Бюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні

3. За ознакою макроекономічних  цілей визначають загальний незв'язаний трансферт, який надається для забезпечення стабільності видатків місцевих бюджетів і зайнятості на певних територіях; для регулювання доходів місцевих урядів відповідно до фаз економічного циклу: їх вилучення при підйомі та збільшення при спаді.

Трансферт за рахунок зовнішніх  джерел здійснюється для надання блага на ефективному рівні за наявності перешкод; для вирішення проблеми неможливості мати власну ефективну податкову базу; для нівелювання відмінностей між географічними районами за «фінансовим мотивом»; стимулювання виробництва бажаних благ за «мериторським мотивом», забезпечення мінімальних стандартів послуг за «патерналістським мотивом».

Виділяють субсидії провайдерам комунальних послуг; субсидії певним категоріям людей; забезпечення «рятувальної» структури ціни на певні комунальні послуги; субсидії дохіднопов'язані, які надаються родинам із низьким рівнем доходу або субсидії на житло; на електрику, тепло, воду, каналізацію; плату за проїзд.

4. За ознакою мікроекономічних  цілей визначають трансферт на продукти (органічну продукцію); галузі (селекцію в рослинництві), заходи (протиепізоотичні), процеси (залишення у розпорядженні сільгосппідприємств ПДВ для цільового використання), основні засоби (компенсації за придбані комбайни), господарства (фермерські).

5. За ознакою структури, через  яку проходить трансферт, визначають трансферт у складі доходів державного бюджету, обласного бюджету, міського бюджету; є трансферт центру, інших суб'єктів міжбюджетних відносин; трансферт державних міністерств і відомств (останні, як правило, розподіляють цільові фонди), трансферт бюджетів урядів інших рівнів держави. Також існують трансферти від інших держав або міжнародних організацій.

6. За ознакою місця попередньої  акумуляції трансферту визначають трансферт, який видається за рахунок коштів бюджету вищого рівня, і трансферт, який видається за рахунок фондів регулювання (наприклад, у РФ).

7. За ознакою кількості структур, які надають трансферт, визначають  трансферт, який отримується як  від центрального уряду, так  і від регіональних урядів; трансферт,  що передається з державного  бюджету лише бюджетам нижчого  рівня, які розподіляють трансфертиміж  підпорядкованими адміністративно-територіальними  одиницями (АТО).

8. За ознакою країни, у якій  здійснюється трансферт, визначають  бюджетний трансферт у постсоціалістичних  країнах, країнах Центральної  та Східної Європи і СНД;  бюджетний трансферт трансформаційних країн; змінений бюджетний трансферт внаслідок поділу країн на незалежні держави (республіки СРСР та колишньої СФР Югославії, Чехія і Словаччина), об'єднання країн (ФРН та НДР), посилення економічної та політичної інтеграції (інтеграційні процеси умежах Європейського Союзу); бюджетний трансферт у великих і малих країнах.

9. За ознакою причин виникнення  трансферту визначають трансферт, викликаний об'єктивними чинниками,і трансферт, викликаний свідомо підтримуваною недостатністю надходжень від власних податків.

10. За ознакою осіб, які технічно  перераховують трансферт, визначають трансферт, який перераховується банківськими установами; трансферт, який перераховується з державного бюджету казначейськими установами відповідним бюджетам на рахунки фінансових установ.

За особами, які отримують трансферти: є трансферт населенню, місцевим бюджетам, громадським організаціям, наприклад, громадській організації «Луганська обласна рада жінок».

За ознакою осіб, які надають та отримують трансферти, визначають такі трансферти:

1. За ознакою наявності прямих зв'язків між Державним бюджетом із кожним бюджетом бюджетної системи існує трансферт для кожного бюджету, який надається безпосередньо такому бюджетові (теорія); трансферт, розписаний для кожного бюджету окремо, але частина бюджетів отримує кошти після проходження їх через вищі фінансові органи.

2. За ознакою порядку проходження  трансферту до кінцевого отримувача є дотація, яка надається безпосередньо кінцевому отримувачу, наприклад, підприємству на покриття збитків, або бюджетна дотація, яка надається підприємствам та населенню через фінансові структури,їх бюджети, тому видатки та доходи у такому випадку – це кошти контрольованих ними підприємств.

3. За ознакою осіб, між якими  здійснюються трансферти, визначають трансферт між рівнями сектору державного управління; між центральним і субцентральними урядами, причому такі інституції, як пенсійний фонд, фонд соціального страхування тощо не враховуються; між трьома рівнями: національним, регіональним, ісцевим; отриманнякоштів від інших урядів того самого рівня;між монофункціональними урядами, сформованими з громад, зона дії яких не збігається з кордонами адміністративно-територіальних одиниць АТО (за типом шкільних округів у США)

4. За ознакою ієрархії суб'єктів,  доходи яких балансують, визначають  трансферт, який вирішує проблеми  вертикальної незбалансованості,  горизонтальної незбалансованості,  згладжує нерівності між АТО.

5. За ознакою участі отримувача  у фінансуваннізаходу визначають  трансферт, який передбачає вкладення  частини коштів з боку одержувача  гранту (участь у видатках або  частковий грант), і трансферт,  який такої участі не передбачає.

З урахуванням об'єктів, які лежать в основі рівня трансфертів, визначають такі трансферти:

1. За ознакою чинників, які впливають  на функціонування відносин між  рівнями влади і відповідно  на МБТ, визначають трансферт,на  який вплинули внутрішні чинники: особливості економічної системи країни; політичної системи; традиції правового регулювання відносин між державою та субцентральними урядами; фінансова дисципліна; і трансферт, на який вплинули зовнішні чинники (реформування трансфертів під тиском міжнародних організацій).

2. За ознакою інструментів реалізації  міжбюджетних відносин визначають трансферт, залежний від наявності вказівок центру іншим рівням управління щодо здійснення певних видатків (так звані «видаткові мандати»); трансферт, який є стимулом для виконання таких видатків; трансферт, який залежить від податкових розщеплень, кредитних гарантій; трансферт, який залежить від стимулювання виробництва блага через механізм цін.

3. За ознакою надання коштів  на основне виконання функцій чи на коригування відхилень визначають трансферт для виконання закріплених функції (пасивне фінансове вирівнювання) і трансферт при непередбачуваній невідповідності між доходами та видатками (активне фінансове вирівнювання).

4. За ознакою способу зарахування коштів до бюджету визначають прямий і непрямий трансферт. Прямий трансферт – безпосереднє перерахування коштів чи переведеннямайнана баланс, непрямий – передача місцевим органам влади права на надходження від певних національних податкових платежів чи часток чи навіть позики субцентральним урядам. Непрямий трансферт – це грант з необмеженою сферою використання (загальна участь у доходах).

Виділяють три базових види непрямих грошових бюджетних трансфертів (без кредитних гарантій): поділподаткової бази, безпосередньоподаткові розщеплення, поділ податків. Поділ податкової бази виражається у наданні права субнаціональним рівням держави через механізм додаткових податкових ставок до національних податків отримувати доходи від цієї дохідної бази.

Податкові розщеплення (пайові податки) – це передача коштів від субцентрального уряду одного рівня до субцентральних урядів інших рівнів через механізм фіксації частки останніх у бюджетних надходженнях перших. Якщо частка субнаціональних урядів у певних національних податках досягає максимуму – становить 100 %, то відбувається поділ податків (у звичній для країн СНД термінології – це закріплення доходів).

5. За ознакою натуральної форми  визначають грошовий і реальний (натуральний) бюджетний трансферт. Непрямий грошовий бюджетний трансферт відбувається тоді, коли одна одиниця державного сектору бере на користь іншої фінансові зобов'язання щодо третьої сторони (наприклад, гарантії з кредитів) або надає іншій стороні права на отримання надходжень (розщеплені податки).

Непрямий реальний бюджетний трансферт виникає тоді, коли одна одиниця сектору державного управління реально виконує зобов'язання за іншу (яка несе за це відповідальність) без повної компенсації витрат (це характерно при виконанні регіональними та місцевими урядами делегованих повноважень або у випадку, коли приймається закон, а субцентральні уряди несуть за ним витрати).

В економічній літературі таке явище  отримало назву «непрофінансовані видаткові мандати». Тобто одержувач бюджетного трансферту (як правило, це вищий рівень держави) утримується від безпосереднього виконання завдання, перекладаючи його на інших (субцентральні уряди), які внаслідок цього стають подавцями міжбюджетного трансферту. Як правило, ці трансферти є примусовими.

6. За ознакою показників, покладених  у розрахунок трансферту, існує частина дотації, яка розраховується за кількістю населення певної території, і частина дотації, яка розраховується за віковим складом населення.

7. За ознакою форм підтримки державою субцентральних одиниць, які впливають на дизайн бюджетного трансферту, визначають трансферт, який залежить від прийняття законів; трансферт, який залежить від технічної допомоги (навчання персоналу); трансферт, який залежить від надання державою ряду послуг (закупівлі через державні органи); трансферт, який залежить від засобів непрямої фінансової підтримки (яка може полягати у здійсненні державою витрат, в результаті чого субцентральні уряди вивільнюють кошти).

8. За ознакою платності визначають  трансферт безплатний і трансферт, отримання якого пов'язане із витратами, які несуть господарські суб'єкти (час на підготовку документів для обґрунтування отримання трансферту, оплата праці посадових осіб, витрати матеріальних ресурсів). Ці витрати можуть сягати значних розмірів, що може робити деякі трансферти невигідними.

9. За ознакою примусовості визначають примусовий і добровільний трансферт. Добровільним є трансферт, який робиться не внаслідок дії зовнішнього примусу, а за домовленістю. Наприклад, із Луганського обласного бюджету Донецькому обласному бюджетові у 2008 р. планувалася субвенція на утримання об'єкта спільного користування – комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня міста Жданівка» у сумі 500 тис. грн. Примусовий трансферт відбувається, якщо подавець робить його зважаючи на певні обставини, зафіксовані у законодавстві.

10. За ознакою відношення до  вхідних і вихідних потоків для нижчого рівня визначають трансферт позитивний (вхідний потік коштів) і трансферт-внесок, негативний трансферт (вихідний потік коштів).

11. За ознакою фіксованої суми  трансферту визначають фіксований за сумою трансферт і трансферт, змінний за сумою.

12. За ознакою цільового спрямування коштів або частини бюджету, до якої зараховуються МБТ, визначають поточний трансферт (включається до поточного бюджету) і капітальний трансферт (включаються до бюджету розвитку).

13. За ознакою способу формування  трансфертного фонду (джерел трансферту) визначають трансферт, сформований відсотковими відрахуваннями від певного контингенту доходів певного бюджету, і трансферт, сформований бюджетними асигнуваннями (іншими словами, трансферт, джерелом якого є спеціально призначені доходи (з капіталів,майна, надходжень будь-якого податку), трансферт, джереломякого є загальні бюджетні кошти); трансферт, сформований обсягами видатків бюджетів нижчого рівня, які компенсуються урядомвищого рівня; трансферт, обсяг якогомає визначатися у відсотковому відношенні до видатків подавця, оскільки виграш від послуги отримують багато громад, у т. ч. й сам її подавець.

14. За ознакою способу визначення розміру трансферту визначають бюджнтний трансферт, що здійснюється між урядами певного рівня за формулою, у якій зіставляються видатки та доходи отримувача; трансферт як компенсація певної частини видатків бюджету нижчого абож того самого рівня; трансферт як частина бюджету уряду вищого рівня,щопередається донизу; трансферт за спеціальним рішенням держави (надається, наприклад, у випадку стихійного лиха).

Раніше при встановленні способу  визначення розміру трансферту зазначалося, що загальна сума може залежати від розміру витрат місцевих союзів або не залежати від них. Такі трансферти називали дотаціями. При територіальному розподілі допомог їх могли розподіляти: а) за зовнішніми ознаками (населення, площа, податкові надходження тощо); б) за конкретними потребами кожного утворення, які обговорюються у кошторисному порядку; в) складати раніш встановлену закономчастину витрат. Ця часткамогла вира-

жатися  у певному відсоткові витрат або  у визначеній сумі на одного учня, доглянутого тощо. Держава могла робити диференціацію між окремими союзами за ступенем їхнього достатку та змінювати розмір допомоги залежно від:1) розміру того чи іншого податку; 2) обернено пропорційно розміру надходжень при одній і тій же ставці податку.

15. За ознакою встановлення обмеження величини трансферту визначають трансферт, оформлений як відкритий (якщо не встановлюється його максимальна величина) і закритий (якщо встановлюється обмеження величини виплат) щодо обсягу фінансування суспільних послуг.