недовиробництва, а бюджетний дефіцит має пасивний характер: країна входить в нові борги для того, щоб розрахуватися із старими, і переносить їх на майбутнє покоління. Тому усі зовнішні та внутрішні позичання використовуються невиробниче і погіршують стан країни.

      Також причиною бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, і низький рівень ВВП па душу населення.

      Щодо  конкретних особливостей розвитку економіки  України, які зумовлюють дефіцит  бюджету, можна виділити:

      - структурну дисбалансованість народного  господарства в бік значного  переважання засобів виробництва над виробництвом предметів споживання;

      - збереження значної кількості  нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;

      - неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання та стягнення з них податків;

      - крупно масштабний оборот "тіньового" капіталу;

      - збереження ситуації, за якої  прибутковішими є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери;

      - невиправдано "роздуті" соціальні  програми;

      - величезні державні невиробничі  витрати;

      - приписки, крадіжки, втрати виробленої продукції і багато чого іншого, що не піддається суспільному обліку і не стало об'єктом ефективного контролю з боку держави.  
 
 

 

Розділ  ІІ

  Джерела фінансування бюджетного дефіциту, їх структура і оптимізація

      2.1. Принципи бюджетного фінансування

 

      У сучасній теорії і практиці фінансів у зв'язку з бюджетними дефіцитами вживають такі поняття: фінансування бюджету, джерела фінансування (покриття) бюджетного дефіциту, дефіцитне фінансування. Два останніх поняття були відомі в Україні, а перше — запозичене на Заході та введене в українську фінансову практику з прийняттям Бюджетного кодексу. Визначення змісту фінансування дефіциту бюджету, прийняте в нашій державі, потребує уточнення. У Бюджетному кодексі(ст.2) замість поняття «фінансування дефіциту» використовується термін «фінансування державного бюджету». За Кодексом фінансування бюджету — це надходження та витрати у зв'язку зі змінами обсягу державного боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, вільного залишку бюджетних коштів, а також надходження від приватизації державного майна, які використовуються для покриття різниці між доходами та видатками, поверненням кредитів до бюджету і наданням кредитів з бюджету.