Бюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні

Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2013 в 04:30, курсовая работа

Описание работы

Міжбюджетні відносини – це врегульовані правом зв'язки між державою, АРК та органами місцевого самоврядування (правовідносини), що існують у процесі реалізації бюджетних повноважень стосовно забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, які необхідні для виконання функцій, передбачених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами.
Звісно, що доходи бюджетів мають бути надійною та стабільною основою фінансової бази, необхідної для виконання завдань і функцій як держави, так і органів місцевого самоврядування. Тому держава намагається наділити всіх суб’єктів бюджетного права необхідним для виконання їх функцій обсягом доходів. Особливого значення при цьому набувають міжбюджетні відносини, при реалізації яких провідне місце займає надання трансфертів і міжбюджетних трансфертів.

Содержание

Вступ
РОЗДІЛ 1. Теоретичне визначення бюджетних трансфертів та порядок їх надання
1.1.Сутність і види бюджетних трансфертів.
1.2. Бюджетні трансферти і порядок їх виділення та перерахування
1.3.Зарубіжний досвід використання бюджетних трансфертів
1.4.Класифікаційні ознаки бюджетних трансфертів
Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Оцінка показників бюджетних трансфертів України
2.1.Аналіз показників бюджетних трансфертів України
2.2.Проблеми бюджетних трансфертів та шляхи їх вирішення
Висновки до розділу 2

Работа содержит 1 файл

курсовой - копия.docx

— 90.70 Кб (Скачать)

16. За ознакою періодичності (тривалості) надання визначають трансферт систематичний і трансферт одноразового, епізодичного характеру, короткочасний (бюджетний грант).

17. За ознакою об'єкта заміни  дотації замість дотації надається казначейський вексель; вексель місцевої державної адміністрації у рахунок фінансування витрат на погашення заборгованості установ та організацій, що фінансуються з місцевого бюджету, за тверде паливо.

18. За ознакою відношення трансферту  до його звичайного обсягу визначають трансферт звичайного виконання (дотація вирівнювання)і трансферт додатковий. До додаткового трансферту згідно з українським законодавством віднесено додаткову дотацію, яка за умови надходження доходів загального фонду державного бюджету понад річні розрахункові обсяги розподіляється між державним бюджетом та місцевими бюджетами у певних пропорціях. Також існує додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів, яку затверджено бюджету АР Крим та обласним бюджетам на зменшення фактичних диспропорцій між місцевими бюджетами через нерівномірність мережі бюджетних установ. Також введено додаткову дотацію для стимулювання дотаційних бюджетів, які щороку нарощують дохідну базу.

19. За ознакою відношення трансферту  до видатків, які враховуються при визначенні обсягу бюджетного трансферту, існує трансферт, який визначається на основі певних видатків, і трансферт, який не визначається на основі певних видатків. Для цілей фінансування програм соціального захисту через субвенції у Бюджетному кодексі України від 21.06.2001 №2542-III передбачено, що ці програми є видатками місцевих бюджетів (ст. 102, ч. 1), це також ті видатки, які здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського та обласного значення і враховуються при визначенні обсягу МБТ: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ямз дітьми, додаткові виплатинаселеннюнапокриття витрат з оплати житлово-комунальних платежів та інші за пп. «б», п. 4, ст. 89 БКУ.

Для цілей фінансування програмсоціального захисту через дотації вирівнювання бюджету АР Крим та обласним бюджетам (ст. 99 БКУ) до видатків, що здійснюються з бюджету АР Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, п. 4 ст. 90БКУдо видатків соціального захисту віднесено: допомогу по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; адресну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям; виплати компенсацій реабілітованим; дитячі будинки-інтернати тощо.

20. За ознакою частини бюджету,  з якої перераховується трансферт, визначають трансферт загального фонду і трансферт спеціального фонду.

21. За ознакою напрямів використання  бюджетних коштів (галузеві та регіональні програми) згідно з функціональною класифікацією видатків визначають частину трансферту на державне управління, освіту, охорону здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт, капітальні вкладення і будівництво.

22. За ознакою змінених обсягів фінансування визначають новий трансферт,за яким збільшено обсяги фінансування; трансферт, за яким зменшено обсяги фінансування; трансферт, за яким не передбачені субвенції.

23. За ознакою можливого перерозподілу обсягу бюджетного трансферту визначають трансферт, який перерозподіляється згідно з фактичними зобов'язаннями щодо здійснення видатків за рахунок цього трансферту.

24. За ознакою переведення трансферту  у межах одного бюджету визначають трансферт із загального фонду бюджету до бюджету розвитку.

25. За ознакою розподіленості визначають бюджетний трансферт, який залишився нерозподіленим між бюджетами і який був розподілений.

26. За ознакою термінів прийняття  рішення щодо трансферту визначають трансферт, прийнятий у період сесії, і трансферт міжсесійного періоду .

27. За ознакою інструменту визначення трансферту існує трансферт, який визначається шляхом застосування нормативів щоденних відрахувань від доходів загального фонду державного бюджету; від доходів місцевого бюджету.(Наприклад, нормативи щоденних відрахувань по м. Луганську на 2008 р. визначалися по Олександрівській міськраді 0,351%, поЩастинській – 0,057%).

28. За ознакою включення субсидії  до цін балансу народного господарства (БНГ) при розрахунку ВВП існує субсидія, яка входить до цін БНГ, та субсидія, яка не входить до цін БНГ.

29. За ознакою відношення дотацій  і субсидій до податку з обороту при розрахунку ВВП існують дотації та субсидії, які виплачуються підприємствам та організаціям із Державного бюджету України і які вираховуються з податку з обороту.

30. За ознакою відношення субсидій  на продукти і виробництво до доходів держави при розрахунку ВВП за доходами існують субсидії на продукти і виробництво, які вираховуються із податків на продукти і виробництво.

За ознаками ефективності наданого трансферту визначають такі трансферти:

1. За ознакою об'єктів і суб'єктів  впливу трансферту є трансферт, який впливає на розміщення коштів у суспільному секторі; трансферт, який впливає на приватне і суспільне споживання; трансферт, який впливає на структуру видатків субцентральних урядів; трансферт, який впливає на розподіл; трансферт (його масштаб та оформленість), який впливає на економіку країни; трансферт, який впливає на поведінку субцентральних урядів.

2. За ознакою передбачуваності  визначають передбачуваний трансферт, який створює стимули для всіх рівнів управління, продуманий, поділений на окремі трансфертні програми, що слугують кожна своїй меті.

3. За ознакою задоволення умов, необхідних для ефективної роботи системи трансфертів визначають трансферт, здатний забезпечити місцеві органи влади ресурсами; трансферт, який забезпечує достатні власні податки та збори, а не провокує підтримання видатків на високому рівні; трансферт, який здатний забезпечити справедливість, а не базується на розподілі фінансових ресурсів між регіонами, що склався раніше (принцип від досягнутого).

4. За ознакою фінансування за  результатами у європейських країнах існує дотація, заснована на результатах виконання програм, а не на здійсненні фінансування за будь-яких умов в межах визначеної суми. Це, наприклад, дотація школі – на основі результатів іспитів,місцевому громадському транспорту – за ефективністю пасажиро-кілометрів.

5. За ознакою ефективності трансферту визначають ефективний трансферт і неефективний трансферт; трансферт, наданий певним структурам, який не викликав зростання добробуту, і трансферт, наданий у тій же сумі безпосередньо громадянам, якийпризвів до зростання добробуту.

 

Висновки до розділу 1.

Трансферти  як доходи слід визнавати коригуючими невласними надходженнями та як оформлені особливим чином видатки. Спеціальні трансферти, викликані бажанням додаткового контролю подавців над отри мувачами, є звичайними видатками бюджетів. Узагальнена класифікація трансфертів здійснена за 51 ознакою.  

РОЗДІЛ 2

Оцінка показників бюджетних трансфертів України

 

2.1.Аналіз показників бюджетних трансфертів України

Загалом, за даними Державного казначейства України  станом на 1 вересня 2011 року до місцевих бюджетів без урахування бюджетних  трансфертів до загального фонду  надійшло 45471,9 млн. грн., а до спеціального фонду – 9178,7 млн. грн. Якщо порівняти  дані показники з аналогічним  періодом 2010 року, то можна сказати, що вони є більшими, оскільки до загального фонду місцевих бюджетів у 2010 році надійшло 42385,9 млн. грн., а до спеціального фонду  – 7760,5 млн. грн. Результати порівняння свідчать про збільшення надходжень до місцевих бюджетів, що є наслідком  покращення фінансового стану в  країні.

В цілому найбільше коштів в 2011 році поступило  до міського бюджету м. Києва (6754,2 млн. грн.) і Донецької області ( 6467,3 млн. грн.), а найменше до міського бюджету  м. Севастополя – 610,9 млн. грн.

За 2010 рік  із Державного бюджету України до місцевих бюджетів було перераховано трансфертів на загальну суму 78182,6 млн. грн., у тому числі трансфертів  із загального фонду – 72699,7 млн. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2009 року обсяг перерахованих трансфертів  з державного бюджету до місцевих бюджетів у 2010 році збільшився на 15877,1 млн. грн., або на 25,5 відсотка.

Зазначена ситуація свідчить про те, що не усі  органи місцевого самоврядування прагнули фінансової самостійності та не шукали шляхів залучення до бюджетів максимально  можливих обсягів фінансових ресурсів. З метою максимального надходження  до місцевих бюджетів фінансових ресурсів необхідно проводити повсякчас  поглиблений економічний аналіз наявної доходної бази та рівня справляння обов’язкових платежів до місцевих бюджетів в розрізі кожної адміністративно-територіальної одиниці.

У самій  структурі трансфертів за 2010 р. зросли частки дотацій вирівнювання та субвенцій  із соціального захисту населення, що свідчить про зниження можливостей органів місцевої влади фінансувати весь обсяг видатків. За 2010 р. (у порівнянні з 2009 р.) частка дотацій вирівнювання зросла на 2,5 в. п. (номінально на 30%) і становила 56,1% обсягу трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів. Також зросла частка субвенцій із соціального захисту населення на 1,6 в. п. (номінально на 30,7%) до 38,3%. Натомість зменшилася частка інших трансфертів (додаткових дотацій, інших субвенцій) на 0,6 в. п. до 4,8% обсягу трансфертів . Збільшення частки субвенцій із соціального захисту свідчить про зміцнення соціальної спрямованості видатків місцевих бюджетів. Станом на 14.11.2011 доходи державного бюджету в частині коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, становлять 2 145,9 млн. гривень або 93,4 відсотка розпису на січень-листопад 2011 року.

 

Рис.2.1.

 

Знову ж  таки, станом на 14. 11. 2011 року, відкриті асигнування для здійснення видатків загального фонду Державного бюджету  України в частині міжбюджетних трансфертів на суму 75 530,3 млн. гривень, що становить 94,2 відсотка розпису на січень-листопад 2011 року.

Зокрема, дотація вирівнювання перерахована у сумі 37 872,8 млн. гривень, що становить 94,7 відсотка розпису.

 

Рис.2.2.

 

Із загального фонду державного бюджету місцевим бюджетам перераховано субвенцій на здійснення державних програм соціального  захисту населення на суму 30 515,8 млн. гривень або 94,1 відсотка розпису, що відповідає фактичним зобов’язанням  місцевих бюджетів, у тому числі  енергетичні субвенції перераховані у сумі 5 971,1 млн. гривень, що становить 77,5 відсотка розпису.

 

 

 

Рис.2.3.

 

 

 

2.2.Проблеми бюджетних трансфертів та шляхи їх вирішення

Серед проблем  міжбюджетних відносин варто назвати:

  • низький рівень обґрунтованості й прогнозованості дохідної частини місцевих бюджетів;
  • неврегульованість відносин на рівні район-місто районного значення, селище, село;
  • нерівномірне співвідношення «дотація-субвенція» у структурі трансфертів;
  • невнесення до місцевих бюджетів коштів, необхідних на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність;
  • значна кількість параметрів та багаторівневість параметрів у формулі, складності у їх тлумаченні;
  • невирішеність питань подолання заборгованості між бюджетами різних рівнів за взаємними розрахунками.

Для зниження рівня фінансової залежності місцевих бюджетів основний акцент необхідно  зробити в проведенні бюджетно-податкової політики не тільки пошуком оптимальної  формули перерозподілу податків між бюджетами різних рівнів, але  й розширення податкового потенціалу регіону на основі стимулювання розвитку реального сектора економіки  як базового податкоутворюючого джерела. Для вирішення даної проблеми доцільно також проводити розмежування видаткових повноважень і дохідних джерел, збільшення місцевих податків для наповнення місцевих бюджетів.

Збільшення  частки трансфертів у доходах  місцевих бюджетів, а в структурі  трансфертів – зростання частки дотацій вирівнювання свідчать на користь  того, що у фінансовій політиці держави  акценти робляться на надання  можливості місцевим органам влади  і самоврядування проводити власну стратегію витрачання коштів. Натомість  є ризик витрачання коштів на вирішення  некритичних суспільних проблем  і незадоволення у повній мірі соціальних потреб громадян.

З метою  раціоналізації видатків та підвищення контролю за використанням переданих  з державного бюджету коштів у  вигляді міжбюджетних трансфертів  у структурі трансфертів має  зрости питома вага субвенцій як цільових коштів, використання яких пов’язане  з необхідністю фінансування конкретних об’єктів, пріоритетних у поточному  бюджетному році, причому питома вага субвенцій на соціально-економічний  розвиток має зростати.

Щодо  формули, то вона не враховує складену у попередній період мережу бюджетних  установ, вкрай необхідну для  життєдіяльності громади, щодо збереження якої докладають зусиль органи місцевої влади. При визначенні рівня потреб у додаткових коштах формула також  не враховує фінансову достатність  чи нестачу фінансових коштів окремих  територіальних одиниць.

Информация о работе Бюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні