Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Декабря 2011 в 20:17, курсовая работа
Метою написання даної курсової роботи є удосконалення знань з питання бюджетної політики та бюджетного механізму держави.
Об’єктом вивчення в даній роботі є бюджетна політика та бюджетний механізм України на сучасному етапі.
До основних завдань дослідження можемо віднести:
Визначення сутності бюджетної політики України.
Аналіз напрямків бюджетної політики держави.
Характеристика складу та структури бюджетного механізму.
Формування висновків.
ВСТУП 3
Розділ І 5
1.1 Сутність бюджетної політики та її зміст 5
1.2 Роль, функції та задачі бюджетної політики 6
1.3 Бюджетний механізм: сутність та структура 10
Розділ ІІ 12
2.1 Характеристика бюджетної політики і бюджетного механізму 12
2.2 Аналіз формування бюджетних доходів в ринкових умовах 16
2.3 Ефективність використання державного бюджету України 25
Розділ ІІІ 31
3.1 Перспективи вдосконалення чинної системи мобілізації доходів державного бюджету України 31
3.2 Оптимізація структури видатків державного бюджету 35
Висновок 40
.Список використаної літератури: 40
¨ прийняття спеціального закону про пільги, визначення змісту, статусу, об'єкта й суб'єктів, необхідності їх і напрямів фінансування;
¨ запровадження державного обліку та контролю за використанням коштів непрямого бюджетного фінансування;
¨ пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості;
¨ розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доходів юридичних і фізичних осіб;
¨ уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ.
¨ зміна підходів до монетарної політики
¨ зведення до мінімуму різного виду дотацій та субвенцій, розширення власної доходної бази та удосконалення механізму процентних відрахувань.
В умовах транзитивної економіки, переходу до ринкових відносин змінюються як роль державного бюджету в економічній системі країни в цілому, так і роль бюджетних видатків. При обмеженості фінансових ресурсів в Україні надзвичайно актуальним питанням виступає оптимізація складу та структури видатків Державного бюджету України. Це зумовлено тим, що найбільша частка фінансових ресурсів держави перерозподіляється через Державний бюджет (70 %). Тому доцільність проведення дослідження в цьому напрямі є безумовно актуальним і має практичний та науковий інтерес.
Вирішенням проблеми оптимізації напрямків використання бюджетних коштів займалося багато вчених. Найбільш вагомий внесок в розвиток даного напряму внесли такі вітчизняні вчені: Омелянович Л. О., Жибер Т. В., Кодацький В., Павлюк К. В., Телюк К. та інші.
На сьогоднішній день ефективність видаткової частини Державного бюджету України має низький рівень виконання, який коливається від 91,7 % у 2008 році до 85,1 % у 2009 році. Спостерігається недовиконання по всім статтям видатків, що загострює питання їх оптимізації [16].
Систематизуючи
дослідження вітчизняних
Рис 3.2 Заходи оптимізації Державного бюджету України
Структурні заходи займають головне місце в процесі оптимізації складу видатків Державного бюджету. Ці заходи стосуються зміни пріоритетів фінансування, а саме:
1. У сфері управління – зменшення до оптимального рівня (стабілізація) видатків на утримання органів державно влади і управління, судів і прокуратури, а також упорядкування структури названих органів. Цей захід є доволі важливим і складним, оскільки видатки на загальнодержавні функції мають тенденцію до зростання, що також впливає і на структуру видатків з Державного бюджету України. Захід може бути реалізований різноманітними способами. З цього приводу становить інтерес зарубіжний досвід щодо економії державних ресурсів наших найближчих сусідів - Російської Федерації. З метою економії бюджетних коштів у Калузькій області, наприклад, було прийнято рішення про те, щоб губернатор (керівник області) не мав заступників. За рахунок скорочення апарату управління область щороку заощаджувала значні суми бюджетних ресурсів. Досвід економії бюджетних коштів у Калузькій області можна з успіхом використовувати і в Україні.
2. У сфері економічної діяльності – збільшення до оптимального рівня видатків державним підприємствам для підтримання їх рівня розвитку та сприяння їх стабілізації. Серед цих видатків першочерговому фінансуванню підлягають сільське господарство, паливно-енергетичний комплекс та обробна промисловість. Фінансування саме цих напрямків обумовлено тим, що в Україні: для сільського господарства є сприятливі кліматичні умови і найкраща земля (чорнозем); для паливно-енергетичного комплексу – велика кількість копалин, але низький рівень їх фінансування, а з тим і видобування, що є причиною залежності від інших країв (приклад, Росія - газ); для обробної промисловості – високоякісна сировина, яка замість обробки експортується в інші країни, а після переробки знову скуповується Україною. Однак з метою зменшення тиску на Державний бюджет України пропонується часткова приватизація підприємств державної власності, тобто продаж частки, яка не перевищує 49 %. Це надасть можливість здійснювати постійний контроль і керівництво з боку держави, а також сприятиме активній підприємницькій діяльності на підприємствах України [17, c. 111-112].
3. У соціальній сфері – раціоналізація видатків на соціальну сферу (перегляд пільг, поширення платних послуг, перегляд рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму); оптимізація видатків бюджету без скорочення пільг за рахунок послідовного впровадження госпрозрахункових форм фінансування установ, зокрема самофінансування; формування системи підтримки культури, передусім недержавних організацій, різних фондів, з метою створення умов для продукування ними національно-культурного продукту, що сприятиме зниженню навантаження на державну скарбницю та реалізації державної політики у сфері культури і духовності. Наприклад, Європа отримує близько 30 % надходжень до бюджету від продажу культурного продукту. Також заходом на шляху до оптимізації соціальних видатків з Державного бюджету України є надання певних переваг при проведені меценатства, спонсорства та благодійності, які будуть полягати в зменшенні податкового навантаження, можливості отримання відстрочки та розстрочки плати податків тощо [18, с. 31-33].
Отже, зменшення рівня видатків на управління надасть змогу спрямувати кошти у сфери, яким необхідні інвестиції для ефективного економічного розвитку з метою підготовки підґрунтя для забезпечення високого рівня соціального захисту та забезпечення населення. Наведені заходи сприятимуть оптимізації складу та структури видатків Державного бюджету України, але не в змозі стовідсотково вплинути на раціональне та економне витрачання коштів. Тому постає необхідність реалізації групи організаційних заходів.
Щодо організаційних заходів, то в останні роки вони набувають важливого значення. Це обумовлено тим, що зниження рівня виконання Державного бюджету України по видатках у переважній більшості пов’язано з процесом розподілу видатків серед розпорядників бюджетних коштів, а також неповним виконанням бюджетних програм. Серед цих заходів важливе значення для оптимізації видатків Державного бюджету України мають такі:
1. Організація державного контролю за використанням бюджетних ресурсів. Слабкість державного контролю спричиняє розвиток негативних явищ в економіці країни. При цьому, перед тим як виділяти фінансову допомогу регіонам, необхідно спочатку перевірити, як вона використовувалася в минулі роки. Якщо було неефективне використання фінансової допомоги, то доцільно таким регіонам допомоги не надавати.
2. Затвердження обґрунтованого та ефективного бюджету. Державний бюджет України «як головний фінансовий план» став віддзеркаленням відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності ефективних технологій у прийнятті рішень. Виходячи з цього затвердження Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний рік часто стає предметом пошуку компромісних рішень різних політичних сил, а не пошуком оптимальних рішень з метою надання суспільних благ з максимальним рівнем ефективності за наявних ресурсів [19, c. 85-86].
3. Оптимізація мережі виконавців бюджетних програм для того, щоб на одне завдання припадала мінімальна їх кількість [20, c. 81].
4. Найважливіше – це узгодженість бюджетного і податкового законодавства стосовно тих норм, які забезпечують збалансованість дохідної та видаткової частин та мінімізують кількість внесених змін до діючих законів протягом бюджетного періоду. Оскільки державні видатки «носять публічний характер і виникають виключно на підставі нормативно-правових актів», держава повинна мати дієві правові норми та ефективні методи регулювання та управління потоками державних коштів [21, c. 138].
5. Перехід від бюджетного планування до бюджетного прогнозування на основі досвіду багатьох країн світу (США, Австралії), що надасть можливість поставити стратегічні цілі та визначити шляхи їх досягнення. Тому, з’явиться можливість виявлення недоліків в бюджетній політиці та їх усунення.
Таким чином, проведення всіх перелічених заходів сприятиме оптимізації видатків Державного бюджету України і дозволять розробити та впровадити виважену фіскально-бюджетну політику, в якій буде враховано досвід провідних країн світу, що в кінцевому підсумку надасть можливість сформувати в Державному бюджеті прерогативні статті видатків держави.
У
бюджетній політиці дії держави потрібно
спрямувати на
раціональне використання бюджетних
коштів при стимулюванні
скорочення дефіциту.
Основою
збільшення доходної частини бюджету
повинна стати
ефективна система оподаткування та збору
податків при одночасному
суттєвому скороченні пільг щодо оподаткування,
запровадження
державних цінних паперів для покриття
дефіциту бюджету тощо.
Зменшення
витратної частини бюджету
рахунок скорочення витрат на утримання
апарату державного
управління, переведення багатьох його
структур на госпрозрахунок,
ліквідації дотацій збитковим (не з вини
держави) підприємствам та
фінансування капітальних вкладень у
неперспективне виробництво.
Потрібно
уточнити та контролювати адресність
використання
коштів соціальних програм і відповідність
бюджетних асигнувань
соціальним нормативам.
Також
потрібно ліквідувати дефіцит зовнішньої
торгівлі та
зменшити заборгованість держави шляхом
стимулювання експорту та
оптимізації імпорту.
Бюджетною політикою на теперішньому етапі розвитку передбачається підвищити стійкість фінансової системи через чітке розмежування державного і місцевих бюджетів та бюджетів державних підприємств.