Бенчмаркінг як форма динамічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

     В умовах помірного переходу до ринкової економіки все більш важливу  роль відіграє конкуренція, як економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною рушійною силою ринку, а сама продукція є знаряддям конкурентної боротьби.

     Конкуренція є об’єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати тощо. Дія багатьох економічних законів відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, в результаті чого конкуренція виступає важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму.

     В конкурентній боротьбі компанії необхідно  мати стійку конкурентну перевагу, яка дозволить відвойовувати  частки ринку у конкурентів. Існує  безліч способів досягнення конкурентної переваги: робити високоякісну продукцію, організувати відмінне обслуговування клієнтів, пропонувати більш низькі ціни, ніж у конкурентів, мати більш зручне географічне розташування, мати власну технологію, забезпечувати розробку і впровадження нового продукту в більш короткий термін, мати добре відому торгову марку і репутацію, забезпечувати покупцям додаткові цінності за їхні гроші (сполучаючи гарну якість, гарний сервіс і прийнятні ціни). При цьому, щоб процвітати в створенні конкурентної переваги, підприємство повинно пропонувати покупцям те, що вони вважають найбільш прийнятним для себе, - гарний товар за низькою ціною чи товар поліпшеної якості, але трохи дорожчий. Обравши вид конкурентної переваги, яку буде розвивати ВАТ «ПБК ‟СЛАВУТИЧ”» необхідно сформувати власну конкурентну стратегію.

     Стратегія конкуренції підприємства містить у собі підходи до бізнесу та ініціативи, що воно використовує для залучення клієнтів, ведення конкурентної боротьби і зміцнення своєї позиції на ринку. Ціль дуже проста і полягає в тому, щоб вести свої справи етично і чесно стосовно конкурентів, домагатися конкурентної переваги на ринку і створювати свою клієнтуру: коло лояльних покупців. Конкурентна стратегія компанії зазвичай передбачає як наступальні, так і оборонні дії, що починаються в залежності від зміни ситуації на ринку. Крім цього, конкурентна стратегія передбачає короткострокові тактичні ходи для миттєвої реакції на ситуацію і довгострокові дії, від яких залежать майбутні конкурентні можливості компанії і її позиція на ринку [18].

     Взагалі в теорії розрізняють декілька видів стратегій конкуренції в залежності від цільового сегменту ринку та конкурентних переваг, що намагається досягти підприємство.

     Сьогодні  найбільш прийнятною на більшості ринків країни є стратегія лідерства  за витратами. Зазвичай причинами такого вибору є те, що підприємство цілеспрямовано працює на широке коло покупців, вироблюваний в галузі продукт в більшості своїй є стандартний , тобто характеристики майже всіх виробників відповідають вимогам всього кола споживачів (такі умови дозволяють покупцям приймати рішення про покупку, виходячи тільки лише із найпривабливіших цін). Стандартизований продукт повністю задовольняє вимоги покупців. У цьому випадку саме ціна, а не особливості чи якість товару, є домінуючим чинником, що визначає споживчі переваги [24].

     Основне завдання стратегії лідерства за витратами полягає в створенні  стійкої переваги у витратах над  конкурентами, що пропонують низькі ціни. Завдяки конкурентній перевазі у витратах її потім використовують як основу для боротьби з конкурентами шляхом завойовування частки ринку по цінах конкурентів або отримання додаткового прибутку від продажу товарів по ринкових цінах. Перевага у витратах приносить дохід доти, доки конкуренти не почнуть агресивні спроби знизити ціни і збільшити за рахунок цього свій обсяг продажів. Успішно діючим компаніям — лідерам по витратах виключно легко вдається знаходити шлях зниження витрат у своєму бізнесі [20].

     Основні шляхи досягнення конкурентних переваг  у витратах наступні:

• спрощення розробки товару;
• видалення надмірностей і пропозиція товару чи послуги без непотрібних прикрас, що супроводжується діями і витратами, пов’язаними з множинністю рис і характеристик;
• реінженіринг основних виробничих процесів з метою скорочення необхідних виробничих кроків і неефективних дій;
• використання більш простої, менш капіталомісткої чи більш раціональної технології;
• пошук шляхів для усунення використання дорогих матеріалів і комплектуючих виробів;
• використання продажів кінцевому споживачу і маркетингових підходів, що скорочують невиправдані, великі витрати і прибутки оптових і роздрібних торговців (витрати і прибутки оптово-роздрібної ланки в ланцюжку цінностей часто складають 50% від кінцевої ціни, що платить покупець);
• перенос виробничих потужностей ближче до споживача та(або) постачальника, тому що поставка матеріалів і відвантаження продукції впливають на витрати;
• досягнення більшого економічного рівня вертикальної інтеграції «вперед та назад» у порівнянні з конкурентами;
• впровадження в життя підходу «щось для кожного» і фокусування на обмеженому наборі товарів і послуг з метою задоволення спеціальним, але важливим вимогам покупця й усунення непотрібних дій і витрат, пов’язаних з великою кількістю модифікацій товару.

     Обравши стратегію конкуренції слід постійно оглядатись на конкурентів, здійснювати бенчмаркінговий аналіз. Фактично бенчмаркінг — це альтернативний метод стратегічного планування, у якому завдання визначаються не на основі досягнутого, а на основі аналізу показників конкурентів.

     Технологія  бенчмаркінгу зводиться в єдину систему розробки стратегії, галузевий аналіз і аналіз конкурентів. Галузевий аналіз — перший щабель у розробці стратегії. Він містить у собі вивчення ступеня й характеру конкуренції, моделей поводження клієнтів і їхньої купівельної спроможності, моделей поводження постачальників, бар’єри входу в галузь, погрози заміни товарів і послуг, а також інші особливості. Галузевий аналіз дає матеріал для розрахунку потенціалу прибутку в середньому по галузі й допомагає виявити причини переваги деяких компаній у порівнянні з іншими. Аналіз конкуренції дозволяє зрозуміти, яку увагу конкурент приділяє вашим напрямкам бізнесу, тобто який обсяг ресурсів, конкурент затратить на розвиток даних напрямків. Визначившись із галузевим аналізом і аналізом конкурентів, приступають до етапу розробки стратегії [13].

     Ця  робота проводиться організацією щороку і вимагає відволікання значних фінансових ресурсів і залучення потенціалу співробітників компанії. Істотне скорочення тимчасових, а головне фінансових ресурсів дає щорічна участь у конкурсі по бенчмаркінгу, де компанія одержує порівняння результатів не тільки в рамках галузі, але й у міжнародному проекті одержує критерії розвитку організацій інших країн. Інформація як магічне джерело й початок процесу стратегічного планування стає доступна у вигляді звіту для учасника конкурсу. Щоб стати конкурентоспроможними, необхідно проводити поліпшення в більше швидкому темпі, ніж конкуренти компанії, і виходити за масштаби країни, щоб досягнути перспектив і можливостей світового співтовариства. Найкраще проводити перевірки регулярно й у тих самих умовах — але мінімум раз на рік. Тоді керівництво відразу зможе побачити прогрес і ставити нові цілі й розробляти програму їхнього досягнення в реальних умовах, що змінюються адекватно ситуації на ринку.

     Найкращих результатів досягають ті компанії, які використовують всеосяжний підхід до постійного вдосконалювання й інтегрують всі дії по поліпшенню. «Сучасна компанія, подібна до висококласного спортсмена, повинна постійно підтримувати відмінну форму, щоб витримувати змагання з конкурентами й перемагати в боротьбі з ними в умовах небувалої жорсткості конкуренції, обумовленого глобалізацією, коли їй доводитися змагатися із кращими світовими гравцями не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринку». Для цього компанії необхідний бенчмаркінг — відносно новий, але який став досить перспективним в останні роки в управлінських колах підхід до стратегічного планування діяльності компаній [25].  
 

     3.2. Поліпшення фінансово-економічного стану ВАТ «ПБК ‟СЛАВУТИЧ”» з метою підвищення його конкурентоспроможності 
 

     В умовах зростаючої конкуренції кожне  підприємство повинно постійно приділяти  значну увагу підвищенню власної  конкурентоспроможності. Визначаючи конкурентоспроможність, як сумарний показник різних аспектів діяльності підприємства, для ВАТ «ПБК ‟СЛАВУТИЧ”», було визначено основні причини того, що за сумарним показником конкурентоспроможності це підприємство поступається лідерам галузі. Такими причинами є: низькі показники рентабельності продаж, активів, низька оборотність продукції, дуже тривалий період окупності власного капіталу, відсутність власного оборотного капіталу. Одним із способів поліпшення цих показників, а отже і конкурентоспроможності в цілому є нарощення суми прибутку, отриманого від виробництва та реалізації основної продукції.

     Таким чином, з метою збільшення прибутку підприємства необхідно визначити  ступінь впливу зростання цін  та обсягів реалізованої продукції  на валовий прибуток підприємства. Для цього слід використати метод факторного аналізу. В загальному понятті при здійснені факторного аналізу вважається, що на  зміну прибутку впливають зміна таких факторів: ціна реалізації продукції, обсяг реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції та структура і асортимент реалізованої продукції.

     Досліджуючи вплив змін ціни і обсягів реалізації продукції на зміну валового прибутку підприємства використовуються дані наведені в таблиці 3.1.

     Таблиця 3.1 ― Динаміка валового прибутку та факторів впливу на нього за 2006, 2008 рр.

     Перш  за все визначимо загальну зміну прибутку за 2 роки за формулою (3.1): 

           DП = П1 – П0 = DПі  (3.1) 

     де, DП — зміна прибутку від реалізації продукції за аналізований період;

     П1—  прибуток звітного року;

     П0 — прибуток базового року;

     і — фактори, що впливають на величину прибутку.

     Наступним кроком визначимо вплив зміни  ціни реалізації на валовий прибуток за формулою (3.2): 

           DПц = К1 * (Ц1 – Ц0)  (3.2) 

     де  Ц0 — ціна продукції в базовому періоді;

     Ц1 — ціна продукції в звітному періоді;

     К1 — кількість продукції в звітному періоді.

     Вплив змін в обсязі реалізованої продукції  на валовий прибуток визначається за формулою (3.3): 

           DПк = П0 *( К1/ К0) - П0 (3.3) 

     де  К0 — кількість продукції в  базовому періоді.

     Вплив на прибуток змін у структурі та асортименті реалізованої продукції  ВАТ «ПБК ‟СЛАВУТИЧ”» не розраховуватиметься, оскільки протягом досліджуваного періоду значних коливань не відбувалось.

     Вплив зміни собівартості продукції на валовий прибуток визначається формулою (3.4). 

           DПс = С1,0 – С1  (3.4) 

     де  С1,0 — фактична собівартість реалізованої продукції за звітний рік у  цінах та тарифах звітного року;

     С1 — фактична собівартість реалізованої продукції за звітний рік.

     Підставивши в наведені формули дані з таблиці 3.1 можна розрахувати вплив кожного  фактору на валовий прибуток (табл. 3.2).

     Таблиця 3.2 ― Вплив різних факторів на валовий прибуток підприємства