Бюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні

 

ПЛАН

 

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. Теоретичне визначення бюджетних трансфертів та порядок їх надання

1.1.Сутність і види  бюджетних трансфертів.

1.2. Бюджетні  трансферти і порядок їх виділення  та перерахування

1.3.Зарубіжний  досвід використання бюджетних  трансфертів

1.4.Класифікаційні  ознаки бюджетних трансфертів

Висновки  до розділу 1

 

РОЗДІЛ 2. Оцінка показників бюджетних трансфертів України

2.1.Аналіз  показників бюджетних трансфертів  України

2.2.Проблеми бюджетних трансфертів та шляхи їх вирішення

Висновки  до розділу 2

 

Висновки

 

 

Вступ

Однією з важливих передумов  забезпечення комплексного розвитку бюджетної  системи є формування дієвого  фінансового механізму регулювання  міжбюджетних відносин.

Історично склалося, що рівень економічного розвитку областей, міст обласного  значення та районів є різним.

Для економічного вирівнювання регіонів Бюджетним кодексом передбачено  застосування механізму перерозподілу  фінансових ресурсів між доходами і  видатками областей через Державний  бюджет України, який базується на фінансових нормативах бюджетної забезпеченості та відповідних коригуючих коефіцієнтах.

Фінансовий норматив бюджетної  забезпеченості використовується для розподілу бюджетних трансфертів. Цей норматив визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовується на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживання соціальних послуг тощо.

Сьогодні проблеми розвитку міжбюджетних відносин в Україні є надзвичайно  актуальними, оскільки стійкість бюджетної  системи держави багато в чому залежить саме від характеру таких  відносин.

Міжбюджетні відносини – це врегульовані правом зв'язки між державою, АРК та органами місцевого самоврядування (правовідносини), що існують у процесі реалізації бюджетних повноважень стосовно забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, які необхідні для виконання функцій, передбачених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами.

Звісно, що доходи бюджетів мають бути надійною та стабільною основою фінансової бази, необхідної для виконання завдань  і функцій як держави, так і  органів місцевого самоврядування. Тому держава намагається наділити всіх суб’єктів бюджетного права  необхідним для виконання їх функцій  обсягом доходів. Особливого значення при цьому набувають міжбюджетні  відносини, при реалізації яких провідне місце займає надання трансфертів і міжбюджетних трансфертів.

Термін  „трансферт” походить від французького – transfert, або від латинського – transfero і означає „переношу”, „переміщаю”  і являє собою різновид обмінної операції. Трансферти можна визначити як всі види платежів, що є переміщенням фінансових ресурсів з одного фонду в іншій, від одного власника (розпорядника) бюджетних або інших коштів до іншого суб’єкта бюджетних відносин у той чи інший вид бюджету чи фонду на безоплатній основі. Суб’єктом, що передає такі ресурси, може бути як орган державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій, так і спеціально створені органи недержавної влади.

В економічній  теорії трансферти розглядають як інструмент фінансових відносин між основними економічними суб'єктами: а) між окремими домогосподарствами; б) між окремими фірмами; в) між домогосподарствами та фірмами; г) між домогосподарствами, фірмами з одного боку та державою з іншого; д) між суб'єктами сектору державного управління.

З усієї  сукупності трансфертів у цій  роботі розглянемо трансферти, які стосуються сектору державного управління.

Бюджетні трансферти – це передання коштів між Державним і місцевими бюджетами у формі бюджетного субсидіювання чи вилучення бюджетного надлишку.

Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з  одного бюджету до іншого.

Внутрішньобюджетний трансферт – це платіж, що припускає  переміщення коштів усередині бюджетів при реалізації внутрішньобюджетних  відноси (при бюджетному регулюванні).

 

РОЗДІЛ 1

Теоретичне визначення бюджетних трансфертів та порядок їх надання

 

1.1.Сутність і види бюджетних трансфертів.

Трансферти - це узагальнюючий термін, яким називаються  фінансові ресурси, що передаються  з бюджету центрального уряду  до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного  рівня до бюджетів одиниць нижчого  адміністративного рівня, а також  у зворотному напрямку.

Бюджетні  трансферти - кошти, що передаються  з Державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого  рівня (і навпаки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо.

Трансферти поділяються  на чотири групи:

• розподілені податки;
• гранти;
• субвенції;
• інші.

Гранти  поділяються на дві групи:

• специфічні гранти (субвенції"): мають цільовий характер;
• генеральні гранти: не обумовлюються конкретною метою їхнього витрачання.

Усі бюджетні трансферти поділяються на дві групи залежно від цільового спрямування коштів:

• поточні - грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалансування цих бюджетів;
• капітальні (субвенції) - передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. Цілі, на які спрямовуються субвенції, пов'язані в основному з виконанням органами місцевого самоврядування делегованих державою повноважень.

Згідно  із законодавством, доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субсидії та субвенції, що надаються з Державного або місцевих бюджетів рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів рад нижчого рівня.

Органи  державної виконавчої влади, виконавчі  органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням  вимог законодавства, рішень органів  влади вищого рівня з питань виконання  бюджету відповідними виконавчими  органами нижчого рівня. У разі невитрачення у встановлений термін або використання не за цільовим призначенням субвенцій, виділених бюджету нижчого територіального  рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.

За допомогою  бюджетних трансфертів вирішуються  такі завдання:

• досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;
• проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;
• здійснюється фінансування соціально-економічних програм загальнодержавного значення;
• місцеве господарство розвивається відповідно до визначених загальнонаціональних пріоритетів.

Трансферти  є формою фінансування, видом фінансової співпраці держави та інших суб'єктів господарювання, яка передбачає такі форми бюджетного фінансування: 1) бюджетні інвестиції; 2) бюджетні кредити; 3) кошторисне фінансування; 4) державні трансферти. Державними трансфертами є державне субсидіювання (державні субсидії, державні субвенції, державні дотації) і державна допомога населенню. Вони викликані необхідністю розрахунків та виконання зобов'язань перед різними суб'єктами господарювання.

У випадках закріплення певних джерел, фондів за колишніми отримувачами трансфертів необхідність у трансфертах відпадає, тому що причиною трансфертів є фінансова недостатність отримувачів коштів. Наприклад, колись відбувалося заміщення трансфертів фондами системи соціального страхування. Розглядалося питання про допомогу на громадську опіку. Була проведена соціальна реформа – введення страхування старості – що значною мірою звільняє місцеві органи від допомоги бідним (старше 70 років) вдома, перекладаючи її вагу на казначейство.

В економічній  теорії трансферти розглядають як інструмент фінансових відносин між основними економічними суб'єктами: а) між окремими домогосподарствами; б) між окремими фірмами; в) між домогосподарствами та фірмами; г) між домогосподарствами, фірмами з одного боку та державою з іншого; д) між суб'єктами сектору державного управління.

З усієї  сукупності трансфертів в цій роботі розглянемо трансферти, які стосуються сектору державного управління.

Трансферти, визначені уп. «г», називають міжсекторальними трансфертами, у п. «д» – внутрішньосекторальними. Також ці трансферти називають міжбюджетними, міжурядовими, міжструктурними.

Міжбюджетний трансферт зумовлений тим, що державний міжсекторальний трансферт йде до його отримувача часто не прямо, а через місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, що обумовлює відображення державних трансфертів у вигляді МБТ.

Трансферти  у зарубіжній практиці трактуються як «передавальні платежі», «односторонні перекази», характерними ознаками яких є те, що рух коштів у вигляді трансфертів не супроводжується зустрічним одержанням товарів, послуг або грошей. Хоча еквівалентом може служити політична прихильність чи певна поведінка, зустрічний потік певних благ буде у майбутньому.Частина трансфертів (наприклад, на виплату пенсій) враховує попередню працю пенсіонерів, тобто зустрічний потік платежів був у минулому.

Таким, чином для одних осіб трансферт є доходом, а для інших особливими видатками. Взагалі трансферт як фінансове поняття пов'язане також із грошима та кредитом. Варто погодитися з тим, що грошові знаки – це представники переведеного боргу і що все, що представляє цей борг, здатне до трансферту, є грошовим знаком, тобто у широкому розумінні трансферти як платежі спричинені заборгованістю або певними обов'язками, виражаються у грошах, і дії зі сплати вартостей є грошима.

 

1.2. Бюджетні трансферти і порядок їх виділення та перерахування

3гідно з міжнародно визнаною  термінологією бюджетні дотації,  субсидії і субвенції — це  три види прямих бюджетних  трансфертів. Трансфертні платежі  — це передача доходів, які  не потребують будь-яких прямих  відповідних послуг економічного  характеру.

Бюджетні трансферти — це трансфертні  платежі, які передаються бюджетам. Згідно з міжнародно визнаною термінологією:

Бюджетна дотація — незв'язаний, загальний, безумовний, генеральний  трансферт.

Бюджетна субсидія — зв'язаний, спеціальний, умовний трансферт, що не вимагає участі у фінансуванні з боку отримувача.

Бюджетна субвенція — зв'язаний, спеціальний, умовний трансферт, який надається при певній участі у  фінансуванні з боку отримувача.

В Україні серед економістів  ведеться робота щодо чіткого розмежування видів бюджетних трансфертів. Аналіз застосування бюджетних трансфертів  дає можливість дати наступні визначення:

Бюджетна дотація — це грошова  допомога, яка надається вищестоящим  бюджетом нижчестоящому при недостатній  кількості у нього власних  доходів для покриття запланованих видатків (для збалансування бюджету). Дотація не має цільового призначення.

Бюджетна субсидія — це грошова  допомога, яка надається вищестоящим  бюджетом нижчестоящому на певну  ціль, тобто для фінансування конкретної установи або заходу.

Бюджетна субвенція (вид субсидії) — це грошова допомога, яка надається  вищестоящим бюджетом нижчестоящому  на певну ціль і на основі пайової  участі у фінансуванні.

Перерахування бюджетних трансфертів  здійснюється на основі платіжних доручень. Проходження документів здійснюється аналогічно проходженню документів при перерахуванні бюджетних  коштів на видатки.

Бюджетні трансферти – це платежі, що є переміщенням фінансових ресурсів між Державним і місцевими  бюджетами. У цьому випадку „рух”  фінансових ресурсів відбувається між  різними видами бюджетів як централізованими фондами „зверху вниз”, тобто  між різними ланками бюджетної  системи держави (при здійсненні бюджетного регулювання). Так, прикладом  надання коштів у такий спосіб може бути перерозподіл між бюджетами  місцевого самоврядування коштів, виділених  з Державного бюджету у вигляді  субвенції для здійснення інвестиційних  проектів у бюджети Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, що здійснюється відповідно зі ст. 105 Бюджетного кодексу  України. Однак механізм надання  таких субвенцій, а також механізм їх подальшого перерозподілу ще й  донині не розроблено. При цьому, п. 3 цієї ж статті вказує на необхідність прийняття закону, яким повинні бути визначені принципи (основні засади) надання субвенцій, а порядок  і умови їх надання повинні  визначатися Кабінетом Міністрів.